Татарський «гість» у степах Придніпров’я

Наприкінці червня у степах біля річок і озер розквітає дивна красива трава-квітка, яка у нашому краї має кілька назв: десь її кличуть татарка, кирмяк, інші – статиця, безмертник, перекотиполе, лимонник. Та це – кермек. Слово має тюркське походження – «гірка степова трава» і означає «непохитний», «стійкий». Це і не дивно, адже кермек росте на посушливих луках, піщаних дюнах, солончаках. Невибагливий до дощів і приморозків, квітне з літа до пізньої осені.

Коли потрапляєш у поле, де «панує» кермек, спочатку здається, що землею стелиться рожево-бузковий туман. Придивившись, бачиш кулясті букети квітучих рослин, які утворюють видовжені смуги та навіть цілі родинні галявини. Квіточки кермеку дуже маленькі, нагадують зірочки, але складаючись у суцвіття, утворюють тендітну «шапочку». Окремі пишні рослини мають вигляд пухнастих хмаринок. Нібито нічого особливого: ні вишуканості конвалії, ні яскравого кольору волошки, ні ошатності рожі, ніжної духмяності шипшини… А очей – не відвести і рука мимоволі тягнеться за букетиком з цих квітів.

Пам’ятаю з дитинства, що ці рослинки любила моя бабуся Поля – в її хаті завжди у глечику стояв букет сухостою, який вона називала «безсмертником» і який без води зберігав форму і колір протягом усієї зими. Квіточки рослини були популярні і серед односельців (с. Бабайківка, Царичанського р-ну / нині – Дніпровський р-н): ними прикрашали місце біля ікон (покуття), мисники, клали між рамами «задля краси».

Звідки ж з’явилась ця трава-квітка, звідки така екзотична назва, чим вона примітна?

За переказами…

Старі люди переповідали: «Це було у сиву давнину. І початок історія бере не в наших краях, а в Татарії. Жили собі там дівчина на ім’я Сабіра та молодий хлопець Даніф. Вони покохали одне одного і мріяли одружитися. Але хан Алтинбай вирішив йти у похід на землі за Диким полем (а то здавна були землі українські!), щоб дістати більше багатства, відібрати збіжжя та худобу в тамтешніх мешканців, полонити нових рабів. Поплічники хана почали скликати військо. Зібрався у похід і Даніф. Не хотілось йому розлучатись з коханою, але він – воїн, а воїнові не гоже сидіти в юрті… До того ж потрібно сплатити «калим» (викуп) батькові нареченої за доньку, а за ту красуню правлять чимало! От і сподівався юнак розжитися у поході.

Увечері, напередодні виступу, під час прощання Сабіра обіцяла чекати Даніфа і дала йому мішечок з насінинами: «По дорозі, де будеш проїжджати – кидай потрішки зерняток у землю, цвіт трави кермеку вкаже тобі зворотну дорогу до мене і захистить у бою».

Їхній загін налетів коршуном на широкі українські степи. Горіли села, голосили матері, лилися кров та сльози. Старих людей вони вбивали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон. Узяли хорошу здобич і вже святкували успішний похід. Але… звідкись узялись вершники, українські козаки-воїни. Бій був недовгим, але жорстоким. З ханського загону вцілів лише Даніф. Його було поранено, але він ішов, спочатку ішов, а коли вже не ставало сил – повз стежками кермеку, який за цей час із засіяних зерняток встиг підрости і заквітнути. Юнак мріяв і очікував на зустріч з коханою. Та не судилося…

Даремно Сабіра молилася Аллаху, даремно плакала і сподівалася на захист квіткового оберегу. Гіркою травою обернувся кермек.

З тих часів минули роки, багато стануло снігів і води збігло, багато горя сталося у долях українського і татарського народів…

А трава-квітка кермек прижилася в наших краях і своїм бузковим цвітом прикрашає лани і толоки донині».

Від науковців…

Науковці стверджують, що рід «Кермек» налічує приблизно 300 видів рослин, по всій планеті, переважно від Середземномор’я до Центральної Азії. На нашій території у природі частіше зустрічається Кермек звичайний і Кермек татарський.

Першовідкривачем цього виду був П'єр Едмон Буасьє, який відніс його до роду Кермекових, що має латинську назву Limonium.

П'єр Едмон Буасьє (1810–1885) – швейцарський ботанік, математик і мандрівник, який зоставив по собі працю свого життя – 5-ти томне видання «Flora orientalis», яке містить детальний опис великої кількісті видів рослин зі вказівкою регіону їхнього поширення, з ключами для визначення видів. Особисто вчений описав 3 602 види рослин, встановив 103 нових родів, опублікував 347 таблиць зі 378 видами.

Видовій назві «татарський» ця рослина зобов'язана першій особині, яка потрапила до рук ботаніка, ймовірно, з південного Уралу. Принаймні, у протоколі місце знахідки описано як «у Татарії».

Кермек – багаторічна трав'яниста рослина, заввишки 10–40 см і завширшки 30–45 см. Корінь завдовжки до 1 м, міцний, стрижневий з численними бічними корінцями. Листки великі, темно-зеленого кольору, здебільшого тільки прикореневі. Суцвіття – волоть (складне суцвіття, бічні гілочки якого замість окремих квіток несуть прості або гіллясті китиці), квітки дрібні, п'ятичленні, рожеві, бузкові, пурпурові або жовті, приймочки ниткоподібні. Період цвітіння з червня до вересня. Квіти запилюються комахами. Плід – однонасінна коробочка подовженої форми. Після достигання насіння сухе суцвіття відламується біля самої основи і в неушкодженому вигляді переноситься вітром. Через цю особливість рослину інколи називають «перекотиполем». Під час цих «мандрів» відбувається розсіювання насіння.

В Україні кермек поширений по всьому степу, але на Правобережжі трапляється дещо рідше. Північна межа розповсюдження пролягає через лісостепову смугу Лівобережжя, зокрема, терени Полтавської та Харківської областей. На півдні країни цей вид є звичайним у приморських районах, також трапляється у передгір'ях Кримських гір, але на південному узбережжі Криму дуже рідкісний.

У Дніпропетровській області (а також Кіровоградській, Полтавській, Запорізькій, Харківській), кермек татарський підлягає охороні, він занесений до регіонального Червоного списку рослин.

Поживні властивості та використання кермеку

Кермек водночас є лікарською рослиною і з успіхом використовується у сучасній народній медицині. З лікувальною метою застосовують відвари, настоянки, примочки, порошок, насамперед, з кореню кермеку. Він має протизапальні та знеболювальні властивості. Зупиняє кровотечу внутрішніх органів, при геморої та жіночих хворобах. Дезінфікує і допомагає загоюванню ран, порізів, при екземі та гангрені. Кермек має потужну в’яжучу дію при проносі та дизентерії. Також він може застосовуватися при запаленнях горла та ротової порожнини, полегшення симптомів гастриту. Його можна використовувати при нервових розладах і безсонні, для зміцнення імунітету.

У господарстві застосування кермеку обмежене. Хоча здавна коріння рослини, яке містить у собі багато танідів (природні фенольні сполуки), використовували для дублення шкір тварин. З деяких видів кермеку виробляли жовту, зелену, рожеву і чорну фарби для шкіряного виробництва та килимарства.

Натомість, рослину можна застосовувати для рекультивації порушених ґрунтів, особливо в посушливих місцевостях, де відтворення трав'яного покриву утруднене. Довгий корінь кермеку, що проникає на значну глибину, добре затримує часточки ґрунту, запобігаючи його вимиванню чи вивітрюванню.

Але відомістю кермек завдячує перш за все своїй декоративності. У садівників і фахівців ландшафтного дизайну цей вид набув популярності завдяки невибагливості (особливо посухостійкості), рясному цвітінню, компактності. Зазвичай цю рослину висаджують в альпінаріях, на сухих кам'янистих гірках.

Зросла зацікавленість до цієї культури і серед аранжувальників і аматорів-квіткарів, які залюбки використовують її у своїй діяльності та хобі. До початку повного розкриття квіток суцвіття можна зрізати та засушити у підвішеному стані. При цьому вони не в’януть, не втрачають ані форми, ані кольору. Завдяки цій особливості кермек часто використовують в аранжуванні сухих букетів (так званий сухоцвіт), новорічного декору і навіть у весільних букетах. Мовою квітів він символізує грацію, чистоту душі та помислів, довговічність і постійність. Він також асоціюється з відданістю, стійкістю, надією та пам’яттю.

«Бумом» на кермек миттєво скористались селекціонери, які за останні роки створили кілька нових цікавих сортів і видів. До прикладу: Кермек виїмчастий (Limonium sinuatum), Кермек китайський (Limonium sinense), Кермек Переса (Limonium perezii), Кермек Гмеліна (Limonium gmelinii), Кермек широколистий (Limonium gerberi) та інші. Так історія кермеку набула продовження.

От такий він «свій чужинець» – невибагливий, неагресивний, мужній, скромний, але оригінальний та ніжний. Гідний!

Титульне фото: Кермек // https://www.istockphoto.com/uk/search/2/image-film?phrase=%D0%BA%D0%B5%D1%80%
D0%BC%D0%B5%D0%BA+%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%97