Владилена Кокіна: секрет її довголіття

Кокіна Владилена Яківна

Україна, Дніпропетровська область

  • 13 жовтня 1926 – 10 лютого 2017 |
  • Місце народження: м. Воронеж |
  • спринтерка, спортсменка, бігунка-ветеран, рекордсменка

Владилена Кокіна – легенда фізкультурного руху Жовтих Вод, багаторазова чемпіонка та рекордсменка України, Європи та світу з легкої атлетики серед ветеранів.

Владилена Яківна Кокіна… Багато хто знав, а зараз пам’ятає, цю чудову людину, добру, чуйну, чарівну і цілеспрямовану жінку, легенду фізкультурного руху міста Жовті Води, багаторазову чемпіонку та рекордсменку України, Європи та світу з легкої атлетики серед ветеранів, друга бібліотек. Вона віддала велику частину свого життя педіатрії, а згодом, у зрілості, за досягнення у спорті стала лауреатом Національної премії «Гордість країни». Встановила понад 60 рекордів України у різних вікових групах. Її приклад надихає не боятися змінити життєві орієнтири у будь-якому віці, радіти, мати велику волю, не скаржитися, бути переможцем.

Роки дитинства та становлення

Народилася Владилена Яківна 13 жовтня 1926 року у м. Воронежі. Як і більшість дітей того часу захоплювалась лижами, ковзанами, каталася на санчатах, неодноразово займала призові місця у шкільних змаганнях. Життєве загартування отримала ще в дитячі роки. Була серед тих, хто зазнав жахів Другої світової війни, яка застала родину Кокіних на заході Україні. Евакуація. Розбомблений ущент ешелон, німецький парашутний десант, двомісячний вихід із оточення до Воронежа. Незабаром фашистські окупанти підійшли і до нього. Родині Владилени довелося відходити ще далі, в тил. Так потрапили до Куйбишева. Тут, п’ятнадцятирічною, їй довелось трудитися на різних роботах. Закінчивши школу, вступила до Свердловського медичного інституту, а після отримання диплому була розподілена в одну з лікарень Київщини. Незабаром Владилену Яківну Кокіну направили в ординатуру, після закінчення якої в 1958 році вона отримала розподілення у Жовті Води, де тоді нещодавно відкрилася нова дитяча лікарня. 

Дитячий янгол-хранитель

Працювала дільничним педіатром, заступником головного лікаря з дитинства, заступником головного лікаря поліклініки, спортивним лікарем. Для тисяч жотвоводських малюків вона завжди була справжнім янголом-хранителем. Владилена Яківна самостійно ростила сина. Брала активну участь у громадському житті – профспілковий активіст, агітатор, народний засідатель, член народної дружини, товариства Червоного Хреста, двічі обиралася депутатом Жовтоводської міської ради. Її багаторічна лікарська праця була відзначена багатьма почесними нагородами – знаками «Відмінник охорони здоров’я», «Переможець соціалістичного змагання», численними подяками, грамотами, дипломами. Віддавала частину своєї душі професійній діяльності. А з роками помітила, що власний організм почав давати збої, з’явилися хронічні хвороби, почало турбувати серце, підвищився артеріальний тиск, остеохондроз обмежував рухи, перенесла дві операції, але без особливого ефекту. Хотіла піти на пенсію, але головний лікар переконував залишитися ще попрацювати. До стадіону «дісталася» тільки в 58 років.

   

Шлях до перемог

У середині восьмидесятих років у Жовтих Водах був організований клуб любителів оздоровчого бігу. Саме його і почала відвідувати Владилена Яківна разом із подругами. Спочатку їй було дуже важко. На перших тренуваннях як початківець вона ледве долала пару сотень метрів прискореною ходою. Але, заняття на свіжому повітрі, пробіжки, фізичні вправи, сауна і басейн зробили свою справу, і вона почала пробігати по декілька кілометрів. У 1987 році велика група жовтоводських бігунів узяла участь у знаменитому Московському марафоні миру, і на фініші, спортсмени з американського клубу піднесли Владилені Яківні як одній із найстарших учасниць букет орхідей, привезених з Гавайських островів. Можливо, захоплення бігом на цьому і скінчилося б, але якось її запросили на ветеранський чемпіонат України. Почалася поїздка з невеличкого казусу. Переплутавши день змагань, Владилена Яківна пропустила забіг де змагалися жінки. І наступного дня вона стартувала разом із чоловіками, насилу вмовивши суддів змагань. Ця десятикілометрова дистанція, яку вона здолала за 56 хвилин, стала щасливою, принісши один із рекордів.

Титулована спортсменка

Так аматорське захоплення поступово переросло в серйозні заняття легкою атлетикою. Активний і здоровий спосіб життя, тренування тричі на тиждень, пробіги від 5 до 15 км. привели до успіхів – численних перемог на міжнародних пробігах, ветеранських чемпіонатах нашої країни. Щорічно спортсменка брала участь у середньому у 25 змаганнях. Владилена Яківна взяла участь у більш ніж 500 забігах як на території України, так і за її межами. У арсеналі спортсменки 62 національні рекорди на дистанціях від 60 метрів до 21 кілометру, два з них світові. Свій перший рекорд на дистанції 10 км. здобула у 65 років. У 72 – побила рекорд України серед жінок у своїй віковій категорії, а у 85 років стала чемпіонкою Європи у забігу на 800 м. у Німеччині та встановила світовий рекорд серед ветеранів, пробігши дистанцію за 4 хв. 56 сек., 10 сотих. Попередній рекорд тримався до перемоги Владилени Яківни 15 років.

За фанатичне захоплення бігом багато хто  називав спортсменку «дивачкою». Вона могла по три доби добиратися електричками до місця старту, ночувати на вокзалах, вранці виходила на старт, а потім тим же маршрутом поверталася додому. Одним із захоплень Владилени Яківни була риболовля. Причому вважала, що рибалити треба обов’язково стоячи для підтримання тонусу тіла. Не мала шкідливих звичок, додержувалася режиму дня, слідкувала за вагою, чередувала працю з відпочинком, щодня робила інтенсивну зарядку. Особливих дієт не дотримувалася, тільки мясні страви заміняла бобовими, любила вживати зелень і овочі. А готуючи «тормозок» у поїздку, обов’язково брала сало. Мала тонке почуття гумору, була гарною співрозмовницею.

Цю бадьору симпатичну, з незмінною усмішкою жінку любила і шанувала спортивна громадськість країни. У 2012 році Владилена Яківна Кокіна стала лауреатом Національної премії «Гордість країни». Бронзова статуетка лауреата вручається людям, які в життєвих ситуаціях виявили найкращі людські якості і своїми вчинками довели, що ними може пишатися вся країна, і такою стала наша жовтоводська бігунка.

 

 Владилена Яківна була прикладом для своєї спортивної родини. Її син Олександр у минулому кандидат в майстри спорту зі спортивної гімнастики. Внук Юрій закінчив училище олімпійського резерву. Дружать зі спортом і правнуки. У рік свого 90-річчя, восени 2016 року, вона виходила на старт «Екомарафону» в місті Дніпро разом із внуком і двома правнуками, про що давно мріяла. А після святкування 90-річного ювілею, наступного дня, 14 жовтня, брала участь у ХХХІІІ традиційному легкоатлетичному марафоні в Енергодарі. Зустрічала ювілей із мріями про нові перемоги. Скаржилася спортсменка лише на відсутність конкуренції у її новій віковій групі. Але… Проживши повне подій і стартів цікаве життя, Владилена Яківна пішла від нас 10 лютого 2017 року на дев’яносто першому році після нетривалої хвороби. Перестало битися серце чарівної мудрої і цілеспрямованої жінки, унікальної спортсменки, життєпис якої є яскравим прикладом відданого служіння суспільству, розвитку фізичної культури та спорту, місту Жовті Води, своїй дружній родині.

Колектив Центральної міської бібліотеки з вдячністю згадує Владилену Яківну як активну учасницю наших масових заходів. Вона популяризувала здоровий спосіб життя, заняття фізкультурою та спортом на численних зустрічах з молоддю та дітьми. Досягнення нашої зіркової землячки, доводять, що змінити життя на краще ніколи не пізно, головне ставити перед собою мету і щоденно з любов’ю в серці працювати над її реалізацією. Владилена Яківна Кокіна була справжнім Світочем спортивної спільноти, кумиром, мотиватором і прикладом безмежних можливостей для всіх нас.

Тетяна Демиденко
Бібліографія:

Богданова М. Владилену Кокіну привітали з 90-річним ювілеєм // Жовтоводські вісті.– 2016.– 21жовтня.– С. 1.
Букреєва Н. Вишла на пенсію – пошла на рекорд // Вісті Придніпров’я.– 2012.– 1 березня.– С. 5.
Владилена Кокіна номінується на «Гордість країни» // Зоря.– 2012.– 18 лют.– С. 3.
Кокіна В.Я. Біг – це здоров’я і життя / Інтерв’ю провела Н. Синиця] // Жовтоводські вісті.– 2006.– 8 верес.– С. 2.
Кокина В. «На соревнования добираюсь с пересадками на электричках. Приходится ночевать на вокзалах» // Факты и коментарии.– 2011.– 22 октября.– С. 5.
Меркушев М. Пам’яті Владилени Яківни Кокіної: [Некролог] // Жовтоводські вісті.– 2017.– 17лютого.– С. 2.
Новошевська Л. Жовтоводська бігунка Владилена Кокіна зустріла 90-річний ювілей! // Вісник краю.– 2016.– 20 жовтня.– С. 1.
Перова О. У 90 років «пече рекорди, як пиріжки» // Голос України.– 2016.– 24 листопада.– С. 13.
Писарев В. Бегом по жизни // Зоря.– 2011.– 19 листопада.– С. 16.
Руденко Г. Жовтоводські спортсмени підкорюють Європу // Жовтоводські вісті.– 2012.– 31 серпня.– С. 1.
Самольотова М. Чемпіонка Кокіна: 85-річна пенсіонерка виграла легкоатлетичний Кубок // Пенсійний кур’єр.– 2011.– 25 листопада.– С. 13.
Шевченко А. Уникальная женщина, гордость нашего города // Жовтоводські вісті.– 2011.– 9 верес.– С. 5.
Створено: 13.05.2022
Редакція від 18.05.2022