Українська укріплена лінія: дослідження останніх років

Українська укріплена лінія: дослідження останніх років

Україна, Дніпропетровська область

Стара (Українська) укріплена лінія пролягала і територією сучасної Дніпропетровщини. На жаль, нині від неї майже нічого не збереглось.

Заселення й освоєння південних районів України наприкінці XVII–XVIII ст. примусило російський уряд уживати заходів задля гарантування безпеки південних околиць від набігів кримчаків і ногайців, а також контролю за діями запорожців. Постійно відбувалися спроби втілити ідею побудування лінії укріплень, яка б припинила вторгнення з Півдня, проходячи через територію Запорожжя.

На початок XVIII ст. почастішали набіги татар, до того ж Росія готувалася до нової війни з Туреччиною, тому російський уряд розпочинає будівництво оборонної лінії між Дніпром і Сіверським Дінцем – Української лінії.

У документах про лінію вперше йдеться 15 січня 1731 року. Протягом цього року було збудовано 120 верст лінії з 10 фортецями: Донецькою, Бузовою, Кисіль, Лузовою, Берецькою, Троїцькою, Парасковії, Орловською (пізня назва), Іоанна і Белівською (пізня назва). Однак ні лінія, ні фортеці з редутами не мали ще належного вигляду. Будівництво велося по 1742 рік. За ці роки для завершення і полагодження лінії, облаштування слобод було вислано 120 760 чоловік (в середньому понад 12 тисяч чоловік щорічно).

Українська лінія (1737) //https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%8F#/media/%D0% A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ukrainskaya_liniya.1737.jpg

Українська лінія пролягала вздовж території Полтавського та Харківського полків на кордоні з Запорожжям протягом 285 верст. Починаючись від берега Дніпра (при впадінні річки Орелі) вона тяглася вздовж Орелі, її притоки Берестової, Береки – притоки Сіверського Дінця. Річки прикривали укріплення на значній довжині. Її місце розташування визначили існуючі тоді лінії та фортеці: Бахмутська, Торська й Ізюмська фортеці, залишки Торської укріпленої лінії.

Українська лінія (1745 р.) // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%8 1%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%8F#/media/%D0% A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Ukrainskaya_liniya.1745.jpg

Суцільний високий вал із глибоким ровом (реданного обрису, в окремих місцях редани замінювалися люнетами) пролягав у рівнинній місцевості, часто використовувався перепад рельєфу поруч із річкою (високий правий берег), в болотянистих і лісистих місцях валу та рову не будували (таких місць було небагато).

У місцях, найзначніших для татар доріг і перелазів, було закладено редути та фельдшанці, в гаях закладалися засіки, по всій лінії було налагоджено комунікації та мости, поза лінією існували спеціальні будки та маяки. Фортеці являли собою чотирикутні бастіони, за винятком Борисоглібської та Лівенської (вони мали форму п’ятикутну). Іноді на фронтонах, звернених до зовнішнього боку лінії влаштовувалися допоміжні кутові укріплення – равеліни. З зовнішнього боку фортеці та редути були посилені палісадом, улаштованим на дні рову. В середині фортець містилися: лазарет, казарми, порохових льох, склад і колодязь, до головних воріт вів міст через рів. Усього на лінії було споруджено 17 фортець і 49 редутів. Більшість фортець одержали назву від ландміліційних полків, розміщених у поселеннях при фортецях.

 http://history-poltava.org.ua/?p=18376   Схема фортеці // http://history-poltava.org.ua/wp-content/uploads/2014/10/34- Fortecya2.jpg 

У 1770 році Українська лінія втрачає значення після будівництва так званої Дніпровської лінії, що пролягала значно південніше, по кордону, визначеному Білгородським миром. Фортеці поступово занепадали, або перетворювалися на слободи.

Тема Української укріпленої лінії вивчалася багатьма дослідниками, серед них такі відомі діячі як Ф.Ф. Ласковський, А.О. Скальковський, Д.І. Багалій та інші. Серед сучасних вчених, хто присвятив вивченню фортифікаційних особливостей вказаного комплексу окремі монографії, слід згадати Г. Заїку та В. Пірко. На жаль, відрізок лінії, розташований на території Дніпропетровщини, досліджений недостатньо і у зазначених авторів майже не представлений (принаймні сучасний стан), акценти зроблено на залишки, що розташовані на території Полтавської та Харківської областей.

Експедиції останніх років по Дніпропетровщині, метою яких було виявлення нових і дослідження залишків відомих старовинних будівництв (натурні дослідження), а також вивчення літературних та архівних джерел, дали можливість зібрати дані про загальний стан фортифікації залишків Української лінії на теренах області. Як виявилося, матеріалів про збережені залишки Лінії не досить багато. Це, перш за все, картографічні матеріали середини XIX – початку XX століття, обмежена кількість публікацій доволі поверхового рівня, нечисленні звіти та довідки пам’яткоохоронних установ, недосяжні для широкого читача.

У відомій довідниковій праці «Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР» 1985 року видання, у томі 2, де представлено пам’ятки Дніпропетровської області, розміщено один абзац (загальна інформація) про залишки Української лінії в с. Рудка Царичанського району і лише коротеньке речення: «поблизу с. Рудка збереглося близько 800 м валу з бастіоном» присвячено самій пам’ятці, ось і все. Також вказано – охор. №1085. Іноді в документації з’являється пам’ятка під назвою «Вал Української укріпленої лінії. XVIII ст.», що розташована на о. Старуха (Мийка) поблизу Ігренського півострова в межах сучасного м. Дніпра. Насправді, це залишки валу Усть-Самарського ретраншементу.

Пам'ятна капличка на місті укріплень Української лінії в с. Рудка Царичанського району // https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%BA%D0%B0_(%D0%A6%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_ %D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD)#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Chapel,_Ukrainian_line,_Rudka,_Tsarychanka_Raion_1.jpg

Тож, як бачимо, інформації про стан земляних залишків обмаль. Тому потреба новітніх вивчень і пошуків не викликає сумніву. В квітні-травні 2003 року співробітники

Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей та Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького здійснили розвідку пам’ятки протягом усієї її довжини в межах області. Експедиція мала метою пройти вздовж Лінії, обстежити збережені та втрачені ділянки й уточнити конфігурацію розміщення укріплень. На жаль, пошуки Борисоглібської та Царичанської фортець не проводилися, оскільки під час розвідки ці території було затоплено повінню.

Результатом розвідки стало виявлення зниклих та існуючих ділянок Лінії з валом і ровом реданного накреслення, виявлення 12 редутів, 29 реданів і 2 люнетів. Це, в свою чергу, дало можливість зробити прорис невідомих раніше ділянок, напрямок розміщення як окремих їх частин так і загальних на теренах області. Також було зазначено, що в межах великих поселень Лінія припинила своє існування внаслідок антропогенного впливу. З того ж часу археологи Дніпропетровського університету провели кілька розвідок. Досліджувалися ділянки поблизу с. Рудки на теренах колишньої Лівенської фортеці (Полтавська область).

У 2011 році автор цієї статті дослідив територію, де, за архівними джерелами, колись розташовувалася перша від Дніпра фортеця – Борисоглібська, побудована при р. Очеп. Віднайдено план фортеці та поселення поблизу неї (розташовувалося на північний захід від укріплення). За допомогою співставлення картографії XIX–XX століття точно було встановлено ділянку розташування п’ятикутної фортеці, яка розташовувалася на північний схід від сучасного поселення Молодіжне Царичанського району Дніпропетровської області. Натурні дослідження показали, що на території фортеці зараз міститься садова ділянка, дерева посаджені як на території колишньої фортеці, так і за її межами. Візуально не було виявлено залишків валів і ровів. Найімовірніше, їх було знівельовано у 1960-х роках, перед посадкою дерев. Тепер дана територія становить інтерес лише для археологічного вивчення. Також дуже цікавою є територія колишнього поселення, що простягалося вздовж невеличкої річечки поза укріпленнями.

План Борисоглібської фортеці // https://forum.zamki-kreposti.com.ua/topic/1248-%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B5- %D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B1%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0-%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%8F/

Між Дніпром і Борисоглібською фортецею розташовувалися два редути: Христовий при Дніпрі та Борисоглібський при Орелі, їхні залишки поглинуло сучасне поселення Радянське Полтавської області.

Тож, як бачимо, радянська доба стала принципово новим періодом існування багатьох пам’яток старовини. Їх, у більшості, знищено. Чомусь саме в Дніпропетровській області до давніх споруд ставилися з максимальною жорстокістю. Наприклад, у сусідній Полтавській області неподалік від межі з Дніпропетровщиною вціліли залишки Лінії, стара дерев’яна церква в Орлику та багато інших цікавих об’єктів. Тоді ж як на Дніпропетровщині з 1930 по 1970-і рр. вщент зруйновано велику кількість унікальних пам’яток архітектури й історії.

Борисоглібська фортеця лишилася лише на мапах 1950-х років, жорстокі нащадки прибрали з очей і з пам’яті цікаву фортифікаційну споруду. Чи була потреба? Хто знає, чим заважала численна кількість давніх фортифікацій Дніпропетровщини радянським господарям? У чому провина Борисоглібської та Старо-Кодацької фортець, Усть-Самарського, Кам’янського (в межах колишної Лоц-Кам’янки), Біркутського і Ненаситецького ретраншементів? Хто допоможе відповісти на ці питання?


Титульна іл.: Українська укріплена лінія на карті 1727–1768 рр. //https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%9
7%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%96%D1%8F#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:
%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D0%B01727-1768.gif

Створено: 27.03.2020.
Редакція від 30.03.2020.
Олександр Харлан
Бібліографія:

Голубчик Л.М., Голубчик Д.М. Культурна спадщина Дніпропетровщини та проблеми її збереження // Придніпров'я: краєзнавчі дослідження. Зб. наук. праць. Вип. 1.– Дніпропетровськ: ДНУ, 2004.– С. 164–168.
Заїка Г.П. Українська лінія: Монографія.– К.-Полтава: Археологія, 2001.– 88 с.: іл.
Мицик Ю.А. Царичанка козацька: До 400-ліття заснування Царичанки.– К.: Генеза, 2004.– 88 с.
Пірко В. Оборонні споруди в межиріччі Дніпра і Сіверського Дінця (друга половина XVII – XVIII ст.).– Донецьк, 2007.
Репан О.А. Поорілля у 1736 році // Наддніпрянський історико-краєзнавчий збірник. Вип. 1: Матеріали Першої міжрегіон. іст.-краєзнав. конф. (8–9 жовт. 1998 р., м. Дніпропетровськ).– Дніпропетровськ, 1998.– С. 97–101.
Рутковська О.В. Звіт про розвідку Української Укріпленої Лінії, що була проведена в 2003 році на території Царичанського району: (рукопис).– Дніпропетровськ: Дніпропетровський
обласний центр з охорони історико-культурних цінностей, 2008.
* * *
Іванців А.В. Розвідка об'єктів Української: лінії між селами Рудка та Ревушино // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія.– 2005.– № 5.– С. 142–148.