Віктор Мужчиль: «В невпинному пошуку сенсу»

Віктор Мужчиль: «В невпинному пошуку сенсу»

  • Роки життя 8 грудня 1947 |
  • Місце народження: м. Коркіно, Челябінська область (Росія) |
  • композитор

Віктор Степанович Мужчиль має репутацію одного з найнеординарніших композиторів України.

Віктор Степанович Мужчиль має репутацію одного з найнеординарніших композиторів України. Це – високопрофесійний автор, який на межі тисячоліть зумів відтворити в музиці пульс свого часу, світовідчуття й ідеї сучасності.

Становлення самобутності

Народився Віктор Мужчиль 8 грудня 1947 року в місті Коркіно, Челябінської області. Композиторську освіту отримав у Харківському інституті мистецтв. Після закінчення інституту в 1979 році переїхав до Дніпропетровська.

Музика Мужчиля – це визначний пласт української 
культури останньої третини ХХ сторіччя, що 
втілює різноманітні проблеми особистості та суспільства

3 1979 по 1982 рік працював відповідальним секретарем Дніпропетровської організації Національної Спілки композиторів України, у 2001–2002 роках був головою організації. Викладав композицію у ДМШ м. Павлограда (1985–1998), у Дніпропетровському музичному училищі ім. М. Глінки (1998–2002). З 2002 року працює в.о. доцента Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського на кафедрі композиції та інструментування.

Музика Мужчиля – це визначний пласт української культури останньої третини ХХ сторіччя, що втілює різноманітні проблеми особистості та суспільства. Трагедія відчуження людини від людини і від загалу, світло, кохання, екологічні катастрофи, падіння моральних цінностей, гротескова машкара міщанства, новий гуманізм, жорстокість війни, єднання з Божественним – все сплітається в єдиний тугий вузол протиріч сьогодення. Проповідницька дидактичність поєднується з пристрасною відкритістю емоцій, вся ця образна багатобарвність втілюється через різноманіть стильових і стилістичних векторів, через жанрове розмаїття і жанрову трансформацію, що притаманні мистецтву постмодернізму. 

Ще на початку творчого шляху в творах відчувалося життєве кредо композитора. Саме тоді стверджувалась домінуюча роль масштабних хорових і вокально-симфонічних полотнищ, в же в середині 80-х років композитор заявив про свою самобутність.

Пародіювання інтонаційного пласту побутових жанрів – вальсу, маршу, пісні, звукозображувальність насичували музику Мужчиля новими для нього комічними фарбами. Характерною стала і театральність, фейлетон нагадував невеличку оперну сценку. Невипадково в ті роки композитор писав музику до драматичних спектаклів, серед яких виділилось оформлення постанови «Мазепа» в Дніпропетровському музично-драматичному театрі імені Т. Шевченка. 

Філософія та духовність музики

Потім творчість Мужчиля спрямувалась від більш особистого до громадсько-узагальненого сприйняття життя. Композитор захопився філософією. Від віршів місцевих авторів, на основі яких він створював композиції до цього, вінперейшов до використання більш художньо вагомих зразків поезії, таких як канонічні релігійні тексти. Основне місце в творчості зайняли хорові концерти, які в українській музиці втілюють процес самопізнання людини, очищення душі, наближення до вищих духовних цінностей.
Ви знаєте, помічали, бачили, як проростає квітка з землі? Мабуть, багато хто і помічав, і бачив, але ніхто, окрім композитора Віктора Мужчиля не здогадався, що цей процес народження квітки можна висловити в музиці. Він розуміє не тільки мову квітів, але  й може поговорити з річкою. І вона розповідає йому, як людина позбавила її воду чистоти, дзвінкості, щастя буття. Її біль звучить в думі для змішаного хору «Помирала річка». Він уміє відчути, пройнятися її проблемами та розповісти про незгоди своєї незвичної співрозмовниці – річки.

Його музика насичена багатоплановою образністю, вона метафорична, а способи її вираження поєднують в єдиний сплав елементи авангарду та реалізму. Він не боїться та відважно використовує широкий діапазон засобів музичної виразності. Гармонія традиційного мелодизму розвивається з навмисно сповільненою швидкістю магнітофонної плівки в музиці до спектаклю «Макбет» У. Шекспіра. І цей прийом створює відчутну атмосферу шабашу відьом.

Свого часу В. Мужчиль уперше прочитав Біблію. Глибинна мудрість книги Екклезіаста, поетичність Пісні пісень Соломона, пристрасність іудейських пророків, найвища духовність і просвітленість Євангелія вразили композитора. Відтоді в колі його духовних пристрастей з’явилися твори Августина, Фоми Аквінського, Оригена, Плотіна та інших святих отців церкви. Все це мало відбитись на подальших творчих планах композитора. 

Духовна проповідь «Голос волаючого в пустелі» – 
це крик душі та серця композитора, квінтесенція 
наболілих питань до сучасників

У 1990 році наступає перелом в його творчості – кантата (моно-опера) «Пісні кохання», яку композитор присвятив своїй дружині, у виконанні заслуженого артиста України В. Навротського та симфонічного оркестру радіо та телебачення України під керівництвом народного артиста України В. Гнєдаша потрясла слухачів. Це історія пристрасної та трагічної любові чоловіка до жінки, освітленої сполохами та збентеженням.

Результатом духовних пошуків є велична духовна проповідь 1992 року «Голос волаючого в пустелі» для басу, мішаного хору та симфонічного оркестру на тексти канонічної Біблії та речення святих отців церкви. «Голос...» – це крик душі та серця композитора, квінтесенція наболілих питань до сучасників, пересторога екологічної катастрофи та деградації людського духу, складні пошуки божественної краси і заклик до любові та покаяння. В історії музичної культури немає аналогів цьому твору. Без сумніву це – народження нового, оригінального жанру, і твір правомірно посяде своє почесне місце в літописі сучасного музичного мистецтва. З великим успіхом проповідь виконувалася в Дніпрі, а також на Міжнародному фестивалі в Києві в 1993 році (соліст – заслужений артист України – О. Басалаєв, державна академічна хорова капела «Думка», Дніпропетровський симфонічний оркестр під керівництвом заслуженого діяча мистецтв В. Блінова).

Після 1993 року композитор поряд із невеликими камерними творами працює над музикою до спектаклів Дніпропетровського музично-драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, це спектаклі: «Ярослав Мудрий», «Мазепа». За музику до п’єси В. Савченка «Народжений під знаком Скорпіона» він одержав звання лауреата регіональної премії ім. Д. Яворницького.

Новий етап творчості

У 2000 році починається новий етап творчості композитора, він звертає з вже засвоєного шляху, і створює твір для хору a’capella на власні фонеми. Відвертаючись від всіх традицій він втілює найтрагічніші конфлікти суспільства і людини, напруженість внутрішньої боротьби сучасної людини через перехрещення авангардних тенденцій і поп-музики, навіть шоу. Необхідно наголосити, що творчість В. Мужчиля пронизана високим почуттям громадянськості та патріотизму. Складні уроки історії, соціальні проблеми, проблеми війни та миру, негативні сторони сучасного життя суспільства знаходять відображення в таких творах як ораторія «Не будьмо байдужими» на тексти О. Завгороднього, концерт-дума «Хай святиться ім’я твоє» на вірші українських поетів, гротескний музичний фейлетон «Сімейна ідилія», дума «Косив батько жито», присвячена тим, хто загинув за незалежність України, «Блискавиці прозріння» пам’яті Василя Стуса на вірші А. Кравченка-Русіва. Духовні інтереси композитора все більше концентруються в колі сучасної західної філософії, зокрема, екзистенціалізму. Композитор намагається осягнути сенс людського існування, зрозуміти витоки людської агресії та деструктивності, ексгібіціонізму патологічних проявів підсвідомого в сучасному суспільстві.

Музика – це його шлях творіння, його хрест

Його схильність до творчих пошуків, широка освіченість у композиторській техніці різних напрямків і головне – глибина духовного світу є запорукою нових мистецьких звершень. Він вірить, що музика – це його шлях творіння, болі, радощі, муки, страждання, пошуки, досягнення, роздуми та нові пошуки, його хрест. Він несе його добровільно, завжди без розкаяння, зради та компромісів. 

 

Фото з сайту: http://dum.kharkov.ua/events1212.htm

Створено: 30.11.2017.
Редакція від 30.11.2017.
Шевцова Анастасія
Бібліографія:

Поставна А.К. Еволюція творчості лауреата Державної премії імені М. Лисенка композитора Віктора Мужчиля // Музикознавство Дніпропетровщини. Вип. 1.– Дніпропетровськ, 2002.– С. 32–35.
30 років окрилення музикою / ред. В.М. Здоренко.– Дніпропетровськ: Ю, 2007.– 192 с.