Ніна Ніконенко: невловима радість буття

Ніконенко Ніна Іванівна

Україна, Дніпропетровська область

  • 5 квітня 1984 |
  • Місце народження: с. Сурсько-Литовське Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл. |
  • Художник-живописець, викладач, член Національної спілки художників України.

Художниця пише чудові пейзажі, натюрморти, портрети, в яких зуміла поєднати суб’єктивну загостреність переживань із пильною увагою до навколишньої дійсності.

Сонцесяйні барви творчості

Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонце намріяла,
Душа причастилася крутості трав.
– Добридень! – я світу сказав!

Павло Тичина

Дивовижна професія – художник. Щоденна, щохвилинна праця поглинає митця цілковито. Уміння малювати, академічна школа необхідні, але цього замало. Художник – це свій, особливий погляд на світ, своє ставлення. У кожній картині є своя щира та відверта історія, щоб створити її, потрібно відкрити серця та душу, відчути та побачити навколишній світ. Творчість – живий процес, де головне – бути чесним перед самим собою і сміливо бути собою. Місту Дніпро неймовірно пощастило, що саме тут живе і працює талановита художниця-живописець Ніна Ніконенко. Мистецький гарт – силу волі, працьовитість, закоханість у професію – вона пройшла у Дніпропетровському державному театрально-художньому коледжі, а згодом, після його успішного закінчення, – у Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури міста Київ за спеціальністю «образотворче мистецтво».

Серйозно живописом дівчина стала займатися тільки з 15 років, тобто з того моменту, як вступила до коледжу. Потрапивши до цього навчального закладу, де цілком особлива творча аура та серйозні професійні вимоги, Ніни зрозуміла, що знайшла свій шлях. І академічна школа, в межах якої давали основи малюнка та живопису, лише посилила її любов до мистецтва. Навчання в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в майстерні професора Михайла Гуйди додали їй впевненості у виборі професії. Дівчина успішно виконувала завдання з постановки, композиції, колориту, була наполегливою під час пленерної практики. До свого бакалаврського дипломного проєкту «Мистецтво імпровізації» була добре підготовлена та відзначилася серйозним ставленням до наміченої мети. Студентка часто  відвідувала Національний академічний театр опери та балету ім. Т. Шевченка, слухала музику та в уяві створювала свою творчу композицію. Ніна зобразила музичний квартет, де троє молодших музикантів – у білих концертних костюмах, а один – старший – у чорному. На умовному світлому тлі показана єдина деталь – силует чорного рояля. Композиція побудована на взаємодії чорного та білого кольорів. Ритмічні лінії вишуканих силуетів музичних інструментів гармонійно доповнюються граційними рухами музикантів. Музика і живопис – тема, яка має славетні інтерпретації у багатьох художників, але молода художниця відшукала в ній власний ключик, свою емоційну тональність і показала її через свою щедру, наповнену почуттями палітру.

Професію художника пані Ніна любить порівнювати з професією музиканта. Якщо той не пограє на своєму інструменті хоча б день, то починає гірше відчувати його. Художникові також треба бути завжди в тонусі. На її думку, коли митець довго не пише, виникає творчий і технічний застій. І, щоб запобігти емоційної скутості, треба постійно самовдосконалюватися та вчитися все життя. Мисткиня вважає пленери дуже корисними для професійного зростання, бо вони приносять у творчість нові свіжі думки та, безсумнівно, впливають на розвиток майстерності. Пленери – це завжди рух і постійне покращення якості своєї роботи. Доробок Ніни Ніколенко охоплює майже всі малярські жанри: пейзаж, натюрморт, тематичні полотна, довільні композиції. Усе, що вона створює, присвячене рідній землі, її людям.

Для творчих робіт характерна досконалість композицій, її творчість базується на стилізованих образах і відкритих колірних рішеннях, які поєднують класичні традиції та сучасні тенденції у малярстві. Важливу роль відіграє в полотнах і манера накладання мазків – вільних і пластичних, то довгих, що підкреслюють форму, то коротких, які визначають окремі деталі. Відтак живописна поверхня дихає, пульсує, вібрує тонкими переливами фарб, створюючи той «фактурний шум», який і привносить у картину відчуття життя.

Ніна Ніконенко – художниця першого плану, що завжди надає зображенню інтимного, ліричного тону розповіді. У творчому доробку її багато портретів – як правило, композиційних, де образ людини органічно поєднано з інтер’єром чи пейзажем. Особливо їй вдаються ніжні та витончені жіночі образи. Роботи вирізняються своєю ліричністю, камерністю з лейтмотивом – зовнішня тиша, врівноваженість, внутрішній пошук, динаміка, почуття. Через мотив форми людського тіла звучить наскрізна тема – внутрішня гармонія. Героїні вражають своєю природністю, вони сором'язливі, молоді та красиві. Наприклад, образ нареченої з картини «За крок до іншого життя» сповнений чарівності й українського колориту. У світлих радісних барвах художниця доносить до глядача день-щастя, день-свято дівчини, у якої відбувається найважливіша в житті подія – весілля. Авторка прагне відволіктися від прозаїчної конкретності речей і передати за допомогою емоційності кольору узагальнені етичні цінності, які зберігаються у глибинах народного життя, а також втілити життєствердне світовідчування народу. Картина «…а в ній Червона стрічка вплетена була» осяяна поезією Івана Франка.

Юна дівчина грайлива та кокетлива, зворушлива та безпосередня. Вражає глядача й краса народного вбрання, яке стає об'єктом його уваги. Дівчина в задумі трохи схилила голову, її усміхнені карі очі лагідно дивляться вбік. М'який жест рук свідомо має дещо манірний характер, автор тим самим ніби привертає увагу до їхньої краси, до принади перев’язаної стрічкою коси. Жовтий віночок на голові, такого ж кольору облямівка разом із червоною плямою керсетки утворюють ніби основний колірний стрижень, біля якого ритмічно лягають кольори білої сорочки i зеленої запаски. Твір художниці приваблює відтворенням гарного настрою, щедрим теплом прозорого весняного дня, щирим захопленням живописною красою українського одягу, красою, що віддзеркалює духовне багатство людини. У пані Ніни вдало виходить через полотна передати багату гаму переживань людини та продемонструвати глибоко філософські роздуми про життя.

Натюрморт до творчості художниці увійшов органічно, якось сам собою. Відбулося це, напевно, тому, що цей жанр, як жоден інший, дає зосередитись на головному – вирішенні суто мистецьких завдань. Серед безлічі її робіт особливу увагу гамою кольорів і насиченістю привертає до себе полотно «Смак літа». Сама собою картина лаконічна, бо у ній переплітаються між собою декілька елементів. У центрі картини глядач бачить соковиту скибку кавуна, ліворуч стоїть пузатий скляний графин з витонченим бокалом, праворуч великий стиглий кавун, а на передньому плані пару сливок. У натюрморті найвиразніше зображена робота з кольором. Так, біла скатертина, подібно до снігового покриву, підкреслює соковитість природних дарів. Витончений посуд доповнює картину і надає їй завершеності всієї тематики. Білий колір завжди візуально «стягує» композицію до центру та концентрує погляд, вносячи певну строгість у її колірне рішення. Кавун, намальований на цьому полотні, завдяки своїм простим, але привабливим формам, знаходиться в центрі уваги художника та змушує глядача побачити щось незвичайне у звичайних речах. Картина «Відтінки осені», навпаки, містить безліч великих і дрібних елементів, які вдало переплітаються між собою. У натюрморті авторка зобразила красиву вазу з величезним букетом квітів. Серед них червоні троянди, ніжні ромашки та ще безліч великих і маленьких польових квіток. Глиняна ваза зеленого кольору дуже гармонійно вписується у композицію картини. Поруч із вазою на столі лежать на блюді фрукти: груша, яблука, грона винограду. Ягоди виписані ретельно, відчувається, що кожна з них наповнена сонячним промінням, вологою, і є неймовірно смачною і готовою віддати свій сік і м'якоть. Дивлячись на цю картину, здається, що запах стиглих фруктів і квітів віє у повітрі. Так і хочеться нахилитися до букета і вдихнути аромат квітів, а фрукти скуштувати на смак.

Полотно «Червона весна. Тюльпани» приваблює увагу буянням барв. На столі з білою скатертиною стоїть скляний глечик з букетом квітів. Він прозорий, тому ми можемо спостерігати не лише чудові червоні квіти, а й зелені стебла. Квіти написані так, начебто це райські птахи чи метелики, готові розправити свої крильця, зірватися та полетіти. Їхні пелюстки витончено вивернуті, демонструючи свою красу з різьбленими, хитромудрими кінчиками. Букет вийшов пишним і розкішним. Він – справжня окраса в кімнаті, й дарує людині весняний настрій і позитивні емоції.

Краєвид – часточка рідної землі

Часом можна висловить пейзажем,
Те, для чого слів нема людських.

Максим Рильський

Життєдайним джерелом, яке напуває творчість Ніни Ніконенко, втамовує спрагу до краси душі, є самобутні обряди і традиції, багатий фольклор і міфологія українського народу. Усвідомлення себе як невід’ємної частки рідної землі, не полишаючи відчуття свого генетичного зв’язку, зумовило появу широкого циклу мистецьких праць, які відображають неповторний колорит повсякденного та святкового буття народу. Треба віддати належне портретам, окремим тематичним композиціям, численним яскравим натюрмортам художниці. Та, попри все, найбільше приваблюють глядача її незабутні пейзажі. Художниця напрочуд тонко відчуває шепіт трав і шум лісу, дзеркальну гладінь води і безмежність блакитного неба, переспів пташок і гомін міських вулиць, затишок сільського куточка й нескінченні дніпровські далі з мостами, срібло серпанку та смарагдову зелень Карпат. І в цьому – якась особлива, своєрідна поезія, чистота. Складне переплетіння кольорів, їхнє поєднання, зіставлення, незвичні контрасти допомагають напівприхованому кольору ожити на полотні. Мисткиня зображує те, що її оточує і кожний навіть непримітний куточок оживає у її роботах, стає твором мистецтва, що зігріває глядача. Видатний французький пейзажист, попередник імпресіоністів Каміль Коро говорив: «Прагнучи сумлінно передати природу, я ні на мить не втрачаю схвильованості, що охопила мене. Реалізм – частина мистецтва: її доповнюють почуття». Тож пані Ніні пощастило створювати прекрасний, поетичний світ мистецтва, де образи сповнені правди та життя. 

Вагомим є те, що мисткиня багато працює на пленерах звідки й черпає натхнення від краси рідної землі та водночас отримує добру художню практику, адже разом із практикою вона виробляє художній смак і особливе відчуття до рідної землі. Подорожуючи по різних куточках України, художниця зображує у своїх творах життя звичайної людини та природи, що її оточує і їхній тісний взаємозв’язок. Палітра майстрині грає на полотні кольорами від брунатно-сірого, що надає образам природи настрою тихого смутку до стримано насичених кольорів, які підкреслюють її весняно-літній період. Художниця представляє природу як світле поетичне начало в житті людини, що приносить їй відчуття спокою та гармонії. Коли в її полотнах відсутнє зображення людини, в них обов’язково є те, що її оточує – дім, подвір’я, небо, далечінь,. і все це сприймається, як вираз самої народної душі. Поетика народного світобачення, в якій відбилася любов до тварини, дерева, кожної травинки, квіточки, втілилася в роботах пані Ніни, яка тонко розкриває у своїх картинах красу того малого, з чого складається світ.

У багатьох творах Ніна Ніконенко утверджує цінність безпосереднього етюда з натури, в якому незмінно передає схвильованість від конкретно-чуттєвого спілкування з природою, підпорядковує виражальні засоби гармонії невимушеності, створенню враження легкості, глибини простору, вирішуючи складні пленарні завдання. Сповнені повітря і світла, згармонійовані колористично, її пейзажі свіжі та виразні, композиційно досконалі. Художниця майстерно уміє поєднати живі миттєві враження, зафіксовані в етюді, з картинною їх досконалістю. Тихі, ліричні пейзажі, що приваблюють своїм спокоєм, затишком, доповнюються величними панорамами простору, широких горизонтів, де неосяжні далі створюють відчуття безмежності. Витончені нюанси кольорів, ледь вловні тональні переходи, передача стану природи, коли колір розчиняє форму, змінюються буянням барв, широкими, енергійними мазками. Пані Ніна намагається бачити природу в усій її перетворювальній силі, у великих і малих проявах її оновлення, в нерозривній гармонійній єдності з людиною. Саме в цьому споконвічному єднанні бачить художниця мудрість життя. 

Роботи художниці зберігаються в приватних збірках в Україні та за кордоном: Італія, Китай, Ліван, Білорусь, Сербія, Росія, Німеччина, Голландія. Її живопис життєствердний, сповнений життєлюбної сили, закорінений у рідний ґрунт. Він допомагає глядачеві відчути ту невловну радість буття, яка будні перетворює на свята, а прозу – на поезію. Це художниця зі власною творчою мовою, завдяки якій вона створює неповторні живописні візії.

Оксана Шевченко
Бібліографія:

Михайло Гуйда Мистецька парость // Образотворче мистецтво.– 2008.– № 3.
Особистий сайт Ніни Ніконенко: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://ninanikonenko.com/ua/gl/music.htm
Створено: 08.06.2022
Редакція від 10.06.2022