Перше реальне училище Катеринослава

10 жовтня 1875 р. на вул. Поліцейській, № 289 (нині вул. Тараса Шевченка) в будинку Горовіца відбулося урочисте відкриття 1-го реального училища в Катеринославі. Ідея його створення належала губернському земству та міській владі Катеринослава. Дворянство брало участь у його розвитку через приватні пожертви та попечителя, якого обирало губернське земство. Зазвичай попечителями ставали представники вищої верстви. Першим був П.М. Миклашевський, який протягом трьох років вносив до його каси по 500 рублів із власних коштів. Попечителі, окремі представники дворянства та купецтва робили традиційні пожертви на розвиток навчального закладу: М.М. Хрінников, Г.А. Бергман, І.М. Алексєєнко, А.К. Бабушкін, І.І. Ловягін а інші. Наприклад, у 1892 р. П.В. Каменський вніс до каси училища 300 рублів, у 1899 р. Ольга Семенівна Поль – 500 рублів.

У реальному училищі готували юнаків до набуття технічних знань, а також до отримання технічної освіти у вищих спеціальних навчальних закладах.

Першим директором училища став Олександр Панасович Соколов, колишній інспектор Херсонської класичної гімназії, якого у 1883 р. замінив викладач математики реального учили- ща Григорій Семенович Голубовський. До викладацького складу належали такі вчителі: історії та географії О.П. Соколов, математики Г.С. Голубовский, механіки С.О. Сікорський, натуральної історії, фізики та хімії Ф.М. Попов, будівельного мистецтва О.Ф. Гализрін, комерційних наук Д.Д. Морєв, географічного мистецтва і креслення П.Т. Окулов, французької мови А.П. Руссо, німецької мови Л.К. Шершник, російської мови П.Ф. Коцевольський, закону божого Б. Михайличенко. З 1880 р. натуральну історію та хімію в училищі став викладати видатний громадський діяч Іван Якович Акінфієв, який віддав училищу 25 років. Тут він створив кращий на південній Україні природно-історичний кабінет з багатими колекціями, був прибічником реформи середньої школи, запровадив екскурсії на природу для учнів училища.

Будинок Горовіца не цілком відповідав критеріям середнього навчального закладу в педагогічному та гігієнічному відношенні. У 1877 р. училище перебралося на Єкатерининський проспект у будинок С. Штейна, з яким губернське земство уклало контракт на 12 років. З 1891 р. реальне училище переїхало до нового приміщення, спеціально побудованого для нього за адресою Єкатерининський проспект (нині пр. Дмитра Яворницького, 36). Архітектор – Олександр фон Гóген. Гроші надали міська дума, губернське земство та особисто князь О.Ф. Кудашев, який заповів велику суму на розвиток училища.

За статутом навчальний заклад мав бути шестикласним. Спочатку в ньому відкрилися 3- й та 4-й класи, через рік – 5-й, через два роки – 6-й. З 1880 р. завдяки клопотанню керівництва відкрився 7-й клас, а 1-й і 2-й класи лише у 1884 р. Кількість учнів також зростала: від 31 учня у 1876 р. до 119 у 1883.

В учмлищі була створена чудова бібліотека за активної участі П.Т. Окулова та І.Я. Акінфієва. Фізичний та природничий кабінети мали багату колекцію метеликів і гербарій, передані училищу Ганною Євдокимівною та Іваном Яковичем Акінфієвими. Колекцію криворізьких мінералів передав Олександр Миколайович Поль, який з 1883 до 1890 р. був попечителем навчального закладу. Дворянство хоч і не брало участі в розбудові реального училища, але окремі його представники робили свій посильний внесок у розвиток навчального закладу. Одна з причин того, чому училище не користувалося популярністю серед дітей дворян, полягала в тому, що його атестат не давав права вступу до університетів. За перші 9 років його існування дворяни склали лише 16% від загальної кількості учнів.

Особливе занепокоєння дворян викликала кількість учнів єврейської національності, які навчалися в училищі. Земський діяч і великий землевласник В.І. Карпов у 1894 р. висловив занепокоєння, що кількість хлопчиків-євреїв в училищі складає більше 10% і запропонував обмежити їм доступ до навчального закладу. П.В. Каменський, який тоді був попечителем гімназії 14.12.1894 р. роз’яснив зібранню, що ця цифра не відповідає дійсності і з’явилася внаслідок помилки у звіті губернської земської управи, а насправді число євреїв становило 7,8%.

Реальне училище стало місцем, де відкрилася одна з перших метеорологічних станцій в губернії. Землевласники, аби краще господарювати на землі, потребували прогнозування клі- матичних змін. Станція відкрилася у 1885 р., керівником її став учитель фізики Павло Михайлович Желеховський.

На рубежі ХІХ–ХХ ст. у реальному училищі запроваджувалися новаторські педагогічні методики завдяки директорові Стахію Францевичу Яржембковському. Попечитель П.В. Каменський його діяльність назвав «диктатурою серця». Директор ввів щотижневі засідання класних наставників із учнями та батьками, на яких спільно обговорювали проблеми учнів, які погано вчилися. Також він організував товариство для допомоги бідним учням, запровадив школу фехтування для покращення фізичної підготовки, ввів новий слуховий метод для навчання іноземних мов, облаштував сад і кегельбан. Однак у 1902 р. Стахій Францевич змушений був піти через нерозуміння з боку катеринославської громади, яка вважала його методи навчання дивними.

У 1902–1909 рр. попечителем училища був М.В. Родзянко. Михайло Володимирович – видатний громадський і державний діяч, почесний громадянин м. Катеринослава. Він став останнім головою Державної думи Російської імперії. З 1909 р. до закриття училища почесним попечителем був губернський маршалок дворянства М.П. Урусов.

На 1913 р. училище очолював директор М.П. Вавілов. Викладацький склад за більше ніж 30 років вз часу відкриття училища помінявся. З перших викладачів продовжував працювати лише П.Т. Окулов.

Петро Тимофійович Окулов (1839–1921), народився в Костромській губернії, у 1869 р. закінчив Петербурзьку художню академію. З моменту відкриття працював у Катеринославському реальному училищі. Був особисто знайомий із відомим громадським діячем, губернським маршалком дворянства Г.П. Алексєєвим, у 1905 р. увійшов до Ради Обласного музею ім. О. Поля, створив  кілька  копійних  портретів  українських  гетьманів:  Б. Хмельницького, П. Скоропадського, І. Мазепи, П. Полуботка. Його учнем d училищі був Василь Онисимович Корнієнко, автор малюнків до «Енеїди», виданої на початку ХХ ст. та інших творів.

Традиційно до Педагогічної ради училища входив представник від міської думи Катеринослава. Одним sз останніх став багаторічний гласний міської думи Микола Юрійович Ворожейкін, який був членом педради з 1906 р. У 1914 р. його вчергове уповноважили представляти інтереси міста в реальному училищі.

Останнім роком в історії діяльності училища став 1918. Влітку цього року в приміщенні училища відкрився приватний Катеринославський університет. У 1919 р. перше реальне училище Катеринослава було закрите і припинило своє існування.

Ігор Кочергін

Бібліографія:

Кочергін І. О. Дворяни і навчальні заклади Катеринославської губернії у другій половині ХІХ ст.

/ І. О. Кочергін // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. праць / редкол.: С. І. Світленко [та ін.]. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2012. – Вип. 10. – С. 38–55.

Прокопенко С. Л. Діяльність Катеринославського реального училища у 1875–1900 рр. / С. Л. Прокопенко // Наддніпрянська Україна : історичні процеси, події, постаті : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2010. – Вип. 8. – С. 320–328.

Фоменко А. К. Перше реальне училище – навчальний корпус національного університету // Дніпропетровськ : минуле і сучасне: оповіді про пам'ятки культури Катеринослава–Дніпропетровська, їх творців і художників / А. К. Фоменко, М. П. Чабан, В. І. Лазебник [та ін.]. – Дніпропетровськ : Дніпрокнига, 2001. – С. 122–124.