Лео Пасвольський: з Павлограду до ООН

26 червня 1945 року в Сан-Франциско (США) на підсумковому засіданні Конференції Об’єднаних Націй зі створення Міжнародної Організації був підписаний Статут Організації Об’єднаних Націй, який набув чинності 24 жовтня 1945 року. Цей день прийнято вважати днем створення ООН. 

Мало хто знає ім’я автора Статуту – Лео Пасвольського. Річард Холбрук, Посол США в Організації Об’єднаних Націй, писав про Пасвольського: «Він був із тих постатей, що характерні для Вашингтону, – чіпкий бюрократ, єдиною метою якого було залишити після себе величезний спадок, практично зникаючи з історії». А керівник Пасвольського держсекретар Корделл Халл вважав свого помічника мозковим танком, який складається з однієї людини і воліє залишатися непоміченим. Не дивно, що земляки цієї видатної людини, мешканці Павлограду, лише кілька років тому виявили, що автор Статуту ООН – їхній земляк.

Лео Пасвольський (Лев Михайлович Пасвольский, за іншим варіантом – Пасвальський) народився 22 серпня 1893 р. у м. Павлограді Катеринославської губернії (нині – Дніпропетровської області). 

Батьки Лева – Михайло та Марія Пасвольські належали до інтелігенції, займалися видавничою справою – голова сім’ї видавав газету. Подробиць їхнього життя в Павлограді поки що немає, але дослідники біографії видатного земляка вважають, що, можливо, родина мешкала на вулиці Єврейській (згодом – Інтернаціональна, тепер – Миру). Також припускають, що Лев Пасвольский вчився в павлоградській чоловічий гімназії, розташованій на вулиці Александрівській.

На початку ХХ століття по Російській імперії прокотилася хвиля єврейських погромів. У жовтні 1905 р. погроми з численними жертвами відбулися в Катеринославі. Цілком можливо, що саме ці події підштовхнули родину Пасвольських емігрувати. Того ж року Михайло та Марія з п’ятьма дітьми переїхали до Америки, покинувши напризволяще свою видавничу справу. На той час до США із Російської імперії вже прибуло близько восьми мільйонів імігрантів. 

Михайло Пасвольський відновив свій видавничий бізнес у Нью-Йорку, а його син Лео вступив до Сіті-колледжу, в якому тоді могли навчатися лише діти з високих суспільних верств. Після  закінчення коледжу в 1916 році він вивчав політологію в Колумбійському університеті, а потім і в Женевському.

Після закінчення навчання Лео редагував щомісячні літературно-суспільні журнали «Американский вестник» і «Русский обзор» і щоденну газету «Русское слово», які виходили російською мовою. Сам писав на політичні та економічні теми, видав кілька власних книг, цікавився політичним життям російських емігрантів у США. Під час візиту до Нью-Йорку Лева Троцького в 1916 році влаштував із ним дебати про перспективи Лютневої революції 1917 року. 

Молодий економіст і політик якийсь час працював секретарем Бориса Бахметєва – останнього в США посла уряду Керенського, на якого покладав великі надії. Американський історик Стівен Шлезінгер писав про Лео Пасвольського:  «Пасвольський палко вірив, що прихід до влади на початку 1917 року помірного режиму Олександра Керенського стане початком нової ери в історії Росії. Проте після того, як наприкінці того ж року стався організований Леніним переворот, він озлобився і перейшов на антикомуністичні позиції».

1919 року як журналіст Лео Пасвольський висвітлював Паризьку мирну конференцію для «Нью-Йоркської трибуни», «Бруклінського орла» та інших газет, а в 1921 р. – Вашингтонську конференцію з роззброєння для «Балтиморського Сонця».

У 1920–30-х роках погляди Л. Пасвольського поступово змінюються. Він стає прихильником розвитку стосунків між США та СРСР, підтримує ідею вступу Радянського Союзу до Ліги Націй. 

Також у цей час він продовжує освіту в Інституті економіки (пізніше – Brookings Institution) у Вашингтоні, де навчалися лише фахівці дуже високої кваліфікації. По його закінченні в 1922 році Лео Пасвольський, захистивши дисертацію та отримавши ступінь доктора філософії, почав працювати в галузі досліджень макроекономіки, а з 1934 року став спеціальним помічником Держсекретаря США Гордела Хілла з економіки (на цій посаді він працював до 1964 року). 1941 року його призначають за сумісництвом Головним директором із досліджень Відділу спеціальних досліджень, організованого під час війни Дердепартаментом США, а 1942 року – Виконавчим директором цієї організації. 

1946 року Президентом США став Гаррі Трумен, який призначив нового Держсекретаря, а той, у свою чергу, взяв собі нових помічників. Лео Пасвольський залишив посаду помічника Держсекретаря і  зайнявся розробкою Статуту ООН. 

Утім, робота з підготовки Статуту нової міжнародної організації, яка замінила Лігу Націй, почалася ще у вересні 1939 року. Саме тоді  Президент Рузвельт і держсекретар Халл доручили Лео Пасвольському почати підготовку проекту ООН. Ця робота проводилась у великій секретності, про неї знала лише невелика група осіб. Нова абревіатура з’явилася вже в квітні 1942 року – в таємних документах держдепатраменту – «тимчасова ООН».

Офіційно вважається, що проєкт документу про створення ООН розробили та узгодили в 1944 році делегації США, СРСР, Великої Британії та Китаю. Проте американські історики стверджують, що автором початкового тексту Статуту ООн є одна людина – Лео Пасвольський, який глибоко розумів значення кожного параграфу, брав участь у всіх дискусіях з цього питання.

У 1950-х роках він почав роботу над книгою «Історія Статуту ООН», але закінчити її не встиг через смерть, яка сталася 5 травня 1953 року. Газета «Нью-Йорк Таймс» вийшла з некрологом, озаглавленим: «Він написав Статут ООН».

У Павлограді кілька років тому проведено наукову конференцію до 120-річчя від дня народження видатного земляка, обговорюється встановлення йому пам’ятника, одну з вулиць міста у 2016 році перейменовано на честь Лео Пасвольського.

Ірина Голуб

Бібліографія

Автор Статуту ООН родом з Павлограда // Зоря.– 2012. – 28 берез.– (№ 24).– С. 3.

Акулов В. Будет ли в Павлограде памятник Лео Пасвольскому? // ТН Экспресс.– 2013. – 19 сент.– С. 4.

Донцов В. Автор Устава ООН родился в Павлограде // Західний Донбас.– 2012.– № 44.– С. 3.

Кордюкова В. Павлоградське коріння Статуту ООН // Зоря.– 2013. – 11 верес.– С. 5: фот.

Пашук Л. Земляки вспоминали Лео Пасвольского // Днепр вечерний.– 2013.– 13 сент.– С. 3.