Всеволод Арутюнович  Лазарян

Всеволод Арутюнович Лазарян


Лазарян Всеволод Арутюнович  народився 16 жовтня 1909 року у місті Оріхів Катеринославської губернії (тепер Запорізької області). Його мати була вчителькою, а батько – лікарем. У роки Першої світової війни батько працював у військовому госпіталі на Кавказькому фронті. Після закінчення військової служби у 1924 році батько із сім`єю переїхав до м. Бердянська, де став виконувати обов`язки судового лікаря.
У 1925 р. після закінчення Бердянської  профтехшколи  Всеволод Лазарян вступив на відділення будівництва залізниць Катеринославського політехнікуму шляхів сполучення, але після 3-го курсу залишив технікум і став студентом гірничого інституту.
Особливістю Всеволода Лазаряна як студента було те, що перед початком будь-якого  лекційного курсу він ретельно прочитував підручник і потім у викладачів дошукувався відповідей на найскладніші питання. Намагаючись досконало оволодіти математикою, відвідував лекції провідних вчених в інституті народної освіти (тепер університет). Вже на старших курсах його залучали до викладацької роботи. З першого курсу Всеволод Лазарян бере активну участь у науковій роботі. Особливий вплив на формування Лазаряна як науковця і педагога, мав професор гірничого інституту А. С. Локшин. У 1930 р., коли у Дніпропетровську почав діяти новий вищий навчальний заклад – інститут інженерів залізничного транспорту, професора А.С. Локшина було запрошено очолити там кафедру будівельної механіки. Зрозуміло, що професор узяв на кафедру свого талановитого учня.
Так із 1930 р. В. А. Лазарян пов`язав своє життя із ДІІТом. Вже через два роки 23-х річний викладач захищає кандидатську дисертацію. У 1934 р. він очолює колектив кафедри будівельної та теоретичної механіки ДІІТу. Девізом своєї діяльності В. А. Лазарян зробив гасло: «Ні хвилини зупинки у науковій роботі!». Вже у 1940 р. він успішно захищає докторську дисертацію, присвячену дослідженням динаміки залізничного поїзда.
18 квітня 1941 р. почався новий етап у житті В.А. Лазаряна: його призначили начальником (ректором) інституту інженерів залізничного транспорту.
Але мирна праця була обірвана нападом фашистської Німеччини. Із 22 червня 1941 року інститут працює в особливому режимі. В. А. Лазарян направляє колектив вчених на допомогу залізничникам у справі організації руху воїнських ешелонів; у будівництві нових переправ через Дніпро; ремонті ушкоджених мостів, станцій, колій. Почалась мобілізація 700 студентів на навчання до артилерійського училища. Але вже через місяць діітівці-курсанти стануть на захист рідного міста. Студенти ДІІТу  добровільно стають також бійцями ударного батальйону, партизанських загонів, інженерно-саперних військ. Усіх їх проводжав своїм батьківським словом начальник інституту В. А. Лазарян.
Колектив ДІІТу евакуювався до Новосибірська і Томська. В. А. Лазарян зробив усе можливе, щоб інститут зберіг свою цілісність, а не був розформований по місцевих вищих навчальних закладах. Колектив інституту всіляко допомагав фронту. Окремі бригади вчених займалися організацією єдиного технологічного процесу, що об`єднав заводський та магістральний транспорт. Тепер ешелони на фронт йшли із Сибіру без затримки. Вчені запропонували нові методи підвищення ефективності роботи локомотивів, прискорення ремонтних робіт. Начальник інституту надавав право відмінникам навчання відвідувати заняття за окремим графіком з тим, щоб вони мали можливість працювати на авіаційному заводі ім. В. Чкалова. У навчальних механічних майстернях студенти обточували корпуси снарядів для знаменитої реактивної установки «Катюша». Влітку та восени працювали в колгоспах, на шахтах і заводах, на залізничному транспорті.
В. А. Лазарян по-господарськи готувався до повернення в Дніпропетровськ. Студенти і викладачі заготовлювали лісоматеріали, виготовляли деталі парт, лабораторних столів, табуретів. Тому, коли в 1944–1945 навчальному році відновилися заняття у випускних навчальних закладах, то ДІІТ був єдиним, де студенти слухали лекції не стоячи, а сидячи за партами або столами.
У ДІІТі окупанти знищили половину навчального корпусу. Гуртожитки були розбиті. До повоєнних негараздів додавав голодний 1946–1947 рік. Але Лазарян мріяв про майбутнє. Вже із 1946 року розпочалось проектування нового навчального корпусу –  архітектурного красеня нашого міста.
В. А. Лазарян свою наукову діяльність виводить на якісно новий рівень. Завдяки працям професора стало можливим обчислити і дослідити характер повздовжніх зусиль у поїзді на початку руху, у процесі руху й при гальмуванні.
Вперше в транспортній галузі у 1958 році була створена науково-дослідна лабораторія динаміки та міцності рухомого складу залізниць.
В. А. Лазарян мав талант передбачати перспективи розвитку науки та техніки. Він один з перших почав застосовувати обчислювальну техніку в наукових дослідженнях. За його ініціативою в ДІІТі був створений факультет обчислювальної техніки. Першою в нашому місці запрацювала лабораторія аналогових обчислювальних машин, яка згодом переросла у потужний обчислювальний центр.
У 1958 році В. А. Лазарян за власним бажанням залишає посаду ректора ДІІТу. Він вирішив повністю присвятити себе науці. Колектив науковців на чолі з ним щорічно виконував величезний обсяг науково-дослідних робіт для залізничного транспорту. Лазарян та його учні друкують ряд фундаментальних робіт. Під науковим керівництвом професора захищають кандидатські та докторські дисертації багато викладачів та науково-практичних працівників. Враховуючи потреби ракетного виробництва, В. А. Лазаряна запрошують очолити за сумісництвом відділ міцності й інститут механіки Академії Наук у Дніпропетровську. Наукові успіхи вченого стають загальновизнаними. Його обирають членом-кореспондентом Академії Наук України, а у 1968 р. призначають директором Дніпропетровського відділення інституту механіки. І знову В. А. Лазарян займається адміністративною роботою: будівництвом нового корпусу, створенням обчислювального центру, обладнанням висококласних лабораторій математичного моделювання, динамічних випробувань, інформаційних систем. Багато уваги він приділяє залученню до наукової діяльності талановитих випускників дніпропетровських вищих навчальних закладів. У творчий доробок академіка входять понад 300 наукових праць, в тому числі 7 монографій, 5 навчальних посібників, 24 авторських свідоцтва на науково-технічні винаходи.
У 1971 році успіхи в науковій роботі В. А. Лазаряна були відзначені Державною премією України. У 1972 році він обирається дійсним членом Академії Наук республіки. Дуже почесною для себе нагородою В. А. Лазарян вважав академічну премію ім. академіка О. М. Динника, лекції якого він слухав в гірчичному інституті й під керівництвом якого розпочинав свої перші кроки в науці.
Академіка було нагороджено орденом Леніна, чотирма орденами Трудового Червоного прапору, орденом  «Знак Пошани», медалями СССР.
Помер В. А. Лазарян 24 грудня 1978 року. До останніх днів свого життя він залишався професором ДІІТу. Він поважав і любив педагогічну працю. Сотні випускників ДІІТу із захопленням і вдячністю згадували В. А. Лазаряна, який підтримав їх у важку хвилину, сприяв їх першим крокам у виробничому житті, дав путівку в науку.
У 1979 році Дніпропетровським горкомом комсомолу було засновано премію ім. академіка В. А. Лазаряна. Крім того, його ім’ям названо одну з вулиць м. Дніпро, а з 2002 року ім’я Лазаряна носить і Дніпропетровський (нині Дніпровський)  національний університет залізничного транспорту, на одному з корпусів якого розміщено меморіальну дошку пам’яті Всеволода Арутюновича.
Артем Куліш   
Бібліографія
 Блохин Е. П. Ученый, педагог, организатор науки и образования // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничого транспорту ім. академіка В. Лазаряна. 2009. Вып. 30. С. 9–11.
 Бурчак Г. П. Мои воспоминания о В. А. Лазаряне // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничого транспорту ім. академіка В. Лазаряна. 2009. Вып. 30. C. 12–13.
 Іменем Лазаряна // А. Лазаренко Світло у вікнах. Життя видатних людей. Київ : Літопис-ХХ, 2007. Світло у вікнах. Життя видатних людей. С. 119–125 : фото.
 Куліш А. Всеволод Арутюнович Лазарян // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2009 рік : бібліограф. покажчик / упоряд. І. Голуб. Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2008. С. 193–195.
 Куліш А. І. Легенди ДІІТу. Дніпропетровськ : Вид-во ДНУЗТ ім. ак. В. Лазаряна, 2005. 458 с.
 Куліш А. Сторінки біографії В. А. Лазаряна в історії України // Вісник Дніпропетровського національного університету залізничого транспорту ім. академіка В. Лазаряна. 2009. Вып. 30. С. 14–18.
                                                              * * *
 Вспомним академика Лазаряна // Громадська сила. 2015. 15 жовт. (№ 29). С. 11.
 Кулиш Артем. Выдающийся ученый Днепропетровска // Днепровская правда. 2009. 16 октяб. (№ 41). С. 11.
 Литвинова О. Вчений і педагог В. А. Лазарян // Джерело. 1999. 14 жовт. С. 8.
                                                              
                                                             * * *
 Академік В. А. Лазарян – легенда ДІІТу (1941–1958) // http://oldlibrary.diit.edu.ua/documents/diit80/Lazaran.pdf Лазарян Всеволод Арутюнович // http://esu.com.ua/search_articles.php?id=53009


 25.09.2019
 (45 переглядів)