Євдущенко Юрій Палладійович
Юрій Євдущенко: народжений творити

Культура – очі країни

Густими барвами земними
Він звеселяє полотно,
І чим рясніш воно цвістиме,
Тим довше житиме воно.

Максим Рильський

Серед колоритного, творчого загону митців Придніпров’я помітне місце займає живописець, пейзажист Юрій Євдущенко, який народився в селі Саксагань П'ятихатського району 9 травня 1947 року у сім'ї вчителів. Любов до образотворчого мистецтва Юрієві прищепив батько, який пережив разом зі своїм поколінням увесь тягар 1940–1970-х років: Друга світова війна, повоєнна розруха, тривалі пошуки власного місця у мистецтві, коли доводилося обирати теми своїх полотен не за покликом серця, а за вказівкою «з верхів». Палладій Васильович створив багато картин історичного змісту, в яких віддзеркалене бачення художником важливих, нерідко трагічних, але знакових подій історії України та окремих видатних, великих осіб роду нашого. Від свого батька Юрко навчався не тільки основам малярства, а й ще любити Україну, вивчати історію рідного краю, переймається проблемами сучасності. Хлопчик охоче відвідував художню школу у П’ятихатках, де батько працював викладачем, а коли родина переїхала у місто Дніпро, вступив навчатися до місцевого художнього училища. Його педагогом з живопису був знаний живописець козацького родоводу – Віктор Загубибатько.

Участь у молодіжній художній виставці 1972 року можна вважати початком його активної творчої діяльності, відтоді Юрій Євдущенко стає постійним учасником обласних і республіканських виставок. Він багато працює у різноманітних живописних техніках – олія, темпера, але найбільш уподобаним стає акриловий живопис, що вимагає від автора особливої майстерності. Значний вплив на подальше становлення художника мала творчість живописця Ігоря Єрмолова. Його оригінальні пейзажі вразили Юрія святковим кольоровим калейдоскопом, розкутою пластичною мовою та мінливою красою.

Творча діяльність Олександра Бородая, художника-новатора в галузі мистецтва емалі дала потужний поштовх митцеві спробувати власні сили та досягти успіхів у складнішій техніці – гарячої емалі. Це два абсолютно різних художники, але вони відіграли колосальну роль у тому, що Юрій переглянув свою творчість і став більш розкутим у мальовничій лексиці, і ця лексика стала напрочуд різноманітна. Картини його авторства вирізняються колористичною гармонією, митець нерідко використовує техніку пастозності. Вона дозволяє передати задум і почуття автора не лише завдяки сюжету, палітрі барв і композиції, а й через фактуру мазків. Глядачі можуть впізнати картину майстра не шукаючи очима підпису автора в нижній частині роботи. Не в останню чергу пізнаваність досягається внаслідок появи окремих оригінальних рис стилю малювання притаманного саме Юрію Палладійовичу. Праці мистця демонструють широкий діапазон глибоких інтелектуальних зацікавлень автора, стилістичних і тематичних пошуків, силу його інтуїції й невтомний труд.

Душевна мить забарвлює картину

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність.

Ліна Костенко

Юрій Євдущенко – різножанровий художник. Мистецтвознавці називають його володарем мови відтінків і майстром створення настрою. У доробку митця присутні тематичні картини, пейзажі, натюрморти, портрети. Останні, здається, наймеш численні серед його полотен. Особливої уваги гідний портрет батька художника. Теплий, сповнений глибокого почуття образ митця запам’ятався шанувальникам його таланту. В ньому майстерно передана окриленість художника і виражена його любов до мистецтва. Полотно шляхетне – у своїй класичній композиції, домінуванні білого, жовтого та блакитного кольорів, гармонії тонових співвідношень, святковому наповненні світлом. Автор спиняє увагу на зосередженому обличчі портретованого, його натруджених руках, тим самим підкреслюючи, що мистецтво – це не тільки натхнення та прозріння, а й тяжка поденна праця. У принципі – це образне втілення ставлення Юрія Палладійовича до живопису як такого.

Незбагненна жіноча душа та її багатий внутрішній світ завжди цікавили художника. Він вважає, що в жіночих образах живописець здатний передати глибокі, часом драматичні почуття і переживання, складний духовний світ сучасника. Малюючи жіночі портрети, автор оперує переважно червоною, рожевою та жовтою фарбами, але колористика твору не справляє враження одноманітності, а навпаки, концентрує увагу на емоційному стані моделі, її настрої, її самозаглибленому внутрішньому світі. Його героїні гарні, елегантні, невимушені, сповнені природної грації жінки. Кожен образ – це особистість із багатим світом своїх почуттів і переживань. Психологічна характеристика кожного портрету хвилює глибиною і яскравою індивідуальністю. Одна картина пронизана спокоєм та затишком, яку випромінює елегантна жінка з кицею на колінах. На іншій зображена жінка, яка займається хатніми справами. В цій однофігурній композиції основна увага сконцентрована на постаті звичайної жінки, яка схилилася над праскою. Мазки пензля кольором вписують постать героїні, опущенні плечі, руки. Образ вийшов цілком буденний, проте життєво переконливий. Вражає точність психологічної характеристики, коли художникові вдалося кількома штрихами окреслити долю своєї героїні, настроєву тональність її життя. Юрій Євдущенко лаконічний у висловлюваннях, у нього все строго й точно. Кожна деталь чітко означена, пророблена та має своє місце в композиції.

Художника завжди надихала витончена жіноча краса, вабила чуттєвість молодих жінок. Ці риси йому вдалося передати гармонією кольорів, майстерністю живописної техніки. Характерні, витончені, граційні, кокетливі, просякнуті чуттєвістю, оголені на полотнах майстра, жінки заворожують загадковістю, пристрасністю та глибиною. Їхні обличчя смиренні та спокійні, без надлишкової метушливості. Це не просто ню. Художник у своїх роботах не тільки зумів поєднати чуттєвість та духовність, а й настільки піднести поетичне начало, що враження від неї не залишає й місця для банальностей. Вражає делікатність, з якою автор підходить до зображення оголеної натури. Напоєна світлом гама кольорів, відповідність аксесуарів, зокрема ніжні півонії на столику біля ліжка, м’які, майже пастельні тони створюють чистий, ліричний образ спокусливої жінки на порі її розквіту. Жінка для майстра – уособлення творчості, символ життя, джерело натхнення.

Улюбленим жанром митця є натюрморт. Головними його образотворчими компонентами він вважає композицію, колір і матеріальність. До кожної роботи Юрій Палладійович підходить ретельно. Спочатку задумує, потім довго розробляє постановку, предмети добирає так, щоб вони якнайприродніше «прилягали» один до одного, шукає характер, ракурс і освітлення.

Метою автора є не лише просте зображення фруктів або квітів на полотні, а й своєрідне пізнання гармонії та краси, відбиття особистого ставлення до навколишнього світу та розуміння неперервного зв’язку між минулим і сьогоденням. Таким чином на картинах обіграна функціональна цінність предметів у повсякденному побуті. Наприклад, натюрморт із фруктами розповідає не тільки про корисні властивості зображених плодів, а й розкриває особисте ставлення митця до них. Художник для створення натюрморту використовує не тільки звичайні фарби та пензлі, а й розробляє власний авторський почерк, використовує різні прийоми і техніки, відшукує нові стилі, створює складні насичені композиції, котрі дозволяють посилити емоційне враження від витвору. Сама специфіка цього жанру дозволяє зосередитись не на сюжетності, а на баченні автора, його сприйнятті речей, їхньої енергії та символіки. Обираючи й компонуючи предмети та подаючи їх у певний спосіб, Юрій Палладійович створює свій варіант реальності, вкладає в нього певну логіку та настрій.

Коло його тематичних і жанрових захоплень розширюється рік за роком. Художник любить життя в усіх його проявах. У картинах майстра – філософія життя та краса світу. Для нього однаково цікаві й природа з часовими змінами, і будинки, що бережуть пам’ять про перебування у них господарів, і фактурне розмаїття дарів землі. При цьому жанрова відмінність авторських захоплень набула гармонії живописної пластики, оскільки усі його роботи вирізняються колористичною милозвучністю насичених за тоном кольорових імпровізацій. У пейзажах Юрія Євдущенка виразними засобами мальовничої мови оспівується краса та велич рідного краю. Його роботи вирізняються світлими та яскравими кольорами. На полотнах він показує сільські хати милої для серця Одинківки, плавні Самари, величні дали Придніпровському степу. Головне для майстра – не зображення конкретного сюжету та пряме відтворення деталей. Набагато важливіше та цікавіше для художника передати мінливий настрій природи пластичною мальовничою мовою. Його картини подібні до відкритого вікна, крізь яке можна побачити  яскравий, філософський світ автора.

У роботах майстра привертає увагу вдало знайдений колір, мелодійне, разюче чисте звучання тонів і півтонів, тонкі, ніжні відтінки, а подекуди сміливі, рішучі колірні та світлові контрасти. Навіть темні кольори, холодні тони на картинах насправді приховують душевну теплоту художника. І це стосується всіх його робіт незалежно від обраних ландшафтних мотивів. Творам митця властивий піднесено мажорний урочистий і радісний тон, і він захоплює глядача чарівністю природи рідного краю. У різноманітних пейзажах Юрія Євдущенка сюжет, зображення людей зазвичай відходять на другий план: головне – це настрій і стан тієї природи, яка оточує і самого автора, і його персонажів. Нарівні з такими романтичними пейзажами як «Тіні в саду», «Вечір на Самарі», «Загадковий мотив» з'являються роботи із соціальним забарвленням, але не менш ліричні – наприклад, картина «Приватизація п'яти соток».

Романтичні пейзажі майстра підкорюють епічністю та величністю, їхній зміст завуальований маревом світанку або вечірньої зорі. Природа батьківської землі надихає творити та передавати в картинах її велич, неймовірну красу та чарівні кольори. Милуючись пейзажними творами, глядач немов потрапляємо в той час та місце, коли картину малював сам художник. Лише дійсно закоханий у рідну природу митець спроможний передати тишу зоряної ночі, запах моря та квітів, подих вітру, спів птахів…

Багато робіт митця просочені сильним почуттям патріотизму. Художник не байдужий до того, яким буде майбутнє нашої держави. Зокрема, в 2013–2014 роках підтримав порив пасіонарної частини українців – до поборення антинародного режиму Віктора Януковича, за національну гідність і самоповагу, за рух в напрямку ЄС і НАТО. Створив картину, присвячену подвигу Майданівців – «Небесна Сотня». Вона переносить в епіцентр революції, дозволяє по-інакшому побачити тогочасну дійсність, краще зрозуміти та сприйняти те, що відбувалось на Майдані та в серцях кожного. Адже Майдан стояв не «проти», а «за». За світле майбутнє України, за волю, за процвітання, за незалежність.

Картини Юрія Євдущенка глибоко демократичні за сюжетним та ідейним змістом, вони зачаровують щирістю, духовним образом природи, майстерністю виконання. У творах художника немає навмисної краси. В них лише правда, правда життя. На його думку, митець повинен з’ясувати, розкрити природу, щоб людина змогла пізнати її краще і через неї – і себе. Художник таким чином естетично збагачує людину, виховує в ній великі почуття, допомагає їй піднестися над буденністю. Він глибоко переконаний, що мистецтво повинно бути настільки значущим і з усією силою впливати на розум і душу служити людині. Більшість робіт митця зберігаються у Дніпровському художньому музеї, деякі з них – в приватних колекціях.