Пам’ятники Парку Слави м. Жовті Води

Пам’ятники Парку Слави м. Жовті Води

Україна, Дніпропетровська область, м. Жовті Води Дніпропетровська область

В пам’ятниках Парку Слави м. Жовті Води відображено подих історії від пращурів до сьогодення.

Парк Слави – центральний міський парк міста Жовті Води. Його закладено під час розширення міста і будівництва Палацу культури у 1955 –1957 роках, він займає близько 20 сотокі розташований у центрі міста. У 1991 році була здійснена реконструкція. Парк Слави – острівець зеленого затишку серед метушні міста, місце прогулянок і зустрічей, концертів і фестивалів на тлі пишної рослинності. Водночас це місце пам’яті та скорботи, тому що на його території розміщено декілька пам’ятників, якими містяни правдиво пишаються. В назві парку відображено подих історії від пращурів до сьогодення. Пропонуємо знайомство з пам’ятниками Парку Слави міста Жовті Води.

Пам’ятник Героям Визвольної війни українського народу

Головною скульптурною композицією Парку Слави м. Жовті Води є пам’ятник героям визвольної війни українського народу 1648–1654 років. Він став візитною карткою міста. Це композиція із трьох вершників, розташованих на пагорбі, що символізує собою спостережний пункт Богдана Хмельницького під час історичної битви на Жовтих Водах. Поручіз ним його прославлені соратники Іван Богун і Максим Кривоніс.

Закінчення битви на Жовтих Водахвідбулося в урочищі Княжі Байраки сучасного П’ятихатського району в травні 1648 року. Вній козацькі війська гетьмана Богдана Хмельницького здобули перемогу, битва стала надзвичайно важливим етапом у Визвольній війні українського народу з польською шляхтою. Слід зауважити, що козацьке військо перемогло не кількістю, а тактикою та хитрістю. Надбанням військового мистецтва Богдана Хмельницького було застосування загону, сформованого з татарської кінноти, який прикривав головні козацькі сили, і розгром ворога частинами.Ця битва мала велике політичне і воєнне значення, породила надії українського народу на вільне, самостійне життя.

Загальна висота пам’ятника, присвяченого героям битви,– 11,5 м, висота скульптур – 6 м,вага близько 25 тон. Подібного йому, створеному за унікальною методикою, у світі немає. Авторами скульптурної композиції стали київські скульптори А.Ю. Білостоцький і О.О. Супрун. Архітектор-художник: заслужений архітектор УРСР В.Г. Гнєзділов.Відливка скульптур у бронзі здійснена фахівцями київського творчо-виробничого об’єднання «Художник». За спогадами скульптора А.Ю. Білостоцького, першим, у кого виникла думка поставити цей пам’ятник саме в козацькому місті, був письменник Василь Козаченко.

У 1956 році макет побачив жовтоводський краєзнавець Б.З. Єрмолаєв. Ще один відомий у Жовтих Водах краєзнавець, колишній директор школи №5 М.Я. Гриб з’ясував можливості виготовлення пам’ятника саме для свого міста. З огляду на це, скульптор Білостоцький захотів удосконалити скульптуру. Спочатку був задум зобразити кущі, поле, дику траву – що характерно для українського степу. Та як його виліпити? Ці пошуки спонукали авторів до інших варіантів і в самих постатях. Так з’явилася фактично зовсім нова композиція.Не один рік пішов на те, щоб вибрати місце, вирішити питання з коштами, з’ясувати, з якого матеріалу виготовлятимуть монумент. З 1979 року клопоти з виготовлення пам’ятника взяв на себе тодішній головний архітектор міста Ю.М. Кривоносов. Він пройшов усі інстанції у Раді Міністрів УРСР, уклав угоду зі скульптурною майстернею Києва і довів справу до кінця. Монумент відлили у бронзі й у розібраному стані в червні 1985 року на чотирьох машинах привезли зі столиці.

2-го серпня 1991 року 11 членів спеціальної комісії, серед яких був заступник начальника обласного відділу культури, начальник відділу пам’ятників Міністерства культури УРСР, автори проєкту, приймаючи пам’ятник, визнали: монумент «Героям визвольної війни українського народу 1648–1654 рр.» виконано на високому художньому рівні.

Так завершилася велика колективна робота, що тривала не одне десятиліття. Відкритий пам’ятник був у серпні 1991 року. Минуло майже 30 років, як у Жовтих Водах з’явився цей величний свідок народної шани до своєї історії. Біля нього відбуваються загальноміські свята, сюди городяни приводять своїх гостей, тут люблять фотографуватися молодята.

Меморіальний комплекс «Братська могила»

Меморіальний комплекс «Братська могила» радянських воїнів, які загинули під час визволення міста від німецько-фашистських загарбників 20 жовтня 1943 року також розташований у Парку Слави. Автор меморіалу Б.М. Далуде, архітектор І.Є. Гришко, художник Р.Б. Лавріщев. Меморіал складається з центрального елементу – білого гранітного обеліску висотою 11 метрів, Вічного вогню, двох бокових стел із зображенням пораненого солдата і скорботної матері, та більш ніж 30 плит із іменами та прізвищами загиблих воїнів. По праву сторону написані прізвища безпосередніх визволителів Жовтих Вод, які втратили тут свої життя. На плитах ліворуч-прізвища жовтоводців, які загинули на фронтах Другої світової війни. До сліз вражає плита невідомому солдату. Всього викарбовано прізвища 607 осіб, з них 366 жовтоводців. Цей комплекс одночасно є і братською могилою, тут поховано 258 осіб. Улітку 1959 року на братській могилі встановлено обеліск. До 30 річниці визволення, у 1973 році, було здійснено реконструкцію меморіалу. Біля підніжжя обеліску запалав Вічний вогонь на згадку про героїв Другої світової війни. Вони були зразком мужності, сили духу, самопожертви, ратної праці.

Важкою була доля гірників у роки Другої світової війни. У перші місяці, до початку бойових дій, частина робочих селища була призвана на фронт, інші рили окопи і будували оборонні споруди, вели демонтаж і вантажили гірниче обладнання. 13 серпня 1941 року селище Жовта Річка окупували фашисти. Їхньому командуванню вкрай була необхідна залізна руда, тому вони вимагали від шахтарів, які залишилися у селищі, виходити на роботу. Але гірники відхилялися від роботи, переховувалися у сусідніх селах – ніхто не хотів допомагати окупантам. Наприкінці 1941 року була створена підпільна патріотична організація. Підпільники заважали відновленню рудника. Навесні 1942 року, коли шахта «Капітальна» була частково відбудована, підпільники підготували вибух, але операція була зірвана – їх видав зрадник. Більшість підпільників було заарештовано і розстріляно. Серед них: І. Куценко, М. Чередніченко, Д. Холодій, А. Дмитренко. Під час стрімкого наступу радянських військ фашисти, відступаючи, спалили поліклініку, мережі електропередач, підірвали залізничний міст, намагалися підірвати шахту, але не встигли. 20 жовтня 1943 року жовтоводці зустрічали визволителів: танкістів 41-ї гвардійської танкової бригади під командуванням полковника Ф.Н. Васецького і воїнів 92-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуванням полковника А.Н. Петрушина 37-ї армії 2-го Українського фронту. Але ще до лютого 1944 року йшли бої за Кривий Ріг, тому наші війська розмістили в селищі Жовта Річка шпиталі – ХППГ 4613, ППР - 493, 2959 ЕГ –  у колишній лікарні та клубі. Солдатів, які помирали від ран, ховали в братській могилі, над якою постав Меморіал загиблим воїнам. Це священне місце для кожного жовтоводця, тому що в тій війні постраждала практично кожна сім’я. Саме тут відбуваються всі заходи із вшанування пам’яті героїв Другої світової війни, саме сюди можна покласти квіти, схиливши голову на згадку про подвиг минулих поколінь.

Меморіальний знак «За мужність та героїзм Жовтоводців, проявлені під час виконання завдань Батьківщини»

На одній лінії з меморіальним комплексом «Братська могила» в тиші зелених крон і розквітлих квітів розміщено ще один меморіальний знак вдячності за можливість жити в мирі та спокої. Це меморіальний знак «За мужність та героїзм жовтоводців, проявлені під час виконання завдань Батьківщини». Знак збудовано на кошти, зібрані мешканцями громади, підприємствами, установами, організаціями міста. Знак став місцем збору городян не тільки в ті дні, коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС чи в День ліквідаторів аварії на ЧАЕС, а і 15 лютого в день, коли останній солдат СРСР покинув територію Афганістану. Автор проєкту: Ільдар Мананов. Ініціатори та активісти його спорудження: Л. Ляліков – голова міської організації «Союз Чорнобиль. Україна» та В. Вахнюк – голова міської організації воїнів-інтернаціоналістів. Цей меморіальний знак відкритий 28 червня 2006 року з нагоди 20-річчя Чорнобильської трагедії. А 14 грудня 2011 року в 25-ту річницю завершення будівництва саркофагу над четвертим енергоблоком поруч із меморіальним знаком з’явилися стели, на яких вигравірувано прізвища всіх жовтоводців-ліквідаторів аварії на ЧАЕС. А це понад 900 жовтоводців, що брали участь в ліквідації наслідків аварії не тільки як будівельники, а й кухарі, медичні працівникі, слюсарі, електрики, зварювальники, водії, монтери.

Також цей меморіальний знак – священне місце для тих хто хоче віддати шану воїнам-інтернаціоналістам. 185 юнаків-жовтоводців відбували службу в Афганістані. Багатьох із наших земляків нагороджено високими урядовими нагородами. Активно працює у місті міська організація «АФГАН», яка налічує понад 150 членів. Очолює її С.М. Іщенко. Організація здійснює військово-патріотичне виховання молоді, проводячи заходи і біля меморіального знаку «За мужність та героїзм жовтоводців, проявлені під час виконання завдань Батьківщини». 

Пам’ятний знак жертвам Голодомору в Україні 1932–1933 років

Такожу жовтоводському Парку Слави розміщено Пам’ятний знак жертвам голодомору в Україні 1932–1933 років. Він збудований на відзнаку 70-річчя трагедії Голодомору в Україні. Композиція, художнє оформлення та ідея створення пам’ятника належить Голові міського осередку УНП та ОУН В.П. Трофимовичу. Виконавець – жовтоводський митець О.А. Литвиненко. Пам’ятник встановлено у вересні 2003 року. На ньому зображено свічку пам’яті, хрест та руку, що тягнеться до колоска пшениці, дату Голодомору 1932–1933. Також викарбовано слова «З пам’яттю про минуле, з вірою в майбутнє…». Вони закликають ніколи не забувати страшну трагедію, під час якої загинули мільйони людей.

Пам’ятний знак «Воїнам, що віддали свої життя за Україну»

Пам’ятний знак розташований при вході до Парку Слави з північної сторони, з вулиці Ціолковського. Він виготовлений у вигляді традиційного козацького хреста. Встановлення таких хрестів ініціював Національний корпус «Азов», головою міського осередку якого є В. Дутчак. Їх почали встановлювати по всій Україні, вшановуючи воїнів, які загинули під час бойових дій на сході України, починаючи з 2014 року. Допомагали у спорудженні пам’ятного знаку: міська організація СУВІАТО, приватні підприємці, школа козацького гарту «Хорт» ім. Максима Пошедіна, ветерани АТО. Вісім жовтоводців віддали свої життя в зоні проведення антитерористичної операції. Цей хрест символізує уособленняпам’яті про загиблих. Він став місцем, приходячи куди можна вшанувати всіх, хто віддав своє життя за те, щоб над Жовтими Водами майорів синьо-жовтий прапор. Цей пам’ятний знак – символ бойової слави сучасних захисників України.

Створено: 01.06.2020.
Редакція від 18.06.2020.
Тетяна Демиденко
Бібліографія:

Желтым Водам –100: исторические очерки/ Е.И. Пригожин.– Днепропетровск: Січ, 1995.– С. 74–75.
Жовті Води – місто нашої долі.– Жовті Води, 2012.– С.6, 30–32, 39–42.
Місто наших мрій і сподівань: історико-економічний нарис.– Жовті Води, 2007.– С. 30–33, 151–155.
***
Ворфлик А. Парк прикрасить скульптура // Зоря.– 1987.– 18 вересня.– С.4.
Історичні пам’ятки в історичному місті // Жовтоводські вісті.– 2016.– 22 квіт.– С.7.
Іщенко С. «Афган» працює і з дорослими, і з молоддю: [діяльність міської громадської організації] //Жовтоводські вісті.– 2018.– 16 лютого.– С.2.
Коренева Є. Охороняймо пам’ятки // Робітнича трибуна.– 1990.– 20 березня.– С.3.
Сіра Н. Відкрито пам’ятний знак «Воїнам, що віддали свої життя за Україну» // Жовтоводські вісті.– 2017.– 3 листоп.– С.1.
Сіра Н. Жовтоводська битва – де вона була? // Жовтоводськівісті.– 2016.– 20 трав.– С.3.
Сіра Н. Наша гордість: [пам’ятник «Героям визвольної війни українського народу 1648–1654 років в міському Парку Слави»]//Жовтоводські вісті.– 2011.– 15 квіт.– С.1.