Олександр Васильович Ситник: вічний вчитель і студент

Ситник Олександр Васильович

  • 1920 - 1991 |
  • Місце народження: м. Батурин (Чернігівська обл.) |
  • Український скульптор, член Спілки художників УРСР, педагог

Олександр Васильович був не лише вмілим майстром, який залишив великий слід в культурі, але і чудовим педагогом, який передавав досвід молодшому поколінню.

Історія життя

Народився Олександр Васильович Ситник 24 січня 1920 року в селі Батурин Чернігівської області Української РСР. Ще в досить юному віці він зрозумів, що живопис не просто привертає його увагу як глядача. Йому хотілось відтворити побачені ним картини і спробувати створити щось власне, неповторне. В 16 років він написав маслом свій автопортрет. Коли юнак зрозумів, що його життя має бути пов’язане з творчістю, він у 1937 році вступив до Одеського художнього училища, яке закінчив в 1939 році. Тоді ж він вступив до Всеросійської Академії мистецтв (Ленінград).

Олександр Васильович нещодавно сам був студентом, він легко розумів молодь і міг розмовляти з нею на доступній і зрозумілій їй мові

Почалась Друга Світова війна. Не закінчивши навчання, Олександр Васильович йде добровольцем на фронт. У роки війни не було можливості приділяти увагу творчості, тому замість пензля він бере до рук кулемет і захищає свою Батьківщину. Після війни він повертається до навчання і в 1950 році закінчує Всеросійську академію мистецтв. Вчителем його був Віктор Олександрович Синайський. Дипломна робота Ситника «Ленін з ходоком» була відзначена першою премією і зберігається в музеї Академії мистецтв. Її копія перебувала в музеї імені Леніна в Києві.

З 1952 року скульптор живе в Дніпрі та викладає в Дніпропетровському художньому училищі клас скульптури (1952–1966 рр). Оскільки Олександр Васильович нещодавно сам був студентом, він легко розумів молодь і міг розмовляти з нею на доступній і зрозумілій їй мові.

Окрім педагогічної діяльності скульптор велику увагу приділяв власним роботам. За час свого перебування в Дніпрі він створив цілу низку визначних скульптур і пам’ятників, які і досі є прикрасою великого міста.

З 1971 року мешкав у Києві, викладав у Київському художньому училищі. Працював і в Художньому фонді України.

Помер 20 січня 1991 року в Києві на 72 році життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.Його життєвий шлях не був легким, але всюди, де б він не був, він міг ділитися власним досвідом із оточуючими, передавати свій досвід молодшому поколінню.

Класик української душі

Чи є найвища насолода, як насолода творити.

Микола Гоголь

Ще в 1909 році – саме на 100-річчя від дня народження письменника – перед входом до Комерційного училища ім. Імператора Миколи ІІ (зараз це будівля облдержадміністрації) на кошти педагогів і учнів був встановлений бронзовий бюст Гоголя – на високому постаменті. Імовірно, автор монументу – Ілля Гінцбург. Лише на початку 30-х років минулого століття пам’ятник Миколі Васильовичу перенесли на перетин Гоголівської та Шевченківської вулиць, де він простояв близько 20 років. А потім... безслідно зник! Що найзагадковіше і навіть містичне – на жодній видовий поштовій листівці Катеринослава чи Дніпропетровська ця скульптура не відображена! Замість зниклого пам’ятника встановили новий бюст письменника. 17 травня 1959 року на розі пр. Дмитра Яворницького та вул. Гоголя в урочистій обстановці відбулось відкриття монументу видатному класику української та російської літератури – Миколі Гоголю. На відкритті пам’ятника були присутні голова виконкому Гавриленко Н.В., доцент держуніверситету Ситнікова Є.П., письменник Федір Залата. Автори монументу – архітектор Зуєв А.В., скульптори Ситник О.В., Калишенко Е.І., Штрубшток А.А.

Визволення Дніпра

У серпні 1941 року бої з фашистськими загарбниками перемістилися на Дніпропетровщину. Захоплення Дніпропетровська означало найкоротший шлях на Донбас. Запеклі бої із загарбниками розгорілися в районі Діївки та Сухачівки. Протягом декількох днів танкісти під командуванням Ю.Г. Пушкіна утримували рубіж і забезпечували переправу через Дніпро головних сил Резервної армії, демонструючи зразки стійкості та героїзму. Восени 1943 року 23-й танковий корпус генерала Ю.Г. Пушкіна брав участь у визволенні Дніпропетровщини від фашистських окупантів

Пам’ятник генералу Ю.Г. Пушкіну, який в народі величають «Танк», можна побачити на перетині двох проспектів – пр. Дмитра Яворницького і пр. Гагаріна. Танк має вигляд, наче щойно зійшов з конвеєра і за першим покликом готовий застосувати всю свою силу проти наступаючого ворога. Споруджений він в 1967 році. Скульптор А.В. Ситник, архітектор І.Б. Мігай.

Вічні студенти

Коли гуляєш алеями парку ім. Шевченка, мимоволі приходиш до Палацу культури студентів. Поруч із ним є невеликий майданчик, на якому встановлена гранітна скульптура сумної дівчини. Пам’ятник «Скорботна» поставлений у пам’ять про студентів Дніпра, які загинули в Другій світовій війні. Голова дівчини похилена: скільки її друзів, товаришів і подруг пішли на фронт заради захисту своєї Батьківщини та не повернулись! Багато студентів дніпровських ВНЗ у ті дня 1941 року взяли до рук зброю. Були серед них і першокурсники і ті, що вже закінчили навчання. Але війна змінили всі їх плани… Деякі з них були зараховані до Дніпровського артучилища, багато хто отримали призначення в стрілкові частини, в інженерні війська, студенти-медики – в медсанбати. Автори пам’ятника наче звертаються до майбутніх поколінь: погляньте, ваші однолітки були звичайними в буднях і стали героями в грізний час.

Гроші на спорудження пам’ятника надходили з усієї країни

Пам’ятник був встановлений в 1967 році. Автори пам’ятника скульптори О. Ситник, К. Чеканов, В. Щедрова, архітектор І. Нескоромний.

Пам’ятник студентам Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту, що загинули у роки Другої світової війни, став продовженням теми війни в творчості Олександра Васильовича. На мармуровій дошці, закріпленій на граніті, зображено силуети героїв і напис: «И подвиг ваш в сердцах живет – всегда пример отваги, мужества, любви к Отчизне». Пам’ятник споруджено за рішенням комсомольської конференції студентів ВНЗ. Гроші на його спорудження надходили з усієї країни, були створені загони слідопитів, які віднаходили матеріали про зниклих безвісті студентів-воїнів. Встановлений він в листопаді 1967 року. Скульптори пам’ятника – А.В. Ситник, В.І. Щедрова, архітектор А.І. Зайченко.

Наука поруч із життям

Розум за допомогою науки проникає в таємниці

речовини, вказує, де істина. Наука і досвід –

тільки способи збирання матеріалів для розуму

Михайло Ломоносов

Пам’ятник першому російському вченому світового значення Михайлу Ломоносову був 25 червня 1971 року навпроти головного корпусу Національного Гірничого університету. Проект шедевра висотою в одинадцять метрів розробив О.В. Ситник. Видатний хімік гордовито стоїть на постаменті, простягнувши праву руку в бік університету. Великий просвітитель свого часу і один із основоположників гірничої справи зробив великий внесок у розвиток науки. І зараз статуя творця першого російського університету красується на своєму місці, пильно стежачи за нинішньої наукового молоддю.

Роботи Олександра Васильовича Ситника зараз прикрашають багато визначних місць Дніпра, є гарною згадкою про подвиги людей, які загинули, захищаючи свободу рідної країни, які зробили свій внесок в культуру й історію держави. На жаль, скульптора вже давно нема з нами, але його роботи будуть жити дуже довго і нагадувати про того, хто подарував їм життя.

Створено: 03.07.2017.
Редакція від 18.01.2018.
Олександра Залогіна
Бібліографія:

3 листопада – 45 років тому (1967 р.) у м. Дніпропетровську відкрито пам`ятник студентам ДІІТу: [відкриття у Дніпропетровську пам’ятника студентам ДІІТу] // Моє Придніпров’я: Календар пам’ятних дат Дніпропетровської області на 2012 рік: у 2-х ч.– Дніпро: ДОУНБ, 2011.– Ч.2: II півріччя.– С. 109.
Стародубов А.Ф. Памятник «Скорбящая»: [в память студентов Днепропетровска, погибших в Великую Отечествен. войну] / Стародубов А.Ф, В.В. Самодрыга, С.С. Иванов // Дніпро: РВА «Дніпро-VAL», 2001.– С. 90–91.
* * *
Гончарук Н. Поэты монументальной летописи: [о монументалистах, авторах скульптур Днепропетровска, памятника Г.И. Петровского, памятник летчикам, погибшим за Днепр «Крыла»] // Днепровская правда.– 1969.– № 219.– С. 4.
Монумент Н.В. Гоголю в Днепропетровске: [Об открытии монумента Н.В. Гоголю в Днепропетровске] [Текст] // Днепровская правда.– 1959.– № 97.– С. 4.
* * *
Афоризмы великих людей.– Режим доступа: http://www.wisdoms.ru/pavt/p133.html
Википедия: свободная энциклопедия.– Режим доступа: http://www.ru.wikipedia.org
Наш Днепропетровск.– Режим доступа: https://sites.google.com/site/nashdnepropetrovsk/novosti/pamatnikidnepropetrovska
Путеводитель по Днепропетровщине – информация о Днепропетровской области.– Режим доступа: http://www.tourdnepr.com/content/view/224/196/