Корпорація Інтерпайп: Гордість Дніпра

Частина 1: Інтерпайп НТЗ

Сьогодні важко уявити Дніпропетровщину без корпорації Інтерпайп. Адже запитайте у будь-якого мешканця нашої області: «Який завод/виробництво найвідоміше в місті Дніпро»? Безумовно, більшість відповість: Інтерпайп. І це дійсно так. Підприємство стало невід’ємною частиною історії нашого міста, його візитівкою, потужним металургійним виробництвом. Історія концерну ще не досить довга, проте деякі заводи, які входять до його складу, починали свою історію майже століття тому, а якісь – іще раніше. Але, що ми знаємо про нього? Чи багато відомостей розповсюджено серед населення? Давайте трохи дослідимо історію «візитівки» промислового міста Дніпра.

Почала свою історію корпорація 2007 р. із будівництва електросталеплавильного комплексу Інтерпайп СТАЛЬ. Та будівництву передувала історія інших заводів, наприклад, Інтерпайп НТЗ – Нижньодніпровський трубопрокатний завод – перша ланка в складовій корпорації. Його історія бере початок в далекому 1891 р. Тоді німецький підприємець Б. Гатке відкрив цвяховий завод поблизу станції Горяїнове, що недалеко від залізничного вокзалу. Через вісімнадцять років пан Гатке вирішує розширювати своє виробництво і впроваджувати нові галузі. З цією метою він перевозить завод на лівобережжя міста, де він залишився й донині.

Минали роки… Країна входила до нового етапу розвитку – націоналізації. Вона була властива для початку ХХ ст. і, звісно, не оминула і цей завод. Так, 1914 р. вивіску заводу було змінено на «Нижньодніпровські державні секвеструванні заводи Б. Гантке». Надалі, в 20-х роках, завод набуває більш сучасної структури з проєктно-конструкторським, бухгалтерським, фінансовим відділом, а також відділами головного механіка і головного енергетика.

По якомусь часі знову настає новий етап розвитку. Заводу присвоюють нове ім’я на честь німецького революціонера К. Лібнехта. З таким ім’ям (Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. Карла Лібнехта) більшість старожилів міста і запам’ятали цей завод. У період 1922–1994 рр. завод ім. К. Лібнехта активно розвивався, відкривалися нові цехи. Проте в серпні 1941 р. виробництво не оминула біда, що охопила весь світ. Саме того місяця було прийнято рішення про евакуацію заводу до уральських підприємств. Евакуація тривала аж до 1943 р. У період Другої світової війни більше 1000 працівників пішли на фронт, з них 289 чоловік не повернулось.

По закінченню військового часу штат заводу включав в себе ще й шістьох співробітників, які отримали звання «Герой Радянського Союзу». Незабаром керівництво підприємства почало велику кампанію з реконструкції, яка тривала з 1943 по 1948 роки.

Були організовані нові відділи (відділ праці та виробничий, копровий цех і ремонтно-будівельний), повністю відновлене передвоєнне виробництво. Надалі завод працював у звичайному для себе режимі, виконував і перевиконував плани; відкривав нові цехи, відділи (трубоелектрозварювальний, цех шарикопідшипникових труб та інші). Завод ім. К. Лібнехта знов був у передовиках виробництва: тут уперше впровадили радіочастотне зварювання труб, вводили у виробництво найбільший і унікальний трубопрокатний цех, виготовляли високочастотні труби для корпусів ПЕД і ПЕН.

Така діяльність заводу продовжувалась до 1994 р., до нового витка в історії майбутньої корпорації. Цим роком датується створення акціонерного товариства «НТЗ» і цього ж року завод першим в СНГ отримав сертифікат Американського інституту нафти на право випуску труб нафтового сортаменту.

Створення акціонерного товариства позитивно відобразились і на всій діяльності виробництва. Так, усього через рік акціонерне товариство «НТЗ» запустило вакууматор в мартенівському цеху. Серед перемог заводу варто також відзначити: отримання першого в СНГ сертифікату TUV для випуску конкурентоспроможних на світовому ринку коліс; злагоджене серійне виробництво катаних колісних центрів для залізничних коліс. Також при акціонерному товаристві створено Інститут розвитку НТЗ, що успішно функціонує й зараз з назвою «Навчальний центр uPipe».

Це – центр стратегічного розвитку співробітників, який охоплює всі робочі ланки і спрямований на підтримання корпоративної культури, збереження та передачу накопичених знань. Навчання в центрі розділено на чотири рівня:

1. Адаптація, лояльність, залучення.
2. Розвиток менеджерських компетенцій і планування кар’єри.
3. Розвиток професіоналізму
4. Оцінка.

Таке навчання охоплює всі заводи корпорації і проводиться в змішаних групах. Завдяки цьому співробітники отримують додаткову можливість набуття нового досвіду, контактів, знань і можливостей для розвитку.

Таким був шлях акціонерного товариства «НТЗ». Йому на зміну 2007 року «прийшло» ПАТ «ИНТЕРПАЙП НТЗ», яке увійшло до складу корпорації Інтерпайп. Наразі завод «НТЗ» ми знаємо як корпорацію Інтерпайп. За цей період було зроблено немало, а саме: вперше в Україні освоєно новий вид антикорозійного високогерметичного нарізного сполучення UPJ; здані в експлуатацію унікальні лінії з обробки та контролю експортних коліс; введено в експлуатацію два комплекси «Linsinger», які підвищили якість обробки труб і коліс та багато іншого. І завод не зупиняється в своєму розвитку, намагається й надалі відкривати нові грані виробництва, дарує нові можливості самовдосконалення співробітникам.