Тетяна Абраїмова. Бібліотека стала храмом її душі

Тетяна Абраїмова. Бібліотека стала храмом її душі

Україна, Дніпропетровська область

Вона належить до тих виняткових керівників, з якими можна поділитися і печалями, і радощами, які готові тебе вислухати і по дружньому поспівчувати. І допомогти.

Є на світі жінки, яких природа гармонійно наділила всіма найдостойнішими зовнішніми принадами і рисами характеру: вони мають таке ж гарне обличчя, як і душу, вони розумні та глибоко духовні, розсудливі й доброзичливі, вони готові дарувати своє тепло і повагу кожному, хто цього потребує. Сьогодні з впевненістю можу сказати: я знаю таку жінку! Це – Тетяна Олександрівна Абраїмова, заступниця директора з наукової роботи в Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія (працюємо пліч-о-пліч ось уже 46 років).

Вона унікальна в усьому: від природи вродлива, у вищий мірі інтелігентна та неординарна, з широким гуманітарним світоглядом, великим творчим потенціалом й інноваційним мисленням. І ще, не менш цінне, що приваблює всіх, хто спілкується з Тетяною Олександрівною – це увага та справедлива поміркованість у ставленні та оцінюванні людей, подій і обставин. Вона належить до числа тих виняткових керівників, з якими можна поділитись і печалями, і радощами, які готові тебе вислухати і по дружньому поспівчувати. І кожен знає – цій людині завжди можна довіритись. А це, напевно, найвища оцінка. Всі, кому щастить працювати поряд із нею, отримують привілей участі в справжній школі шляхетного людського спілкування.

Абраїмова Т.О.Леся Українка в одному з листів писала: «Не всі мають те, що хтось має, – іскру в серці, вогонь в душі; се, може, не дає щастя, але дає щось більше і вище за щастя, щось таке, чому назви нема в людській мові». У правдивості цих слів завжди переконуюся, коли зустрічаюсь із особистостями, яким притаманні чуйність і доброта до оточуючих, вимогливість до себе, прагнення до постійного духовного удосконалення і які до того ж по-справжньому залюблені у свою професію. Тетяна Олександрівна належить до числа цих щасливих людей, які вимріяли свою майбутню професію ще з шкільних років і залишаються вірними їй усе своє життя.

А починалося все зі шкільної бібліотеки та бібліотекарки, яка була дуже ласкавою і привітною до юної читачки Тані Камєнєвої, підбирала для неї найцікавіші книги та ще й дозволяла працювати з читацькою книжковою заборгованістю та сортувати книги для подальшої розстановки їх на полиці бібліотечних стелажів. Таким чином, вмінню вибирати і читати, насолоджуватись книгою Тетянка навчилась ще в шкільній бібліотеці.

Ні з чим незрівняний запах друкованих книг і безмежний калейдоскоп цікавинок та справжніх відкриттів на їхніх сторінках зробили бібліотеку найулюбленішою домівкою, в яку завжди хотілося йти після виконання шкільних завдань і низки обов’язків, які доручали Тані батьки. А до відповідальності за доручену справу мама, Євдокія Іванівна, та батько, Олександр Іванович, привчали свою доньку змалечку. За Тетянкою було закріплено виконання посильної побутової домашньої роботи та контроль за братом Володимиром, молодшим за неї на три роки. З усіма завданнями донька справлялась на відмінно.

Робота з фондом патентно- технічної документації

Любов до книги привела Тетяну до думки, що після закінчення школи вона повинна піти вчитися на бібліотекаря. Ще в період, коли вона допомагала шкільній бібліотекарці, їй стало зрозуміло, що робота в бібліотеці лише на перший погляд – проста і тиха. Насправді це –праця, яка потребує широких і різнобічних знань і постійного їх поповнення, вміння спілкуватись, бути позитивно налаштованою людиною, мати бажання ділитися своїми знаннями з іншими, вміння вислухати і зрозуміти читача, допомогти йому. А значить це зобов’язує до того, аби щодня творити дива, кожен день перетворювати на інтелектуальний марафон. Це якраз та робота, що може стати сенсом усього життя. І воно буде наповнене мріями, задумами, сподіваннями, прагненнями та успіхами. Так і сталося.

1972 рік став знаковим у житті Тетяни Каменєвої, вона успішно здала екзамени і стала студенткою бібліотечного факультету Харківського державного інституту культури. Міста нашої країни (тоді ще Радянського Союзу), у ВНЗ яких теж вчили на бібліотекаря, були в Києві, Москві, Ленінграді. Але це було далеко від рідної домівки в Курську, а Харків – усього за 300 км. від нього. Роки навчання в інституті були надзвичайно цікавими: нові друзі, самостійне життя в гуртожитку, отримання нових знань від неймовірно талановитих викладачів (Марк Іванович Богуславський, Євген Петрович Тамм, Микола Дем’янович Рябченко, Віра Андріївна Мільман, Дора Анатоліївна Кумок). Науково-дослідна робота під керівництвом Неллі Семенівни Долгополої була пов’язана з організацією методичної роботи.

Саме тому при розподілі на роботу вибрала методичний відділ. А ще в інституті у Тетяни було насичене громадське життя: член комітету комсомолу (відповідальна за культурно-масову роботу), участь у виступах агітбригади, активна учасниця інститутського хору (до речі, одного з найкращих серед вузівських), робота в студентському будівельному загоні під час літніх канікул. Словом – життя вирувало. І одна із хвиль цього виру подарувала Тетяні Камєнєвій зустріч із чудовим юнаком, студентом Харківського інституту комунального будівництва Володимиром Абраїмовим, який став її чоловіком і надійним вірним супутником, з яким вона крокує по життю разом уже 45 років. До Дніпропетровська після отримання дипломів сім’я Абраїмових приїхала в 1976 році.

Дніпропетровськ було обрано, бо до міста Курська, де народилась Тетяна, направлень не було. На сімейній раді вирішили несправедливим їхати до Житомира, де народився чоловік, і тому подружжя обрало рівно віддалене між Курськом і Житомиром місто – Дніпропетровськ, яке, по суті, географічно стало «золотою серединою».

Подружжя

З того часу ось уже 45 років Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека стала невід’ємною частиною біографії і, можна впевнено сказати, – долею Тетяни Олександрівни. Бібліотека стала для неї, без перебільшення, рідною, бо рідними стали люди, з якими разом уже не один десяток років. Природна обдарованість, постійне прагнення до удосконалення і феноменальна працездатність дали, як показало життя, блискучі результати.

Першою, з ким довелося познайомитись Т.О. Абраїмовій, прийшовши в серпні 1976 р. доприміщення по пр. Карла Маркса, 103 (в якому на час капітального ремонту будівлі по вул. Савченка, 10 була тимчасово розміщена бібліотека), стала заступниця директора з наукової  роботи Тамара Василівна Васеніна. На той час Тамарі Василівні було 45 років, вона була енергійною, життєрадісною, офіційно серйозною і в той же час дружньо налаштованою на спілкування. Провівши короткі перемовини з молодим спеціалістом, Тамара Василівна безпомилково визначила, що такі молоді кадри бібліотеці вкрай потрібні, і тому щонайменші сумніви Т.О. Абраїмової щодо правильного вибору місця подальшої роботи були зразу ж розвіяні, і вона була призначена на посаду методиста до методичного відділу. Завідуюча відділом, Алла Андріївна Обревко, відомий методист 70–80-х років, майстерно протестувала рівень знань молодого спеціаліста і на підставі отриманого позитивного результату доручила готувати консультацію з нової, ще не дослідженої тематики «Бібліобус – нова форма позастаціонарного обслуговування читачів». Ця і подальша робота молодого спеціаліста в методичному відділі була оцінена завідуючою на «відмінно». Таким чином, методичний відділ став стартовою площадкою для успішного професійного зростання Тетяни Олександрівни на тих посадах, які надалі довіряла їй адміністрація бібліотеки.

Талант організатора, керівника не завжди помітний на перший погляд, хоча поєднує в собі кілька обдарувань – психолога, дипломата, прогнозиста. Помітними стають тільки результати. І ці результати не змусили довго чекати і не забарились виявитися на посадах: вченого секретаря, завідувачки патентно-технічним відділу, голови профспілкового комітету, заступника директора з наукової роботи. І на всіх цих ділянках роботи завжди вражала масштабність і креативність, прогностичність і системність мислення Тетяни Олександрівни.

Перебуваючи на посаді вченого секретаря (1978–1983 рр.), Т.О. Абраїмова удосконалила та оновила всю організаційно-нормативну і планово-звітну документацію бібліотеки та структурних підрозділів. Чимало зусиль Тетяна Олександрівна доклала до вивчення історії та дати заснування нашої бібліотеки. І саме вона, завдяки скрупульозній роботі з архівом В.В. Пупченка, віднайшла точну дату її відкриття – 22 (9) травня 1834 року. Не пройшла повз увагу вченого секретаря і організація висвітлення найважливіших напрямків роботи колективу бібліотеки в стінній газеті «Бібліотекар». За ініціативою вченого секретаря випускники вишів, які отримали направлення до бібліотеки, теж були оточені увагою і піклуванням. Їхніми проблемами та професійним зростанням опікувалась Рада молодих спеціалістів (РМС), заснована Тетяною Олександрівною. На все життя в пам’яті всіх співробітників, яким пощастило працювати в 70-ті роки, залишились яскраві заходи, організовані РМС і профспілковим комітетом бібліотеки: конкурси професійної майстерності, підведення підсумків соціалістичних змагань, захоплюючі святкові вечори.

Колектив патентно-технічного відділу(80-і роки)

Наступною сходинкою в трудовій біографії Т.О. Абраїмової стало призначення її в 1983 році на посаду одного з найбільших і найпрестижніших структурних підрозділів бібліотеки – патентно-технічного відділу. Як відповідальна і сумлінна людина Тетяна Олександрівна розуміла, що «марку» треба тримати високо і гідно, адже вона змінила на посаді керівницю відділу, яка мала визнаний авторитет не тільки в області, а й в Україні – Горпиняк Лідію Захарівну. Отже, щоб ті позитивні напрацювання, які вже відбулися, дали поштовх до наступних, новій завідувачці відділу необхідно було діяти злагоджено та цілеспрямовано, спрямувати команду компетентних однодумців, які хочуть і вміють працювати, на виконання величезного обсягу поточної роботи та планів, які вона накреслить. Організація всієї роботи відділу вимагала додаткових знань, що мотивувало Тетяну Олександрівну вступити до Інституту патентознавства і отримати диплом. Відділ під її керівництвом постійно вивищувався над повсякденною дійсністю, знаходився в авангарді професійної діяльності науково-технічної інтелігенції міста й області: участь у роботі Всесоюзної виставки досягнень народного господарства (1885–1986 рр.) з матеріалами про досвід підприємств Дніпропетровщини у проведенні атестації робочих місць; організація роботи «Обласної школи передового досвіду» на допомогу розвитку промислового виробництва на базі ЦБ м. Дніпродзержинська (м. Кам’янське); проведення обласних Днів якості у партнерстві з науково-технічними товариствами; організація конкурсів для молодих винахідників. Глибоко володіючи теорією та практикою бібліотечної справи і до того ще й знаннями патентознавця, у відділі під керівництвом Т.О. Абраїмової була розроблена методика та організація роботи з патентним фондом із грифом «Для службового користування», створено топографічний каталог на книжковий фонд відділу, вперше в практиці роботи бібліотеки запроваджені платні послуги. Щодня їй доводилося вирішувати безліч проблемних питань, які вимагали високої працездатності та вміння зацікавити і мобілізувати колектив відділу на якісне виконання поставлених завдань, які в деяких випадках були неймовірно складні. Досить тільки згадати майстерно та професійно організовану передислокацію патентно-технічного відділу з вул. Ю. Савченка, 10 до приміщення по пр. Д. Яворницького,18, коли довелося перевозити та розвантажувати десятки тон видань.

Здатність спрогнозувати, передбачити ситуацію та знайти її найоптимальніше рішення характерні для Тетяни Олександрівни при виконанні будь якого завдання. А ще – сумлінність і повага до своєї та чужої праці. Вона вміє об’єднувати навкруги себе творчих, відданих своїй професії, інтелектуально потужних, професійно підготовлених спеціалістів. І це завжди дає свої позитивні результати. Спілкування з нею завжди націлює на оптимістичне світосприйняття. Її професійна незаспокоєність, орієнтація на інновації викликають у підлеглих бажання втілити запропоноване якнайшвидше і не відкладати це на потім, бо втратити довіру такої людини – це втратити щось у собі.

Усі ці якості Т.О. Абраїмової, наявність яких може засвідчити весь колектив бібліотеки і я особисто (працюю в бібліотеці з 1975 року), стали для мене як директора беззаперечним аргументом при прийнятті одного з найважливіших рішень мого життя. Коли в 1995 році виникла потреба призначити людину на посаду першого заступника директора, я без вагань запропонувала зайняти цю посаду Т.О. Абраїмовій. І ось уже 26 років ми працюємо пліч-о-пліч, а я жодного разу не пожалкувала, навпаки – дякую долі. Вона подарувала мені можливість працювати разом із людиною, яка має бездоганний авторитет серед працівників нашої бібліотеки та бібліотек області, яка здатна спрямовувати колектив на підвищення іміджу бібліотеки.

В робочому кабінеті

Разом із Тетяною Олександрівною на початку нашої спільної роботи в адміністрації бібліотеки (коли проблем у нашій бібліотеці накопичилося більше, ніж способів їх розв’язання), нам разом вдавалось у найскладніших ситуаціях мобілізовувати колектив і вести цей «корабель знань» через рифи і шторми непростих 90-х і нульових і привести його у дні нинішні оновленим, оснащеним, зі злагодженою та професійною командою.

Сказати, що початок нашої співпраці в управлінні бібліотекою випав на нелегкий період (1995–1997 рр.) – не сказати нічого. Мізерне фінансування, а за деякими кодами економічної класифікації видатків бюджету – повна його відсутність. У результаті – неможливість здійснити передплату періодичних видань, придбати нові книги. Від минулих ремонтів минув доволі тривалий час і всі приміщення потребували поточного ремонту, необхідно було змінювати інтер’єри відділів, створювати комфортні умови для роботи читачів і співробітників. Навіть на виплату заробітної платні фінансування було не в повному обсязі.

Щоб вписатись у виділений бібліотеці річний фонд заробітної платні, нам довелося приймати непопулярне рішення: просити пенсіонерів, аби вони тимчасово перейшли працювати на півставки. Але економію розпочали з адміністрації: з двох заступників директора залишили одного (і в такому тандемі ми працювали до 2011 року). Відповідно: коло обов’язків Тетяни Олександрівни на тривалий період значно збільшилось, але навіть найменшого невдоволення з її боку жодного разу не було. Навпаки, своє надзвичайне вміння захоплюватись своєю роботою, свій організаторський талант і прагнення удосконалити роботу бібліотеки заступниця директора вміло передавала колективу завідувачок структурних підрозділів, кожному працівникові, з якими доводиться вирішувати виробничі питання. Вона сама вкладає в роботу всі свої знання та натхнення і вчить цьому всіх інших.

Абраїмову Т.О. правомірно можна назвати ентузіастом своєї справи, генератором свіжих ідей, адже вона постійно сповнена інновацій і планів на майбутнє, перебуває в пошуку нових проєктів і форм роботи, до переліку яких входять такі важливі регіональні проєкти як: створення інформаційного порталу «ДніпроКультура», щорічна обласна кампанія серед публічних бібліотек області «Читаємо разом», електронний корпоративний каталог «Дніпропетровщина» тощо. За вагомий особистий внесок у розвиток культури, бібліотечної справи Тетяна Олександрівна має численні нагороди – Почесні Грамоти: Верховної ради України, Міністерства культури України, Подяки і Грамоти обласної державної адміністрації, обласної ради, обласного управління культури. В 2009 році Указом Президента України Т.О. Абраїмовій присвоєно почесне звання «Заслужениий працівник культури України».

Кожна цеглинка, кожна сходинка, кожна книга в бібліотеці є свідками професійного сходження Тетяни Олександрівни, її переживань, клопотів, невтомної праці. Безмежна любов до книги, неймовірна відданість бібліотеці передалась і членам її сім’ї. Переймаючись проблемами та клопотами дружини, чоловік – Володимир Федорович, навіть перебуваючи на відповідальній посаді, знаходив час, щоб допомогти виконати в бібліотеці роботу, яка була непосильною для жіночих рук. А дітки: донька Валентина і син Олександр взагалі варті окремих сторінок в історії бібліотеки.

У період кінця 90-х і нульових, коли бібліотека переживала не найкращі часи, коли не вистачало молодих енергійних кадрів зі знанням англійської мови та навичок роботи з комп’ютерною технікою, на допомогу прийшли діти Тетяни Олександрівни, для яких бібліотека з дитинства була важливою й улюбленою домівкою, які обожнювали читати. Отримавши високий рівень освіти в престижних вишах, вони деякий час працювали в бібліотеці: Валентина із властивою їй енергійністю та наполегливістю розпочинала становлення щойно відкритого при бібліотеці Інформаційного Центру «Вікно в Америку», Олександр очолював роботу з комп’ютеризації бібліотеки. Виховані батьками в повазі до праці, сумлінного виконання будь якого завдання, кожен з них своєю роботою в бібліотеці зміцнював бездоганий авторитет батьків, який став для них еталоном життєвого кредо.

Розмірений плин життя дружньої родини Абраїмових розділив навпіл найтрагічніший день – 2-го січня 2001 року, коли загинув син Олександр. Горе та біль чорним крилом торкнулися не лише сім’ї, а й усієї бібліотеки, оскільки з самого дитинства становлення Олександра як особистості відбувалося на наших очах. Відмінне навчання в університеті, захист диплому англійською мовою, вивчення японської мови, поетичний дар, освоєння нових інформаційних технологій – ось далеко не повний перелік його особистих надбань. І коли Саша очолив вперше створений у бібліотеці сектор комп’ютеризації, його неординарні ідеї на перспективу стали сьогоденням нашої бібліотеки. Думаю, що бібліотека була лише першою сходинкою для таланту такого масштабу, ми розуміли, що важлива справа потрапила до молодих енергійних рук; попереду у Саші було багато планів і роботи, і він би обов’язково з усім упорався. З усього було відчутно, що в його перспективі – реалізація неймовірних планів і проєктів. Але, не судилося...

Від втрати найріднішого, що може бути у жінки, – дитини, в очах матері назавжди поселяється безмежний біль і рана, яка ніколи не загоюється. Треба не зламатися, знайти у собі сили жити далі, працювати, продовжувати незавершені справи. Було дуже тяжко, але володіючи мужністю і стійкістю, високим внутрішнім потенціалом, Тетяна Олександрівна знайшла у собі сили повернутися до улюбленої бібліотечної роботи, яка уже давно стала справою життя. Та ще й розумниця, донька Валентина, згодом на радість подарувала чотирьох чудових онучат: троє хлопчиків і дівчинку, які тепер потребують любові, турботи і уваги бабусі та дідуся.

Дніпропетровська ОУНБ, бібліотека з майже 200-літньою історією, впевнено продовжує свій поступ уперед. Представники всіх поколінь бібліотекарів, які працювали і працюють тут, стверджують, що це – дивовижне місце, адже в цих стінах органічно переплелася глибока мудрість поколінь і висока духовність сьогодення. І справжнім бальзамом, храмом для душі є атмосфера, витворена її високопрофесійними, самовідданими, сонячними працівниками, до когорти яких правомірно належить ветеран бібліотеки, заслужений працівник культури України –Тетяна Олександрівна Абраїмова.

 

 
Надія Тітова
Бібліографія:

Указ Президента України. Про відзначення державними нагородами України працівників комунального закладу культури «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека
3 серпня 2009 року» № 591/2009 [Заст. директора ДОУНБ Т.О. Абраїмовій присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України»] // Урядовий кур’єр.– 2009.– № 145 (12.08.2009).– С. 7.
***
Абраїмова Т.О.: [Про неї] // Бібліотека і особистість. Керівники бібліотек і структурних підрозділів ДОУНБ: ювілейний 2004 рік / Упоряд. І.В. Барабан, І.С. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2004.– С. 5–6.
Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека: історична хроніка / упорядн.: Т.О. Абраїмова, Л.З. Горпиняк.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2009.– Дніпропетровськ: ТОВ «ЕНЕМ», 2009.– 159 с. 209: чорно-біл.фото, 36 кольор. фото.
Про Т.О. Абраїмову – С. 29, 30, 34, 35, 36, 39, 55, 63, 68, [73, 74, 76, 81, 86, 88] 90, 101,106, 107, 112, 116 [146] 151.
Нагороди з нагоди 175-річчя заснування Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки: [Заст. директора ДОУНБ з наукової та внутрішньо-бібліотечної роботи Т.О.
Абраїмовій присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України»] // Бібліотечна Дніпропетровщина: Регіональний інформаційно-методичний збірник.
Ювілейний випуск – 175.– 2009.– Вип. 11.– Дніпропетровськ: ДОУНБ.– С. 128. Також про Т.О. Абраїмову – С. 116, 128, 141, 143, 145, 146, 147.
***
Вертегел А. Библиотекари получили ордена от президента: До ювілею Н.Н. Титова, Л.Г. Гурай, Т.А. Абраимова, Л.З. Горпиняк // Комсомольская правда в Украине.– 2009.– 7.08.
Девеєва А. Президент наградил библиотекарей // Днепр вечерний.– 2009.– № 115 (8.08).– С. 2.
Нагороди по заслугах // Вісті Придніпров’я.– 2009.– № 57 (06.08).– С. 5.
***
Духовна скарбниця краю. Історія і сучасність Дніпропетровської обласної державної наукової бібліотеки: Наук.–допоміж. бібліограф. покажчик / упорядн.: І.С. Голуб, М.О.
Пушкар, З.М. Рижкова.– Дніпропетровськ, 1999.– 132 с. Про Т.О. Абраїмову – №№ 3, 156, 393, 405.
Книги і книжники. Літопис минулого і сьогодення Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки. 1834-2009: Бібліограф покажчик / упорядн.: І. Голуб, М. Пушкар, З.Рижкова.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2009.– 192 с.
Про Т.О. Абраїмову – №№ 23, [42], [43], 166, 216, [226], 228, 241, 251-254, 270-280, 317, 323, 362, 396, 729, 738, 836-838, [1460], [1461], 1489, 1516, 1792, 1880, 212, 2017, 2064, 2065, 2119, 2160, 2174, 2227.
Створено: 10.08.2021
Редакція від 12.08.2021