Ольга Новаковська: Політ хвилі

Новаковська Ольга

  • 3 січня 1986 |
  • Місце народження: м. Дніпропетровськ |
  • лікар із лікувальної фізкультури, фітнес-тренер

Вона віддана своїм близьким, справі і впевнено наповнює теорію реальністю разом із тими, хто готовий постійно вдосконалювати себе.

Ольга Новаковська. Політ хвилі

Було це в парку. Попереду з усіх своїх маленьких ніжок тупала трирічна Ганнуся, за Ганнусею — мама, а за мамою — із диктофоном я. Відмінне тренування.

Ольга Новаковська — врач із лікувальної фізкультури, фітнес-тренер. Людина, просочена відчуттями сонця й моря. Коли починає говорити, ніби промінчики сонячні пронизують тебе, а море для неї — непередбачувана стихія, глибина його настроїв і відтінків із заходами та сходами заворожують. Ось такий людський «пейзаж», відбитий у її природної пластиці тіла та пастельно-крейдових роботах. І ще, Ольга неймовірно жіночна. Розкосий розріз очей, прикмета, у тому числі, і бурятської крові, додають її зовнішності теплу чарівність. І сила характеру простежується безумовна.

Що таке фітнес кожен розуміє по-різному: для когось це дієта спеціальна, для інших — комплекс вправ. Для Новаковської фітнес — спосіб життя, що допомагає тримати себе у всіх формах, не тільки у фізичній. Тому що, за великим рахунком, у цьому триманні духа-тіла й полягає наша культура буття.

Ялинка чудова, жити на віддачу, висота

Фах Ольжиних батьків пов’язаний зі світом природи, що просочує життя безумовною гармонією. Мама — Наталія Аркадіївна викладала біологію в Дніпропетровському державному аграрно-економічному університеті на факультеті гідромеліорації, нині працює в навчальній частині. Батько Володимир Валентинович Торхов, закінчив свого часу агрономічний факультет того ж ВНЗ і все життя працював озеленювачем. Ще одним його захопленням був та залишається футбол. Довгий час він брав участь у футзальних змаганнях міста. Народився в Читинській області на Забайкаллі (Росія) і бурятская генетика саме звідти.
Атмосфера новорічного настрою в Дніпрі вже багато років пов’язана з головною ялинкою в парку ім. Лазаря Глоби. Установкою цього чуда-зеленого займався, у тому числі, і Володимир Валентинович. «Він монтував ялинку, коли мені виповнилося вже років 20, а старшому братові Олегу — 25. Але від ошатної красуні, що світиться вогниками, охоплював дитячий захват і почуття гордості, що до творіння цього максимально причетний тато».

Інший акцент виховання й життєвого досвіду від бабусі. Марія Павлівна Лопатенко 1927 року народження й Голодомор пережила, і Другу Світову. Мала три класи освіти, працювала зварювальником на Дніпропетровському металургійному заводі ім. Г. Петровського (зараз ЄВРАЗ). Практично вдосконалювала себе сама й говорила, що випускники технікумів і ВНЗ не завжди здатні навчатися і спритні, теорія, як то кажуть теорією… Професію нежіночу вибрала, тому що необхідно було підтримувати сім’ю й заробляти, дійшла до сьомого розряду. Займалася зварюванням у таких місцях і на таких висотах, де й чоловіки не завжди справлялися, травм не уникла. Для близьких готова була гори перевернути, порядна й чесна у всіх проявах людина.

Жити на віддачу — це те, що взяла від Марії Павлівни онука. І силу характеру, про яку згадувалося вище. А ще… Оля назавжди запам’ятала і взяла на замітку смачні бабусині пиріжки та вареники, повсякчасну відповідність приготованого тіста начинці, хоча робилося все на око, дзвінкі і блискучі від чистоти баночки для козячого молока й повсякчасну абсолютну чистоту й порядок, як на кухні, так і у всьому домашньому господарстві.

Коли Марії Павлівні виповнилося дев’яносто, на паркані необхідно було приварити планочку. Бачить бабуся погано, але почуття професії в руках зберіглося, і все приварилося чудово. «Це ж треба, у п’ятдесят років залишити роботу, а в дев’яносто — знову почати», — жартувала ювілярка.

Такі родовідні «вихідники» Ольги Торхової.

Перше тренування, досвід цікавий, Рада Чудінова

У дитинстві вона хворіла часто й довго. Деякий час займалася народними танцями, звідси любов до шпагатиків та розтяжок. У класі дев’ятому було плавання й перший фітнес-досвід. Пов’язано це було з мамою, яка недовгий час займалася й одного разу взяла на тренування доньку. Оля, скромно стоячи в кутку, повторювала всі вправи, а пізніше стала відвідувати заняття самостійно. У якийсь момент прекрасний остаточно відчула: «Моє».

Вступила до Дніпропетровської державної медакадемії на другий медичний факультет і вже на другому курсі почала проводити тренування у якості фітнес-тренера. Дуже добре пам’ятає своє перше заняття і хвилювання, працювати довелося з колишньою балериною. Оля впоралася гідно. Було це у 2004 році.

«Ось так і поєднувала часом дуже нелегке навчання з підробітком інструктором із фітнесу. Після закінчення третього курсу влаштувалася до терапевтичного відділення однієї з лікарень міста. Але пропрацювала зовсім не довго. Чітко зрозуміла, це не мій шлях і не моє місце в житті».

Закінчивши ВНЗ, три з половиною роки, з урахуванням інтернатури, Ольга відпрацювала в санстанції одного з районів Дніпра. Досвід був цікавим. Під час однієї з перевірок познайомилася з майбутнім чоловіком Станіславом, незабаром стала Новаковською.

Після оптимізації санітарної служби змінила спеціалізацію, обравши лікувальну фізкультуру. Коли Ганні було чотири місяці поступово почала повертатися до тренерської роботи. Чоловік, що дуже важливо, у всьому підтримує й у вихованні доньки, і в роботі,

Базову спеціалізацію з лікувальної фізкультури Новаковскька проходила в Києві в Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика. До цього було безліч фітнес-конвенцій, Оля шукала, пробувала. Але з перших же хвилин лекційних занять у столиці, зрозуміла, що хотіла б розвиватися саме в цьому напрямку. Навчання було цікавим, насиченим, по-справжньому потрібним.

«Слова подяки хочу сказати на адресу викладача, лікаря з лікувальної фізкультури Ради Валентинівни Чудінової. Вона могла проводити заняття для однієї людини, а викладатися, як для тридцяти». Ольга, до речі, здатна працювати так саме.

Про Чудінову вона дійсно згадує з великою теплотою, як про душевну людину, талановитого педагога та справжнього професіонала своєї справи. Крім теоретичних занять, у столиці були походи в різні поліклініки та реабілітаційні центри. Сильне враження залишило відвідування іподрому, де Новаковська вперше побачила, що таке іпотерапія (методика лікування, за допомогою верхової їзди) для аутистів і дітей із ДЦП. Консультації Ради Валентинівни для дітей та її рекомендації іпотерапевтам, були по-справжньому безцінні.

«Друге серце», без секретиків…

Особливо на циклі занять Ольгу цікавила робота з опорно-руховим апаратом, кістково-м’язовою системою. Це її сьогоднішній професійний вектор.

«Не всі знають, що наші м’язи називають також «другим серцем», тому що серед інших важливих функцій, виконують вони й дію «насосу», рухають кров організмом. Доведено, що якби вони цим не займалися, наше справжнє серце ледь вміщалося б за розмірами в грудну клітку. Тому життєво необхідно підбирати для людей, з уже наявними захворюваннями, правильні рухові режими. А тим, хто здоровий, хотілося б нагадати, що тільки адекватна рухова активність продовжить їм гарне самопочуття. Часто призначаючи пацієнтам повний спокій і, звільняючи від фізичної роботи, лікарі, тим самим, надають їм ведмежу послугу. Я зараз не маю на увазі період при тих захворюваннях, коли цей спокій дійсно необхідний.

Одного разу, Рада Валентинівна взяла мене до палати реанімації до важкого пацієнта. Так ось, навіть там, для неї, як для лікаря ЛФК знайшлася робота. Це була організація правильного положення хворого в ліжку: десь йому необхідно було підняти ногу, в іншому місці підкласти валик або ж подушку. Спеціально наголошую на цьому прикладі для тих, хто вважає себе занадто хворим, надто старим, занадто зайнятим для занять, хоч якоюсь фізичною зарядкою».

Сьогодні Ольга Новаковська вважає себе справжнім щасливчиком, тому що освоює авторську методику чудового фітнес-майстра Олени Ткач, котра охоче ділиться своїми напрацюваннями та досвідом. «Це, до речі, теж рідкість — максимальна відкрита передача досвіду без секретиків». — каже наша героїня.

Людина є унікальною, «м’язи здивовані» та «со-працювання»

У тренування її включаєшся моментально, навіть якщо просто прийшов подивитися та зробити фото для статті. М’яке й одночасно сильне поле залучення до фітнес-процесу, одна з професійних особливостей Ольги Новаковської.

«Намагаюся тренування робити різноманітними, щоби займатися було не нудно і м’язи «дивувались» навантаженню. Головним вважаю задоволення, отримане людиною від свого руху. Щоби вона наповнювалась енергією й ентузіазмом від того що сьогодні може більше, ніж учора. На мій погляд, це важливіше за кількість втрачених кілограмів. Основний посил, який хотілося б донести — якісний рух замінює безліч ліків. Головне побороти свою лінь та чітко забажати допомогти своєму тілу, а не експлуатувати його безжально, дивуючись чому ж воно дає збій.

Людина є унікальною і всі наші внутрішні системи створені для руху, а не для статики. Крім загальновідомих базових вправ, які незамінні в будь-який фітнес-програмі, люблю включати вправи на координацію руху, різноманітні вправи пальчикової гімнастики. Вони спрямовані на поліпшення діяльності головного мозку, на взаємозв’язок правої й лівої півкулі, збільшення кількості нейронних зв’язків між ними.

Гармонійно збалансоване тренування, також дозволяє професійним спортсменам мінімізувати травми. Не кажучи вже про людей, які просто хочуть покататися на лижах, сноубордах, пограти у футбол або теніс. Для них вірне пророблення суглобів та м’язів необхідне.

За час роботи доводилося стикатися з людьми різними: за родом діяльності, віком, психологічними характеристиками. Досвід цей є цінним та незамінним. Траплялися, звичайно, зустрічі і з тими, хто зі мною на різній «хвилі». Вони мали інше бачення тренувань, інші цілі, у такому випадку, розумніше порадити звернутися до іншого тренера. А, коли людина «твоя», час пролітає непомітно й результат не змушує на себе чекати. І тоді відкривається друге дихання й ти працюєш на віддачу, не помічаючи хвилин. Від цього «со-працювання» приходить бажання вдосконалюватися і процес цей нескінченний».

Самооцінка та поради прекрасні

«Фітнес — розвиток фізичних якостей людини та його дисципліни, здатності до самоорганізації. Усе взаємопов’язане і фізичний стан, і стан духу, тому дуже радісно спостерігати коли разом зі зміцнілими м’язами поліпшується й самооцінка людини. Але ж усе просто: самопочуття гармонізується й ти якісніше можеш виконувати роботу, концентрувати увагу, стаєш більш успішним у своїй справі. Поліпшується фізична витривалість, що не менш важливо. Підтримуючи на належному рівні гнучкість, людина й у побуті буде відчувати себе впевнено. Адже, якщо м’язи нормальної фізіологічної довжини, нам не складає труднощів дотягнутися до того, що високо, нахилитися, щоби зав’язати шнурки, підняти, то що впало, пограти та побешкетувати з дитиною, яка дивлячись на здорових рухливих батьків і сама захоче бути на них схожою.

Якщо ви любите подорожувати, організм потрібно готувати й до цього. Не можна роками мінімально рухаючись, раптом зійти на гору або піднятися на тисячу сходинок. Можливо, на емоціях і адреналіні у вас і вийде зробити подібний ривок, але організм буде в повному стресі й нерозумінні від того, що творить його господар.

Фітнес-напрямків — безліч. Важливо в цьому розмаїтті вибрати своє, близьке за духом, що наповнює енергією. Але необхідно розуміти, що це схоже на дієту. «Сидиш» на різних, часто змінюючи, результату постійного і стовідсоткового не добитися. Але, якщо, у принципі, змінити звичку харчуватися, тоді повільно, але вірно можна наблизитися до поставленої мети».

Фудзі сан, лебідь, так багато цікавого…

Серед її захоплень малювання пастельними крейдами. Техніку цю Ольга освоює самостійно, глибоко і трепетно. Мріє намалювати Фудзі сан. Тягне море, яке бажає відображати нескінченно, передаючи всю палітру відтінків, кольорів, настроїв. Робіт поки небагато, але натхненний «Лебідь», подарований татові на ювілей — це пронизливо й сильно.

На те, щоби просто почитати, часу катастрофічно не вистачає, коли буває в поїздках екскурсійних, розуміє, як багато навколо цікавого важливого, «недопобаченого» та недочитаного. Обов’язкове читання на кожен день — профільна література. Вдосконалює англійську, тому що фітнес-інноваційні навички, в основному, приходять до нас на english. І володіння мовою — це можливість, як читати в оригіналі, так і вільно розуміти англомовних спікерів, навчаючись у них.
У списку бажаних хобі також і в’язання гачком.

Любов до кулінарії — окрема історія, «спровокована» бабусею й наповнена талановитим Ольжиним авторством. Вона пече торти й не тільки. Я пробувала, дуже смачно та винахідливо. Ось такий тренер «повного циклу»: може і пригостити, але з «відпрацюванням». Вона вважає, що однозначно і стовідсотково шкідливих і корисних продуктів не буває. «Якщо людина не зловживає солодким і борошняним, то особливого гріха іноді побалувати себе такими смаколиками немає. Тому під настрій люблю приготувати щось подібне та пригостити близьких і знайомих».

Ось така вона Ольга Новаковська, максимально віддана близьким і улюбленій справі. Вона впевнено наповнює теорію реальністю разом із тими, хто готовий постійно вдосконалювати себе й дивиться з нею в одну сторону.

Для мене вона людина цілком природня, з відкритим відчуттям життя, як у дітей. Таких зустрічаєш не часто, на жаль. І в цій комунікації хочеться бути присутнім постійно, занурюючись нескінченно, як у море. І «ловити» на вдиху дражливу польотну хвилю.

Фото Олени Ємельянової та із сімейного архіву Ольги Новаковської

Створено: 10.09.2018.
Редакція від 10.09.2018.
Олена Ємельянова