Козак Таїсія Андріївна
Наступниця і натхненниця бібліотечного книгообміну

У 2025 році виповнилося 50 років від дня створення обмінно-резервного фонду ДОУНБ. А цього, 2026 року, – 30 років як наша колега Таїсія Козак очолює цей складний напрям роботи та  займається книгообміном. Таїсія Андріївна стала наступницею цілої низки керівниць цього цікавого підрозділу Бібліотеки, якій має свою історію, цінний багаж досвіду попередниць. Усі отримані скарби Таїсія Андріївна підхопила, прийняла, зберегла та примножила. Сьогодні ми говоримо про неї як про натхненницю бібліотечного книгообміну, невтомиму трудівницю, яка вдумливо оцінює накопичені практики книгообміну та вміло подовжує їх розвивати.

Придбання книг для бібліотек завжди було, є і буде важливою задачею. Бібліотекарі всього світу мріють  мати пристойне фінансування, щоб купувати необхідні для читачів видання. Для вирішення цієї задачі звичайного фінансування не вистачає, тому фахівці використовують різні методи, інструменти, щоб розширити можливості для виконання основної функції будь-якої бібліотеки – якісного формування фондів для забезпечення запитів своїх користувачів.

Один із таких методів – книгообмін між різними бібліотеками. Можливість обмінюватися книгами бібліотеки використовують із давніх часів. Приклади такої роботи в Дніпропетровській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія (ДОУНБ) наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття можна побачити у текстах звітів про її роботу за цей період. Тоді обмін виданнями між бібліотеками та різними установами і організаціями, приватними особами здійснювався у вигляді прийняття до фондів «пожертвувань».

У переліку прийнятих у фонд «пожертвувань» у вигляді книг у звіті за 1912 рік вказані бібліотеки, які передали до фонду Катеринославської міської громадської бібліотеки (назва ДОУНБ того часу) звіти бібліотек: Одеської міської публічної за 1911 р., Ялтинської громадської ім. Жуковського за 1911 р., Миколаївської громадської, Олександрівської публічної в м. Самар  за 1910 р., Єлисаветградської громадської за 1911 р. тощо.

У свою чергу Катеринославська міська громадська бібліотека пожертвувала дублетні журнали в Маріупольську міську бібліотеку – 7 назв – 396 примірників, у бібліотеку при народному будинку станції Єнакієво – 6 назв – 432 примірника. Всього 13 назв – 828 примірників на суму 785 рублів. Така практика підтримувалась протягом усього часу існування Бібліотеки. Особливого значення взаємодія бібліотек із громадами мала під час тяжких випробувань – війн, революційних подій, коли страждали не тільки люди, а і матеріально-культурні цінності, у тому числі фонди бібліотек.

Після закінчення Другої світової війни територія нашого краю зазнала вкрай страшних руйнувань. Обласна бібліотека була повністю знищена. Попередньому поколінню колег-бібліотекарів довелося докласти багато зусиль, щоб  відновити головну бібліотеку області.  Ця робота не обійшлася без допомоги бібліотек інших регіонів країни. Особливо цінними були передані до фонду книги краєзнавчого змісту, старовинні видання, пов’язані з історією української культури, окремі рідкісні видання творів авторів-класиків літератури, мистецтва. Важливими були і книги практичного значення – підручники, довідники, енциклопедії. Цей період книгообміну дуже важливий і очікує на детальне вивчення, щоб розуміти яка частина краєзнавчого і рідкісного фондів сформована за рахунок книгообміну.

Час минав, під впливом економічних, політичних подій бібліотечна галузь швидко розвивалась, у фондах бібліотек накопичувалась маса літератури, у тому числі дублетна, непрофільна, яка «не працювала» на читача. Проблеми невикористаної, але актуальної літератури цілеспрямовано почались вирішуватися тільки наприкінці 60-х – на початку 70-х років минулого століття. З’явились інструктивно-нормативні документи з координації книгообміну, відбору видань до обмінних фондів. Саме цього часу, у 1970 році, в ДОУНБ організовано сектор обмінно-резервного фонду при відділі комплектування. Відповідальною за цю роботу була призначена Ірина Опанасівна Тіткова. Це був початковий період, пов’язаний із вивченням проблем і формуванням задач сектору, накопичувався перший досвід організації обмінно-резервного фонду бібліотеки. Але невеликий відрізок часу роботи сектору став важливим підґрунтям для створення окремого структурного підрозділу – відділу обмінно-резервного фонду (ОРФ) у 1975 році.

Створення такої структури було своєчасним, тому що в цей час проводилась зміна організаційної структури роботи бібліотек, обласна універсальна наукова бібліотека очолила роботу з централізації бібліотек системи Міністерства культури області (1975–1979 рр.). Проводилася зміна адміністративного управління бібліотеками, методичного керівництва. Великі обсяги роботи були пов’язані з організацією фондів – перерозподіл між бібліотеками, в тому числі виконували постанову Дніпропетровського облвиконкому та облпрофспілки (мова оригіналу) «О реорганизации профсоюзных библиотек совхозов и других сельскохозяйственных предприятий и бесплатной передаче их книжных фондов государственным библиотекам», списання застарілої та пошкодженої літератури, організація якісного комплектування. Тому у відділі ОРФ активно розгорнулась робота. Очолила роботу Валентина Романівна Романець. Ця досвідчена фахівчиня керувала відділом вісім років і зробила вагомий внесок у розвиток бібліотечної справи області.

Народилась Валентина Романівна 7 серпня 1937 року у с. Жданівка Магдалинівського району Дніпропетровської області. Закінчила Київський технікум підготовки культурно-освітніх працівників, бібліотечний факультет у 1951 році та Харківський державний бібліотечний інститут у 1962 році, бібліотекар-бібліограф вищої кваліфікації.

З автобіографії (написана у 1979 році):

«Народилась в родині службовця. В 1941–1944 рр. находилась в евакуації в Саратовській області. Після звільнення України від фашистів у 1944 році переїхала у с. Валяву Городищевського району Черкаської області, в том же 1944 році поступила в перший клас Валявської середньої школи. Після закінчення 7-го класу поступила в Київський культпросвіттехнікум, якій закінчила в 1954 році отримала призначення на роботу в Драбовську районну дитячу бібліотеку Черкаської області. В 1960 році за сімейними обставинами уїхала в Городище Черкаської області, де працювала в районної бібліотеці зав. абонементом. В 1963 році переїхала в Дніпропетровськ. В 1955 році вступила, а в 1962 році закінчила  заочно Харківський державний інститут культури.

Батько – Романець Роман Кузьмич не повернувся з війни, мати – Ольга Федорівна, пенсіонерка, живе в родині сина. В шлюбі не перебувала. Син Сергій Владиславович,  – 10 років, 1969 року народження».

Валентина Романівна – ветеран Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки, залишила помітний слід у розвиток різних напрямів діяльності Бібліотеки: працювала на посаді завідувачки обмінно-резервними фондами з 30 січня 1975 року до 1983 рік. З 1983 до 1997 була завідувачкою відділу зберігання основного фонду, з березня 1997 до серпня 2014 рр. – бібліотекарем І категорії відділу періодики.

Отже, під час керівництва відділом обмінно-резервного фонду Валентиною Романівною,  колектив відділу проводив колосальну за обсягом і змістом робота з перерозподілу фонду між бібліотеками районів і міст області. У 1975 р. відділ було передислоковано з приміщення на вул. Ю. Савченка, 10  (зараз – бул. Батальйону Дніпро) до приміщення колишнього архіву на пр. К. Маркса, 103 (зараз – пр. Д.І. Яворницького). Тоді фонд відділу був невеликий – усього декілька тисяч видань.

За три роки (з 1975 по 1978 рр.) було перерозподілено бібліотеками: районними – 75 тис.; міськими – 40 тис. одиниць документів, дублетну і непрофільну літературу було передано двостам бібліотекам усіх форм власності. Разом із завідувачкою працював колектив відділу, помітний слід залишили бібліотекарки Валентина Панчук і Зоя Марохіна. До речі, Зоя Вікторівна з великим теплом і вдячністю згадувала «школу Романець» – З. Марохіна, яка тільки-но розпочинала свою трудову діяльність, а завідувачка тоді вже була висококваліфікованим спеціалістом-професіоналом, вважала свою керівницю:

«…принциповою, вимогливою до себе і до інших, але справедливою. Великим трудоголіком і фанатом, ініціатором багатьох форм роботи. Вона започаткувала виступи по радіо, анкети з вивчення фондів, бюлетені нових надходжень. Уміла переконувати, співчувати, опікати, захищати своїх співробітників».

У 1980-ті роки обмінно-резервний фонд Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки брав участь у міжнародному книгообміні. Отже, у 1981 році були виконані замовлення на літературу про наш край для бібліотек США, Англії, Австралії.

У місцевій газеті читаємо:

«Відділ ОРФ вагому допомогу надає бібліотекам міста і області. У 1984 році відділ комплектував бібліотеку будинку похилого віку та інвалідів, що у Придніпровську, десятки книг були передані відділом бібліотекам Синельниківського вечірнього машинобудівного технікуму, дитячий лікарні №5 та станції швидкої медичної допомоги міста Дніпропетровська,  міжколгоспного санаторію «Сонячний» Павлоградського району».

У 1983 р. штати відділу скоротились, обмінно-резервний фонд (ОРФ) був реорганізований у сектор і приєднаний до відділу зберігання основного фонду, завідувачкою якого була призначена В. Романець, а в ОРФ очолила З. Марохіна. Після її звільнення, в 1984 р., сектором почала керувати Ірина Михайлівна Браславська.

У цей період – з 1984 по 1993 роки, Ірина Михайлівна продовжувала роботу з доукомплектування бібліотек, брала участь у підготовці зведених галузевих каталогів країни. Вперше запровадила нову форму роботи: продаж невикористаної бібліотеками літератури: продано книг на суму 377 крб, що було вражаючою подією для професійної спільноти тих часів. Обсяг роботи не зменшувався: у 1984 році фонд сектору налічував 34 тис. прим. видань. За рік з різних бібліотек надходило 20 тис. прим., а вибувало  22 тис. прим. для доукомплектування 95 бібліотек. 

Для досягнення таких результатів активно використовували різні форми інформування бібліотек: надсилали списки літератури у зведені каталоги республіканських бібліотек, анонсували інформацію про краєзнавчою літературу на обласних заходах із підвищення професійної компетентності бібліотечних працівників. Багато зусиль приділяли чищенню фондів від застарілої літератури, перерозподілу дублетних, непрофільних, мало використаних видань. Особливу увагу приділяли бібліотекам-новобудовам, з їхніми керівниками проводили індивідуальну роботу з організації поповнення фондів.

Із розпадом СРСР книгообмін в області загальмувався, порушилися зв`язки з бібліотеками області, країни, світу. Роботу з книгообміну майже не вели. На перший план вийшли питання організації обслуговування користувачів ДОУНБ у нових соціально-економічних і політичних умовах. Бібліотеці за підтримці громадськості міста вдалось отримати в оренду додаткове приміщення колишнього Будинку політосвіти (вул. Комсомольська, 56, зараз – Старокозацька), де розмістили відділ періодики. Для керівництва новим структурним підрозділом був потрібен відповідальний і досвідчений фахівець. Адміністрація зупинилась на керівниці сектору ОРФ І.М. Браславській. Отже, структурний підрозділ з організації книгообміну зупинив свою роботу.

Але книгообмін в умовах молодої, незалежної України ставав  ще з більшою необхідністю для бібліотек. У нових умовах організації бібліотечної справи потрібно було знайти ефективні комунікації з професійним світом, продовжити традиції та знайти нові підходи до організації книгообміну.

У 1996 році адміністрація Бібліотеки прийняла виважене рішення про призначення на посаду керівника сектору обмінно-резервного фонду Таїсію Андріївну Козак. На той час вона – досвідчений фахівець із двадцятирічним стажем роботи, на цю людину покладались дуже великі надії. Сьогодні, через 30 років, можна впевнено сказати, що ці надії виправдалися сповна.

Палко, професійно взялася за роботу нова керівниця сектору, довелося практично з чистого листа відновлювати книгообмін. На той час фактично не існувало коштів і джерел для комплектування бібліотек області. Допомогою для них міг бути обмінно-резервний фонд, якій знову почав працювати як самостійний структурний підрозділ обласної наукової бібліотеки. Персонал сектору складається з одного працівника – його завідувачки Таїсії Козак.

Період першого десятиліття роботи – 1996–2006 років був цікавим і насиченим роботою з перерозподілу літератури, що надходила на держзамовлення за різними програмами. За цей час прийнято та передано бібліотекам регіону понад 260 тис. документів.

З’явилась велика робота у зв’язку із закриттям бібліотек профспілок, промислових підприємств, навчальних і науково-дослідних закладів – їхні фонди приймали до ОРФ Бібліотеки для подальшого перерозподілу між різними бібліотеками. Це був час, коли відновлювався книгообмін із бібліотеками вишів регіону та низки обласних і наукових бібліотек. З’явився перший досвід співпраці з Союзом українок з Австралії – відправлена перша добірка книжок. В цей же час у секторі з’явилась можливість користуватися електронною поштою (2003 рік) і надсилати інформаційно-бібліографічні списки в бібліотеки е-поштою. А у 2005 році в секторі обладнано  автоматизоване робоче місце і почалося впровадження нових ІТ-технологій. В 2008 році Таїсія Козак розпочинає створення електронної бази «Обмін», здійснює бібліографічний опис документів резервного фонду. На сьогодні у базі – 2 650 записів.

Працівниця сектору обмінно-резервного фонду постійно в пошуку нових ефективних форм і методів роботи: впроваджується нова форма роботи – постійно діюча акція «Подаруй книжку бібліотеці». З метою заохочення благодійників розроблено новий розділ на сайті Бібліотеки «Дякуємо нашим дарувальникам» (https://www.libr.dp.ua/dar.html), складено зведений каталог літератури з обмінних фондів восьми бібліотек Дніпропетровського регіону. На Webсайті Бібліотеки для розміщення списків-пропозицій від ОРФ КЗК «ДОУНБ» з’являється новий розділ «Книгообмін» (https://www.libr.dp.ua/knobmen.html).

Особливо змістовними та показовими були підсумки роботи Таїсії Андріївни у 2013 році. Для розширення географії зарубіжного партнерства в 2013 р. надіслано листи зі списками літератури для обміну та пропозиціями співпраці 11 національним бібліотекам світу: Великої Британії, Німеччини, Латвії, Норвегії, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Молдови, Китаю та інших.

Запропоновано партнерство бібліотекам України: НБ Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка; укладено договір із НБ Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Ретельна робота з пошуку нових і мотивація вже постійних партнерів для поповнення бібліотечних фондів дала свої плоди. За 2013 рік надійшло 12 тис. документів, 30% із них по книгообміну; 70% – благодійна допомога – дарунки від 12 установ, 10 видавництв, 3 місцевих книжкових магазинів,10 місцевих авторів книг, приватних осіб (депутатів, науковців, громадян міста).

Сектор отримав книги від різних фондів: благодійного «Українська родина», «Сейбр-Світло», учасників Програми «МАТРА», Інституту енциклопедичних досліджень НАН України, Державного управління охорони навколишнього середовища та інших. У публічні бібліотеки області були передані підручники, довідкові, наукові видання, література краєзнавчого характеру, художня, дитячі книги.

Успішною була співпраця з бібліотеками університетів: ДНУ ім. Олеся Гончара, НТУ «Дніпровська політехніка», Криворізьким національним університетом. Збережено стабільність у зв’язках із НБУ ім. В.І. Вернадського, НБУ ім. Ярослава Мудрого, Одеською національною бібліотекою України, бібліотеками Харкова: ім. В. Короленка, Української інженерно- педагогічної академії, Київського НУ ім. Т.Г. Шевченка; бібліотеками-партнерами зарубіжжя: РДБ, РНБ, НБ Білорусі, бібліотекою Конгресу США.

Особливо інтенсивною та змістовною цими роками була участь сектору в соціокультурній і популяризаторській діяльності Бібліотеки: в проєктах «Бібліотечна альтанка», «День міста», «Бібліотеки Дніпропетровщини запрошують на побачення» та інших, сприяли просуванню послуг ОРФ, збільшенню доходів від надання додаткових платних послуг, розширенню партнерських взаємин, професійній активності та мотивації до творчої діяльності. Один із напрямів творчості – участь Таїсії Андріївни у реалізації проєктів «ДніпроКультура» (https://www.dnipro.libr.dp.ua/) та «Україніка» (https://www.libr.dp.ua/?do=ukrainica), де розміщено її авторські публікації.

2014 рік – початок російсько-української війни став випробувальним для всієї країни, був непростим і для ОРФ. Головними задачами сектору в той час було збереження партнерських стосунків із бібліотеками та іншими організаціями для подальшої роботи з доукомплектування фондів бібліотек. Вдавалось зберігати високий рівень роботи сектору. Наприклад, у 2015 році з’явилась можливість щедро поділитися книгами із бібліотеками-партнерами України. Цього ж року за ініціативи Міністерства культури та стратегічних комунікацій України стартувала акція «Бібліотека українського воїна», мета якої – підтримка бойового духу та патріотичного виховання українських військовослужбовців. ОРФ як представник ДОУНБ очолив цей напрям роботи і став співкоординатором акції. Всі ці роки в секторі збирались і передавалися книги до військових частин, які дислокувалися на території Дніпропетровської області. Робота ця особливо активно проводилась до 2022 року, коли зв’язки з військовими частинами були відносно вільними. В період з 2015 до 2022 року до військових частин міста й області передано нових художніх, науково-популярних, довідкових україномовних книжок – понад 3 000 примірників. В акції взяли участь 590 різних установ області (бібліотеки, різні заклади, громадські організації, видавці, фізичні особи). Книги передані військовим у бібліотеки 3-х Будинків офіцерів і 3-х військових частин області.

Наприкінці 2020 року КМ України затвердив оновлений перелік платних послуг, до якого увійшов пункт про те, що Бібліотека має право продавати документи, які залишилися нереалізованими після перерозподілу їх за системою книгообміну і депозитарного зберігання, а також матеріали, які можуть списуватися як дублетні, непрофільні та стереотипні. З березня 2021 року розпочалась робота з постійно діючого продажу невикористаних бібліотеками книг із ОФ ДОУНБ, на першому поверсі приміщення бібліотеки на бул. Батальйону Дніпро, 10, оформлена виставка «Книжкова крамниця. Придбай». З того часу «Крамниця» приносить щомісячний прибуток до бюджету Бібліотеки (у середньому 4 000 грн. на рік при тому, що книжки продаються надзвичайно дешево).

Трагічні події 24 лютого 2022 року у зв’язку з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну вплинули на всю бібліотечну діяльність. Щодо книгообміну, то з бібліотеками зарубіжжя його було майже повністю призупинено.

Але робота продовжилася, головним джерелом формування фонду сектору була література, закуплена за кошти обласного бюджету (у 2022 р. – 2 070 прим.). Продовжували надходити книги від структурних підрозділів КЗК «ДОУНБ», публічних бібліотек регіону, бібліотек України: НБУ ім. В.І. Вернадського, НБУ ім. Ярослава Мудрого, НБ ім. М. Максимовича, Київського НУ ім. Т. Шевченка). Надійшли також дарунки від різних установ: Дніпровської спілки молоді, Центру народної творчості «Дивокрай», Приватбанку, благодійного фонду Парамонова і Горбунова, видавництв, приватних осіб. У воєнні 2023–2025 роки сектор активно організовував книгообмін. Кожного року доукомплектовувалось більше 100 бібліотек, їм передавалось більше 5 тис. примірників книг.

Головним джерелом формування фонду сектору була благодійна допомога, дарунки. Наприклад, у 2025 році у фонд сектору передали безкоштовно літературу: Дніпропетровський обласний центр з охорони історико-культурних цінностей, Благодійна організація «БФ «Бібліотечна країна», КП «Науковий редакційний центр обл. редколегії «Реабілітовані історією», Всеукраїнська громадська організація «Українська бібліотечна асоціація», БО «БФ «Меморіал Голокосту Бабин Яр», Міжнародний «Благодійний фонд «Смолоскип», Дніпровська спілка молоді; установи – видавництва: «Ліра», «Журфонд», «Моноліт», «Енем»; приватні особи: автори книг: В.І. Ожуг, подружжя Ковтонюків, О. Мільков. користувачі Бібліотеки та мешканці міста: Н.Г. Першина, С.М. Світлична, В. Клименко, В. Герасименко та інші.

Серед подарованих у 2025 році 1 864 книг були: наукові праці НБУ ім. В.І. Вернадського, багатотомні довідкові видання, видання з мистецтва, історії України, краєзнавчі видання та інші.

 Звісно, кількість дарунків стає з кожним воєнним роком меншою. Якщо у 2020 році було подаровано 7 583, у 2023 – 6 588, то у 2025 – 1 864 книги. Але постійна кропітка комунікація Таїсії Андріївни з давніми партнерами Бібліотеки та пошук нових дарувальників приносять плоди і в цей дуже непростий час для країни та бібліотечної спільноти.

Важка та відповідальна ділянка роботи дісталася завідувачці сектору ОРФ обласної бібліотеки Таїсії Андріївні Козак. Через її руки проходять десятки тисяч книг, які потрібно уважно переглянути, скласти купу документів для передачі у сотні бібліотек або списати як непридатні до користування, перенести, упакувати, допомогти колегам-бібліотекарям завантажити їх для транспортування по області… А спілкування, перемовини з партнерами, підготовка десятків поштових відправлень для колег України та зарубіжжя, участь у різноманітних творчих проєктах, володіння IT-технологіями – вся ця робота потребує не тільки професійних знань, навичок, інтелектуальних здібностей, психологічної  стійкості, а й фізичної витривалості. Всі ці риси притаманні керівникові – професіоналу з книгообміну.

Як же народжуються такі характери, де коріння людини-трудівниці з відповідальним відношенням до вирішення будь-якої задачі?

Таїсія Андріївна родом із Дніпропетровщини, народилась у с. Калинівка Сталіндорфського (пізніше – Солонянського, а нині, після адміністративно-територіальної реформи, – Дніпровського) району Дніпропетровської області 1 лютого 1951 року. Виросла вона у великій родині, в якій батько Андрій Сидорович і матуся Євдокія Яківна виховували Таїсію та її трьох рідних сестер – Ліну, Світлану та Людмилу. Глава сім’ї – Андрій Сидорович – учасник Другої світової війни, після закінчення якої працював завідувачем клубу у с. Калинівка, пізніше у воєнізованій охороні в Дніпропетровську. Мама – Євдокія Яківна працювала вчителькою в школі, завідувачкою Єлізарівського дитячого садка.

Сім’я через різні обставини жила у кількох селах на Солонянщині – у 1953 році це було село Веселе (Барвінок). У 1958 році Таїсія пішла до першого класу Веселівської початкової школи, а в 1959 році родина переїздить до села Рясне (пізніше Єлізарове, зараз – Святовасилівка) цього ж району. З 1959 по 1966 рр. навчалась у Ряснянській восьмирічній школі №1. Захоплювалась музикою, відвідувала музичний гурток по класу баяна, декілька разів виїздила з ансамблем баяністів на обласний конкурс учасників художньої самодіяльності Дніпропетровської області. З 1966 по 1968 рр. продовжила навчання (9–10 класи) в Новопокровській середній школі Солонянського району (зараз – Новопокровський ліцей імені В.М. Сиволоба, який у народі до цього часу називають знаменитою «Сиволобівською» школою, бо створила і виплекала її унікальна людина, оптиміст, мудрий наставник учнів і вчителів – Василь Микитович Сиволоб. У його школі поєднувались навчання і праця, здобувались професії разом із загальноосвітньою підготовкою. Кожен учень мав можливість вибрати, за яким професійним напрямом йому навчатись: бухгалтер, продавець, водій чи бібліотекар. Таїсія зупинилась на бібліотечній справі, бо «дуже цікаво про бібліотечну роботу школярам розповідала працівник Новопокровської селищної бібліотеки», і розпочала  навчання в класі, де вивчали бібліотечну справу.

У 1968 році, по закінченні Новопокровської середньої спеціалізованої школи, була спроба вступити у Дніпропетровський металургійний інститут. Склала екзамени, але не пройшла за конкурсом. Деякий час пропрацювала на Дніпропетровському шинному заводі збирачем шин. А в 1970 році, після звільнення попереднього працівника, була призначена на посаду завідувачки Єлізарівської сільської бібліотеки, де працювала до 1975 р. Це був цінний досвід придбання практичних професійних знань. А теорію вивчала в цей час (1971–1973 рр.) на заочному відділенні Дніпропетровського культосвітучилища, якій закінчила з похвальним листом. 

У 1975 році вступила на денне відділення Харківського державного інституту культури на бібліотечний факультет. Але через півроку через смерть батька та хворобу мами Таїсія вимушена була перервати навчання, оформила академвідпустку на рік. Незважаючи на тяжкі випробування, продовжила навчання в інституті (1976–1980 рр.). Студентські роки були незабутніми та залишили світлі спогади: про захоплення науковою роботою з бібліографії (отримала диплом кращої наукової роботи), спортивні змагання з різних видів спорту (гімнастика, легка атлетика, лижі), щорічну роботу в студентських будзагонах у межах України. По закінченні навчання в Харківському інституті культури була направлена до Дніпропетровської ОУНБ. Молода фахівчиня Таїсія Козак з 1980 до 1984 рр. працювала спочатку бібліотекаркою, пізніше старшою бібліотекаркою у відділі читальних залів. На той час це був колектив цікавих бібліотекарів-професіоналів. Сьогодні Таїсія Андріївна згадує про роботу в читальному залі:

«Хто запам’ятався? Так це – Радостіна Валентина Олександрівна, зав. відділом читальних залів. «Котя» – із посмішкою, дружньо зверталася молода керівниця і прохання виконати якусь роботу у відділі приймалося із задоволенням. Бриткова (Браславська) Ірина Михайлівна, у ті часи – зав. сектором періодичних видань, яка вирізнялась дисциплінарною відповідальністю і легким педантизмом до колег і роботи. Терентьєва М.М., ст. бібліотекар відділу читальних залів, захоплювала читачів і співробітників «неземною» ерудицією в галузі літератури, музики, живопису, театру і т. ін.

Що ще запам’яталось … так це: щоденна величезна черга читачів (з 1-го поверху на 2-й), цікаві спілкування зі студентами, акторами, режисерами, науковцями. В читальних залах обслуговували різні категорії читачів. Були і неординарні, особливі читачі (Грузинський, Апанович), які щоденно зранку замовляли величезну купу книжок, йшли в читальну залу, сідали в крісла, деякий час читали їх, а потім засинали до дев’ятої вечора. І коли ж бібліотеку вже закривали, приходилося їх довго будити … Працюючи у відділі читальних залів, виїздила з колегами з бібліографічними оглядами та тематичними переглядами книжок в різні промислові установи, організації міста (Укрдіпромез, Продмаш, Інститут тваринництва (зараз – Інститут тваринництва центральних районів Національної академії аграрних наук України) та ін.) Зустрічались і спілкувались там з цікавими людьми.

Згодом на зміну Радостіній В.О була призначена завідуючою – Макарова Ольга Іллівна. Вона мені запропонувала випускати стінгазету «Всевидюче око», де висвітлювались різні події з життя відділу. Вийшло декілька випусків. А в одному з них я написала статтю «Яким повинен бути керівник колективу». І з того часу стінгазета припинила своє існування. Запам’яталась не дуже приємна розмова з завідуючою відносно моєї статті». Знаючи Таїсію як пряму, чесну людину, можна припустити чому Ольга Іллівна не схотіла продовжувати готувати «Всевидюче око»!

Була ще одна ділянка роботи у Таїсії Андріївни – відділ абонемента (1985–1992 рр.), розташований на лівому березі Дніпра. Працювати у відділі абонемента для неї було зручно – тоді жила неподалік, маючі маленького синочка Андрійку, було легше упоратися із сімейними справами.

Наступний період професійного життя був дуже тяжким. Це 1993–1995 рр., коли вона працювала на звірці фонду з інвентарними книгами при відділі опрацювання документів і організації каталогів. Для Бібліотеки це був один із етапів реалізації грандіозного проєкту зі звірки основного фонду (близько одного мільйона примірників) з інвентарними книгами та з каталогами бібліотеки. Для цієї роботи людина повинна мати професійні характерні навички: уважність, терпіння, працездатність, витриманість. Не кожен фахівець здатен тривалий час виконувати такі довготривалі одноманітні процеси. На Таїсію Андріївну поклали відповідальну кропітку задачу, сподіваючись на її тверду силу волі та здатність досягати результатів. Без сумніву, її внесок у реалізацію проєкту був значним, хоч сама вона визначала таку роботу як «нецікаву та канцелярську».

Наближався кінець 1995 року, вже змінився керівник Бібліотеки, на посаді директора працювала  Надія Миколаївна Тітова. Саме вона запросила Таїсію до кабінету та запропонувала посаду завідувачки сектору ОРФ: «Йди, я знаю, що ти впораєшся». Така директорська впевненість не могла не надихнути. Так народився в Бібліотеці стійкий до криз, негаразд, різних труднощів структурний підрозділ – сектор обмінно-резервного фонду, якій займається книгообміном, а успішно очолює його вже тридцять років шанована людина, відмінний професіонал – Таїсія Андріївна Козак.

Як постійно діючому структурному підрозділу – обмінно-резервному фонду КЗК «Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Первоучителів слов’янських Кирила і Мефодія у 2025 році виповнилося 50 років. Ця структура – візитна картка  Бібліотеки для взаємодії з бібліотеками, різноманітними закладами, організаціями, представниками громад області, країни та світу, якість якої створюють віддані своєї справі фахівці.