Михайло та Михайлик Кривинюки – просвітяни Катеринослава

Кривинюк (Кривенюк) Михайло Васильович

  • 1871 – 1 вересня 1944 |
  • Місце народження: Волинь (нині – Рівненська обл.) |
  • викладач, перекладач, лексикограф, політичний та громадський діяч, член Катеринославської «Просвіти».

Батько і син Кривинюки були не лише родичами Лесі Українки, але й відомими свого часу культурними та громадськими діячами, членами катеринославської «Просвіти».

Кривинюк Михайло Васильович український філолог, викладач, перекладач, лексикограф, інженер за фахом, член української соціал-демократичної партії, просвітянський, громадський діяч. Чоловік Ольги Косач-Кривинюк, зять Олени Пчілки, ідейний і політичний однодумець Лесі Українки, жертва сталінського терору. 

Народився 1871 року в Плужанській волості Острозького повіту, тепер це в складі Рівненської області. Навчався в Острозькій (1891, нині Рівненська обл.) та Житомирській (1893) гімназіях, на медичному (від 1893) і фізико-математичному (1894–1896) факультетах Університету святого Володимира у Києві. 1896 р. був заарештований за причетність до соціал-революційних гуртків і розповсюдження нелегальної літератури й ув’язнений протягом п’ятнадцяти місяців до Лук’янівської тюрми. Тоді ж його виключили з Київського університету із забороною вступати до всіх вишів Російської імперії. 1898 р. висланий до Астрахані, де служив у міській управі. Леся Українка морально підтримувала М. Кривинюка в ув’язненні, надсилала листи, присвячувала вірші («До товариша», 1897; «Весна зимова», 1898). Після звільнення 1900 р. повернувся до Києва, 1901 р. виїхав до Львова, згодом – до Праги, де закінчив відділ інженерної механіки Празької політехніки. 

1904 р. Михайло Кривинюк одружився з Ольгою Петрівною Косач, а з січня 1905 р. подружжя проживало Празі. 5 (18) грудня 1905 р. у них народився син Михайло. На початку 1906 р. родина повернулася в Україну, а сам Михайло Васильович ще залишався на навчанні в Празі. Був членом групи українських соціал-демократiв. Під його керівництвом видавалася підпільна література у Львові, Женеві та Празі. Друкував публіцистичні статті переважно в журналі «Рідний край», де 1907 р. було опубліковано присвячений йому вірш «Борцевi» Трохима Романченка. 1907 р. заарештований, ув’язнений в Острозькій тюрмі. Звільнений, виправданий 1908 р. сесією Київської судової палати у Житомирі. Працював представником 1-го взаємного товариства забезпечення життя (1909–1910, Житомир). Повернувся до Києва, працював у відділі Волзько-Камського комерційного банку. Тоді ж вийшов із лав УСДРП. Співпрацював із київським товариством «Просвіта», після закриття якого продовжив діяльність в «Українському клубі» та клубі «Родина». У 1910-х рр. набула популярності його брошура «Царi, пани та люди» (Женева, 1903). 


Oльга Kосач-KривинюкОльга та Михайло Кривинюки.Ольга Кривинюк з сином Михайликом.

З відкриттям філії згаданого банку 1914 р. Михайло Кривинюк переїхав до Катеринослава, оселився в Лоцманській Кам’янці, де вже мешкала його дружина Ольга з сином. Брав участь у діяльності місцевого товариства «Просвіта». З 1917 р. працював у складі ліквідаційної комісії з націоналізації приватних банків. Викладав чеську мову в Катеринославській українській гімназії (1919–1920), природознавство в Чаплинській підготовчій школі до електротехнікуму (1920–1921). 17 червня 1920 р. у родині народився другий син – Василь. Видав у Катеринославі низку творів для дітей у власному перекладі, зокрема з англійської – «Зайцеві пригоди» (1917) та «Бінго. Історія мого собаки» Е. Сетона-Томпсона, «Щасливий принц» О. Вайлда; з німецької – «Рюбенцаль» І. Музеуса; з чеської – «Дога» В. Бенеша, «Щастя й Розум» у записі К.-Я. Ербена та «Чеські оповідання для дітей» (з дружиною; усі надруковані 1918 р.).

Переклад «Дога» В. Бенеша. Переклади О. та М. Кривинюків. Переклад М. Кривинюка.

1921 р. із родиною переїхав у м. Могилів-Подільський (нині Вінницька обл.) до жінчиних сестри Ізидори та матері Олени Пчілки, де працював секретарем-інструктором окружної спілки сільськогосподарських кооперативів, викладав біологію в сільськогосподарському технікумі. У 1924 р. переїхав до Києва, працював у Київській конторі управління нерухомого майна помічником бухгалтера, а у 1925–1926 роках – в. о. бухгалтера. Як науковець-лексикограф 1926 р. брав участь в укладанні словників в Інституті української наукової мови ВУАН. 

1929 р. заарештований за звинуваченням у причетності до антирадянської контрреволюційної організації ІНАРАК, так званої «академічної лінії» справи Спілки визволення України, засуджений 1930 р. до 3-х років ув’язнення умовно. Працював бухгалтером Бессарабського ринку у Києві. Напередодні початку німецько-радянської війни 15 червня 1941 виїхав у Свердловськ до сина Михайла. Рідних в Україні відрізала лінія фронту. Трагічно загинув 1 вересня 1944 р., переходячи залізничне полотно. Могила Михайла Кривинюка не зберіглася. Посмертно реабілітований 1989 р.

На сьогодні відомі видання перекладів Михайла Васильовича Кривинюка:
Сеттон Томпсон. Зайцеві пригоди. Оповідання для дітей / Пер. М. Кривенюк.– Катеринослав: Слово, 1917.– 20 с.
Чеські оповідання для дітей / Пер. з чеськ. О. і М. Кривинюків.–  Катеринослав: Слово, 1918.– 30 с.
Казка Яна Карафіята. Про те, як один хлопець розповідав казку та й не скінчив її / Пер. з чеськ. М. Кривинюк.– Катеринослав: Слово, 1918. 
Ернест Томпсон-Сетон. Бінго: Оповідання / Пер. М. Кривинюк.– Катеринослав: Друкарня І. Вісмана, 1918. 
Уальд О. Щасливий принц: казка / Пер. М. Кривинюк.– Катеринослав, 1918.– 6 с.

Кривинюк Михайло Михайлович, старший син Ольги Петрівни Косач-Кривинюк і Михайла Михайловича Кривинюка був менш відомим громадським діячем, ніж його батьки, проте все ж і він залишив слід в історії Катеринослава.

Він народився 18 листопада 1905 р. у Празі. Від початку 1906 р. разом із матір’ю мешкав в Україні, у Києві та на Волині, батько через заборону навчання в Російській імперії навчався на інженерного механіка в Празькій політехніці.

З 1910 по 1921 рр. проживав разом із батьками в Лоцманській Кам’янці на Катеринославщині (тепер це – передмістя Дніпра), де Ольга Петрівна працювала земським лікарем. Навчався в катеринославському комерційному училищі (з 1914), згодом (1917) зовсім недовго – в українській гімназії, що містилась в приміщенні колишньої жіночої гімназії на вул. Полтавській (тепер – Олеся Гончара). Але почалась громадянська війна і навчання припинилось. У реєстрових списках членів місцевої «Просвіти» значиться й ім’я Михайла Михайловича Кривинюка, якого з дитинства батьки виховували свідомим українцем і залучали до активного культурно-освітнього життя. Знання іноземних мов дозволяло Ользі Петрівні та Михайлові Васильовичу багато перекладати. Перекладав і Михайлик, зокрема, разом із матір’ю з французької «Чарівні казки» Ш. Перро, науково-пізнавальну працю «Про вужа» російського вченого-мистецтвознавця Г. Вагнера, друкувався в першому українському дитячому журналі на Наддніпрянській Україні «Молода Україна» (1908–1914), який видавала у Києві його бабуся Олена Пчілка. 

Михайлик Кривинюк біля будинку в Лоц-Кам’янці з рідними.  Михайлик Кривинюк біля будинку в Лоц-Кам’янці з рідними.

Михайлик Кривинюк з рідними в Лоц-Кам’янці. Михайлик Кривинюк з рідними в Лоц-Кам’янці. Михайлик Кривинюк з рідними в Лоц-Кам’янці.

1921 р. родина Кривинюків переїздить до Могилева-Подільського, де не було такого голоду, як на Катеринославщині, і де мешкала з родиною тітка Ізидора Косач-Борисова та бабуся Олена Пчілка. З 1924 р. Кривинюки переїхали до Києва, де Михайло вступив до Київського політехнічного інституту. З 1930-х рр. проживав у Свердловську (нині Єкатеринбург, РФ), працював старшим інженером Уральського проєктного відділу Союзтранспортпроєкту. Учасник Другої світової війни. Напередодні початку німецько-радянської війни 15 червня 1941 р. до Михайла приїхав батько, який проживав у родині сина до своєї трагічної загибелі 1 червня 1944 р. Друга світова відрізала Михайла лінією фронту від матері та молодшого брата Василя, мати згодом загинула в таборі для переміщених осіб Ді-Пі 11 листопада 1945 р. у німецькому Аугсбурзі, так і не побачившись більше з сином.

Помер  М. Кривинюк і похований у Єкатеринбурзі. У місті залишився його нащадок – син Василь Михайлович Кривинюк.

На сьогодні відомі видання перекладів Михайла Михайловича Кривинюка:
Світознання. Про вужа. (За Г. Вагнером). Переклав М.М. Кривинюк.– Молода Україна.– 1914.– № 3.– Березень.
Перро Ш. Чарівні казки. Переклади та передмова О.П. та М.М. Кривинюків.– Катеринослав, 1920. 

 

Фото з фонду музею «Літературне Придніпров’я» надані авторкою статті

 

Створено: 13.12.2019.
Редакція від 17.12.2019.
Наталія Василенко
Бібліографія:

Василенко Н. Життя і творчість родини Драгоманових-Косачів на Катеринославщині. Слово про літературу та письменників Придніпров’я: нариси та есеї / упоряд. Л.Н. Степовичка; за заг. ред. В. Буряка.– Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2005.– С. 132–139. (Серія «Письменники Придніпров’я»).
Василенко Н. Катеринослав у житті і творчості родини Драгоманових-Косачів // Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практич. конф. (с. Колодяжне, 24–25 лют. 2006 р.) Вип. 3.– Луцьк, 2006.– С. 90–93.
Василенко Н.Є. Катеринослав в житті та творчості родини Драгоманових-Косачів // Музей і місто: музеєзнавчі аспекти збереження і відтворення своєрідності міської культури: матеріали обл. наук. конф., присвяч. 225-річчю м. Дніпропетровська / упоряд.: В.М. Бекетова. Н.І. Капустіна. (м. Дніпропетровськ, 17 трав. 2001 р.).– Дніпропетровськ, 2003.– С. 34–39.
Василенко Н.Є. Катеринослав і родина Косачів. (Формування тематичної колекції у зібранні Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького) // Музей на межі тисячоліть (минуле, сьогодення, перспективи): зб. тез, доп. та повід. міжнар. наук. конф., присвяч. 150-літтю від дня заснування Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького / упоряд. В.М. Бекетова.– Дніпропетровськ: Вересень, 1999.– С. 69–72.
Василенко Н.Є. Катеринославські письменники – дітям (1883–1910-і рр.). Українська дитяча книжка в Катеринославі [передм. та біограф. дов. авторів]: Ольга Косач-Кривинюк. Переклади з чеської: Дотепний хлопчик. Сподіваний млинець. Три метелики. П’ять братів; Михайло Кривинюк. Щастя й розум // Сяєво жар-птиці: антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я (1883–2008 рр.). Ч. І / упоряд. та автори передм.: І. Прокопенко, Леся Степовичка.– Дніпропетровськ: ПП «Ліра ЛТД», 2009.– С. 25–30, 142–48.
Василенко Н.Є. Олена Пчілка. Леся Українка. Ольга Кривинюк; О. Кривинюк. Дотепний хлопчик. Сподіваний млинець. Три метелики. П’ять братів (переклади з чеської); Олена Пчілка. В гостях у Катеринослава // Аліванцева О.В., Василенко Н.Є. Літературне Придніпров’я: навч. посібник з хрестоматійними матеріалами до шкільних програм. В 2-х томах. Том 1. Розділ 4.– Дніпропетровськ: ВАТ «Дніпрокнига», 2005.– С. 647–663.
Василенко Н.Є., Мазуренко І.В. На українському ґрунті (Книжкова графіка Миколи Погрібняка у зібраннях ДІМ, ДХМ та приватних колекціях) // Видатні особистості. Музейна персоналістика: матеріали обл. музейн. наук. конф. Вип. 10.– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008.– С. 88–97.
Диба А. Побратим (Михайло Кривинюк). Диба А.Г. Сподвижники // Леся Українка у колі соціал-демократів.– Київ: Основні цінності, 2003.– С. 72–83. (Спадщина; кн. 22).
Косач-Кривинюк О. Леся Українка. Хронологія життя і творчості. Репринтне видання.– Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006.– 926 с.
Мірошниченко Л.П. Косачі на Катеринославщині // Регіональне і загальне в історії: тези міжнар. наук. конф., присвяч. 140-річчю від дня народж. Д.І. Яворницького та 90-літтю ХІІІ Археологічного з’їзду. (м. Дніпропетровськ, 8–11 лист. 1995 р.).– Дніпропетровськ, 1995.– С. 194–195.
На українському ґрунті: Книжкова графіка Миколи Погрібняка (1885–1965): [Каталог] / упоряд., вступ. стаття: Н.Є. Василенко, І.В. Мазуренко; під заг. редакцією Н.І. Капустіної.– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2015.– С. 17, 19, 35, 37.
Прокопчук В.С. Острожанин М.В. Кривинюк – жертва харківського процесу у справі «Спілки визволення України» // Острозький краєзнавчий збірник. Вип. 1.– Острог, 2004.– С. 24–26.
Скрипка Т. Спогади про Лесю Українку.– К.: Темпора, 2017.– 368 с.: іл.
Хмелюк М.М. Сестра і найближча людина по духу славетної Лесі Українки. «Роде наш красний…» // Волинь у долях краян і людських документах. Т. І. / Автор-упоряд. Л.К. Оляндер.– Луцьк: Вежа, 1996.– С. 61–63.
Чабан М. Кривинюк Микола Васильович // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника. Вип. 9.– Львів, 2002.– С. 158–159.
Кривинюк М.В. // Чабан М.П. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921). Біобібліографічний словник.– Дніпропетровськ: ІМА-прес, 2002.– С. 266–268.
***
Василенко Н. Листи-спогади Михайла Кривинюка, Бориса й Тараса Труби надійшли до музейного зібрання – http://www.museum.dp.ua/news_0707.html
Інтернет ресурс: http://museum.dp.ua/news_0707.html