Вільногірськ: мандрівка чарівним степовим містом

Вільногірськ: мандрівка чарівним степовим містом

Столиця титанової промисловості України вражає барханами білосніжного піску, глибокими озерами з блакитною водою та людьми, які працюють на майбутнє.

Гортаючи сторінки історії

Степе рідний і далекий,
По тобі – життєвий шлях…
Дзвінкий вітер, сонця спека
Заховалися в житах.

Бідняк Г.

Подорожі для сучасної людини справжня терапія проти стресу та щоденної рутини. Адже будь-яка зміна обстановки, навіть короткочасна на уїк-енд за місто, може добре «перезавантажити» і надати сил для нових звершень. Щоб розслабитися, дізнатися щось нове та цікаве, можна відвідати мономісто, збудоване для працівників гірничо-металургійного комбінату, розташоване у ста кілометрах від мегаполіса. 

Вільні Хутори… Вільні… Самоткань, Самотканськ… Глибокі байкари та справжні кучугури – ну, справжні гори… вільні гори… Вільногори… Вільногірськ… Так довго народжувалась назва для міста, а саме місто – іще довше. 

Історики стверджують, що місцеві мешканці живуть на морському дні. Річ у тім, що на місці теперішніх вільнохуторських степів у незапам’ятні часи було море. На самісінькому його дні знаходилися незлічені скарби. Один за одним минали віки, час від часу морське дно здиблювалося. З часом море поспішно відступило, а свою скарбницю загубило.

Місто побудували на вододілі річок Самоткані та Саксагані, де з давніх часів пролягали шляхи наших предків із півночі на південь. Тут, у місці перетину теперішньої вулиці Центральної та Бульвару Миру, давні скіфи обрали місце для поховання одного із вождів скіфських племен. Наприкінці червня 1987 року в Вільногірську працювала археологічна експедиція Дніпропетровського історичного музею ім. Д. Яворницького під керівництвом Л.П. Єліної. Об'єктом досліджень науковців став курган у центрі міста, висота якого досягала понад 5 м. Археологічні дослідження відкрили історикам багато важливої інформації: виявлено 29 поховань ямної культури кінця III ст. до нашої ери. Назва культури походить від типу могили, що являла собою просту яму прямокутної або овальної форми, перекриту зверху накатом зі стовбурів дерев. До могили були покладені речі, якими людина користувалася за життя і які могли б знадобитися їй у потойбічному світі. Одна із знайдених речей – намисто з зубів хижака, яке було не тільки прикрасою, а й амулетом – воно мало забезпечувати його володареві вдале полювання, оберігати від нещастя.

Місто моє степове

Як тополі високі дістануть
Позолоти з космічних доріг,
Ясним соколом день прилітає
До воріт і до вікон твоїх.
Вільногірськ – світлий дім на планеті,
Ген за ним, коли сходить зоря,
Комбінату стрункі силуети
Мов пливуть в океани-моря.
А навколо пшениці колосся,
Красота українських степів,
Тут глибоке коріння сплелося
Металургів і гірників.

Іван Демченко 

Родовище, що дало життя місту Вільногірськ, відкрили в 1953 році поблизу села Вільні Хутори у верхів’ї річки Самоткань геологи об’єднання «Укргеологія» і назвали Самотканським. Мінеральні ресурси складали унікальне родовище рідкоземельних руд (кварцеві піски, рідкоземельні метали – рутил, ільменіт, циркон, дістен, ставроліт та інші), поблизу було відкриті поклади бурого вугілля.

Біля родовища в 1956 році почали будівництво гірничо-маталургійного комбінату. А поряд – місто, яке починалось із наметів і бараків. Першими його мешканцями стали молоді будівельники тресту «Дніпрометалург». Працювати було тяжко, але всі знали, що труднощі тимчасові й тут буде збудоване нове місто, не схоже на інші. Будівництво привернуло загальну увагу своїм розмахом, тож сюди їхали спеціалісти з усієї країни.    

Поступово та виважено будувався грандіозний комплекс гірничо-металургійного комбінату. Коли ж він запрацював, один за одним піднялися житлові будинки міста. Цікаво, що фундамент першого будинку заклали по вулиці Степовій, там саджали перші дерева, прокладали перші траси газопроводу. Місто будувалося, але не мало своєї назви. З появою першого немовляти з’явилася нагальна потреба дати назву місту, щоб записати її у свідоцтво про народження малюка. Так 16 червня 1958 року селищу дали назву Вільногірськ.  

Кількість населення збільшувалося з кожним роком, у зв’язку з цим виникла гостра потреба в будівництві дитячих садків і шкіл. У місті для найменших вільногірців збудували дитячі заклади, загальноосвітні школи, металургійний технікум, ліцей, дитячу музичну школу та школу мистецтва. Відкрив свої двері для дітей міста Центр дитячої та юнацької творчості. 

Провідним підприємством міста є ДП «Державний гірничо-металургійний комбінат», який вийшов на світовий ринок і отримав збут своєї продукції. В місті розвивається ще одне підприємство «Вільногірське скло», де виробляють конкурентоспроможну продукцію. Це єдине підприємство на території України, яке випускає склотару трьох видів: зелену, оливкову та безколірну.  

У Вільногірську культура посідає важливе місце. Створенням традицій міста, збереженням національної духовної спадщини опікується центр культурного життя міста – Будинок культури металургів. На його базі працюють самодіяльні народні колективи – народний хор «Металург», вокальні ансамблі, хореографічні колективи, духовий оркестр, народний камерний хор. 

За давньою традицією, у місті проводять цікаві фестивалі, карнавали, арт-марафони та конкурси. Особливо запам’яталася місцевим мешканцям святкова хода «Щасливе місто – щасливі люди!», адміністрація міста, представники трудових колективів, громадських організацій, учасники творчих і спортивних осередків міста пройшли вулицею Центральною до міського парку, де на великій сцені відбувся концерт.

 Всеукраїнський фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості «Гранд-талант» традиційно збирає улітку талановиту молодь України. Це чудова можливість юним артистам поспілкуватися з метрами вітчизняної культури та мистецтва, заслуженими артистами і меценатами. Чудова фотозона, дружня атмосфера у глядацьких залах, позитивно налаштоване журі – все сприяє створенню справжнього свята музики, танцю, пісні та художнього слова. Саме в таких різноманітних номінаціях юнаки та дівчата виборювали творчі перемоги. Цікаво, що на площі біля Палацу культури закладено місцеву Алею зірок. 
 
Культурно-діловий центр – місце, популярне своїми мистецькими заходами. Саме тут вільногірці відзначають найважливіші державні та міські свята, урочисті й зворушливі події, демонструють свої таланти, спілкуються за інтересами. Творчий, позитивний і дружній колектив однодумців, для яких робота без вихідних і свят стала стилем життя, відстоюють гідність міста, створюють його сучасний імідж, вносять нові ідеї, демонструють свої та знаходити нові таланти.

Вільногірськ – осередок спортивного туризму

О Спорт, ти – зодчий, трудівник.
Формуєш нас, мов сталь гартуєш.
Невтомний майстер-будівник,
твориш характери й гуртуєш.

П’єр де Кубертен

Фізична культура і спорт завжди були невід`ємною частиною життя місцевої громади та важливим чинником зміцнення здоров`я її мешканців. Заняття спортом гартують не лише тіло, а й дух людини. Осередком фізичного життя вільногірці вважають спортивний комплекс «Авангард», до складу якого входять 5 майданчиків, 4 зали, стадіон, розрахований на 12 000 глядачів, і басейн. 

Водні процедури завжди були популярними серед мешканців міста. Вони охоче відвідували басейн, заняття плаванням. У цьому немає нічого дивного, адже плавання – універсальний засіб, який позитивно впливає майже на всі органи та системи організму, дозволяє підтримувати гарну фізичну форму та просто піднімає настрій. Плавання стимулює вироблення гормону щастя та нейтралізує наслідки стресу, тож після трудового дня кожен вільногірчанін має можливість відвідати індивідуальні чи групові заняття в басейні, відчути приємне розслаблення, як після занять йогою.

Особливу увагу у місті приділяють проведенню індивідуальної роботи з молоддю, залученню її до участі в гуртках, спортивних секціях: волейбол, баскетбол, настільний теніс, атлетична гімнастика, бокс. Доброю традицією стали спортивні змагання, спартакіади, обласні турніри. З задоволенням мешканці відвідують спортивні клуби загальнофізичної та оздоровчої спрямованості «Олімп» і любителів велосипедного спорту «Вільні колеса». Турніри з греко-римської боротьби, боксу, настільного тенісу, змагання з легкої атлетики проводяться у місті щороку і стають все популярнішими.

Запеклу боротьбу можна спостерігати, відвідавши черговий чемпіонат Дніпропетровської області з мотокросу. Це один із найбільш екстремальних і захопливих видів спорту пов'язаний із напруженою боротьбою та високими швидкостями. Перегони на мотоциклах по бездоріжжю на спеціально підготовлених трасах – потужне видовище, яке не залишає байдужим нікого. Змагання спортсменів на «металевих конях» завжди неповторні, драйвові та переповнюють уболівальників і глядачів адреналіном. 

Щороку у лютому у місті Вільногірську збираються шанувальники та прихильники спортивного туризму, щоб підтримати свою спортивну форму у період міжсезоння та поділитися з товаришами-однодумцями набутим у походах досвідом. Відкритий чемпіонат області зі спортивного туризму серед юніорів у закритих залах «Рукавичка» став своєрідною візитною карткою як Центру профільного навчання та дитячої творчості, так і всього  міста. Завдяки зусиллям спортсменів та ентузіастів інших професій географія змагань за минулі роки суттєво розширилася та охопила спортсменів із Києва, Запоріжжя, Херсона, Кропивницького, Жовтих Вод, Тернівки, Кам`янець-Подільського та багатьох районів нашої області. Змагання мають назву «Рукавичка» не випадково. Як у відомій всім нам з дитинства однойменній казці вона зібрала в собі багато друзів, і їхнє коло продовжує зростати.

Парк – візитна картка міста

Цей парк завжди чекає на людей. 
Стоїш, мовчиш. По-справжньому щасливий, 
Коли обійме затишком алей 
Чи прихистить від весняної зливи.

Наталка Янушевич

Парк є  невід'ємною частиною життя міста. Цей невеликий і затишний зелений куточок, оточений деревами, миттєво завойовує любов кожного мешканця міста. Тут можна покататися на велосипедах, на роликах або побавитися з дітьми на красивих дитячих майданчиках. Місцевий парк має свою історію та завжди був центром міських культурних заходів. Це й не дивно, він розташований у центрі міста, має «співоче поле» зі сценою та лавками, яке ідеально підходить для фестивалів і концертів. А на широких алеях проводяться народні ярмарки та виставки. Гуляючи по парку, можна зустрітися з мистецтвом і бути в центрі подій міста. На свята тут відбуваються оригінальні дійства. В парку виростає диво-містечко зі своїми куренями, героями українського фольклору. Відвідувачі можуть побачити і Проню Прокопівну з її нерозлучним партнером Голохвастовим, бабу Палажку і бабу Параску, диво-козаків, чарівних дівчат і спритних хлопців в українському вбранні, які зачаровують глядачів своїми піснями й танцями. Можна познайомитися з українським побутом, виробами декоративно-ужиткового мистецтва, покуштуваьи страви української кухні. Скрізь лунають українські пісні, жарти, виконуються народні танці, проводяться ігри, вручають призи. 

Так само парк ідеальне місце для ранкових пробіжок і сімейних пікніків на свіжому повітрі. Тут розташовані поля для баскетболу та волейболу, тренажери для активних занять спортом і майданчик для воркауту. 

Між старими деревами в парку, як змійки, в'ються нові доріжки для прогулянок, а декоративні яскраві ліхтарі надають йому казковий відтінок. На зручних сучасних лавочках можна спокійно провести час в самому центрі міста, де ніщо не потривожить. Унікальні арт-інсталяції «Міст закоханих» і «Закохане Серце» чудово доповнюють ландшафт цього романтичного куточка парку. Інсталяції вже стали для закоханих улюбленим місцем зустрічей, де можна сфотографуватися напам'ять.

Прогулюючись парком, можна побачити місцеві визначні пам'ятки: меморіальний комплекс Другої світової війни, пам’ятний знак героям-чорнобильцям, жертвам голодоморів і учасникам АТО, стелу на честь заснування міста та пам’ятники його видатним людям.

Місцеві «Каракуми»

Побачити пустелю, відчути її подих, почути, як співають бархани можна, відвідавши вільногірську пустелю. Історія цього дивного місця почалася в 1961 році з видобутку корисних копалин у верхів'ях річки Самоткань. Це привабливе місце є лише невеликою частиною Малишевського кар'єра, де відкритим способом видобувають рудні титано-цирконієві піски. Тож білий пісок у пустелі є продуктом вторинного відпрацювання промислового процесу, саме тому він такий чистий.

Туристична зона в цій пустелі – місце, де підземні води утворили невеликі озера. Проходячи через пісок, вода в них фільтрується і стає чистою та прозорою. Місцями на берегах утворився водойми, з'явилися зарості очерету, а в водоймі – риба. Пісок кольору слонової кістки на контрасті з зеленувато-жовтим підсохлим серпневим степом має вигляд засніженої гірської вершини. Подекуди пісок лежить тонким язиком між голубою поверхнею води та степом, а місцями розсипається пухкими подушками дюн.

Це надзвичайне місце релаксу та відпочинку, масивні дюни з білим дрібним піском і прилеглими до них озерами створюють приголомшливий індустріальний пейзаж. Біла пустеля це красиве місце, де можна погуляти та побути в абсолютній тиші. І навіть той факт, що ці дюни та блакитні озера – штучні, не заважає відчувати неймовірні емоції.

Створено: 14.02.2020.
Редакція від 13.03.2020.
Оксана Шевченко
Бібліографія:

Бугай О. Вольногорск цветущий – дело, которое каждому по силам // Вільногірськ.– 2017.– № 27 (28.07)
Вільногірськ. Сторінки історії // Вісник комбінату.– 2003.– 14 серп.– С. 3
Демченко І. Місто моє степове // Придніпровський комунар.– 2002.– 10 серп.
Недилько Р. Неизведанная Украина: песчаные дюны и голубые озера Днепропетровщины // Вокруг света.– 2018.– 18 июля
Носач Г. Знайомтесь – місто Вільногірськ // Зоря.– 2002.– 12 верес.
Сокіл О. Вільногірськ багатий унікальними людьми та їхніми здобутками // Дніпровий кур'єр.– 2006.– № 420.– С. 25.
Хорошун В. Вольногорск: Движение вперед неудержимо, когда есть цель и важен результат // Европа-Центр.– 2012.– № 32.– С. 142–145