Ананій Струков: маршáлок дворянства на службі самодержавній монархії

Ананій Петрович Струков народився 16 березня 1851 р. В родині Петра Ананійовича та Анни Олексіївни (Арбузової). Його дід і батько в різний час очолювали катеринославське дво-рянство і мали неабиякий вплив на справи в губернії.

У 1875 р. Ананій Струков закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету зі ступенем кандидата наук і в січні того ж року вступив на службу в Державну канцелярію у відділення справ державного секретаря.

З початком російсько-турецької війни 1877–1878 рр. У травні 1877 р. прикріплений до головнокомандувача російсь-кими військами. Був призначений старшим чиновником відділення нагород, а також виконував обов’язки помічника

завідувача цього відділення. Хоча служба була не обтяжливою і на полях бойових дій А. П. Струков не був, за таку свою вірну службу протягом півроку з листопада 1877 до квітня. 1878 р. був нагороджений орденом св. Володимира IV ступеню, чином титулярного радника, придворним званням камер-юнкера, світло-бронзовою медаллю за участь у війні 1877–1878 рр., орденом Румунської зірки V ступеню та іншими нагородами.

У січні 1879 р. переведений на роботу з відділення Державного секретаря до відділення законів. У вересні 1883 р. переведений до міністерства внутрішніх справ.

Хоча А. П. Стурков володів значними земельними наділами (19 640 дес.) у Катеринослав-ській і Полтавській губерніях, він рідко з’являвся у родинному маєтку у Вищетарасівці й біль-шість часу проводив на державній службі в Петербурзі. В середині 1880-х одружився з княги-нею Ольгою Олександрівною Вяземською, від якої мав дітей: Петра, Ксенію, Олександра.

Попри постійну його відсутність, новомосковське повітове земство у 1877 р. році обра-ло його почесним мировим суддею Новомосковського повіту. Втім, до виконання обов’язків він так і не приступив.

У 1886 році Ананій Петрович активно включається в громадське життя Катеринослава та губернії. У вересні 1886 р. його обрали маршалком дворянства Катеринославської губернії, а в листопаді того ж року – ще й почесним мировим суддею по Катеринославському повіту, а також гласним катеринославської міської думи.

Саме А. П. Струкову довелося контролювати процес впровадження нового положення про земські установи, які значно посилювали вплив дворянства в земствах. Як вірний підда-ний російського імператора він закликав дворянство підтримати ідею обмеження доступу до земських установ купців, селян і різночинців. Ананій Петрович наголошував, що 12 липня 1889 р. є прямим наслідком розуміння імператором потреб народу в тому, щоб російське дворянство, як і колись, зберігало перше місце у справах місцевого управління і суду.

У вересні 1889 р. А. П. Струков знову обраний маршалком. На чергове триріччя його маршалкування припадає вихід Положення про земських начальників (1890). Запровадження інституту земських начальників стало одним із кроків російського уряду Олександра ІІІ назустріч дворянству, яке прагнуло збільшити свій вплив на органи місцевого управління. А. П. Струков бачив прямий взаємозв’язок між цим документом і довірою, яку може заслужити дворянство на посаді земського начальника. На обіді, влаштованому на честь земських начальників, Ананій Петрович сказав, що «з цього часу політична репутація [дворянського – Авт.] стану, … визначення ступе-ню його придатності, перебуває частково у ваших руках». А. П. Струков, відомий своєю відданістю самодержавству і належністю до консервативного дворянського табору, дав зрозуміти, що від того, як дворяни виконають покладені на них обов’язки, залежатиме їхнє майбутнє.

У січні 1893 р. А. П. Струкова повторно обрали маршалком дворянства. У квітні 1895 р. він отримав чин дійсного статського радника.

У січні 1896 р. уже вчетверте став маршалком дворянства. Був серед тих, хто контролю-вав проведення І всеросійського перепису населення, за що одержав темно-бронзову медаль.

А. П. Струков виступав як послідовний захисник прав і привілеїв дворянства. На ру-бежі ХІХ–ХХ ст. дворяни масово втрачали землю на користь інших соціальних станів. А. П. Струкова це дуже непокоїло. Тож, у 1896 р. він звернувся до нового імператора Миколи ІІ із запискою, у якій підняв ключове для катеринославських дворян питання: «чи потрібне дворянство?».

Для захисту інтересів дворянства у вересні 1896 р. брав участь у так званому тарифному з’їзді, де обговорювалися можливості зниження тарифів на перевезення, а у липні 1898 р. на запрошення Міністерства фінансів брав участь у засіданні щодо поліпшення умов креди-тування дворянства в Дворянському банку.

У січні 1899 р. А. П. Струкова востаннє обирають маршалком дворянства. У 1900 р. він особисто посприяв переобранню голови катеринославської губернської земської управи Во-лодимира Івановича Карпова, якого вважав занадто ліберальним.

У 1902 р. Ананій Струков відмовився балотуватися на шостий термін через те, що міністр внутрішніх справ Д. С. Сипягін запропонував йому очолити Департамент у справах дворянства, який планували створити при міністерстві.

У 1906 р. обраний до Державної Ради від катеринославського дворянства, де був за-ступником голови законодавчої комісії. З 1906 р. брав активну участь у роботі з’їздів уповно-важених від дворянських громад, задачею якого було створити загальноросійську дворянську організацію.  Разом  із  ним  від  катеринославського  дворянства  тут  брали  участь М. І. Миклашевський та Ф. О. Бантиш. А. П. Струков вважав, що така організація матиме

«першорядну важливість … в майбутньому будівництві землі руської». З 1911 р. перебував у складі

Постійної ради Об’єднаного дворянства, яке він очолив у 1913 р.

А. П. Струков цілеспрямовано і послідовно відстоював позиції самодержавства. Коли під час Першої світової війни виникли ідеї щодо обмеження влади імператора, він категорично виступив проти. У серпні 1915 р. він написав голові Ради Міністрів І. Л. Горємикіну, де закликав до «непорушності основ існуючого порядку».

У 1918 р. А. П. Струков залишає Росію. Помер у Болгарії у 1922 році.

Ігор Кочергін

Література:

Арабоглы М. А. Три усадьбы, три судьбы / М. А. Арабоглы. – Санкт-Петербург : Искусство-СПб, 2006. – 270 с. : фот. цв.

Заруба В. Н. Струков Ананий Петрович / В. Н. Заруба // Материалы для истории екатеринославских дворян / В. Н. Заруба. – Дніпро : Ліра, 2019. – С. 231.

Кочергін І. О. Струков Ананій Петрович (16.03.1851-1922) / І. О. Кочергін // Соціальна трансформація катеринославського дворянства (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.) : монографія / І. О. Кочергін. – Дніпропетровськ : Герда, 2015. – С. 451-455.

Мороз В. С. Струков Ананій Петрович (1851–1922) / В. С. Мороз // Діячі державної влади та самоврядування Дніпропетровської області : історичні нариси : у 2 т. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕСС, 2009. – Т. 1. – С. 290–293. Чабан М. П. Ананій Струков / М. П. Чабан // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропет-ровської області на 2011 рік : І півріччя : бібліограф. видання : у 2 ч. / Дніпропетр. обл. універс. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія ; [упоряд. І. Голуб]. – Дніпропетровськ : ДОУНБ, 2010. – Ч. І. – С. 82–87.

Чабан М. П. Ананій Струков / М. П. Чабан // Птахи з гнізда Придніпров’я / М. П. Чабан. – Дніпропет-ровськ : ВАТ «Дніпрокнига», 2005. – С. 275–283.

* * *

Хоречко А. М. Соціально-історичний портрет предводителів дворянства Катеринославщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. / А. М. Хоречко // Вісник Дніпропетровського університету. – 2012. – Вип. 20. – № 1/1. – С. 30–36. – (Серія історія та археологія)

Чабан М. Наградить – и в отставку / М. Чабан // Зоря Город. – 2018. – 16 мая. – (№ 20). – С. 7.

* * *

Струков Ананій Петрович : родовід [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://ru.rodovid.org/wk/%D0%97%D0%B0%D0%BF%D0%B8%D1%81%D1%8C:699340

Чабан М. Струков Ананій Петрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : https://gorod.dp.ua/tema/persons/?pageid=2371