Картини з душею. Вовняний живопис Наталії Семенової. Частина 1.

Багатьох людей цікавить живопис. Всі ми знаємо, що картини створюються на полотні з використанням акварельних і масляних фарб, крейди,  пастелі, олівців та інших художніх засобів. Але не так давно в області прикладного мистецтва з'явився ще один спосіб створення картин, матеріалом для яких служить …вовна. Звичайна вовна овець, тільки спеціальним чином оброблена, пофарбована в  різні кольори і розміщена під склом  умілими руками,  може стати справжнім шедевром. Також використовуються комбінації вовни з різними матеріалами: шовком, віскозою, натуральними рослинними нитками тощо. 

Вважається, що живопис із вовни як унікальний вид прикладного мистецтва своїм корінням сягає вглиб століть. Колись наші далекі предки придумали валяння з вовни одягу, взуття, предметів інтер'єру, навіть своїх осель, щоб ті  були теплими і легкими. Для створення атмосфери затишку, гармонії у помешканні завжди використовувались предмети, створені з природних матеріалів. У наш час стають дуже популярними картини з вовни або «вовняний живопис», створений власними руками навіть непрофесіоналів.

Теплі картини в бібліотеці

Нещодавно виставка вовняних картин проходила у відділі мистецтв та краєзнавчому відділі Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. первоучителів Кирила і Мефодія. З  презентацією свого вовняного живопису «Тільки родина, як вічна зернина, на невмирущому полі життя» виступала Наталія Іванівна Семенова, директор широко відомого на Дніпропетровщині народного музею-садиби Микити Коржа у с. Сурсько-Михайлівці.

Багато відвідувачів наживо вовняні картини  бачили вперше. Їх недарма називають теплими картинами, і це аж ніяк не за те, що ними можна зігрітися в холодний день.  Споглядаючи їх, ми наповнюємся теплотою почуттів і любов'ю, яку, безсумнівно, вклала в них автор.

Техніка створення картини з вовни

Картини в техніці "вовняного живопису" або "вовняної акварелі" створюються не шляхом сухого валяння, а шляхом пошарового викладання сухої вовни на тканину (фланель або флізелін), потім закриваються склом у рамці. Під вагою скла проступають шари вовни, і картини виходять живі і барвисті, виглядають об'ємно і яскраво.

Спочатку автор робить ескіз майбутньої картини. Якщо картина в технічному плані складна, сюжет малює попередньо на папері. Іноді картина відразу накидається пасмами вовни, потім підбирається палітра кольорів, щоб картина ожила. Шерсть фарбують у різні кольори і відтінки. Розкладка, як правило, починається з основного кольору, а ось потім відбувається багатогодинне, тривале  викладання картини вовною шар за шаром.

Методів викладання може бути кілька - це і витягування волокон вовни, і вищипування (коли утворюється хмарка), і відривання. Кожного разу створюється особливий ефект. Виходять дивовижні за красою колірні переходи, десь - ледве помітні, як серпанок, десь - густі і насичені. Але прозорість залишається всюди, надаючи картині чарівну ніжність. Вовняна картина в процесі роботи оживає і «просить» особливого підходу, якихось нових штрихів, іноді зовсім несподіваних навіть для самого автора. Тому кожна картина унікальна. Але для того, щоб вона вийшла саме такою, її треба навчитися відчувати в процесі роботи.

«До речі про вовну, у нашому селі Сурсько-Михайлівці, жив просвітянин пан Котов, про нього багато написав Чабан Микола Петрович. Жив він під горою, і от одного дня біжать слуги і кричать: «Вода йде з гори, залило городи!». Чим не засипали джерело, не допомагає. Тоді почали забивати овечою вовною і тільки тоді зупинили джерельний потік», - розповідає Наталія Іванівна.

Сюжети вовняних картин

«Мальовані вовною» картини виходять теплі, м'які і дуже затишні, хоча вовна використовується будь-яка: і тонка, і груба.  Відчувається, що від них надходить якась особлива енергетика. Кожну картину Наталія Іванівна називає по-особливому, бо  «надворі сиро і сіро, а на душі відчуття яскравої весни».

Картини з вовни  вражають своєю ніжністю і природністю.  Деякі зображення реалістичні і дуже привабливі. Їх так і хочеться торкнутись. Здається, що зображені кольоровими пасмами  пташки щебечуть, вовняні квіти щойно прокинулись після зими. Квіти з вовни абсолютно різні -  тюльпани, мальви, маки,  польові квіти і трави… Для назви своїх вовняних картин Наталія Іванівна знаходить особливі слова: «Мальви  вважаються одними з найдорожчих для всіх українців! Мальви символізують любов до рідної землі, і не було жодної домівки, де б не росли ці чудові мальовничі квіти.»

«Ніжність серед життєвих бурь. Давалася важко, бо залишатися ніжною в буремних хвилях життя дуже важко. Та все одно, бажаю усім залишатися чуйними і ніжними!» - так характеризує Наталія Іванівна цю картину.

Про бузок: «У козака Олександра Пластуна на зимівнику росте і квітне бузок. Милуюся цими чудовими кущами, пам’ятаю з дитинства, шукали бузкові квіточки з п’ятьма пелюстками, щоб з’їсти на щастя і так раділи, кому повезе. Завжди цікавило питання: чи не козаки завезли ці квітучі кущі в наші краї?» 

Народна філософія картин

На картину з вовни можна дивитися і  відчувати  тепло батьківської домівки, сонця, запах трави. Вовна - живий матеріал, завдяки їй картини оживають, немов відкривають глядачеві свою душу. Неймовірна палітра відчуттів!

«Жаль, що скоро такі прадідові хатини зникнуть з нашої землі... Милі серцю, теплі, привітні... Тут Небо відкрите, жива Віра і молитва, тут істина і любов... тут відкривається небо і збуваються мрії. Як гарно, тихо, молитовно... І навіть стіни допомагають у  цій хаті...»

«Вовняна картина "Дідух". Тут живе дух предків, заповіти наших дідів жити у гармонії з Богом, з людьми, з природою... Стежки, якими ходжено-переходжено, хатки з родинним теплом, різнобарв'я природи. В центрі - Дідух із золотої пшениці, в бороді діда - свічки пам'яті про земне життя, в небі - багатство фарб, звуків і запахів, дарунок від Господа - Царство Небесне. Дух дідів-прадідів допомагає нам своїм досвідом життя душ і радує тим, що на небі для нас відкриється неймовірно яскраве життя!»

Про ідею виникнення цієї картини Наталія Іванівна розповідає:

«На пасіці Микити Коржа була капличка покровителів бджільництва Святих Зосима і Саватія. Бортнів було більше ста і в сторічному віці він з молитвами до святих доглядав за ними. Меду було багато, Микита пригощав всіх подорожніх, бажаючи всім здоров'я і благополуччя. Вирішила це передати вовняною картиною.»

Головним секретом  майстерності Наталії Іванівни Семенової, мабуть,   можна назвати те, що вона малює з душею і тільки те, що їй подобається: «Колодязь, квіти понад стежкою - все це знайоме з дитинства і рідне серцю…»

Спілкування з такою творчою людиною не може обмежитися однією зустріччю. Відверта, довірлива бесіда  буде попереду…

Використані фото з  архіву Семенової Н.І. та ДОУНБ.