Сергій Горбань: "золоті" руки гончара

Придніпров’я славетне не тільки духовним спадком, а й «золотими» руками наших мешканців. Так, недалеко від центру міста розташувалася гончарна майстерня Сергія Горбаня, нині досить популярна в місті.

Сергій Горбань народився у м. Дніпро, 8 листопада 1972 року. Він гончар-самоук. Про себе каже, що багато чого запозичив із книг та Інтернету, а «живого» гончара вперше побачив у селі Опішня на Полтавщині. Першу глину йому подарував знайомий, який раніше почав займатися керамікою і ліпив у гіпсовій формі, а не за гончарним колом. Сергій завжди хотів працювати саме на колі.

Займатися гончарством Сергій почав з 20-ти років, коли навчався в хіміко-технологічному університеті. Як сам він каже:

«Вже тоді я розумів, що хіміком я навряд чи буду, тож паралельно з навчанням шукав для себе цікаве заняття».

Батьки підтримували бажання хлопця. Перше гончарне коло йому допоміг зібрати батько. Деякі деталі купив у магазині «Юний технік», а дещо вирізав сам Сергій. Він гадав, що сяде за коло і відразу все вийде. Але все виявилося не так просто! І тоді у батьківській бібліотеці Сергій знайшов книгу про народні промисли, де дуже детально, на ілюстраціях, було показано, як працювати з глиною. І тоді він став пробувати.

Вази, чайники і ванни

«Больше керамики, хорошей и разной!»

Юлиана Кокошко

Досвід з’явився з практикою. Вивчивши кілька азів гончарного ремесла, він став працювати далі, дослухаючись до свого відчуття. Першу майстерню Сергій Горбань влаштував у куточку глинобитного будиночка у 1992 р., а перша піч для випалювання була розміром з мікрохвильову пічку. Незабаром чутка про експерименти молодого майстра стала поширюватися по місту: вже в 25 років він зміг відкрити персональну виставку в Дніпропетровському художньому музеї, причому працівники музею самі це запропонували. Тоді в експозиції були представлені декоративні об’єкти, використовувати які в побуті було неможливо: вони лише нагадували вази, пляшки, чайники. Це сталося через те, що в арсеналі Сергія ще не було багато чого потрібного для виробництва висококласної кераміки, узятися до роботи з якісною глиною та справжніми печами він зміг тільки років за десять. Пізніше гончар став купувати добру глину на керамічному заводі в Слов’янську, потім з’явилася можливість придбати імпортні глазурі.

Сьогодні майстерня Сергія Горбаня вважається чи не найбільшою в Дніпрі, а найменувань виробленої тут продукції так багато, що всього і не перерахуєш: вивіски для магазинів і кав’ярень, умивальники, ванни, вазони і, звичайно, посуд. Його захоплення підтримує сім`я: дружина Емілія, донька Соня та син Арсеній.

Незапатентований винахід

– Чи є у вас патент на виготовлення унікальної

дров’яної печі для обпалювання виробів?

– А навіщо?

Зі спілкування з майстром.

А ще протягом останніх п’яти років у майстерні кераміки Сергія Горбаня діє гончарна школа, де любителі цього стародавнього мистецтва вивчають основи майстерності. Великою популярністю користуються також майстер-класи, які часто проводяться тут у межах святкування днів народження, корпоративів і просто дружніх вечірок для дорослих і дітей. Їх учасники із задоволенням приходять сюди, щоб у форматі арт-паті навчитися працювати на гончарному колі. А потім, днів через десять, після відповідної обробки, забрати виготовлені власними руками вироби.

Співробітники Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки теж побували в гостях у цієї дивовижної людини. І були зачаровані спілкуванням із цим майстром, його поглядом на життя, а, перш за все, вражені його скромністю і бажанням ділитися своїми вміннями з усіма. Сергій був приємно вражений, що бібліотека зацікавилась його особою, і охоче розповідав про свої здобутки, мрії.

Було цікаво дізнатися, чи є в нього патент на виготовлення унікальної дров’яної печі для обпалювання виробів. За словами Сергія, вона єдина така в Україні. Він скромно відповів: «А навіщо?». Але ж усі винахідники так роблять, це ж винахід! А він каже, що готовий поділитися своїми знаннями з усіма бажаючими, хто хоче зробити таку піч.

Екскурсія, яку він провів, була дуже цікавою і пізнавальною. Приємні враження від його робіт, його особистості, спілкування з такою талановитою людиною залишаться надовго.