Талант, як сонце щиро світить. Ліза Півень

Півень Єлизавета Павлівна

Україна, Дніпропетровська область

  • 1 листопада 2000 |
  • Місце народження: м. Нікополь, Дніпропетровська обл. |
  • Майстриня в галузі декоративно-ужиткового мистецтва

Все, до чого прикладає свої творчі здібності дівчина, розквітає під її руками.

Талант – це здібності природні,
Обдарування, справжній хист.
Знайти в своїй душі своє.
Ну, щось таке, що серцю миле,
Що ти робив би день і ніч.
І був від цього ти на крилах,
Це може бути що завгодно:
Малюнок, пісня чи шиття.
Те, що для серденька природно,
На що поклав би ти життя.
Талант – це здатність те робити,
Чому тебе ніхто не вчив.
Талант, як сонце щиро світить,
Лише в собі б його відкрив.
Надія Красоткіна

Маленька художниця

Наша розповідь про молоду майстриню родом із міста Нікополя – Єлизавету Півень.

Єлизавета Павлівна Півень, народилась у місті Нікополі у 2000 році. Дівчина надзвичайно талановита та обдарована. Їй було цікаво все та й одразу. Декупаж, бісероплетіння, малювання, ліплення, петриківський розпис… Все, до чого дівчина прикладала свої творчі здібності, розквітало під її руками. Декупаж прикрашав домашні побутові речі, прикраси з бісеру залюбки носили мама та подруги, кумедні виліплені фігурки дарувалися друзям і однокласникам. А які казкові дивні та магічні візерунки виводив пензлик, коли Ліза робила петриківський розпис. Це заворожує. Коли на чистім аркуші паперу оживають дивовижні та незнані квіти, птахи, тварини… Кожна робота неповторна, яскрава, та неначе жива. 

Що таке мистецтво? Це одна з найдосконаліших форм діяльності, оскільки в художній палітрі кристалізується внутрішній світ людини, звучать кольори глибоких почуттів. А роботи будять прагнення до прекрасного, спонукають замислитися над суттю буття, передають душевні переживання, красу навколишнього світу, намагаються донести до людей свої глибині почуття та ідеї. 

Хист до творчості треба розвивати, а дитину заохочувати розкрити свої здібності. Тому батьки Лізи – Ірина та Павло у 2010 році відвели дівчинку до художнього гуртка «Арт-Африка», де керівниця Тетяна Максимчук навчала малюванню та гончарному мистецтву. І тут у допитливої та зацікавленої дитини виявились неабиякі здібності. 

Малювати картини руками не можна,
Лише серцем, що б’є у душі.. 
В тій, де мешкає дивний художник, 
Що натхнення черпає в собі.

Вона малювала, ліпила та знову малювала. Дома всі стіни у кімнатах були прикрашені малюнками і, було таке враження, що це виставкова зала якогось музею художніх мистецтв переїхала до Нікопольського будинку родини Півень на постійну експозицію. Ліза малювала, Ліза творила мистецтво… Дитина так захопилась малюванням, що втрачала уявлення про час. Батьки згадують: «Коли Ліза малювала, то ми ходили по дому навшпиньки та час від часу зазирали до кімнати дочки подивитись, що там вона намалювала вже і тихенько приносили щось смачненьке, бо дитина вся була в творчому процесі. Вона не хотіла навіть на хвилинку відірватися від творчості».

Дівчина була захоплена, вона не розуміла, як можна перенести на папір все те, що видавало її уявлення, але дуже старалась. І під пензликом оживали дива – чарівні квіти, казкові тварини… Маленька художниця вдосконалювала свої роботи, раз по раз змінюючи чернетки, щоб домогтися досконалості в усіх деталях витвору. А батьки дуже трепетно ставилися до робіт своєї дитини, і всі чернетки мама зберегла. 

 

Щоб розвинути здібності дівчини ще більше та ґрунтовніше, у 2013 році батьки відвели її до Нікопольської школи мистецтв. Там викладачка Тетяна Юхимівна Дробот взяла дівчинку під свою опіку та відкрила нову грань її таланту. І саме тут починається новий етап творчого розвитку Лізи. Дівчина росла, а разом із віком зростав і розвивався її хист. Дуже важливо зрозуміти, що для людини творчої головне не тільки сам талант, а те, завдяки чому цей талант розкривається. Це – наполегливість, спроможність довести справу до кінця, посидючість, а найголовніше – велике бажання побачити остаточний результат своєї праці.  Ще кожному майстрові дуже важливо, щоб його роботи крім родини та друзів побачило та оцінило якомога більше людей. Бо тільки так – у муках, невпевненості, критиці чи похвалі народжується витвір майстра. 

Мистецтво витинанки

Ліза почала вчитися мистецтву витинанок. Що таке витинанка? Це – стародавній слов'янський вид декоративно-ужиткового мистецтва. Це – неймовірної краси прорізані з паперу ажурні картини. Робота кропітка, монотонна. Але результат! Те, що ми бачимо по закінченні роботи – це ніжне і невагоме, вишукане і чудове творіння майстрині. Тонке мереживо візерунків із незвичайних квітів і дерев, історичні персонажі, невідомі та загадкові істоти... І все це досягається за допомогою аркуша паперу, таланту, фантазії і бажання творити.

Витинанка в останні роки дуже поширений вид народної творчості. Правда, саме слово «витинанка» рідко вживається, ми звикли більше називати цю творчість «вирізання». В Україні паперові «витинанки» (силуетні вирізання) з'явилися в середині XIX століття. Вони увійшли в моду і стали використовуватися як прикраси. Фіранки на вікна, серветки, гірлянди. Люди, маючи невеликі можливості, намагалися у міру своїх здібностей прикрасити свій будинок, свій побут. Хату святково прикрашали двічі – на Різдво та Великдень, давали лад і міняли старі вирізання (витинанки) на нові. Чим більше фантазії під час вирізання, тим вишуканіший результат. Вироби з Дніпропетровщини перегукуються з петриківським розписом, особливо його сюжетами і більше схожі на картини-аплікації. В Україні навіть є Музей витинанки в місті Могилеві-Подільському. Через символічність зображення візерунків їх вважали оберегами; окрім того за ними дізнавалися, що відбувається у селі: де весілля, хто народився, де свята. Минуло багато років, і традиційна витинанка втратила своє сакральне значення та перетворилася на гарну прикрасу і просто захопливе й цікаве хобі. Практично кожен із нас в дитинстві вирізав із паперу новорічні гірлянди або сніжинки, щоб прикрасити ялинку та квартиру. І чи багато кому приходило в голову, що ми творимо мистецтво? І ось саме це мистецтво взялася опановувати та вдосконавлювати Ліза Півень. Витинанка – це дуже кропітке заняття, а коли ще й задумано зробити картину – то вже цілий етап життя.  Цікавий, наповнений та креативний.  

Як розповідає Ліза: «Мої витинанки – як діти, у мене немає улюблених чи не улюблених. Тільки є ті, що робились на однім подиху, а є ті, що робилися довго через різні обставини. Але усі вони – це продовження мого серця, моєї душі, це та маленька частина життя, про яку я розповідаю через витинанку».

Витинанки з паперу захоплювали деталями та виконанням. За них дівчина отримала багато призів на різних виставках і конкурсах, але Ліза не спрощувала собі творчого життя та не спочивала на лаврах, а вирішила зробити витинанку з природнього матеріалу.

Зі слів батька Павла Півня: «Для доньок я готовий на багато. Все, щоб вони розвивалися та почували себе щасливими. Коли Ліза сказала, що потрібно для її витинанки природній матеріал, ми усією родиною сіли у авто та поїхали за пригодами. Усі разом ми збирали у степу солому та колоски, а потім вже вдома висушували, мама відварювала їх у воді, а потім разом із сестрою прасували та робили з них полотно. Разом, усією родиною». А ще ви бачили б, як, з яким теплом, розповідали батьки про роботи своєї дочки на виставках, з якою гордістю. Родина, яка підтримує своїх дітей, дає їм крила.

Так народжувалась витинанка з джуту та соломи, робота, яка скоро захопить людей на виставках, та принесе майстрині нові нагороди. 

 

Творчі успіхи

Дівчинка завжди брала участь в обласних, всеукраїнських і навіть міжнародних виставках і фестивалях. І завжди її роботи мали успіх, відзначались нагородами. Так, у  Києві на ХV Міжнародному фестивалі-конкурсі дитячої та юнацької творчості «Барвиста Осінь» у межах проєкту фестивалю «Квітуча Україна» та за підтримки Міністерства культури України Ліза здивувала журі своєю роботою. Її витинанка у форматі 3D, на якій зображена мати, що гойдає в колисці дитину, залишила далеко позаду роботи всіх претендентів на перемогу. На виконання цього триптиху у майстрині пішло два місяці щоденної копіткої праці.

На думку журі, робота Лізи Півень гідна Ґран-прі. Однак, такої нагороди в номінації «Декоративно-ужиткове мистецтво» не було передбачено. Щоб все-таки відзначити високий рівень майстерності нікопольської художниці, на церемонії нагородження учасників фестивалю-конкурсу «Барвиста Осінь» Лізі вручили кубок.

«Задумала цю роботу ще влітку, – каже Ліза, – захотілося показати побут і традиції українського народу. Мені вдалося передати тиху спокійну атмосферу в хаті, мама заколисує малюка і співає йому колискову пісню, в якій розповідає про його майбутнє життя. Особливу увагу приділила рушнику, не хотілося робити звичайний орнамент. Я підібрала символи, кожен з яких несе свою інформацію, має значення для майбутнього життя дитини. Наприклад, древо життя – це продовження роду, птиці – символ свободи і легкості, бджоли – працьовитість, орнамент по контуру – оберіг від потойбічних сил».

На Всеукраїнському конкурсі образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва «Просто небилиці» Львів-2017 її робота увійшла до експозиційної колекції кращих творів. А одна з робіт Лізи отримала Ґран-прі на ІV Всеукраїнському конкурсі «Витинанка-2018» в номінації «Народні традиції та свята» (Вижниця-2018). І можна ще довго перелічувати нагороди Лізи як за роботи у декоративно-ужитковому, так і за перемоги в образотворчому мистецтві. 

У Вільногірську на Дніпропетровщині відбувся Всеукраїнський фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості «Ґранд-талант 2017». Головна інтрига фестивалю полягала в тому, що за рішенням журі найталановитіший конкурсант мав стати володарем сертифікату на навчання в Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв. Ця найголовніша нагорода дісталася Лізі Півень!

Зараз дівчина закінчила загальноосвітню школу та продовжує своє навчання як студентка  Дрезденської (Німеччина) вищої школи мистецтв на відділені образотворчого  мистецтва. І дуже хочеться побажати їй і надалі тішити нас своїми неповторними роботами.

Створено: 06.10.2020
Редакція від 06.10.2020
Інна Громницька
Бібліографія:

Красивый и сочный мир Петриковки // Репортер.– 2017.– 9 берез.– С. 12: фото.
Приглашаем на выставку «Барвиста краіна-Петриківка» // Проспект Трубників.– 2017.– 16 берез.– С. 11: фото.
Узор в ладошках // Репортер.– 2017.– 11 трав.– С. 12: фото.
Рисунок в ладонях // Проспект Трубників.– 2017.– 11 трав.– С. 13: фото.
***
Щербова Е. Никопольчане «нафестивалили» Гран-при и еще 6 призов [Електронний ресурс] // Вісті Придніпров’я [сайт].– Режим доступу: https://vesti.dp.ua/nikopolchane-nafestivalili-gran-pri-i-eshhe-6-prizov/ (дата звернення 10.09.2020). – Назва з екрану
Щербова Е. Никопольчанка получила главную награду фестиваля «Гранд-талант 2017» [Електронний ресурс] // Вісті Придніпров’я [сайт].– Режим доступу: https://vesti.dp.ua/nikopolchanka-poluchila-glavnuyu-nagradu-festivalya-grand-talant-2017/ дата звернення 11.09.2020)