Арєф’єв Анатолій Васильович
Арєф’єв Анатолій Васильович, художник театру, народний художник СРСР (1967), народився у м. Ставрополь (тепер Тольятті) Самарської області РФ. Закінчив Пензенський художньо-педагогічний технікум (1936–1938). Працював учителем малювання в сільській школі. У 1941 р. він змінив олівець і пензель на гвинтівку. У складі піхотних військ тричі поранений солдат Ареф'єв пройшов з боями Україну, Румунію, Польщу, Чехію. Закінчив війну в 1945 у Німеччині в званні капітана.
Мирне життя Анатолій Васильович, маючи численні бойові нагороди за мужність і героїзм у боротьбі з нацистами, почав у скромній посаді художника-декоратора у Киргизії. Відтепер головною справою для нього став театр опери та балету у Фрунзе. Вже в 1949 р. Ареф’єв – головний художник театру. Чверть століття, як не приваблювали його всілякими обіцянками сторонні гінці, залишився йому вірним. Місце роботи та проживання змінив лише в 1971 р., перейшовши працювати до театру опери та балету міста Горького (Нижнього Новгороду) художником, головним художником. Але він мріяв створити новий театр, звести його з нуля, з першої цеглини. І така нагода трапилася. Так, у 1973 р. Ареф'єв опинився в Україні (колись тут, на 1-ому і 2-ому Українських Фронтах, пролягали його військові дороги). В історію Дніпропетровського театру опери та балету Ареф’єв увійде на правах засновника. Він без вагань прийняв запрошення очолити художню частину театру, який ще стояв у риштуваннях.
1973–1989 роки Ареф’єв – головний художник театру. Йому належить сценографічне вирішення балетів: «Бахчисарайський фонтан» Б. Асаф’єва (1975), «Спартак» А. Хачатуряна (1975), «Паночка і хуліган» Д. Шостаковича, (1978), «Тисяча і одна ніч» Ф. Амірова (1982), «Ромео і Джульєта» С. Прокоф’єва (1986), «Франческа та Ріміні» на музику П. Чайковського (1987), «Кармен-сюїта» Ж. Бізе-Р. Щедріна (1988) та інших, опер: «Князь Ігор» О. Бородіна (1974), «Богдан Хмельницький» К. Данькевича (1976), «Борис Годунов» М. Мусоргського (1978), «Аїда» Дж. Верді (1981), «Паяци» Р. Леонкавало (1987). У глибині душі він був невиправним романтиком. Захоплений ідеєю створення нової справи, щедро віддавав свій багатий професійний досвід і талант. Авторитет його у театрі був незаперечним. Він умів і знав у театрі все і про все. Вчив усьому, не тільки в професії, але й у натхненному служінні театру. Та хоча Анатолій Васильович – вчитель дуже суворий і вибагливий, ареф’євські майстер-класи донині згадують з повагою. Могутнє обдарування художника помножене на рідкісну працездатність і пристрасть до творчості, давали виняткові результати. Його сценографія заворожувала, дивувала, хвилювала. Перші глядацькі оплески у виставі призначалися художнику. Він насичував сценічний простір красою, гармонією фарб, світловими ефектами, незвичайною фактурою, які органічно відповідали музиці, співу, хореографії опер і балетів. Його ім'я було запорукою високої театральної культури. Декорації А.В. Ареф’єва вирізнялися високим художнім смаком. І сьогодні Дніпропетровський академічний театр опери та балету продовжує жити надбанням митця, дбайливо зберігаючи його сценографію.
За свою творчість художник був нагороджений орденами та медалями. Шевченківську премію 1978 р. він отримав разом із творчим колективом театру за постановку опери «Богдан Хмельницький» К. Данькевича. В Історичному музеї в Дніпрі зберігається комплекс матеріалів видатного театрального художника, серед яких особливу цінність мають ескізи декорацій, оригінали сценічних костюмів.
Валентина Бекетова
Література:
Гаркуша В. Слово о главном / В. Гаркуша // Дніпровий кур’єр.– 2008.– № 4.– С. 22–23.
* * *
Арефьев Анатолий Васильевич // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф. справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 20–21.
* * *
Арефьев Анатолий Васильевич // dic.academic.ru/dic.nsf/bse/64934/Арефьев
Шпаковская Т. Арефьев Анатолий Васильевич // http://www.aumaster.com.ua/museum/arefiev.html
