Вчений у часі та просторі

6 квітня (22 березня за ст. ст.) 2019 р. виповнюється 130 років від дня народження доктора фізико-математичних наук, професора кафедри вищої математики та аналітичної механіки Ісаака Юхимовича Огієвецького, одного з видатних вчених, які працювали в Катеринославі-Дніпропетровську у першій половині та середині минулого століття.
І. Ю. Огієвецький народився 22 березня 1889 р. в містечку Старокостянтинові Волинської губернії, навчався у місцевому однокласному училищі, потім – в Одеській V-й гімназії, яку закінчив у 1907 р. Рік він працював учителем арифметики в Старокостянтинові, а в 1909 р. став студентом Новоросійського (Одеського) університету. Будучи студентом 5-го курсу, він отримав золоту медаль фізико-математичного факультету за наукову працю „Основание кинематической геометрии на плоскости и приложение ее к изследованию плоских кривих”.
У 1913 р. І. Ю. Огієвецький закінчив Новоросійський університет з дипломом І ступеня. 2 роки викладав елементарну математику, теорію і методику арифметики в приватній жіночій гімназії в Одесі. В цей час він зробив 3 доповіді на засіданнях математичного відділення Новоросійського Товариства природознавців, вони досить прихильно були зустрінуті вченими-математиками.
Влітку 1916 р. І. Ю. Огієвецький був запрошений для читання лекцій по диференційному та інтегральному обчисленню до Катеринославського приватного Політехнічного інституту (Катеринославський єврейський науковий інститут). А вже у вересні наступного року став виконувати обов’язки декана інженерного і електромеханічного факультетів (по березень 1920 р.) одночасно з вересня 1918 р. він був викладачем Вищих жіночих курсів у Катеринославі. У цьому інституті  за сумісництвом працювали тоді також видатні вчені Катеринославського гірничого інституту, як-то: С. А. Заборовський, Я. І. Гордина, А. П. Виноградов та інші.
Очевидно, що молодий вчений мав неабиякі здібності, бо вже у вересні 1918 р. Рада інституту подала на затвердження Міністерства Народної Освіти клопотання про затвердження І. Ю. Огієвецького виконувачем обов’язки професора з зобов’язанням його отримати вчений ступінь до 1 січня 1920 р. Бурхливі події громадянської війни перешкодили здійсненню цієї програми. Але він мав значну для тих часів кількість опублікованих праць з проблем математичного аналізу, теорії функцій, кінематики плоских  і просторових механізмів („О мнимых и вещественных сторонах плоского Евклидового треугольника”, „Кинематическое изследованиео собых точек плоских и кривых”, „О взаимообратимости теории Манигейма и Конига”, „К равноправности систем мира Птоломея и Коперника” та інші).
Весною 1920 р. І. Ю. Огієвецький став доцентом Інституту Народної Освіти (нині – ДНУ), а згодом (у 1923 р.) там він отримав професорське звання і був обраний на посаду завідувача кафедри математичного аналізу, якою завідував протягом 25 років.
З липня 1921 р. по 1932 р. І. Ю. Огієвецький працював за сумісництвом також у Гірничому інституті. В цей час тут кафедрою вищої математики  і аналітичної механіки керував професор С. Б. Шарбе (один із засновників університету). Тобто, наукове середовище, в якому працював І. Ю. Огієвецький, було дуже потужним. Що, безумовно, сприяло розвитку наукових досліджень у цій галузі.
У 1922 р. Харківський інститут сільського господарства зробив спробу запросити на завідування  кафедрою математики І. Ю. Огієвецького, але вона не була реалізована. Листування з цього приводу дає можливість виявити думки вчених про наукову і педагогічну працю І. Ю. Огієвецького. Так, професор Одеського університету С. Бернштейн писав про нього: „Роботи І. Ю. Огієвецького стосуються переважно кінематичної геометрії, яка містить нові докази і деякі узагальнення результатів робіт Коніга, Лягіна, Зейлінгера, і свідчать про те, що І. Ю. Огієвецький є цілком самостійним дослідником аналітичного напрямку в цій галузі. Крім того, мені відомо, що І. Ю. Огієвецький у своїй  вже досить тривалій викладацькій діяльності виявив себе як хороший лектор, точно і ясно викладаючи свою дисципліну”.
Професор Д. М. Синцов, котрий був у Катеринославському вищому гірничому училищі засновником кафедри вищої математики (згодом він переїхав до Харкова, де став творцем Харківської геометричної школи дослідників) у відгуку на рукопис книги І. Ю. Огієвецького „Пространство и время” зазначив, що вона знайомить читача зі „спеціальним принципом відносності та концепції простору і часу, яка випливає з нього”, що виклад матеріалу в ній „доступний і цікавий”.
В університеті І. Ю. Огієвецький разом з професором Г. О. Грузинцевим керував студентським математичним гуртком. Останні два десятки років професор Огієвецький працював головним чином над розробкою „теорії підсумовування рядів”, яка була розвинена його учнями і колегами.
Помер І. Ю. Огієвецький 19 лютого 1956 р. і похований у Дніпропетровську.
Наукова і педагогічна діяльність професора І. Ю. Огієвецького, одного з видатних вчених, які працювали у Дніпропетровську, свідчить про те, що велику науку творили не лише столичні вчені, але й ті, які працювали в „провінційних” навчальних закладах, де вони поєднували наукову діяльність з педагогічною.

Література
Архів Національного гірничого університету.– Оп. 1.– Спр. 2526.  
Днепропетровский горный институт. Исторический очерк. Кн. 2. Кафедры (1899 – 1992).– К.: Техніка, 1995.– С. 306–317.
Професори Дніпропетровського національного університету.– Дніпропетровськ, 2003.– С. 188–189.
Ганна Швидько