Павло Кашаєв — поет, художник, журналіст

Кашаєв Павло Миколайович

  • 3 серпня 1948 - 2 лютого 2018 |
  • Місце народження: м. Нукус Каракалпацької АРСР |
  • поет, перекладач, письменник

Павло Кашаєв — поет, перекладач, член Національної спілки журналістів України, лауреат літературних премій, понад тридцять років жив і працював у Дніпрі.

Павло Миколайович народився 3 серпня 1948 року в місті Нукус — столиці Каракалпакії. Мати Павла Кашаєва, Роза Могилевська, мріяла стати вчителем і після закінчення школи № 1 відразу ж поступила на фізико-математичний факультет Симферопольського педагогічного інституту, але війна внесла свої корективи. Під час Другої світової війни сім’ю евакуювали в Середню Азію. Шлях туди був непростий, небезпечний. Спочатку кілька місяців були в Кубанській станиці, потім мав бути перехід через Кавказький хребет. Долаючи його, на вузькій дорозі оступився кінь, впавши в прірву. З ним загубилися речі, документи. У Каракалпакії оселилися спочатку в кишлаку Кунград, потім у місті Нукус. Тут і познайомилися батьки Павла.

Перша проба пера: 28 травня 1963 року в газеті «Радянська Каракалпакія» був надрукований уривок із вірша Павлика Кашаєва «Випускникам», 2 липня 1963 року в газеті «Піонер Сходу» (м. Ташкент) з’явилася публікація вірша юного автора «Летять голуби». У серпні цього ж року сім’я повертається на батьківщину мами в місто Генічеськ Херсонської області. Тут жила її двоюрідна сестра Ася. Вона на перших порах прихистила в себе родичів, які прибули здалеку. Павлик відвідував заняття в літературному гуртку під керівництвом Пашкевича Н. П. у СШ № 4. Юний поет захоплювався з дитинства малюванням портретів. У цій школі в 1966 році Павло Кашаєв отримав атестат про повну загальну середню освіту.

Після закінчення школи Кашаєв пішов працювати на арматурний завод, де освоїв професію токаря і слюсаря-збирача. У 1968 році Павло вступив заочно на бібліотечний факультет Харківського інституту культури. Професію викладача російської мови й літератури отримав у подільському Державному педагогічному університеті імені М. О. Некрасова, закінчивши його в 1975 році. Не залишалося поза увагою й особисте життя — Павло Миколайович одружився, у подружжя народилася дочка.

За своє життя він працював на заводі в Херсонській області (1966–1970), вчителем у сільській школі (1970–1977), викладачем у профтехучилищі (1977- 1985), знову в школі (1985–1999). Керував літературною студією в Дніпропетровському Будинку народної творчості (з 1999), був відповідальним секретарем (з 1997), а потім (з 2000) головою Спілки письменників Придніпров’я. Усі роки, які були прожиті в Генічеську, Павло Кашаєв брав активну участь у культурному житті міста. Жодного святкового концерту не обходилося без виступу молодого поета. У Генічеську 1983 року було написано вірш «Свет женщины», яке стало дуже відомим не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Його друкували в популярних журналах, газетах і жіночих календарях.

Свет женщины

С небес полночных падает звезда,
И птицы улетают в край далекий,
Но с вами остается навсегда
Свет женщины, прекрасный и высокий.

От сердца к сердцу, от мечты к мечте
Свет женщины проложит путь незримый,
Открытый только вечной Доброте,
И Правде и Любви неповторимой…

Воистину бессмертные слова:
«Без этого пленительного света
Не кружится от счастья голова,
Не будет ни героя, ни поэта».

Сверкают росы, тают облака,
Приходит новый день обыкновенно.
И светится Вселенная, пока
Свет женщины расплескан во Вселенной!

Вірші поета друкувалися в журналах і газетах: «Советская женщина», «Смена», «Русский язык и литература в средних учебных заведениях УССР», «Биология в школе», «Учительская газета», «Сельская жизнь», «Гудок», «Волжская новь» (м. Кострома), «Северная правда» (м. Кострома), «Молодой ленинец» (м. Кострома), «Рабочая жизнь» (м. Кострома), «Советский патриот», «Красная звезда», «Водный транспорт», «Комсомольская правда», «Известия», «Правда Украины», «Рабочая газета», «Комсомольское знамя». У колективних збірках: «Степные арфы» (Херсон), «Родники народные» (Москва).
У 1986 році сім’я вирішує переїхати до Дніпропетровська. Дочка всі роки навчалася тільки на «відмінно» й закінчила СШ № 63 міста Дніпропетровська із золотою медаллю. Вирішивши стати доктором, вступила в медичну академію.

Чверть століття Павло Кашаєв трудився в системі народної освіти і весь цей час займався журналістикою й поезією. Автор книг: «Оглянись, если любишь», «Золотой листолёт», «Портрет в интерьере», «Слова любви и музыка надежды», «Аростихи», «Солнечная ниточка», «Очей очарованье», «Минута молчания», «Глаза… на продажу», «Ракета» набирает высоту», «Твоё огниво», «Ностальгия» і збірки пісень для дітей «Берег детства», який був створений у співавторстві з композитором Валентиною Кондратьєвою. Для назви цієї збірки було вибрано вірш із передмови до книги «Сонячна ниточка».

У 2011 році переклав з української на російську мову книгу інтимної лірики Юрія Кириченко «Меж сердцем и устами». У листопаді цього ж року у видавництві «Журфонд» (м. Дніпропетровськ) вийшла книга перекладів «Творенье вечности — любовь!..», у якій представлені ліричні твори широко відомих українських поетів. Серед них — Олександр Олесь, Володимир Сосюра, Ліна Костенко, Дмитро Павличко та інші. Тематика віршів різноманітна. Переважають любовна, пейзажна та громадянська лірика.

У травні 2015 року в цьому ж видавництві побачила світ нова книга Павла Кашаєва «Змія — лауреат». Сатиричні та гумористичні вірші, байки, літературні переклади, пародії та навіть казки для дорослих написані автором із властивим йому оптимізмом.

Чотири книги поезії: «Восьме диво світу», «Хмаринка зеленого саду», «Знайома казка» та «Барвисті мріяння» перекладені українською мовою поетами — Іваном Куликом, Ніною Погорєловою, Наталкою Нікуліною, Вадимом Третяком, Костянтином Чернишовим, Володимиром Варнавським і Людмилою Черкашиною.

Павло Кашаєв — член регіональної СП Придніпров’я (1995), міжрегіональної СП України (1995), МСПС (1996). Нагороджений Почесною грамотою МСПС (1998).
Наприкінці січня 2018 роки (за тиждень до смерті) Павло Кашаєв завершив роботу над книгою «Алфавит забот и настроений».

Створено: 21.12.2018.
Редакція від 21.12.2018.
Тетяна Дороніна
Бібліографія:

Книги автора:
Оглянись, если любишь. — Днепропетровск, 1993
Портрет в интерьере. — Днепропетровск: «С1ч», 1993
Золотой листолет. — Днепропетровск: Днепркнига, 1993
Солнечная ниточка. — Днепропетровск: Пороги, 1993
Акростихи. — Днепропетровск: Днепркнига, 1995
Восьмое чудо света. — Днепропетровск: Южная Пальмира, 1996
Минута молчания. — Днепропетровск: Січ, 1997
Очей очарованье. — Днепропетровск: Ciч, 1997
Зеленое облако сада. — Днепропетровск: Южная Пальмира, 1997
Глаза на продажу. — Днепропетровск: Ciч, 1998
Твое огниво. — Днепропетровск: ИМА–ПРЕСС, 2005
Про автора:
Анфиса Букреева. Павел Кашаев: «Поэзия не терпит вранья» https://vesti.dp.ua/pavel-kashaev-poeziya-ne-terpit-vranya/
Ирина Силецкая. Подробно о «Славянских традициях» http://mspu.org.ua/pulicistika/4191-podrobno-o-slavyansikx-tradiciyax.html
Лирика Владимира Сосюры в переводах Павла Кашаева
https://www.chitalnya.ru/work/758549/