Володимир Небоженко - почесний громадянин Дніпра

Небоженко Володимир Павлович

  • 6 травня 1941 |
  • Місце народження: селище Покровське, Дніпропетровська обл. |
  • Видатний майстер, відомий скульптор, член Спілки художників України та почесний громадянин міста Дніпро.

Митець Володимир Небоженко увічнив у скульптурах образи визначних людей, поділився спогадами про своє життя, творчі досягнення та плани на майбутнє.

«Мистецтво не може бути модним, адже справжнє мистецтво вічне»

Життєвий шлях митця

Народився митець 6 травня 1941-го року у селищі Богданівка Васильківського району Дніпропетровської області, дитинство його минуло на хуторі Преображенка, а вилетіти з батьківського гнізда довелося у селі Покровське, Покровського району, тому саме це місце він вважає своєю рідною домівкою.

«Куди б Вас не закинула доля, завжди пам'ятайте про свій батьківський дім. Бо слова Василя Симоненка: «Все на світі можна вибирати, сину,Вибрати не можна тільки Батьківщину», як підтвердило життя, дійсно є пророчими. Моя любов до малої батьківщини – Покровського краю – допомагає мені жити і надихає на творчість»

Безтурботне дитинство взяла в свої обійми війна, випалила в пам’яті картини горя і відчаю, які люд поливав слізьми та кров'ю. Він говорить:

«Закінчилась війна. Батько не повернувся. Його я не пам'ятаю. Нас лишилось четверо: старший брат, дві сестри і я, найменший. На нашу долю випали тяжкі випробування. Головний тягар ліг на нашу матір, яка працювала в колгоспі. Діти мого віку помирали від голоду. Якось весною я, повернувшись додому з колгоспних ясел, побачив сестер заплаканими. Поруч лежала мама і помирала. Сестри пояснили мені, що вона, прийшовши з степу, де працювала на весняно-польових роботах, занедужала. Її міг би спасти хоча б маленький шматочок хліба і порадили мені піти до більш-менш заможних односельців та попросити хліба. Я пішов (мені тоді було 6 років) та приніс декілька шматочків. Це її врятувало, вона одужала»

Незважаючи на гіркий присмак війни з дитинства, Володимир Павлович бачив красу в усьому, що є довкола, відчував натхнення до малювання та хотів присвятити цій роботі все своє життя. Тоді ще й уявлення не мав, як повернеться доля, і що його серце захопиться виготовленням скульптур. Вступити за першим разом до Дніпропетровського художнього училища не вдалось, але це не згасило бажання вчитися. І він спробував наступного року. На цей раз удача посміхнулася наполегливому юнакові, але замість втілити мрію стати художником він отримав іншу професію, у 1959 році закінчив ТУ-4 за фахом тесляр-столяр. Далі – навчання у Київському державному художньому інституті (зараз Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) на скульптурному факультеті і, нарешті, – Майстерня професора, народного художника СРСР Василя Бородая.

«Скульптор повинен знати, для чого він прийшов у мистецтво скульптури»

Володимир Небоженко

Роботи майстра

Однією з перших значних робіт Володимира Небоженка є добре всім відомий монумент знаменитого льотчика Валерія Чкалова, встановлений у парку ім. Лазаря Глоби. Тому його скульптури не лише передають зовнішній вигляд відомих постатей, а ніби характеризують самих особистостей деталями, які кожен може прочитати по-своєму. Так, наприклад, здійнята догори рука Валерія Чкалова ніби закликає вирушати в новий політ, і тут говориться не лише про небесні простори.

Наступною визначною роботою Володимира Павловича є скульптурна група – пам’ятник  воїнам 152-ї стрілецької дивізії, встановлений до 40-річчя Перемоги на житловому масиві Червоний Камінь у районі форсування Дніпра під час Великої Вітчизняної війни.

«Для мене мої роботи ніколи не були просто замовленням, – говорить скульптор. – Так, працюючи над пам’ятником воїнам, що в запеклих боях форсували Дніпро і звільняли місто, я уявляв свого батька, який не повернувся з фронту, і, звісно, ніхто не знав, як і де він загинув. Але з дитинства в моїй уяві поставали образи його геройських вчинків на фронті, які і згадувалися під час роботи над пам’ятником».

Почесне місце в художньому доробку майстра посідає пам’ятник Тарасові Шевченку, встановлений у сквері напроти Дніпропетровського драматичного театру, названий в честь Великого Кобзаря. Пам’ятник створювався з автопортрета Тараса Григоровича, який він написав після визволення з кріпацтва у 24-річному віці. Співавтором роботи є архітектор В. Положій. Пам’ятник було відкрито в День Незалежності України, він отримав найкращі відгуки не тільки від громади, а й від тодішнього президента України Леоніда Кравчука. Після відкриття до Володимира Павловича надыйшов лист з Київського музею ім. Т.Г. Шевченка, де йшлося про «нове слово Шевченкіани» та прохання передати їм бронзову копію, щоб встановити її поруч ыз оригіналом автопортрета.

Це була велика гордість не лише для самого митця, але й для міста. Володимир Павлович ніколи не вважав свій талант вродженим, якось будучи в ДНУ ім. О. Гончара на зустрічі в Культурологічному клубі він сказав студентам:

«Треба багато і наполегливо працювати, щоб чогось досягти в мистецтві. Треба робити набагато більше, ніж передбачено програмою навчання. Така праця завжди винагороджується».

У 2002 році визначною подією стало відкриття у центрі міста пам’ятника почесному громадянину міста Катеринослава, «степовому Колумбу» – Олександру Полю. Видатний земляк не тільки відкрив багатства надр нашого краю, зокрема поклади залізної руди Кривбасу, а й поклав початок їхнього видобутку, започаткувавши еру індустріального розвитку регіону. А як вже говорилось, скульптор повинен вміти передавати деталями характер свого витвору, то і кирка біля ніг Олександра Поля уособлює працю його життя, дослідження рідних просторів.

 

Визнання скульптора

Роботи майстра не лише прикрашають вулиці, сквери, парки чи експозиції музеїв нашого міста, селищ, усієї країни, але й за кордоном роботи нашого земляка розповідають про такий вічно квітучий, щедрий, талановитий та безмежно вільний край, як Україна. У Відні (Австрія) встановлено меморіальну дошку видатному театральному діячеві та режисеру Олесю Курбасу, автором якої є Володимир Павлович.

За всі роки своєї діяльності Володимир Небоженко зробив вагомий внесок у культурну спадщину нашої країни, увічнюючи не лише сучасників, учасників революційних подій, героїв Другої світової війни, письменників, а й простих хліборобів, своїх земляків, серед яких він виріс, що назавжди залишаться не лише в його серці теплим спогадом, а на полицях його Майстерні серед великих постатей історії.

«Жодного разу не пошкодував, що став скульптором, а не живописцем», – говорить митець.

І дійсно, коли в житті щось складається не так, як хотілось, потрібно задуматись, а чи не дає нам доля підказку? Можливо, потрібно трішки повернути штурвал і змінити курс руху? Адже там, де мрії перетворюються на мету, завжди буде місце для щастя.

Фото з архіву родини В. Небоженка

Створено: 15.02.2017.
Редакція від 28.09.2017.
Олександра Залогіна
Бібліографія:

Володимир Небоженко: альбом / передм. Людмили Тверської; упоряд. В. Небоженка.– Дніпропетровськ: LizunoffPress, 2011.– 200 с.
Белый А. Почетных граждан в Днепропетровске стало больше: [народ. худож. Украины, скульптор В. Небоженко стал почетным гражданином Днепропетровска] // Днепр вечерний.– 2011.– № 114 (3.08).– С. 2.
Володимир Небоженко: «Мистецтво не може бути модним, адже справжнє мистецтво вічне»: [зустріч «В гостях у ректора» зі скульптором В.П. Небоженком] // Бористен.– 2011.– № 11.– С. 32.
Гамольский Л. Скульптура как состояние души // Днепр вечерний.– 2011.– № 64 (30.04).– С. 7.
Гамольский Л. Скульптура как состояние души // Днепр вечерний.– 2011.– № 67 (7.05).– С. 7.
Гнатко М. Талановитому землякові: [відкриття меморіал. дошки В. Небоженкові] // Зоря.– 2008.– № 141 (16.12).– С. 4.
Кокошко Ю. Тайны Мастера: [выст. эскизов памятников скульптора В. Небоженко в Мемориальном доме-музее Д.И. Яворницкого] // Днепр вечерний.– 2015.– № 62 (24.07).– С. 28: фот. цв.
Кокошко Ю. ТОП-5 памятников Мастера // Днепр вечерний.– 2016.– № 33 (5.05).– С. 15.
Кот С. «Працюйте багато і наполегливо, щоб чогось досягти»: У художньому музеї відбулась творча зустріч з В. Небоженком // Наше місто.– 2012.– № 34 (14.03).– С. 8.
Небоженко В. Володимир Небоженко: «Вважав, що скульптури колись Бог створив»: [Інтерв’ю зі скульптором] / провела Н. Терентьєва // Вісті Придніпров’я.– 2015.– № 62 (6.08).– С. 1, 7.
Небоженко В. Володимир Небоженко: Люди не повинні забувати якого вони роду-племені: [творчий шлях В. Небоженка] / інтерв’ю провів М. Чабан // Зоря.– 2016.– № 36 11.05).– С. 9: фот. цв.
Небоженко В.П. Володимир Небоженко: «Виставка моїх робіт – просто неба, на вулицях міста»: [Інтерв'ю] / провела Л. Степовичка // Вісті Придніпров'я.– 2016.– № 31/32 (5.05).– С. 6.: фот.
Нечипоренко Н. Вознесение молодого Шевченко: [О памятниках Т. Шевченко и Д. Яворницкому в Днепропетровске, их авторе скульпторе В. Небоженко] // Голос Украины.– 1999.– 26 янв.
Нильська М. Мистецтво не може бути модним, адже справжнє мистецтво вічне: [зустріч студентів ДНУ ім. О. Гончара зі скульптором Володимиром Набоженком // Наше місто.– 2011/2.– № 157 (08.11).– С. 8: фот.
Пам’ять у бронзі і камені: [біографія та творчі роботи скульптора В.П. Небоженка] // Зоря.– 2011.– № 49 (7.05).– С. 7 (Додаток «Ветеран Придніпров’я»): фот.
Прудченко В. Рисует скульптор // Вісті Придніпров'я.– 2006.– №51.– 4 лип.– С. 8.
Руденко И. Памятник Петровскому лепили в здании церкви // Комсомольская правда в Украине.– 2016.– № 21 (2.02).– С. 10: фот.
Степовичка Л. В майстерні скульптора: [Вірш, присвяч. творчості скульптора В. Небоженка] // Січеслав.– 2011.– № 1.– С. 220–221.
Стець М. Скульптор запрошує до майстерні на диво: [вист. «Майстерня художника: історія краю в скульптурі Володимира Небоженка»] // Наше місто.– 2015.– № 27 (9.07).– С. 15.
Тараненко О. Чи забронзовіє губернатор Синельников?: [роботи скульптора В. Небоженка] // Зоря.– 2007.– 25 січ.– С. 12.
Тараненко О. Чи забронзовіє губернатор Синельников?: [роботи скульптора В.П. Небоженка] // Зоря. Город.– 2007.– 22 февр.– С. 24.
Тараненко О. Як Олександр Поль зайняв місце Карла Маркса: [історія створення пам’ятника О. Полю у Дніпропетровську розповів В. Небоженко] // Зоря.– 2003.– 25 берез.
Терентьева Н. Идеи на будущее в мраморе и бронзе: [выст. В. Небоженка «Мастерская творца» открылась в Мемор. доме-музее Д.И. Яворницкого] // Вісті Придніпров’я.– 2015.– № 51/52 (2.07).– С. 27.
Фоменко О. Выставка «черновиков»: [уникальная выст. работ скульптора] // Горожанин.– 2015.– № 27 (9–15.07).– С. 19.
Чабан М. Скульптуру творять не боги...: [присвоєно звання почесного громадянина Дніпропетровська скульптору В. Небоженку] // Зоря.– 2011.– № 135/136 (3.12).– С. 6: фот.
Шруб К. Трудное счастье быть богом // Днепр вечерний.– 2012.– № 115 (7.09).– С. 24.