Гордон Віра (уродж. Бася Погорєльська)
Віра Гордон – єврейська кінозірка Голлівуду родом з Дніпра

Серед поціновувачів «Старого Голлівуду» навряд чи знайдеться людина, яка не чула імені Віри Гордон (Vera Gordon) – відомої кінозірки доби чорно-білого екрану та уродженки нашого міста. Попри те, що свою театральну кар'єру вона розпочала в Катеринославі (Дніпрі), тут про неї сьогодні мало хто пам'ятає.

Віра Гордон (уроджена Бася Погорєльська) народилася в Катеринославі 11 червня 1886 року (за іншими відомостями – 27 серпня 1882 року) в родині Бориса Погорєльського і Фейги Неміровської. З дитинства її вабило все театральне, хоча батьки захоплення не заохочували. «Мій батько так заперечував проти мого виходу на професійну сцену, що єдиною альтернативою для мене залишалося членство в аматорському гуртку», – згадувала вона пізніше.

Ще з ранніх літ Віра почала виступати на сцені міських театрів, однак згодом її було звільнено через єврейське походження.

У 1904 році Віра вийшла заміж за театрального продюсера і драматурга Натана Гордона. За її словами, чоловік «не заперечував її сценічних амбіцій; навпаки, поділяв її надії й прагнення, і це було однією з багатьох причин щасливого шлюбу». Невдовзі після весілля молодята вирушили до Лондона, де у лютому 1905 року в них народився первісток Вільям. Коли хлопчикові виповнилося одинадцять днів, сім'я вже пливла до Канади.

Осівши в Торонто, подружжя заснувало першу єврейську театральну трупу в місті. Нарада засновників відбулася на кухні їхньої невеличкої квартири – за браком місця актори сиділи на грубо збитих стільцях, на столі і навіть на холодній плиті. Зал узяли в оренду – Queen's Hall, що театром ніколи не був і не мав ні завіси, ні декорацій. Завісу Віра пошила сама. Вистави давали трьома мовами: їдишем, українською і російською, – залежно від дня і публіки. У Торонто Віра прожила п'ять років, і саме там, за її словами, «її мистецтво визріло і вона повірила у власні сили».

Переїхавши до Нью-Йорка, вона зіштовхнулася з Гільдією єврейського театру – закритою організацією з високим вступним внеском і суворими іспитами для новачків. Гордон відмовилася до неї вступати, вважаючи, що роки досвіду важать більше за профспілковий квиток, і через це була позбавлена доступу до великих залів Другої авеню. Натомість грала у маленьких театрах – «Ліберті» і «Лірик» на Нижньому Іст-Сайді, організовувала власні трупи, шукала будь-яку нагоду вийти на сцену. В її мемуарах є й колоритний епізод: колега з ревнощів відчепила їй спідницю просто перед виходом на сцену – і Гордон довела сцену до кінця, таємно зашпиливши вбрання руками за спиною, нічим не видавши себе перед глядачами.

Шлях до великого успіху відкрився для Віри Гордон через водевіль. Драматург Аддісон Буркхардт написав англійською одноактну п'єсу «Розбиті ідоли» з центральною роллю матері і відмовлявся її продавати, доки не знайдеться актриса, що повністю відповідає образу. Він звернувся за порадою до єврейського композитора Йосипа Румшинського, а той, не вагаючись, назвав ім'я Віри Гордон. У 1916 році вона вирушила на гастролі до Англії, де виступала у водевілях і театральних виставах. Серед них – лондонська постановка «Поташ і Перлмуттер», яку вона пізніше повторила вже в голлівудській екранізації 1923 року.

Справжній тріумф актриси пов'язаний із кіно. Після виходу фільму «Гумореска» (Humoresque, 1920) Віра Гордон стала уособленням архетипічної єврейської матері – і на екрані, і поза ним.

Впродовж 1920-х вона зіграла материнські ролі майже у тридцяти фільмах, серед яких «Мільйонери» (Millionaires, 1926), «Чотири стіни» (Four Walls, 1928) і надзвичайно популярна серія «Коени і Келлі» (The Cohens and Kellys in Atlantic City, 1929). У цьому комедійному циклі вона грала місіс Коен – кругленьку, темнооку, вічно стурбовану єврейську маму, що протистоїть і водночас нерозлучна зі своєю ірландською сусідкою. Серія налічувала сім картин і тривала до 1933 року.

Попри те, що розквіт її слави припав на 1920-ті – початок 1930-х, Гордон знімалася в кіно майже до кінця життя: останній її фільм, «Ірландська роза Ейбі» (Abie's Irish Rose), вийшов у 1946 році. Паралельно вона писала для газет і журналів на теми шлюбу та виховання дітей і підтримувала єврейські дитячі сирітські будинки. Образ дбайливої матері, який вона так переконливо відтворювала на екрані, ставав її публічним обличчям і поза знімальним майданчиком – чи то за власним покликанням, чи то тому, що єврейська актриса того часу мусила відповідати саме цьому амплуа.

Віра Гордон померла 8 травня 1948 року у своєму будинку в Беверлі-Гіллз.