Щурівські балки – окраса Верхньодніпровщини

Щурівські балки – окраса Верхньодніпровщини

Україна, Дніпропетровська область,

Балки Бочино та Верхня Щурівська – частина унікального байрачно-степового комплексу з реліктовими деревами, рідкісними видами рослинного і тваринного світу.

Природа Верхньодніпровщини надзвичайно багата і цікава, недаремно її особливе значення було оцінене піонерами заповідної справи нашого регіону І.Я. Акінфієвим, М.П. Акімовим, В.В. Стаховським, О.Л. Бельгардом та іншими вченими. Мальовничі краєвиди, різноманіття флори та фауни, річки, ліси, степи – все це є у нас на Верхньодніпровщині. Але чи залишиться так надалі?

Ландшафти в межах нашого району є унікальнім байрачно-степовим комплексом. На жаль, переважна більшість таких утворень змінена під впливом господарської діяльності. Середня розораність земель становить 81,5%! За умов високої деградації ландшафтів особливої актуальності набуває вивчення та збереження біологічного різноманіття осередків степових ландшафтів, створення на їх основі заповідних територій.

Осередки природних екосистем у наших краях – це переважно долини річок і круті схили балок. Щурівські балки (Бочино та Верхня Шурівська) є одними з найцінніших за показниками біорізноманіття в межах Верхньодніпровського району. Флористичний склад балок і прилеглих до них байраків є досить багатим і здатним зацікавити дослідника будь-якого рівня. Ці дві прадавні балки лагідно і турботливо обіймають невеличке селище Дніпровське, ніби намагаючись захистити його від негараздів.

Польові дослідження флори Ковила Лессінга (Stipa lessingiana) Молодило руське (Sempervivum ruthenicum) Сон лучний (Pulsatilla pratensis) Шавлія дубравна (Salvia nemorosa)

Назва «Щурівські балки» походить від назви урочища Щурівського. Згадки про цю місцевість знаходимо у краєзнавця єпископа Феодосія (Олександра Макаревського): «В славных, роскошных и богатых дачах запорожского казачества урочище Щуровка, Щуровок при Днепре, не далеко от знаменитого и для запорожцев вечно памятного Романова кургана, издавна было известно в Запорожье и в Киеве. Тут были отлично устроенные рыбные ловли запорожского казачества; на Семенов день, т. е. 1-го сентября, сюда пригоняли запорожцы лишний свой скот для продажи, а киевские купцы и кременчугские торговцы на урочище Щуровку являлись за покупкою рыбы и скота».

В історичних документах різних часів можна зустріти інші назви цієї місцевості. Так, на карті Стрельбицького другої половини ХІХ ст. фігурує назва «Крутий Яр». Назва «Бочино» також має ряд синонімів.

Обидві Шурівські балки розсічені численними ярами і являють собою балки першого порядку басейну річки Дніпро. Згідно флористичного районування територія систем обох балок входить до складу Дніпровсько-Сурського флористичного району Правобережнодніпровського округу Середньоруської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейської флористичної області Північнопалеарктичного підцарства.

Частина території в межах балки Бочино заліснена культурами акації (Robіnia psevdoacacia). Поміж лісових насаджень трапляються цінні масиви реліктових байрачних лісів. Переважно цінні ділянки байрачних дібров природного походження збереглися на відрогах балок. Іншу частину лісових ділянок засаджено штучно. Тут сформований справжній лісовий мікроклімат і відбувається процес натуралізації екосистем.

Свідченням того, що тут споконвіку існували дубові ліси, є залишки байраків з 200-літніми дубами та карти початку XVIII сторіччя. Інша територія являє собою різноманіття степових, лучних біотопів, а також біотопів, приурочених до виходів геологічних порід. Особливо яскраво це представлено в межах балки Щурівська. 

Вікова дика груша Біля вікового дуба Старовіковий дуб у байрачному лісі на схилі балки Бочино

Серед видів, занесених до Червоної книги України, тут виявленні горицвіт весняний (Adonis vernalis), сон лучний (Pulsatilla pratensis), шафран сітчастий (Crocus reticulates), брандушка різнобарвна (Bulbocodium versicolor), астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasuanthus), астрагал понтійський (Astragalus ponticus), ковила Лессінга (Stipa lessingiana), ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima), рястка Буше (Ornithogallum bouscheanum), рябчик малий (Fritillaria meleagroides). Червонокнижна фракція в межах балок нараховує 10 видів.

Брандушка різнобарвна (Bulbocodium versicolor)Чабрець Палласа (Thymus pallasianus) Медунка (Pulmonaria)

Серед видів, занесених до Червоної книги Дніпропетровської області, зустрічаються: щитник шартрський (Dryopteris carthusiana), ломиніс цільнолистий (Clematis integrifolia), конвалія звичайна (Convallaria majalis), гвоздика Андржіовського (Dianthus Andrzejowskianus), оман шорстковолосистий (Inula hirta), рябчик малий (Fritillaria meleagroides), гіацинтик блідий (Hyacintella leucopaea), купина запашна (Polygonatum odoratum), проліска дволиста (Scilla bifolia), проліска сибірська (Scilla sibirica), молодило руське (Sempervivum ruthenicum), оман високий (Inula helenium), дрік красильний (Genista tinctoria), буквиця лікарська (Betonica officinalis), верба вушка (Salix aurita), цибуля кругла (Allium rotundum), белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica), півники карликові (Iris pumila), маруна щиткова (Pyrethrum corymbosum), мигдаль степовий (Amygdalus nana). Таким чином, у межах території зростає 20 регіонально рідкісних видів рослин. Загальна фракція охоронюваних видів складає 30 видів.

Щурівські балки є важливою природною буферною зоною навколо смт. Дніпровське, справжнім оберегом селища. Зважаючи на те, що Верхньодніпровський район є частково промисловим, лісові та степові ділянки балок формують мікроклімат і запобігають впливу промислових викидів на життя і здоров’я населення.

У межах природних територій поширюються види запилювачів, які запилюють 80% квіткових рослин. Їхнє існування тісно пов’язане з природними територіями (оскільки на антропогених ландшафтах надмірно використовують пестициди). Також територія є цінною як база лікарських і кормових видів рослин у межах степових, лучних і лісових ділянок Щурівських балок.

Хочеться, щоб Щурівські балки залищились в гідному стані й після нас, а не зникли, як інші, величні колись, безкраї степові простори нашого рідного краю.

 

Фото з архіву авторки

 

Створено: 08.02.2021
Редакція від 11.02.2021
Світлана Кияк
Бібліографія:

Феодосий (Макаревский А.) Матеріалы для историко-статистическаго описанія Екатеринославской Епархіи: Церкви и приходы прошедшаго XVIII столетия / вступ. ст. і
комент. Г.К. Швидько.– Днепропетровск: Дніпрокнига, 2000.
* * *
Червона книга Дніпропетровської області. Рослинний світ / за ред. А.П. Травлєєва.– Дніпропетровськ: ВКК «Баланс-Клуб», 2010.
Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П. Дідуха.– Київ: Глобалконсалтинг, 2009.
* * *
Кияк С.В. Знахідки рідкісних видів рослин на території Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (околиці смт. Дніпровське). Матеріали для участі у конференції «Захист та охорона біорізноманіття України» надані до друку.
Манюк В.В., Манюк В.В. Пам’ятки природи Степового Подніпров’я: історія, сучасність та перспективи // Історія і культура Придніпров’я: Невідомі та маловідомі сторінки. Науковий щорічник. Вип. 9.– Дніпропетровськ: НГУ, 2012.
Природна спадщина Верхньодніпровщини: [зб. матеріалів] / авт. ст. О. Сизоненко та ін.– Дніпро: ЛІРА, 2019.
Харлан О.В. Шошинівка (Сошинівка): до історії зниклого поселення та храму на честь Ікони Казанської Божої Матері // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2014 рік.– Дніпропетровськ, 2013.– С. 120–124.