Водохреще: традиції святкування

Водохреще: традиції святкування

Про традиції святкування Водохреща на Катеринославщині з давніх часів, часів радянської доби та сучасності.

Хрещення Господнє, Водохреще, Богоявлення Господнє – одне з найголовніших християнських свят. Традиції занурюватися у воду на Водохреща 19 січня (6 січня за старим стилем) близько двох тисяч років. Це свято відзначають в пам’ять про Хрещення Господа Ісуса Христа в річці Йордан, коли йому було 30 років. З Євангелія відомо, що Іоанн Хреститель, закликаючи народ до покаяння, хрестив людей у водах Йордану. Спаситель, будучи безгрішним від самого початку, не мав потреби в Хрещенні покаяння, але смиренністю своєю прийняв Хрещення водою, освятивши собою водне єство. Попервах це свято було духовним, релігійним торжеством, а зараз воно стає народним святом.
 
Вважалося та вважається, що освячена в цей день вода має цілющі властивості, її зберігали вдома на випадок хвороби чи нещастя.
 
Йордань часто згадується в щедрівках
Ой, на річці на Йордані
Золотий хрест вишиваний,
Злетілися Ангелоньки,
Взяли Христа на крилоньки,
Понесли Го до церковці,
Поставили на престолці
Йордань на Дніпрі
 
Для Катеринослава, що стоїть на річці, це свято мало особливе значення і в ньому брали участь практично всі жителі міста. Свято відбувалось урочисто і красиво. О дев’ятій ранку проводили літургію в Успенській і Троїцькій церквах, співали хори півчих, били в дзвони і під звуки духового оркестру «Коль славен» хресні ходи від усіх церков міста сходилися на Йорданській вулиці й разом йшли на Йордань. Так називалося місце на Дніпрі, де здійснювався обряд освячення води.
 
«Іорданская улица получила названіе, вероятно, отъ
совершаемыхъ по ней крестныхъ ходов изъ Успенской
церкви для водоосвященія въ реке Днепре: 6 января;
въ день преполовенія пятидесятницы и 1 августа.
…одно время было даже предположеніе совершать
постоянное водоосвященіе въ рукаве Днепра против
Бураковского (ныне Богомоловского) острова,
но прохожденіе между деревьями по узкимъ
извилистым дорожкамъ Потемкина сада и крутой
спускъ къ нижней части сада оказались слишкомъ
неудобными для следования крестнаго хода»
Владимир Машуков
«Воспоминания о городе Екатеринославе» (1887–1910) гг.
 
 
Сьогодні колишня Йорданська вулиця називається вулицею Коцюбинського. А на місці катеринославської Йордані нині пролягає всім відомий Новий міст. Утім, хрещенська купіль час від часу переносилася з місця на місце.
Ополонка мала форму хреста, який поливали квасом з червоного буряка. В церемонії брали участь майже всі мешканці міста – духовенство, губернатор і всі губернські чиновники, міський голова, гласні Міської думи, війська місцевого гарнізону, цивільне населення. Після релігійних обрядів тут же на площі влаштовували військовий парад.
 
Цілюща вода Йордану
«Під Хрещення буває така хвилина,
що вся вода на вино перетворюється.
Одна дівка раз улучила таку хвилину,
та й принесла два відра вина».
 
Записав Іван Манжура на Катеринославщині
 
Учасники дійства прагнули набрати воду одразу після занурення хреста в річку – тоді, за повір’ям, вона має цілющі властивості. Додому воду приносили в різноманітному посуді. Батько пучком сухої трави, змоченої святою водою, кропив все сімейство і господарство. Перед обідом всі пили святу воду, промивали очі, лоб, шию та руки. Воду, що залишилася, зберігали до наступного Водохреща. Дівчата бігли до річки вмитися, щоб були рожеві лиця. І співали щедрівку:
 
Ой на річці, на Йордані
Там Пречиста ризи прала,
Свого сина сповивала.
А де узялися аж три анголи.
Узяли Христа аж під небеса,
Усі небеса розтворилися,
Усім святим поклонилися
 
Записана ця щедрівка була значно пізніше, від  Рози Андріївни Корнієнко, яка народилася 1930 року і мешкала у Дніпропетровську.
 
Кінні перегони та чудеса
«На Хрещення кістку з кінської голови знайди,
загнуздай, і та на Ордань побіжить».
Народне прислів’я на Катеринославщині
 
Під час свят Різдвяного циклу, зокрема на Водохреще, на Катеринославщині влаштовували кінські перегони, здавна дуже поширені по всій Україні. Люди з самого ранку збиралися за містом на вигоні. Ось як описував це дійство відомий катеринославській етнограф Іван Манжура: в часописі «Киевская старина» «…ось скачуть вершники – це змагаються у прудкості своїх коней відомий табунщик і циган. Їхнім прикладом захопилася купка молоді і пускається за ними навздогін. На шляху до них приєднуються окремо та гуртами вершники, далі ще і ще, і врешті решт вже всі далеко за вигоном».
Крім перегонів популярними розвагами катеринославців було катання на санчатах, запряжених собаками, ковзання на льоду та гра в шахи.
Були двкола катеринославської Йордані і свої легенди. Нібито вигнані з освяченої води біси мерзнуть на березі протягом двох тижнів. Тому жінкам суворо заборонялося в цей час прати на річці білизну, аби не принести до хати нечисту силу.
А якось під час освячення води під натовпом людей провалився лід. Архієрей, який правив службу, не розгубився, ревно молився і тому ніхто не постраждав, не втопився і навіть не захворів.
 
 
Водохреще за радянської влади
Давні народні та церковні традиції протрималися ще деякий час і за радянської влади. У 20-х роках XX століття Водохреще ще проводили. Вдала ще не могла скасувати це свято, але вже намагалася осучаснити його. Що цікаво, в обряді брали участь червоноармійці, які стріляли в повітря. А після цього випускали голубів. Є свідчення гімназиста, а згодом вченого, відомого краєзнавця Анатолія Стародубова, про те, як відбувалося свято 1922 року.
 
«6 січня (с. с.) 19 січня (н. с.) Хрещення. Погода морозяна.
Ходив до Трійці, де служив Агапіт. Наприкінці обідні
сюди почали збиратися хресні ходи з усіх церков. Після
обідні під передзвін пішли на Йордань. Коли стали
освячувати воду, лід тріщав. На Дніпрі вирубали з криги
хрест і насадили сосон. Після водосвяття
червоноармійці стали стріляти з рушниць, випустили голубів».
 
Стародубов А., Записки очевидца
(Дневник в 2-х книгах). Кн. I. Екатеринослав,
1918–1923 гг.
 
1923 року, аби швидше знищити пам’ять про «кляте минуле», вулицю Йорданську перейменували на Михайла Коцюбинського. А в середині 1930-х років на місці Йордані почали будувати постійний міст через Дніпро…
У сучасному Дніпрі свято Водохреща відзначають не тільки освяченням води. «Моржі» з задоволенням купаються в ополонках, відбуваються масштабні гуляння, проводяться фестивалі. А на місці колишньої Йордані у 2007 році зведено храм святого Іоанна Хрестителя.
Створено: 02.03.2017.
Редакція від 04.10.2017.
Ірина Браславська
Бібліографія:

Стародубов А., Записки очевидца (Дневник в 2-х книгах). Кн. I. Екатеринослав, 1918–1923 гг.– Днепропетровск: Gaudeamus, 2001.– С. 144.
Фролова К. Яринá: Учбовий посібник з народознавства.– Дніпропетровськ: Асоціація «Книгодрук», 1993.– С. 105–108.
Кавун М. Екатеринославская Иордань: [история праздника Крещения в Екатеринославе] // Недвижимость в движении.– 2011.– № 1.– С. 9.
Романчук Л. Крещенская трагикомедия: [легенда о чудесном водном крещении в Екатеринославе в середине ХІХ века] // Днепр вечерний.– 2016.– № 8 (2.02).– С. 11.
Азаркин С. О чем поведал старый календарь: [празднование Нового года и Крещения в Кривом Роге 100 лет назад] // Пульс: новости, факты, комментарии.– 2013.– № 52 (25.12).– С. 12.
Бондар В. Головне – вирішити: [водохреще в м. Перещепине] // Присамарська нива.– 2009.– № 4 (23.01).
Бондаренко Л. Водохреще в Гвардійському // Присамарська нива.– 2009.– № 4 (23.01).
Задніпровська Н. Як козаки на Водохрещу гуляли: [свято в с. Голубівка] / Н. Задніпровська, Б. Дубінін // Зоря.– 2008.– 22 січ.– С. 4.
Кравцова В. А що третій праздник – святе Водохреща: [у селі Слов'янка Межівського р-ну] // Червона зірка.– 2013.– № 6 (26.01).– С. 1, 2.
Леонова А. На Водохреще, під музику дзвонів: [у Свято-Вознесенському храмі смт. Васильківка] // Васильківський вісник.– 2009.– № 7 (24.01).– С. 1.
Макіда В. Сила небесна в хрещенській воді: [вперше в м. Орджонікідзе освячення води звершувалося на відкритій водоймі у дусі давніх традицій] // Козацька вежа.– 2015.– № 4 (23.01).– С. 1.
Нікітіна С. І нехай мороз лютує, хай панує біла мла, У святий воді струмує чиста крапелька тепла: [Свято Водохреще у Кривому Розі] // Червоний гірник.– 2016.– №4 (21.01).– С. 3.
Пряничок М. Біля льодового хреста: [водохреще у смт. Ювілейне Дніпропетров. р-ну] // Дніпровська зоря.– 2010.– № 3 (22.01).– С. 2.
Різдвяні традиції України // Народная правда.– 2009.– № 2 (9.01).– С. 2.
Святкування Водохреща на Юр'ївщині // Рідний край.– 2013.– № 4 (25.01).– С. 16.
Свято Водохреща господня на Юр'ївщині // Рідний край.– 2014.– № 6 (31.01).– С. 12.
Ситнік І. Водичко йорданська, зціли тіло і душу: [літургія освячення води, хрещенське купання в Петропавлівці] // Степова зоря.– 2011.– № 4 (22.01).– С. 2.
Титарева Л. Ой на річці, на Орелі, та й воду святили: [водохреще в Свято-Миколаївському храмі у с. Бабайківка Царичан. Р-ну] // Приорільська правда.– 2013.– № 6 (25.01).– С. 2.
Хрипун Є. А що третій празник святе Водохреще // Червона зірка.– 2009.– № 3 (21.01).– С. 1.