Томаківка – козацька сторона. Вона нам найрідніша, вона у нас одна!

Томаківка – козацька сторона. Вона нам найрідніша, вона у нас одна!

Історію козацької Томаківки збирали по краплинах різні люди у різні часи.

Томаківко моя, козацька сторона!
Крім тебе навкруги милішої нема.
Червоні маки пестить срібна ковила,
Духмяні васильки, полин і сон-трава…
                                                       Григорій Зімненко

Томаківка – селище міського типу, районний центр Томаківського району. Розташована на Причорноморській низовині в місці злиття двох річок – Томаківки та Камишуватої (притоки р. Дніпро) за 95 км на південний захід від м. Дніпро і за 5 км від найближчої залізничної станції  Мирова (на лінії Запоріжжя-Нікополь). На відстані 16 км від селища пролягає автомагістраль Дніпропетровськ-Нікополь. Площа Томаківки – 11 442 кв. м., населення  – 8 090 чоловік, які проживають у 2 426 будинках на 89 вулицях і в провулках селища. З них 1 398 дітей, 763 особи юнацького віку, 27 багатодітних сімей. Є будинок сімейного типу. Працездатне населення становить 61,1%. Більше 2 100 чол. – пенсіонери.  

Ґрунти в Томаківці переважно чорноземні. Виявлено великі запаси корисних копалин, серед яких марганцева руда та цеглово-черепична глина, фарфорова і гіпсова глини.

Навколо селища розкинувся різнотравний степ, на якому представлений широкий спектр представників флори: конюшина альпійська, люцерна серповидна, горицвіт весняний, гвоздика, васильки, шипшина, та фауни: зайці, лисиці, тхори, вовки, дикі кабани, кроти, куниці. 

На території Томаківської селищної ради розташовані курганні могильники – культові споруди у вигляді кілець із граніту, які розміщуються під насипом кургану епохи енеоліту – ранньої бронзової доби. 2500 років тому на території Томаківки були скіфські поселення. Свідченням цього є скіфські кургани, які перебувають під охороною держави як історичні пам’ятки. Найбільш рання згадка про Томаківку міститься в урядовому описі володінь міста Черкаси, здійсненому в 1552 році. Отже, датою заснування Томаківки вважається саме цей рік, а її першими поселенцями – запорозькі козаки. 

Томаківка – козацький край, а її назва пов’язана з назвою острова Буцко, де розташовувалась Січ. Острів здалеку мав вигляд шапки, а по-татарськи «шапка» – «тумак». На цьому острові і була Томаківська Січ – одна з перших відомих січей. У 1647 р. на о. Томаківку прибув Богдан Хмельницький. Саме звідси він розпочав  похід за звільнення українських земель від польської шляхти. 

Згодом Січ зруйнували татари. Козаки змушені були перейти на осілий спосіб життя, займаючи пониззя біля р. Томаківки. За цим козацьким поселенням збереглася назва Томаківка. Серед багатьох легенд існує ще й така, що назву селищу дала цариця Катерина. Після заснування Томаківка вважалася козацькою слободою. В 1740 році розпочалося масове її заселення людьми, які працювали на о. Хортиця при митниці та на верфі.

У 1777 році тут вже проживало 93 чол. і Томаківка стала державною військовою слободою. Кількість населення слободи помітно зростала за рахунок селян-втікачів з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Росії. З 1784 до 1791 роки разом із Верхньою і Нижньою Хортицею (зараз м. Запоріжжя) вона являла одну нероздільну парафію. В 1795 році в Томаківці була побудована дерев’яна церква Благовіщення без жодного цвяха з витонченою різьбою по дереву, художньо розписана.

Наприкінці XVIII ст. 843 чоловіка та 502 жінки володіли тут уже 25 600 десятинами землі (6,8 десятини на одну душу з правом викупу). Поселенці були вільними людьми, але царський уряд будь-коли міг примусово їх переселити. Займалися хліборобством, тваринництвом, рибальством, промислами. Станом на 1886 рік у колишньому селі Томаківці – центрі Томаківської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії мешкало 6 735 осіб, налічувалось 1 203 дворових господарства, існували дві православні церкви, дві школи, земська лікарня, 20 крамниць, два склади, шинок. Осередком влади було волосне правління. 

У 1897 році проведено перепис населення, згідно якого кількість мешканців Томаківки зросла до 10 709 осіб (5 282 – чоловічої статі та 5 427 – жіночої). У 1898 році в Томаківці працювало 63 промислових (цегельні, черепичні, гончарні заводи Фокіна, Шаповала, Сотникова) та 28 торгових підприємств (Смолякова, Маєрсона, Нюсіна). Робочий день тривав 12–14 годин. Роботи виконувалися вручну, а оплачувалась вона дуже мізерною платнею. Щорічно проводилися не менше 5 ярмарок.

Під впливом революційних подій у країні восени 1905 року в Томаківці було створено селянський комітет, який заявив про свою солідарність із Всеросійською селянською спілкою. Члени  комітету вимагали передати поміщицьку землю селянам, не сплачувати податків, замінити владу виборними органами, не закликати новобранців до царської армії. Вони проводили широку агітацію серед жителів села, нелегально збиралися на сходки, якими керували Д. Кіленко, Ю. Дмитриченко, Л. Череп, Й. Хрипко, З. Сіромашенко. Селянство ставало дедалі надійнішим союзником пролетаріату в боротьбі за повалення царизму. Злидні, антисанітарні побутові умови, поганий стан медичного обслуговування призводили до частих епідемій, різних інфекційних захворювань. У 1912 році спалахнула епідемія черевного тифу, яка продовжувалась більше 2-х років і розповсюдилась на сусідні волості.

  

У 1913 році в Томаківці працювало 16 шкіл, розміщених у непристосованих до занять приміщеннях. Санітарний лікар Катеринославського повіту А.І. Пижов у звіті за 1912 рік повідомляв: «Томаківська школа №11 глинобитна, стеля прогнулась і підперта стовпами, земляна підлога в ямах, вікна маленькі…» 

Для дітей сільської верхівки, заможних людей існувала аудиторія, де були драматичний та хоровий гуртки, бібліотека. Учасники хору співали і в церкві. В гуртках займалась талановита заможна молодь. Для простих селянських дітей, хоч і талановитих, місця там не було. Культурні заклади знаходились у руках приватних власників. У 1913 році у будинку Чеканова на місці млина демонструвалися німі кінофільми – «ілюзіони».

Але свідчення кореспондента  Дніпропетровської обласної газети «Зоря» Миколи Чабана, що подарував Томаківському історико-краєзнавчому музею спогади місцевого мецената Григорія Гаркушевського, надруковані в Катеринославській газеті «Русская правда».– 1911.– 2 черв., говорять дещо інше: «…По справедливості Томаківка може бути віднесена до розряду найліпше упорядкованих, щодо культури, сіл Катеринославського повіту. Насправді, навряд чи знайдеться інше село з такою великою кількістю корисних закладів, як Томаківка. Тут є три церкви, добре обладнана сільська лікарня, агрономічний пункт, лікарня для тварин, поштово-телеграфне відділення, цілий десяток початкових шкіл, церковно-парафіяльна учительська школа, школа ткацтва, народна аудиторія, контора нотаріуса. Двічі на день надходить сюди пошта завдяки залізничній лінії, яка проходить у 4 верстах від села. Це дасть змогу прочитувати чимало газет у день їхнього виходу. …Доводиться заздрити томаківчанам: живуть, ніби у місті, та й не у всякому місті знайдеш те, що є у Томаківці». Ця ж газета писала, що хронічна біда для села – відсутність якісної питної води, штундизм (баптистська секта) та сила силенна пивних і трактирів. 

Перша світова війна принесла трудящим нові страждання. Позбавлені годувальників, які були мобілізовані до армії, господарства селян занепадали Незасіяні поля заростали бур’янами, а врожайність посіяних зернових різко впала. Багато сімей голодувало. Томаківка в ті часи ділилась на дві частини та урочища: центр, Каврія, Осередок, Березнювата, Крутенька, Максимівка, Топила, Пушкарівка, Кисличувата, Широка, Комишувата. Вулиці назв не мали. У 1915 році Томаківка стала називатися містечком, а в 20-ті роки XX ст. було присвоєно назви вулицям і номери хатам.

Нові шляхи для перебудови життя трудящого селянства відкрила Велика Жовтнева соціалістична революція. Початок 1917 року викликав сплеск активності у томаківчан, а у грудні 1917 року був організований тимчасовий революційний селянський комітет. Цим першим органам Радянської влади в 1917–1918 рр. багато разів доводилось йти в підпілля. Влада в ті роки змінювалась у залежності від того, хто займав Томаківку: білогвардійці, махновці, петлюрівці, німці. Після вигнання німців був організований революційний комітет, який очолив Давид Павлович Кіленко. 4 січня 1918 року він прийняв  першу постанову про конфіскацію землі поміщиків і церкви, про її розподіл між селянами відповідно до кількості їдців, схвалену більшістю голосів жителів села. Після Катеринославського губернського з’їзду рад революційний комітет був реорганізований на волосну раду з відділами управління: земельним, продовольчим, народної освіти.

Всю роботу на селі з відбудови господарства, зруйнованого окупантами і білогвардійцями, організовували комуністичні та комсомольські осередки. Перші комсомольські осередки, що утворилися в Томаківці в 1921 році, були нечисленими (14 членів комсомольської спілки). Завдяки політичній, організаційно-масовій і виховній роботі з населенням комсомольці і передові люди села проводили активну роботу з колективізації сільського господарства. В Томаківці було організовано сім колгоспів, які у квітні 1923 року об’єдналися в сільськогосподарську трудову артіль «Хлібороб». Вона мала 127 десятин землі, шість робочих коней, вісім корів, плуг, дві борони, чотири брички. Відкрили сільбуд (тоді так називали клуби), три хати-читальні, школу ліквідації неписьменності, гуртки політграмоти. В колі інтересів комсомольців було і питання благоустрою села. Навесні 1923 року вони заклали парк відпочинку.

1925 рік історично пам’ятний першими спробами кооперування селян у товариство для спільного обробітку землі. У 1926–1928 роках, коли колгоспний рух набув широких масштабів, комсомольцям додалося роботи. Вони роз’яснювали населенню переваги колективного господарювання, організовували випуски перших на селі стінних газет, викривали підривні дії куркулів і їхніх посібників, а коли потрібно було, то бралися за зброю. Особливу цікавість викликала жива газета на сцені клубу, з допомогою якої комсомольська організація влучно вела боротьбу з розкрадачами колгоспної власності. В цей час виникли перші господарства: артіль «Землероб», головою якої став С. Біленко, колгоспи «Наслідки Жовтня» та «Запорожець». У 1930 році було створено колгоспи «Ланковий», «Комунар», «Перемога», «Соціалістичний шлях». У грудні 1931 року вийшов перший номер районної газети «Соціалістичне поле», в якій висвітлювались здобутки Томаківки і томаківчан. 

Віроломний напад гітлерівської Німеччини в червні 1941 року затримав розвиток села. Особливу активність виявила молодь Томаківки. 2,5 тисячі томаківчан пішли на фронт уже за першою мобілізацією. Понад 2 тисячі не повернулися з війни. 18 серпня 1941 року німецькі фашисти окупували Томаківку. Вони почали встановлення «нового порядку» з грабежів, розстрілів, катувань, знущань. У вересні 1941 року нацисти зігнали населення на будівництво мосту, де багато постраждало і загинуло від непосильної праці. За роки окупації гітлерівці розстріляли 176 громадян із Томаківки та інших сіл району.

У 1946 році районна газета «Соціалістичне поле» писала: «…Фашистські окупанти, які ступили на томаківську землю в серпні 1941 року, ознаменували свій прихід грабежем колгоспного і людського майна, жорстоким терором, знущанням і знищенням мирного населення». Незважаючи на жорстокі розправи та переслідування, томаківські патріоти саботували накази і розпорядження окупаційної влади. Начальник Нікопольської поліції у зведенні повідомляв:  «З 1 225 чоловік, зібраних поліцією і жандармами в Томаківці, вдалося відправити до Німеччини  700 чоловік, решта втекли…».

   

30 грудня 1943 року частини Червоної Армії у складі підрозділів 82-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії 53-го окремого мотоциклетного і 3-го окремого гвардійського мотоциклетного полків визволили Томаківку від німецько-фашистської нечисті. За особливу мужність та особливі заслуги удостоєні звання Героя Радянського Союзу Іван Іванович Громов, Іван Минович Дуплій, Дмитро Юхимович Лазука. Три томаківчанина були учасниками історичного параду Перемоги в м. Москві 24 червня 1945 року – Іван Іванович Донченко, Іван Васильович Череп, Дмитро Петрович Третяк. Більше трьох тисяч солдат різних національностей знайшли своє останнє пристанище в томаківській землі у братській могилі.

Трудящі Томаківки з великим ентузіазмом взялися до відбудови господарства, зруйнованого і пограбованого окупантами, які завдали селу збитків на 100 мільйонів карбованців. Незважаючи на нестачу машин і робочих рук, повну відсутність худоби, колгоспники вже весною 1944 року засіяли великі площі зерновими культурами. Поступово відроджувалося тваринництво. Особливо тяжким для колгоспників був перший післявоєнний рік. Колгоспи перевиконали плани посіву зернових, але через посуху урожай був мізерним. Почався падіж худоби. Наступного року економіка колгоспів зміцніла. Село поступово підіймалося з руїн. Будувалися нові будинки і господарські приміщення. Важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів і розвитку їх економіки відіграло об’єднання семи колгоспів у два господарства – колгоспи «Перше травня» і «Ленінський шлях». Збільшились посівні площі, підвищилась врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва. Особливо зміцніли колгоспи у 60-ті роки.  

З великими труднощами довелося відновлювати центр селища. Починаючи з 1950 року будувати почали швидше і більш капітально. Було збудовано новий корпус школи, приміщення райкому партії, райспоживспілки, три корпуси в лікарні і ряд торгівельних приміщень. В 1952 році в Томаківці була проведена сільськогосподарська виставка, на якій всі колгоспи у виставлених павільйонах демонстрували свої досягнення. З 1956 року Томаківка віднесена до категорії селищ міського типу. В 1957 році за державний рахунок було розпочато і у 1958 році завершено будівництво кінотеатру «Україна» на 450 місць. У цьому ж році за кошти місцевого бюджету та за участі широкої громадськості було розпочато будівництво районного будинку культури. 

У 1966 році обидва колгоспи Томаківки – «Перше травня» та «Ленінський шлях» обробляли 23 тис. га землі, мали 50 машин, 19 зернових комбайнів, багато тракторів та іншої техніки. На кожні 100 га сільськогосподарських угідь у колгоспі «Перше травня» було одержано 98 ц молока, 61,5 ц м’яса, 14 207 шт. яєць., а в колгоспі «Ленінський шлях» – 232 ц молока, 56,1 ц м’яса. Грошові прибутки обох артілей у цьому році становили понад чотири млн. карбованців.

У Томаківці за період з 1960 по 1968 рр. було збудовано та здано в експлуатацію 56 комунальних одноквартирних і багатоквартирних будинків, сільське професійно-технічне училище (СПТУ № 8), оснащене новою сільськогосподарською технікою, готель, перукарню, 526 індивідуальних цегляних будинків, покритих шифером і черепицею, Будинок культури, автовокзал, 5-ти поверховий гуртожиток для учнів політехнічної школи. Автобусним сполученням було забезпечено всі села району з містами Дніпропетровськ, Запоріжжя, Нікополь, Марганець, Миколаїв. 

У селищі були капітально реконструйовані головні вулиці. А вул. Шевченка розширена на 1,5 м. Були облаштовані бордюрні окантовки, проїжджу частину покрито гранітним щебнем і бітумом. Вулицю Леніна повністю заасфальтовано, розширено до 8 метрів, облаштовано тротуарні доріжки. Всі старі дерева викорчувано і в 1966 році по обидва боки вулиці висаджено туркестанську тополю та кулясту акацію. Було побудовано і здано в експлуатацію дитячий комбінат, комбінат побутового обслуговування. Селище повністю електрифіковано і радіофіковано. Більшість комунальних квартир – газифіковано.

Гарних успіхів у забезпеченні населення товарами повсякденного вжитку та громадським харчуванням досягла томаківська районна споживча спілка кооперативного обслуговування. До послуг томаківчан функціонували 20 спеціалізованих торговельних магазинів і кіосків. За перевиконання плану товарообігу в 1967 році томаківська райспоживспілка отримала перехідний Червоний прапор Дніпропетровської облспоживспілки. 

На 1969 рік в Томаківці здано в експлуатацію 39 комунальних будинків, лікарню на 145 ліжок із хірургічним, терапевтичним, дитячим, пологовим, інфекційним відділеннями, а також вісім початкових і восьмирічну середню школи.

На честь 30-річчя Перемоги у Другій світовій війні в 1975 році в Томаківці відкрито Меморіальний комплекс воїнам, які загинули в боях за звільнення селища. 

У 70-х роках у Томаківці велика увага приділялась побутовому обслуговуванню населення на селі та зебезпеченню його товарами широкого попиту. Був побудований і зданий в експлуатацію новий універмаг. А в 1976 році завершено  зведення триповерхового будинку побуту, де надавали послуги індивідуального пошиву одягу, перукарні, фотоательє. Велика заслуга тодішніх директора побуткомбінату Манзюка П.С., керівників району – Кузьменка М.М., Василенка М.М., Поставця М.Т., що ця чудова споруда стала справжньою окрасою Томаківки. У цьому ж році був створений Міжшкільний навчально-виробничий комбінат, де старшокласники оволодівали робочими професіями тракториста, шофера, продавця, швачки.

До Дня Перемоги (у 1980 році) було приурочено відкриття нового приміщення історико-краєзнавчого музею, де першим громадським директором був Білик Михайло Маркович, а завідуючою фондами – Білик Ганна Семенівна. У 1982 році музею присвоєно звання народ ного.

   

Інфраструктура Томаківки дуже стрімко відновилась і відбудувалась у 90-ті роки: введено в експлуатацію нову двоповерхову аптеку; відкрито нову районну бібліотеку для дорослих і дітей; збудовано новий міжколгоспний цегельний завод та адміністративну споруду районного управління міністерства внутрішніх справ (УМВС), відкрито картинну галерею ім. Д.Н. Красняка – земляка, заслуженого діяча мистецтв, художника, скульптора та Свято-Благовіщенський храм, побудовано новий навчальний корпус СПТУ-78, відкрито нове приміщення РЕМ (район електромереж), реконструйований Будинок зв’язку у приміщенні колишнього Будинку побуту та нову середню школу № 2, приурочені 75-річчю Томаківського району, відкрито Дім молитви «Відродження» християнської віри Євангелійської, відкрито новозбудовану сучасну потужну автозаправну станцію (АЗС).

2000-ні роки ввійшли в історію становлення Томаківки та покращення її соціального розвитку такими здобутками: введено в дію нову цифрову АТС на 700 номерів; створено ТОВ «Інтермол» на базі колишнього маслозаводу (засновники Семененко С.Г., Романов М.С.); на території Свято-Благовіщенського храму відкрито пам’ятник жертвам голодомору і політичних репресій 1932–1933 рр.; зведено пам’ятний знак ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС; на центральній площі Томаківки відкрито пам’ятник українському поету Т.Г. Шевченку, автор якого наш земляк, заслужений діяч мистецтв, художник і скульптор Красняк Дмитро Никифорович; відбудовано стадіон, куди залучено 500 тис. грн. із державного бюджету та 30 тис. грн. з бюджету Томаківської селищної ради; відкрито нову аптеку «Фармація», обладнану згідно Європейським стандартам ТОВ «Гастрокорпорейшн індастрі» із системою знижок і пільг; відкрито спортивно-оздоровчий комплекс із тренажерним залом, тенісним залом, фінською сауною та фіточаями; до Року національного усиновлення (2008) урочисто відкрито перший дитячий будинок сімейного типу; ТОВ «Комунальник» здав в експлуатацію поля каналізаційної фільтрації; відбулося відкриття «Лікарні майбутнього» на базі центральної районної лікарні після її капітального ремонту на кошти субвенції обласного бюджету.

Основою економіки селища є сільськогосподарське виробництво. В агропромисловому комплексі селища розпочалися процеси формування ринкових відносин. Було проведено паювання землі. На зміну колгоспам «Ленінський шлях» та «Перше травня» прийшли приватні агроформування, фермерські та індивідуальні селянські господарства. В багатьох із них працюють власні переробні підприємства, хлібопекарні, фірмові магазини. Сільськогосподарські підприємства спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур, виробництві молока. Лідерами на ринку виробництва сільгосппродукції  на території Томаківки стали ПСП АФ «Перше травня» (директор Бардадим В.Г.), селянське фермерське господарство «Скорук А.В.» (голова Скорук Т.О.), СФГ «Гіюк М.П.», СФГ «Калашник В.С.». Провідним промисловим підприємством селища є «Інтер-мол», що спеціалізується на виробництві молочної продукції. Ще з 90-х років на території селища швидкими темпами почав розвиватися бізнес. Понад 200 його мешканців займаються підприємницькою діяльністю. В основному, це представники малого та середнього бізнесу.

Великою подією для томаківчан була газифікація. Кошти для проведення природного газу виділялися державою і господарствами селища.

У Томаківці функціонують установи для задоволення потреб населення в освіті, духовному розвитку, культурі. Це – дошкільний навчальний заклад «Казка», Томаківська загально-освітня школа №2, Томаківський НВК «ЗОШ I–III ст. – ДНЗ» №1, Томаківський професійно-аграрний ліцей, Будинок школяра, центр творчості молоді, дитяча музична школа, центральна бібліотека для дорослих, якій 19 лютого 2016 року виповнилося 105 років,  дитяча бібліотека, народний історико-краєзнавчий музей ім. 50-річчя Перемоги, районна картинна галерея ім. Д.Н. Красняка, районний Будинок культури, Свято-Благовіщенський храм. Медичні послуги надають комунальний заклад охорони здоров’я «Томаківська центральна районна лікарня» та центр первинної медико-санітарної допомоги.

Головами Томаківської селищної ради були: з 1965 по 1969 рр. – Іван Семенович Криворучко, з 1970 по 1971 рр. – Лідія Михайлівна Грема, з 1972 по 1973 рр. – Федір Михайлович Кріпак, 1974 р. – Микола Оверко, з 1975 по 1986 рр. – Леонід Федорович Притикін, з 1987 по 2016 рр. – Володимир Вікторович Марченко, з 2016 р. й понині – Іван Володимирович Калашник.

До 460-річчя заснування Томаківки у червні 2012 року рішенням Томаківської селищної ради було затверджено символіку: прапор територіальної громади (переможець конкурсу Колихалова Л.О.) та гімн Томаківки (автор Сисолятін І.О.). Започаткована Книга почесних громадян Томаківської територіальної громади, до якої було внесено перші імена – Переяславець В.В. та Зімненко Г.І. Цій даті був присвячений конкурс «Краща вулиця селища та подвір’я зразкового порядку». Визначені переможці – власники 10 домоволодінь отримали грошові винагороди та таблички «Подвір’я зразкового утримання». На сьогоднішній день в цю Книгу занесено імена: Ткачука О.Л., Піпіч А.А., Кондус К.М., Козаченко Є.Є., Мисюри Л.Д., Микитюка П.І.

Славиться Томаківка талановитими працелюбними сильними і мужніми людьми. Вони є гордістю селища та його мешканців. За багаторічну, самовіддану працю отримали високі звання заслужених працівників сільського господарства України: Бардадим Василь Григорович (нагороджено орденом «Знак пошани»), Бардадим Галина Віталіївна,  Леперда Володимир Юрійович, Халамай Станіслав Олександрович, Цьот Володимир Іванович,  Шапошник Микола Олексійович; заслужений агроном України – Русов Іван Дмитрович; Кальний Микола Федорович – почесний землевпорядник України; Бондаренко Юрій Леонідович та Микитюк Павло Іванович – заслужені будівельники України; Зімненко Григорій Ілліч – заслужений працівник культури України, почесний громадянин селища Томаківка; Козаченко Євдокія Євдокимівна – заслужений вчитель України, заслужені лікарі України – Кондус Катерина Мефодіївна,  Піпіч Антоніна Андріївна (вони також почесні громадянки селища Томаківки), Олійник Анатолій Васильович; Луць Мотрона  Володимирівна нагороджена орденом княгині Ольги, Переяславець Василь Васильович – почесний громадянин селища Томаківка, ветеран Другої світової війни, ветеран педагогічної праці; Побеванець Євгенія Ісаївна має звання «Патріот Придніпров’я» II ступеня в номінації  «Ветеран»; Ткачук Олександр Леонідович – отримав два Гранти Сороса, почесний громадянин селища Томаківки; Шевченко Сергій Олексійович – кандидат педагогічних наук, доцент, доктор наук із державного управління, Бардадим Марія Василівна – кандидат економічних наук… І це не весь перелік людей, які прославляють наш край.

Славна Томаківка ветеранами Другої світової війни – Героями Радянського Союзу: Громовим І.І., Дуплієм І.М., Лазукою Д.Ю.; учасниками параду Перемоги у м. Москві в червні 1945 року: Донченком І.І., Третяком Д.П., Черепом І.В.; Героями України, які загинули на Сході України в зоні проведення ООС (АТО): Дьяченком В.В., Кивою В.М., Литкіним А.В., Садовським Б.А., Третяком П.А. 

Томаківчанки – Я. Ченчевич (учениця ЗОШ № 2) здобула золоту медаль на чемпіонаті з кікбоксингу Європейського рівня і взяла участь у світових змаганнях на Кіпрі, Магась А.В. представляла Дніпропетровщину серед майстринь із усіх регіонів України при вишиванні Рушника Національної єдності в передмісті Ялти. Томаківчанин Костянтин Семашко – воротар паралімпійської збірної України з футболу, яка виборола золото на іграх в Ріо-де-Жанейро, за що томаківська місцева влада нагородила його цінним призом – телевізором. 

У жовтні 2012 року в Томаківській центральній бібліотеці відкрито безкоштовний Інтернет-центр з використанням вільного доступу до Інтернету завдяки перемозі в конкурсі проектів програми «БІБЛІОМІСТ».

8 травня 2013 на Братській могилі Томаківки відбулося перепоховання 59-ти радянських воїнів, загиблих у роки Другої світової війни, чиї останки виявила Дніпропетровська обласна громадська організація «Гвардія-Дніпро», а 8 травня 2019 в День пам’яті та примирення відбулося перепоховання останків ще 13-ти безіменних воїнів-визволителів, які загинули на Томаківській землі в роки Другої світової війни.

У серпні 2013 року в Томаківці вперше організовано Парад вишиванок, в якому взяли участь томаківчани та гості селища всіх вікових категорій.

У грудні 2015 відкрито III чергу водогону «Марганець-Томаківка», який об’єднав Каховське водосховище і Томаківку 24-х кілометровою водною артерією.

Серпень 2016 року запам’ятався томаківчанам відкриттям арт-об’єкту «Я люблю Томаківщину» – символа Томаківки та спільної праці томаківських фермерів.

У жовтні 2016 у Томаківці за ініціативи виконавчого комітету селищної ради та її голови Калашника Івана Володимировича, обраного на цю посаду у жовтні 2015 року, вікрито Дошку Пам’яті героїв-земляків, полеглих у зоні ООС (АТО) на Сході України. 

Реформа децентралізації в Україні стала передумовою передачі органами державної виконавчої влади повноважень, ресурсів і відповідальності органам місцевого самоврядування. Було запроваджено нову адміністративно-територіальну одиницю – ОТГ (об’єднання територіальних громад). 18 грудня 2016 року на виборчій основі була створена Томаківська об’єднана територіальна громада із центром у смт Томаківці, а її головою став Калашник Іван Володимирович. 

  

Томаківська селищна рада для поліпшення інфраструктури та благоустрою Томаківки взяла курс на відновлення об’єктів соціальної інфраструктури в надії, що це вплине на підвищення рівня якості життя громади. Реконструкція аварійного мосту, ремонт доріг місцевого підпорядкування, вуличне освітлення, капітальний ремонт комунального позашкільного мистецького навчального закладу «Томаківська дитяча музична школа», створення комунального некомерційного підприємства «Томаківський центр первинної медико-санітарної допомоги» та будівництво нової амбулаторії, проектна реконструкція Томаківського навчально-виробничого комбінату «ЗОШ I–III ст. – ДНЗ» № 1, капітальний ремонт приміщень Томаківської дитячої бібліотеки під розміщення центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) – і це далеко не весь перелік надбань і сучасних технологічних втілень у життя новою владою смт Томаківки.

Історія не закінчується… Дивимось у майбутнє з надією і вірою.

Створено: 26.11.2019.
Редакція від 02.12.2019.
Людмила Кунах
Бібліографія:

Бардукова Т.М. Живи, мій краю, і процвітай в літах // Наш край.– 2013.– 23 серп.– (№ 34).– С. 2, 3.
Бінкевич В. «…Знаменитий острів N» // Днепровская правда.– 2000.– 1 февр.
Бінкевич В. Центр інформаційної системи запорізьких козаків // Бористен.– 2000.– № 5.– С. 1.
Гнатко М. Коли і як виникла назва // Зоря.– 1996.– 11 лип.
Зімненко Г. Томаківко моя: [Вірш] // Наш край.– 2012.– № 9.
Івченко О. Той пам’ятний 43-й рік // Наш край.– 2005.– 30 груд.– С. 3.
Криничний М. Селище Томаківка // Соціалістичне поле.– 1957.– 28 лип.– (№ 60).– С. 2.
Славні люди – гордість Томаківки // Наш край.– 2018.– 23 серп.– (№ 34).– С. 3.
Томаківські мрійники // Зоря.– 1996.– 28 верес.