Як мандрівна друкарня Потьомкіна стала Катеринославською губернською друкарнею

Як мандрівна друкарня Потьомкіна стала Катеринославською губернською друкарнею

Україна, Дніпропетровська область, вул. Приказна

Г.О. Потьомкіну Катеринослав зобов’язаний появою першої друкарні і, внаслідок цього, розвитком книговидання.

Історія виникнення цієї друкарні розпочалась наприкінці XVIII – початку XIX століття.

Коли під час російсько-турецької війни на Україну виїхав світлійший князь Григорій Потьомкін-Таврійський, то він взяв з собою й спеціальну друкарню. Друкарню цю заклав собі князь значно раніше, десь ще року 1779. Потьомкінська друкарня була при Воєнній Колегії.

Вибираючись в подорож, князь забрав 1 серпня 1787 р. з Воєнної Колегії свою друкарню і вона помандрувала за ним і побувала в багатьох містах України; таким чином кн. Потьомкін розпочав книгопечатання в декількох тих містах, де його до того часом й не було. Друкарня побувала в таких містах в Кременчуці по 6 червня 1789 р., в Лисаветграді по 11 грудня 1789 р., в Яссах по 15 1790 р., в Бендерах по 1 січня 1791 р., потім знову в Яссах по 5 грудня 1791 р., знову в Кременчуці по 9 травня 1792 р., в Архангельськім шанці по 23 червня 1792 р. і втретє в Кременчуці по 28 червня 1793 р.

Потьомкінська друкарня була досить велика; мала вона руський та грецький шрифти; перебуваючи в Яссах, друкарня набула собі зі Львова ще й латинського шрифту. Російського шрифту вона мала найбільше, а саме: так званого «парагон» на круговий лист, великого миттеля на 1 1/2 л., малого на 1 л., корпусу на 1/2 сторінки; курсиву парагону на 1 ст., великого миттелю на 1 ст. латинського шрифту на круглий лист, грецького – на дві сторінки. Прикрас було п’ять сортів, кожного потроху. Станків для друку книжок було 4, а крім цього один спеціальний станок для друку карт та картин, на якім друкувалися також і дворянські грамоти.

Управителем друкарні був Іван Генних, що до того працював в Воєнній Колегії – був друкарем паперів, що друкувалися чужою мовою, та словолитним майстром; мав 600 карб, річного утримання. При нім працювали: 1 коректор на 100 карб., утримання, 4 складачі по 60 карб., 1 тередорщик 50 карб., 1 батирщик 45 карб., і 1 сторож 25 карб.

Друкарня ця видрукувала такі книжки: 1) «Канон вопіющія в грехах души ко Спасителю». Кременчук, 1791; передсмертний твір самого Потьомкіна. 2) «Изследованіе христіанства». Ясси, 1790; з англ. переклав Лука Січкарів. 3) Опыт о человеке. Поппе. Ясси, 1791.; з франц. переклав Микола Поповський. 4) Названія древних судов. Бендери, 1790.

Будівля, де раніше розташовувалась перша друкарняПо смерті князя Потьомкіна (5 жовтня 1791 р.) його мандрівна друкарня не по вернулась до Петрограду. Тайний совітник Василь Попов в кінці червня 1793 р. передав цю друкарню катеринославському намісникові Василю Васильовичу Каховському, а той віддав її «Приказу Общественнаго Призренія». За цей час в Катеринославі ця друкарня випустила дві книжки: 1) «Наставленіе сыну», 1796 і 2) «Начальноє ученіе французского языка» Хведора Заставського, 1800.

Перша надрукована в Катеринославі книга – «Наставление сыну» за авторством Володимира Трохимовича Золотницького (1743–1797), була його останнім творінням. Син сільського церковного служки, вчився у Києво-Могилянській академії та в Московському університеті, знав декілька мов (польську, латинську, німецьку), працював на державній службі. 1768 року саме він склав план організації в Росії мережі училищ та притулків для нужденних; у 1785–1795 рр. служив прокурором у Катеринославі, у 1795–1796 р. був головою Палати цивільного суду Катеринославського намісництва. 12 травня 1796 Володимир Трохимович вийшов у відставку і незабаром помер.

Активна літературна діяльність Золотницького практично обмежується 1760-ми рр.. Основні праці належать до моралістичною літератури, в тій чи іншій мірі є компіляціями, складеними з різноманітних джерел. Автор основою всього природного права визнає наявність вроджених схильностей і внутрішніх спонукань до добра чи зла, що, втім, підлягають впливу виховання. В основі виховання має лежати пізнання самого себе і свого місця у суспільстві. Саме у руслі цих ідей написане «Наставление сыну», як зазначає сам Золотницький на початку свого твору: «Соображение сего взято из основания естественнаго права».

Твір формально поділений на чотири частини, що регламентують обов’язки людини: «І. К Творцу. ІІ. К Самодержавной Власти. ІІІ. К ближнему и IV. К самому себе». Слід зазначити, що І і ІІ частини внутрішньо пов’язані між собою, оскільки відповідають на питання хто є вищим за індивіда; ІІІ частина відповідає хто є рівним йому; IV – відповідно сконцентрована на індивідуальному самопізнанні.

Основні положення автора у І частині майже повністю співпадають з аналогічними тезами православних катехізисів. Але у ІІ частині вони доповнюються державницьким пафосом. У ІІІ частині твору «К ближнему», державницький пафос майже повністю відсутній, що цілком зрозуміло, оскільки уся повнота влади сконцентрована, та «воображена» Богом у постаті «Государя», то піддані-діти будучи усі рівні перед ним як перед Богом, лише виконують його волю.

Остання IV частина твору, розповідає про обов’язки «К самому себе». У ній викладаються основні настанови християнської моралі. Батько закликає дітей до чеснот, серед яких виділяє: стриманість, помірність, працьовитість і справедливість; застерігає від «худых сообществ», самолюбства, гордості, заздрощів, помсти. Таким чином, Золотницький замикає коло своїх міркувань, повертаючись до заявленої на початку книги установки природного права, що, майже не зазнаючи змін, перетікає в природне богослів’я.

Повертаючись до друкарні князя Потьомкіна, слід зазначити, що «Приказ Общественнаго Призренія» не мав ніяких вигід від силою накиненої йому друкарні, не знав, що має з нею робити, і порішив її знищити. Але заступилося губерніальне правління – йому треба було друкувати свої накази, а тому воно й прийняло утримання друкарні на себе, а з 1807 р. ця друкарня цілком стала його. Так, мандрівна друкарня князя Потьомкіна, перетворилася на  Катеринославську губерніальну друкарню.

Черенки цеї друкарні в кінці попсувалися і 1807 р. зробили нові. Старих черенків було 24 пуди 20 хунтів; їх прийняв Харківський університет, що погодився дати за них   9 п. 7 1/2 x. нового шрифту.

Отже, Г.О. Потьомкіну Катеринослав зобов’язаний появою друкарні і, внаслідок цього, поширенням книжної культури, хоч і у вельми скромних розмірах.

Титульне фото: Потьомкін Григорій Олександрович
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%82%D1%8C%D0%BE%D0%BC%
D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%
D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%
D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Світлана Манченко
Бібліографія:

1. Голуб И. История типографии Потемкина / И. Голуб // Собор.– 1997.– 18 верес.
2. Копач А. Перша катеринославська книга / А.Копач // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2011 рік I півріччя: Бібліогр. видання. У 2-х ч. Ч. I / Упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– С. 160–162.
3. Немченко Ю. Сотворенная разумом / Ю. Немченко // Днепров. панорама.– 1993.– 20 янв.
4. Огієнко І.І. Історія українського друкарства / І.І. Огієнко / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик.– Либідь, 1994.– 448 с. («Пам’ятки історичної думки України»).
5. Подорожко Н.О. Історичні відомості і передумови розвитку видавничої справи на Дніпропетровщині // Н.О. Подорожко / www.ggf-dnu.org.ua/publ/...i.../12-1-0-705
Створено: 26.05.2017
Редакція від 04.09.2020