Йосип Білополий:  яскраві барви життя

Білополий Йосип Оксентійович
Йосип Білополий: яскраві барви життя

Україна, Дніпропетровська область

  • 3 квітня 1910 – 19 листопада 1984 |
  • Місце народження: с. Григоро-Бригадирівка Кобеляцького району Полтавської області |
  • Художник-живописець, портретист

Йосип Білополий – художник, який бачив красу та піднімав її до рангу прекрасного.

Його живописне обдарування, оптимізм, закоханість у життя щедро виявляються у його творах

Людмила Богданова

Художник залишив нам і чудові портрети, і українські краєвиди, і клаптик краси, світлої і чистої, що живе в його натюрмортах. 

Людмила Богданова

Герой нашої розповіді – дніпровський живописець, який створював глибокі портрети, яскраві барвисті пейзажі та теплі натюрморти. При тому чуйна, уважна до інших, доброзичлива людина.

Йосип Оксентійович Білополий народився у 1910 році в селі Григоро-Бригадирівка Кобеляцького району Полтавської губернії. Ще дитиною відчув він потяг до малювання, щиро захопився мрією стати художником.

Початком самостійного шляху в мистецтві Йосипа Білополого можна вважати появу його першої роботи «Українка» на обласній художній виставці в 1939 році. Її помітили завдяки правдивому трактуванню образу і мальовничій свіжості. Міцна реалістична основа творчості, що виявилася вже в ранніх роботах молодого художника, була закладена спочатку на художніх курсах у Дніпропетровську, куди він вступив в 1929 році до класу художника-педагога Михайла Паніна, учня Іллі Рєпіна. Потім курси було реорганізовано в художньо-педагогічний технікум, одним з перших випускників якого в 1934 році став Йосип Білополий.

Творчу діяльність перервала Друга світова війна. Художник захищав Батьківщину і зі зброєю в руках, і засобами образотворчого мистецтва, оформлюючи на фронті бойові листки, створюючи патріотичні плакати і малюнки, як і багато художників в роки війни. Солдатський подвиг художника і воїна відзначено медаллю «За відвагу».

Після закінчення війни Білополий повернувся до Дніпропетровська. Усе подальше життя і творчість митця були пов'язані з нашим містом. Разом із іншими колегами він заснував Дніпропетровську обласну організацію Спілки художників України, протягом усього творчого життя стверджував славу художньої Дніпропетровщини.

У митця не було раз і назавжди знайдених методів, стандартів, він постійно був у пошуку цікавих живописних рішень. Йосип Білополий славився своїми портретами. Він зобразив на полотнах більше трьох сотень людей різних професій і характерів. Це були і знайомі, з ким він багато спілкувався і знав їх ув різних життєвих ситуаціях, і нові люди, з якими художник зустрівся тільки в процесі створення їхніх образів. У його портретній галереї – робітники й колгоспники, вчені й артисти, студенти і воїни. Всі портрети об’єднує одне – доброзичливе і захоплене ставлення художника до своїх героїв.

Веселий танок. Репродукція: https://art-nostalgie.com.ua  Гопак. Репродукція: https://art-nostalgie.com.ua

У 1958 році Йосипа Білополого прийняли до Спілки художників СРСР. Персональні виставки художника з успіхом відбулись у Дніпропетровську в 1970 та 1980 роках.

Живописець одним із перших звернувся до групового портрету-картини, цікавого жанру, де в об’єднанні багатьох особистостей і характерів розкривається суть не окремої людини, а певної категорії. Такі різні та єдині його брати-хлібороби, такі несхожі особистості петриківських майстрів, об’єднані в єдине ціле композицією і буянням кольорів.

Окрім портретів, І.О. Білополий писав пейзажі і натюрморти, в яких, як в дзеркалі, відбилися його життєлюбність, безпосередність і відкритий погляд на світ.

Не стало художника у Дніпропетровську 19 листопада 1984 року.

У Дніпропетровському театрально-художньому коледжі дбайливо зберігають пам'ять про одного з перших своїх випускників.

Роботи Йосипа Білополого зберігаються в Дніпропетровському художньому музеї, Музеї українського живопису (м. Дніпро), Кобеляцькому музеї літератури і мистецтва, в приватних колекціях в Україні та за її межами.

 

Тетяна Сівач
Бібліографія:

Калинова Д. Художник жив, пока живут его картины // Я вірую у творчість і красу.– Днепропетровск: Журфонд, 2008.– С. 212–218.
***
Богданова Л. Невтомний пензель // Зоря.– 1981.– 12 лип.
Іваненко С. Його мистецтво не підвладне часу // Зоря.– 2010.– 24 квіт.– (№ 44).– С. 8.
Кокошко Ю. «Сирень у окна» // Днепр вечерний.– 2010.– 20 апр.– (№ 57).– С. 6.
Орлова Л. Этот путь я буду вечно славить // Днепр вечерний.– 1980.– 6 нояб.
Шелихова Н. Радость творчества // Днепр вечерний.– 1980.– 25 окт.
***
Білополий Йосип Авксентійович // Художники Дніпропетровщини.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2004.– С. 26–27.
Белополый Иосиф Авксентьевич // Художники Днепропетровщины: Биобиблиограф. справочник.– Днепропетровск, 1991.– С. 30–31.
Білополий Йосип Оксентійович (1910–1984) // Енциклопедія сучасної України.– К.: НАН України, 2003.– Т. 2: Б-Біо.– С. 822.
***
Иосиф Авксентьевич Белополый. Персональная выставка произведений: каталог.– Днепропетровск: Днепропетровская организация Союза художников УССР, 1980.– 23 с.
Створено: 17.08.2020
Редакція від 30.09.2020