Кінотеатри Дніпропетровська: відлуння епохи, що минула. 60-ті роки…

З шістдесятих років ХХ сторіччя у Дніпропетровську розпочинається справжній бум на будівництво кінотеатрів. Радянська влада у ті часи справедливо визначала кіномистецтво потужним засобом впливу на громадянську свідомість, вважаючи його «найважливішим з мистецтв». Завданням кіно, перш за все, було виховувати та прищеплювати «будівничим» соціалізму «високі моральні якості», спонукати на «трудові та бойові подвиги». Тому ідеологи опікувались, щоб стрічок відповідної тематики дивилося якомога більше людей.

Для цього потрібні були окремі приміщення, які були б не тільки місцем для дозвілля, але й поєднували функції центрів мистецтв, масової просвітницької роботи, наочної пропаганди. Тому грошей на такі споруди не шкодували.

У першій половині 1960-х років у місті діяли 9 кінотеатрів. Відмінністю тих часів стало будівництво кіноспоруд не тільки у центральній частині міста, а й на робітничих житлових масивах, у віддалених районах. Багато з них стали справжньою прикрасою міста. Згадаємо деякі з них…

«Факел»
Кінотеатр було відкрито у лютому 1960 року по вулиці Шмідта, 3 (нині Степана Бандери), поблизу головного ринку «Озерка». На його місці раніше були розташовані кінотеатри «Новини дня» й «Ударник». Нову споруду звели у стилі «сталінського ампіру» за проєктом талановитого архітектора повоєнних часів Леоніда Ветвицького (серед інших відомих його робіт для міста – будівля Гірничого технікуму та колонада парку Шевченка). Будівля була двоповерхова з глядацькою залою на 500 місць, при вході відвідувачів зустрічала касова зала. Приміщення мало два фойє, естраду для концертного оркестру, на другому поверсі був облаштований буфет. Головне фойє прикрашали величезна скляна люстра, яка звисала зі стелі та декілька масивних колон. Глядачі зі стажем згадують, що убрання приміщень запам’яталось приємним затишком, урочистістю (нагадувало інтер’єр театрів), декоративними деталями оздоблення. «У кінотеатрі Факел» встановлено нову вітчизняну кіноапаратуру. Завдяки застосуванню автоматичних пристроїв кіномеханікові набагато легше обслуговувати проєктор типу КПТ-2», – писала газета «Зоря». Відкривали заклад урочисто, за участі владних чиновників, з промовами і врученням грамот. У день відкриття першими відвідувачами кінотеатру були будівельники тресту №17, які виконували головні роботи. Для них демонстрували новий фільм «Солдатка» режисера Володимира Денисенка, виробництва кіностудії ім. Олександра Довженка (1959 р.), де у головній ролі виступила популярна актриса Зінаїда Дехтирьова.

У 1963 році у закладі відбулася технологічна перебудова для показу широкоформатних фільмів. Кінотеатр був популярним серед мешканців і гостей міста, входив до числа найбільш відвідуваних, чому немало сприяло зручне «сусідство» з торгівельним гігантом «Озеркою». У путівнику по Дніпропетровську за 1970 рік про діяльність кіноцентру зазначено: «Тут демонструються художні, хронікально-документальні і науково-популярні фільми. Проводяться вечори великої кінопрограми, зустрічі зі знатними людьми, працює кінолекторій… Кінотеатру «Факел» присвоєно почесне звання кінотеатру відмінного обслуговування населення. На проспекті Кірова відкрито його літню філію «Весна». Щорічно в кінотеатрі «Факел» буває близько мільйона глядачів».

   

З утвердженням у суспільстві нових ідеологічних напрямків і економічно ринкових відносин багато кінотеатрів закрилось. 1999 року така доля спіткала і «Факел». За спогадами, «одним із останніх сеансів тут був показ фільму «Титанік», майже за іронією долі. Будівля кінотеатру вціліла, але зараз у його приміщенні розташовані магазини.

«Супутник»
60-ті роки минулого сторіччя – це початок космічної ери в історії людства. Тема космосу була популярною і хвилювала майже усіх, бо зовсім недавно було виведено на орбіту перший штучний супутник, а 12 квітня 1961 року, посланець Землі здійснив перший космічний політ. Суспільство «накрило хвилею» фантазійних романів, витворів образотворчого мистецтва, кінофільмів зазначеної тематики. У побут увійшли назви, пов’язані з космосом, небесними тілами, астрономічними явищами. В нашому місті теж з’явились мистецькі центри з відповідними назвами. Наводимо уривок зі статті відомого дніпровського історика і краєзнавця Максима Кавуна «Забуті кінотеатри Дніпра: кінотеатр «Супутник» з Календаря пам’ятних дат Дніпропетровської області «Моє Придніпров’я» на 2023 рік.

«Кінотеатр «Супутник» – один із найвідоміших кінотеатрів міста на Дніпрі другої половини XX століття. Це одночасно кінотеатр космічної ери та видатна пам’ятка архітектури з величезним панно – пам’яткою образотворчого мистецтва.

Кінотеатр «Супутник» було відкрито 15 серпня 1963 року за адресою: вулиця Титова, 18. Він побудований на «спецзамовлення» промислового гіганта – Південного машинобудівного заводу, що, зрештою, не є винятком, а скоріше – тенденцією для цього району міста. Адже «Південмаш» фактично сформував «свій» величезний містобудівний масив, визначаючи і номенклатуру, і навіть, певним чином, архітектуру новобудов.

Кінотеатр розташувався в окремій будівлі на відстані від червоної лінії вулиці Титова. Будівля була розрахована на широкий огляд. Перед нею спеціально влаштували курдонер (нині це місце займає розважальний заклад).

У 1960–1970-х роках цей кінотеатр вважався, ледь чи не визначною пам’яткою архітектури. Але «інтрига» в тому, що проєкт будівлі – типовий. Автори проєкту – архітектори І.Д. Михайленко, Є.І. Соболь.

Унікальним елементом нової будівлі стало величезне панно, яке відображає тематичні горизонти та мистецькі уподобання «хрущовської» епохи. Автори панно – художники О.Л. Сопєлкін, Л.М. Тальський, І.І. Остапенко. Центральний елемент – молодий підкорювач космосу, який тримає в руці штучний супутник Землі. Зображені ще декілька тематичних композицій. Панно займає практично дві третини головного фасаду будівлі. Подібне за семантикою та стилістикою панно у той же час прикрасило й будівлю кінотеатру «Батьківщина» (панно зберігалось до пожежі кінотеатру та реконструкції, проведеної 1974 року).

Газета «Прапор юності», описуючи у серпні 1963 р. нову будівлю кінотеатру «Супутник», не скупилася на компліменти: «Безумовно, ця будівля привертає увагу. Її не можна не помітити, пройти мимо. Навпаки, її хочеш роздивлятись, читати, як розкриту книгу. Вигідно вписана в архітектурний ансамбль навколишніх будинків, добре повязана з ландшафтом, вона одразу кидається у вічі…

Особливий інтерес являє собою оформлення. Сама назва кінотеатру вимагала своєрідного вирішення проєкту. На Україні було оголошено конкурс на кращу композицію монументального розпису екстер’єра кінотеатру. В конкурсі взяло участь вісім авторських груп, в тому числі художники Києва і Дніпропетровська, запропонував свої послуги відомий український монументаліст Бондаренко, але пальму першості здобули молоді дніпропетровські художники – Олександр Сопєлкін, Леонід Тальський та Іван Остапенко.

Це за їх проєктом і під їх керівництвом проходить виконання художніх робіт… Техніка виконання величезного живописного полотна незвичайна. В руки художників було дано не традиційні пензлі та фарби, а керамічні плитки – біла глазурована, червона метлахська, кольоровий бетон і т.д…

Вже зараз дніпропетровці з захопленням дивляться на поривчасте зображення людини, що стискає в правій руці серп і молот, а в різко витягнутій лівій – перший штучний супутник Землі. Ця центральна постать композиції, що окреслена чіткими лініями, кладеними червоною метлахською керамічною плиткою, символізує першу в світі державу робітників і селян, яка проклала дорогу в космос».

Цікаво відзначити, що панно на двох будівлях кінотеатрів Дніпропетровська вважалися одним із «важливих досягнень соціалістичного мистецтва». Вони були відзначені у спеціальній статті «Нові роботи українських монументалістів» у журналі «Декоративное
искусство СССР» (1964 рік, № 2).

До речі, оскільки проєкт був типовим, то двійники нашого кінотеатру є у кількох містах. Наприклад, у Херсоні – але там немає унікального панно. Нині кінотеатр у Херсоні також закритий, на його фасаді – реклама.

Перший широкоекранний художній фільм, показаний у кінотеатрі «Супутник», – кінокомедія «Три плюс два», що вийшла на екрани і стала знаменитою, де зіграли Андрій Миронов, Євген Жаріков, Наталія Кустинська та Наталія Фатєєва.

Кінотеатр «Супутник» має зал для глядачів на більше 800 місць. Довгі десятиліття будівля кінотеатру слугувала ще й культурним центром району вулиці Титова. У путівнику «Дніпропетровськ» 1970 року відзначалося, що кінотеатр: «побудований в Червоногвардійському районі міста в 1963 році, широкоекранний, 819 місць.

Будівля споруджена в сучасному стилі, облицьована різнокольоровою керамічною плиткою. На фасаді – красива мозаїка, яка зображує супутник та назву кінотеатру.

За рік кінотеатр відвідують більше 1200 тисяч глядачів» (пер. з рос. М.Е. Кавуна). Кінотеатр «Супутник» пережив дев’яності роки на відміну від багатьох його «братів» у місті. Як і багато кінотеатрів, більшу частину дев’яностих «Супутник» простоював. Нове життя його почалося у червні 1998 року, коли тут кілька днів з величезним аншлагом йшла прем’єра нині знаменитого голівудського фільму «Титанік».

Автор цієї статті був присутній на прем’єрі «Титаніка» 12 червня 1998 року саме в кінотеатрі «Супутник». Вперше за багато років зала кінотеатру була набита вщерть. Люди стояли навіть у проходах. Зал не ремонтували, в ньому відчувалася ще чисто радянська атмосфера. Проте прем’єра відбулася з величезним успіхом. Кілька днів місто гуло. «Титанік», можна сказати, не очікувано вдихнув нове життя в цей кінотеатр, та й інші кінотеатри. Ще півроку фільм показували майже у всіх уцілілих кінозалах міста.

Надалі «Супутнику» теж щастило. У 2004 р. він увійшов до мережі «Кіносистема». Будівля була відкрита після реконструкції. Цікаво, що фойє прикрасили у ретро-стилі, й навіть помістили туди радянський кіноапарат. Кінотеатр був обладнаний 18-ти метровим широкоформатним екраном. Здавалося б, нарешті його врятовано… Проте згодом за кілька років популярність кінотеатру знову різко впала, і він почав простоювати…

Будівля кінотеатру «Супутник» сьогодні вціліла й підтримується в належному стані, використовується як концертний зал. Збережено інтер’єр, тут відбуваються вистави і концерти, працюють велика та мала зали, відповідно на 655 і 174 місця. Декілька років тому тут розташувався вокально-хореографічний ансамбль «Юність Дніпра». Будемо сподіватися, що будівля кінотеатру «Супутник» буде збережена й надалі зберігатиме культурні функції в новому варіанті».

«Космос»
Ще один кінотеатр з космічною назвою у нашому місті відкрили 29 липня 1965 року на проспекті Гагаріна, 167. О тій порі у цьому районі активно проводилась забудова нового житлового масиву п’ятиповерхівками-«хрущовками». Обов’язковим об’єктом забудови мав бути центр культурного відпочинку, яким і став «Космос». Двоповерхову будівлю зведено за типовим проєктом. На майданчику перед кінотеатром було облаштовано клумби, встановлені лави, де відвідувачі очікували сеансу. Тут продавали морозиво, газовану воду.

Фасад будови прикрашало панно з абстрактним «загадковим» сюжетом, який, напевно, зображував галактичний простір. Оздоблено будівлю керамічною плиткою. З обидвох сторін від входу розмістили великі скляні вітрини, у яких виставляли рекламні плакати-анонси про кінофільми, що демонструвались на той час у кінотеатрі. Їх виготовляв художник, який перебував у штаті закладу. У рекламі часто зображували окремий кадр зі стрічки. Пізнаванність акторів, задіяних у кінофільмі залежала виключно від майстерності художника.

До зали, яка була розташована у верхній частині будівлі і містила 490 місць, вели сходи. Відвідувачі згадують, що у кінотеатрі було затишно, «інтер’єр не був вишуканим, але приємний для ока, сучасний». Щоб купити квитки, потрібно було постояти у черзі, особливо якщо це були вечірні сеанси. Ціни були демократичні: квиток для дорослих коштував 50, 70 копійок, дитячий – 10. Місцеві мешканці любили свій «Космос», часто відвідували кіносеанси і засмутились, коли на початку 2000-х років його переобладнали під магазин «Майстер». Профільний будівельний магазин теж проіснував лише кілька років, потім приміщення роздрібнили під невеличкі торгівельні майданчики в оренду. Далі сталася зовсім сумна історія: 2021 року будівлю кінотеатру зруйнували під будівництво нового об’єкту.

Тут має постати багатоповерхівка (24 поверхи), висота якої сягатиме 90 метрів. В будинку планують розмістити 286 квартир, паркінг, реконструювати раніше прилеглу територію кінотеатру, створити дитячий майданчик, пішохідну зону, додати озеленення. Забудовник обіцяє, на згадку про відомий кінотеатр, для житлового комплексу зберегти символічну назву «Космос».

«Правда»
Першим і єдиним кінозакладом, який відкрився на Лівому березі міста, став кінотеатр «Правда» на проспекті ім. Газети «Правда», 86 (нині пр. Слобожанський). Відбулося це 25 січня 1964 року. Дивно, але у місцевій пресі того року подію висвітлювали скромно. Можливо, на фоні будівельного буму, коли майже щомісяця в експлуатацію вводили нові лікарні, школи, житлові будинки, новина про відкриття кінотеатру не вважалась чимось особливим?

«Ще один широкоекранний», – так лаконічно озаглавив публікацію Г. Діхтяренко, кранівник заводу ім. К. Либкнехта. Таким чином натякаючи усім жителям і гостям міста на зростання потужності мережі кіноіндустрії. Робочий кореспондент «Дніпровської правди» після відкриття кінотеатру повідомляв своїм читачам, «що житловий масив на північній околиці Дніпропетровська збільшується з кожним днем. Тільки за останній рік до відкриття кінотеатру в районі колишнього Новомосковського шосе введені в експлуатацію 20 багатоквартирних будинків. Будівельники тресту «Дніпрожитлобуд» підготували жителями житлового мікрорайону ще один сюрприз – широкоекранний кінотеатр».

Будівля кіноцентру вдало «вписалася» у рельєф місцевості: навколо були залишені великі ділянки вільного простору, які дбайливо засадили декоративними деревами, кущами,квітами. З усіх боків кінотеатр обрамляли багатоповерхівки і уся композиція нагадувала перлину в мушлі.

Кінозала «Правди» була розрахована на 600 відвідувачів і вражала своїми параметрами. Висока стеля, величезний екран, глядацькі крісла, обтягнуті червоним дерматином, розташовані високим амфітеатром, що робило усі місця зручними. На вході глядачів «зустрічало» просторе фойє, але без особливих прикрас. Каси були винесені за приміщення кінотеатру до бокової «кишені» будівлі.

Одними з перших стрічок, які відкрили кінопрокат у «Правді» були воєнна драма «Двоє у степу» та мелодрама «Перший тролейбус», у якому знялась плеяда молодих акторів – майбутніх зірок радянського кіно (О. Даль, А. Демьяненко, М. Кононов). Незважаючи на віддаленість від центру, кінотеатр вважався закладом «першого екрану», як «Батьківщина» і «Панорама». В одному з інтерв’ю колишня директорка «Батьківщина» Ірина Фоміна згадувала: «Траплялося, ми прокручували першу частину якого-небудь фільму в «Батьківщині» і одразу везли бобіну в «Правду», де вже зібралися глядачі». Майже щотижня демонстрували нову стрічку. Це були фільми як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Особливою увагою і любов’ю у мешканців громади, між іншим як і в усій країні, користувались «індійські кінобалади». Чому? Над цим загадковим феноменом досі сперечаються кінофахівці.

Шанувальників у кінотеатру була величезна кількість, від дітей, студентів, робітників до людей похилого віку. Для багатьох родин це був ритуал вихідного дня – похід до кіно. Майже на усіх сеансах була повна зала глядачів. Довгий час кінотеатр був чи не єдиним розважальним закладом на житловому масиві з символічними цінами за послугу. Це був дійсно народний заклад культури.

Кінотеатр «мужньо» вистояв у часи «перебудови», але з розпадом Союзу зламалась і радянська кіносистема. Масово почали відкривати відеосалони, які витіснили кінотеатри. Приміщення «Правди» хто тільки не брав в оренду! Тут відкрили роликовий клуб, діяла дискотека, згодом оселився автомобільний магазин. Доля, зрештою, всміхнулася «Правді»: на початку нульових новий власник, приватна компанія, вирішив заклад реконструювати за проєктом дніпровського архітектора Михайла Хохлова. Роботи велись довго, і лише у 2006 році кінотеатр відкрито у новому сучасному стильному вигляді. Його не можливо було впізнати, від минулого зосталась лише трішки скорегована назва – «Правда-кіно».

Фасад прикрасило величезне панорамне світлозатінююче скло, зручні сходи, пандус, автоматичні двері. Фойє приємно дивувало функціональністю: у центрі приміщення півколом розмістили каси з електронним інформаційним табло про вільні місця у глядацьких залах, ліворуч дещо заглиблена вниз зона відпочинку з кафетерієм, на другий поверх вели широкі сходи.

Тепер це був тризальний мультиплекс (на першому поверсі розташована велика глядацька зала, ще дві, трішки менші за розмірами на другому поверсі) з сучасною кіноапаратурою, технологією звуку Dolby Atmos (64 канали звуку створюють об’ємну акустичну картинку, ніби поміщаючи вас всередину того, що відбувається), а також «ширяючим екраном» – новітня технологія зображення, що створює ефект присутності у фільмі. У глядацьких залах м’які відкидні крісла налаштовували відвідувачів до приємного перегляду фільмів.

Дизайн приміщень виконано у спокійних пастельних тонах, деталі інтер’єру у сріблястому блискучому оздобленні, скрізь сучасне освітлення. Все було зроблено для людей, для їхнього відпочинку.

Репертуар «Правда-кіно» завжди містив кращі твори світового кінематографу, одним із перших у місті показував топові фільми-прем’єри року. Доброю традицією кінотеатру стало проведення творчих зустрічей із зірками кіно на допрем’єрних показах нових картин. Перед глядачами виступали Ада Роговцева, Кшиштоф Занусси, Володимир Горянский, Володимир Талашко. З задоволенням тоді приїздили сюди кінематографісти із країн-сусідів, багато з яких тепер, під час страшної війни проти України, відверто підтримали агресію, або боягузливо мовчать (Гоша Куценко, уродженець м. Запоріжжя, Сергій Безруков, Володимир Меньшов, Сергій Жигунов, Олександр Цекало, уродженець Києва).

За ініціативи і партнерства кінотеатру «Правда-кіно» були реалізовані декілька меценатських і культурних проєктів, а саме: сеанси «Іншого кіно», кінофорум «Міжнародна кіноасамблея на Дніпрі», дитячий кінофестиваль «Золота колекція Disney». Це були події не лише для жителів нашого краю, але і для усієї країни. Люди з вдячністю згадують тематичні свята, розважальні програми та конкурси, які тут влаштовували для дітей і молоді. Заклад став одним з популярних і найбільш відвідуваних у місті.

На жаль, навесні 2021 року кінотеатр припинив свою діяльність. Що стало причиною тому, достеменно не відомо, від адміністрації «Правда-кіно» офіційних заяв не надійшло. Однією з можливих версій – банкрутство у зв’язку з пандемією коронавірусу COVID-19.

Шістдесяті роки пішли у минуле, але будівництво і відкриття кінотеатрів у місті продовжилось ще до 90-х років. Та це вже інша сторінка історії…

 

титульне фото: Кінотеатр «Факел», 70-ті роки // https://dnepr.info/ru/news/foje-kak-v-
teatre-y-cheburechnaya-ryadom-kak-vyglyadel-kynoteatr-fakel-v-dnepre-foto/