Тітова Надія Миколаївна
Надія Тітова. Життя серед цікавих книг і розумних людей

Минулого, 2024 року, нашій бібліотеці виповнилося 190 років – дата ще не зовсім «кругла», проте до ювілею вже й недалеко, особливо з огляду на те, як швидко плине час. Історія бібліотеки непроста і багата, чого тільки не пережила вона за цей час – розвиток, закриття на довгі роки й відновлення; поповнення та втрату фондів, переїзди і ремонти, військові та політичні катаклізми; зміну назв, задач і пріоритетів у роботі; прихід нових працівників і скорочення штату.

Про роль особистості в історії відомо давно, бо ж історію творять окремі конкретні люди, великі та маленькі. Так само й історія ДОУНБ складається з історій життя її працівників. Хтось пропрацював кілька місяців, випадково потрапивши сюди, а інші затрималися на довгі роки та десятиліття, віддавши бібліотеці більшу частину свого життя. Серед таких, останніх, і Надія Миколаївна Тітова, яка лише на посаді директора пропрацювала понад 30 років, а загалом – то вже майже цілих півстоліття! Прийшла вона до бібліотеки відразу після закінчення Харківського державного інституту культури влітку 1975 року. Але її шлях до професії почався задовго до цього часу.

Народилась і зростала Надія Миколаївна в селищі Іларіонове, колись названому за іменем власника земель графа Іларіона Воронцова-Дашкова, а у вересні 2024 року перейменованому на Яворницьке, на честь відомого історика та краєзнавця. У селищній бібліотеці, куди вчащала юна читачка, довгий час працював подвижник своєї справи Георгій Георгійович Могущий. Саме він і зорієнтував Надійку обрати професію бібліотекаря, казав: «Ти будеш постійно оточена цікавими книгами і розумними людьми, адже книги люблять читати в переважній більшості розумні люди». Слова ці Надія Тітова запам’ятала на все життя.

Тому закономірно, що після закінчення школи в 1971 році Надія вступила на бібліотечний факультет Харківського державного інституту культури. Уже під час навчання в одному з найпрестижніших інститутів України в галузі культури Надія Миколаївна виявила не тільки великий інтерес до світу книги, але й показала себе добрим бібліографом,  проводила бібліотекознавчі дослідження, брала участь у конкурсі студентських наукових робіт, в якому зайняла ІІ місце.

Відразу ж після одержання диплому молода спеціалістка прийшла на роботу до Дніпропетровської обласної універсальної наукової бібліотеки на посаду бібліографа в довідково-бібліографічному відділі. На той час у відділі зібрався колектив грамотних досвідчених бібліографів на чолі з завідувачкою відділу Ларисою Загайною, у 1970-ті роки тут працювали Світлана Карнаух, Галина Горбонос (Пивоварова), Людмила Гурай, деякий час у відділі працювала і видатна поетеса та журналістка Наталка Нікуліна. Робота була цікава, Надія Миколаївна готувала огляди літератури, бібліографічні покажчики з краєзнавства, добирала необхідну інформацію читачам. Цікаво проводили у відділі Дні бібліографії, і саме молодій бібліотекарці спало на думку, що цей захід можна проводити значно ширше, якщо задіяти внутрішнє бібліотечне радіомовлення. Так і повелося звідтоді, по радіо на всі відділи бібліотеки транслювали бібліографічні огляди, запрошували на тематичні перегляди, які експонувалися в інших відділах. Брали участь бібліографи й у проведенні Днів книги в парку ім. В. Чкалова (нині Лазаря Глоби). А ще молода спеціалістка брала участь у фронтальних перевірках бібліотек області, готувалась до перевірок своєї бібліотеки провідними фахівцями головних бібліотек Києва та Харкова, представниками Міністерства культури України.

У 1984 році Надія Тітова очолила відділ обслуговування спеціалістів сільського господарства. Відділ не був серед найбільших у бібліотеці, адже література з питань сільського господарства у великому місті не користувалася аж таким попитом, як, скажімо, література технічна чи патентна документація, але нова завідувачка і тут виявила ініціативу для залучення читачів і активнішої популяризації фонду. Створила клуб «Садівник», очолити який запросила співробітника Дніпропетровського ботанічного саду Володимира Захарченка, а проводити засідання для учасників не раз залучала викладачів інституту сільського господарства. Клуб мав велику популярність серед читачів, з-посеред інших читацьких клубів бібліотеки був найбільш відвідуваним. Вона організовувала виїзні Дні інформації в «Укрземпроєкті», у філії Українського НДІ розведення і запліднення великої рогатої худоби, у Ветеринарній лабораторії.

У цей час керівництво держави запровадило так звану «Продовольчу програму», яку бібліотеки мусили забезпечувати інформаційно. Надія Миколаївна організувала допомогу Центральним районним бібліотекам області у створенні Кабінетів науково-технічної інформації з питань сільського господарства, наповненні їх довідково-інформаційними фондами з аграрної тематики. Як бібліограф працювала над створенням «Зведеного систематичного каталогу з питань сільського господарства», учасниками якого були провідні спеціалізовані бібліотеки області. Під її керівництвом співробітниці відділу надавали інформацію фахівцям сільського господарства області, організовували перегляди літератури в провідних сільськогосподарських закладах. Усі ці заходи дали позитивний результат – підвищилась роль ДОУНБ у координації роботи бібліотек області в сфері популяризації сільськогосподарської літератури, кількість читачів і книговидача помітно збільшились. А в роботі, та й житті, Надії Миколаївни почався новий етап.

Кінець 1980-х років став часом великих соціально-політичних змін в історії Радянського Союзу. В мові з’явилися слова: «перебудова», «гласність», а в суспільстві різко зріс інтерес до історії країни, зокрема – рідного краю. Краєзнавство, яке влада десятиліттями тримала в жорстких межах, під контролем комуністичної ідеології, вирвалося на волю і заполонило розум і серця людей, стало нагальною потребою. В обласних бібліотеках України почали створювати краєзнавчі відділи, і ДОУНБ була в цьому з-посеред перших. 8 березня 1989 року директорка Зінаїда Миколаївна Рижкова підписала наказ про створення в бібліотеці краєзнавчого відділу, очолити який запропонувала Надії Тітовій.

Завідувачка нового відділу захоплено поринула в роботу, розуміючи, яка ж вона цікава та корисна, які можливості відкриває. А робота була немала – створити колектив однодумців; з фонду бібліографічного відділу, в якому багато років існував краєзнавчий сектор, відібрати краєзнавчі видання; виділити довідково-бібліографічний апарат, перевезти все це до іншого приміщення, упорядкувати та розмістити на невеликій площі; розробити регламентуючу документацію та технологічні процеси, організувати обслуговування читачів, інформаційну, індивідуальну та масову роботу, підготовку видань і все інше. Завдяки активній діяльності Надії Миколаївни вже за півроку відділ повноцінно працював, а наприкінці наступного, 1990-го, при ньому утворився клуб «Ріднокрай», очолений видатною вченою-істориком, професором Дніпропетровського національного університету Ганною Швидько. Були надруковані перші краєзнавчі покажчики, а в місцевій пресі з’явилися публікації про роботу відділу.

1994 року в житті Надії Тітової знову сталися зміни. Попередня директорка, Зінаїда Рижкова, звільнилася з посади директора, й очолити ДОУНБ запропонували Надії Миколаївні. Не відразу вона наважилась на цей крок, були сумніви, чи варто покидати ділянку роботи, яку любила і в якій уже досягла певних успіхів; сумнівалась, чи зможе підтримати досягнуте попереднім керівником і далі розвивати роботу головної книгозбірні області. Врешті згодилась, і наступні понад 30 років показали, що рішення було правильним.

Яку відповідальність вона взяла на себе, Надія Миколаївна добре розуміла, бо тепер подальший розвиток бібліотеки залежав, у першу чергу, від неї. Адміністративна робота передбачає, що директор має бути менеджером, економістом, учителем, виконробом, умілим господарником. Допоміг десятирічний досвід завідування відділами, але вона і далі вчилась, опановувала нові для себе сфери діяльності, на її робочому столі постійно лежали посібники для управлінців, економістів, юристів, документи, які регламентували діяльність бібліотек.

1990-ті роки були складними в житті країни, втім, як і всі наступні. Проголошення незалежності України вимагало корінних реформ у політичній, економічній і соціальній сферах суспільства. Відбулися зміни в законодавстві, фінансуванні, керівництві провідних управлінь області, кардинально змінились інформаційні запити, з’явилися нові групи читачів і нові професії. Старі методи роботи вже не спрацьовували, нові реалії вимагали нових рішень, нового підходу до організації діяльності бібліотеки. Особливо складними стали 1994–1997 роки. Фінансування було мізерним, а на деякі потреби його і зовсім не було. Не вистачало навіть на заробітну платню у повному обсязі працівникам бібліотеки. Проте Надія Миколаївна не опускала рук, звернулася до обласних органів влади, запропонувала інформаційне забезпечення всіх відповідальних служб фінансового управління, облдержадміністрації, обласної ради. Співробітники бібліотеки почали готували щотижневі прес-дайджести й огляди загальноукраїнської та місцевої преси з питань законодавства, політики, економіки, фінансів, культури, всіх сфер життя краю для керівних структур області. Завдяки цьому ДОУНБ було включено до «Програми розвитку культури Дніпропетровської області», яка передбачала щорічне фінансування на придбання книг і передплату періодичних видань. Завдяки активним діям директорки вдалося, що найголовніше, уникнути великого скорочення штату, навіть проводити невеликі ремонти в приміщеннях, оновлювати інтер’єри.

Тоді ж, у 1990-тих гостро постала необхідність комп’ютеризувати бібліотеку, напрацьовувати електронні технології. Інтернет стрімко входив у життя все більшої кількості людей, і здавалось, що бібліотекам настає кінець. А нащо вони потрібні, коли в Мережі можна знайти ВСЕ? Як виявилось пізніше – далеко не все, а Інтернет може стати не конкурентом для бібліотек, а хорошим інструментом для подальшої роботи. Під керівництвом Н.М. Тітової у бібліотеці було створено комп’ютерний відділ, пощастило залучити досвідчених професіоналів, яких не відлякнула мізерна платня, почалося навчання персоналу новим технологіям. Одночасно співробітники ДОУНБ писали численні проєкти на гранти до всіх можливих благодійних фондів, і протягом кінця 1990-х – початку 2000-х років бібліотека отримала на комп’ютеризацію та Інтернет-зв’язок значні на той час кошти, зокрема і від міжнародних фондів. Було розроблено бібліотечний сайт, з нуля формували електронні бази даних як бібліографічних, так і текстових; каталоги переводили в цифровий формат, провели внутрішні електронні мережі між усіма приміщеннями бібліотеки, почалось оцифрування цінних видань, створення власного інформаційного продукту, запрацювала електронна довідкова служба, електронні технології впроваджували в усі бібліотечні процеси. Нині електронні ресурси ДОУНБ цілодобово доступні в будь-якому куточку землі, користуються попитом.  

Директорка постійно надихає колектив книгозбірні на розробку та втілення й інших проєктів і програм, частина з яких спочатку здавалася просто неймовірною. Серед таких цільова бібліотечна програма «Бібліотека – центр неформальної освіти» (2012), за реалізацію якої Президія Української бібліотечної асоціації присвоїла ДОУНБ почесне звання «Бібліотека року-2013»; регіональний проєкт «Читаємо разом» (2013), який об’єднав бібліотеки області в популяризації краєзнавчої та сучасної української літератури; просвітницький проєкт «Портал «ДніпроКультура» (2017) та багато інших

В останні десятиліття посилилось значення бібліотеки як обласного науково-методичного центру, особливо після реформи місцевого самоврядування та децентралізації. І в цьому теж є заслуга директорки.

Один із пріоритетів у її роботі, а Надія Миколаївна завжди називає його найголовнішим, це – створення та підтримка міцного творчого колективу бібліотеки. «Найцінніші фонди нашої бібліотеки – її працівники», – так часто повторює директорка. Саме тому і приділяє так багато уваги кадровим питанням: залученню професійних, високоосвічених кадрів, людей творчих, здатних виконувати складну пошукову роботу, створювати власний інформаційний продукт, популяризувати його серед широкої аудиторії читачів і користувачів, позиціонувати можливості книгозбірні. Вміє добирати керівників того чи іншого напряму роботи, довіряє їм, дає можливість кожному виявити самостійність, самодостатність і відповідальність. Постійно піклується про підвищення рівня освіти співробітників і не тільки обласної бібліотеки, а й бібліотек області: в ДОУНБ регулярно проводяться тренінги, курси підвищення кваліфікації, семінари, науково-практичні конференції.

Однією з форм навчання в ДОУНБ є творчі відрядження. З кінця 1990-х років почали практикувати виїзди завідувачок відділів і провідних фахівців, як окремих, так і великими групами, до найбільших книгозбірень України: обласних бібліотек Кропивницького, Запоріжжя, Донецька, Полтави, Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, Наукової бібліотеки Харківського університету ім. В. Каразіна, Національної Парламентської бібліотеки та Книжкової палати України. Такі відвідини дають можливість обмінятися досвідом, отримати нову інформацію, порівняти рівень власної роботи з тим, що і як роблять колеги, запозичити креативні ідеї та, по можливості втілити їх у себе. Багатьох співробітниць директорка спонукає до отримання вищої освіти та самовдосконалення, розвитку самостійності. Не залишається байдужою і до особистих проблем працівників, допомагає у складних, часом і зовсім тяжких життєвих ситуаціях.

Надія Тітова – вимоглива керівниця, перебуває в курсі всіх подій у бібліотеці, все тримає на контролі, проте нема диктату з її боку, вона спонукає співробітників до самостійності в прийнятті рішень, дає можливість усім завідувачкам і взагалі кожному співробітникові виявити свої можливості, розкрити творчий потенціал.

При тому, що керівна, адміністративна, робота забирає більшість часу, директорка бере участь і в підготовці та проведенні особливо значних заходів – Всеукраїнських бібліотечних конференцій, відкриття Канадсько-українського бібліотечного центру, інформаційного ярмарку «Сучасна Британія», презентацій «Бібліотеки Дніпропетровщини запрошують на побачення», щорічних Регіональних кампаній «Читаємо разом», навіть буває на засіданнях читацьких клубів. Вона знає про виставки, які діють у відділах, про нові запити читачів, матеріали, опубліковані на сайті бібліотеки, видання, що готуються до друку. Надія Миколаївна переконана, що дрібниць у бібліотечній роботі нема, ні в тематиці заходів, ні в тому, який вигляд мають бібліотека і бібліотекарі. Створення сучасної публічної бібліотеки – завжди було і залишається предметом її повсякденної уваги і турботи.

Завдяки програмам міжнародного співробітництва та культурного обміну директорка ДОУНБ неодноразово відвідувала провідні бібліотеки світу: Фінляндії (2004), США (2005, 2010), Польщі (2006), Франції (2008), Іспанії (2009), Австрії (2011), Великої Британії (2013), знайомилися з їхньою роботою, привозила додому цікаві враження та нові ідеї.

Надія Тітова – авторка багатьох змістовних і цікавих, публікацій із проблем бібліотечної справи, різних аспектів і напрямів діяльності ДОУНБ і бібліотек області у фахових журналах «Бібліотечна планета», «Бібліотечний Форум України», збірках науково-практичних конференцій, всеукраїнській і обласній пресі. Багато років вона є головною редакторкою щорічного інформаційного бюлетеню «Вісник Дніпропетровської бібліотечної асоціації», інформаційно-методичного збірника «Бібліотечна Дніпропетровщина», які видає ДОУНБ. Вона також і громадська діячка: з 2010 по 2018 рік очолювала секцію директорів обласних універсальних наукових бібліотек України при Українській бібліотечній асоціації, багато років очолює Дніпропетровську бібліотечну асоціацію.

Діяльність Надії Миколаївни Тітової високо оцінена державою, вона – заслужений працівник культури України, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеня, нагороджена Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України, лауреатка премії ім. Дмитра Нитченка за кращу популяризацію української книги, має численні нагороди та відзнаки від Міністерства культури України, обласної державної адміністрації й обласної ради.

Навіть в останні тяжкі роки війни, коли у багатьох опускаються руки, Надія Тітова гідно тримає бібліотеку. Після початку повномасштабної російсько-української війни вона звернулася до всієї бібліотечної спільноти, закликаючи об’єднатись у протистоянні інформаційним загрозам ворога, боротися з фейками, дезінформацією та кібератаками, вести активну інформаційну роботу для розвінчання брехні російської влади, розміщувати на сайтах бібліотек і в соціальних мережах достовірну інформацію про злодіяння російських загарбників і колаборантів, допомагати нашій армії та біженцям у чому тільки можна. Тоді, у перші дні, коли в суспільстві панували розгубленість, переляк, часто панічні настрої, ще не було зрозуміло, як працюватиме бібліотека й чи працюватиме взагалі, Надія Миколаївна не розгубилась, швидко знаходила виважені правильні рішення. Робота бібліотеки переводилась у режим воєнного часу: затверджували графіки роботи адміністрації, бібліотекарів, бухгалтерів, комп’ютерників і вахтерів. У підвалах приміщень обладнували сховища для співробітників і читачів, особливо цінні видання переносили в безпечніші місця, організовували та підтримували волонтерський рух. Обстріли, часті відключення електроенергії й Інтернету, зменшення фінансування, від’їзд частини працівниць у безпечніші місця, а двох співробітників – на фронт ускладнили роботу, але не зупинили, книгозбірня працювала і продовжує працювати.

Нині співробітники ДОУНБ роблять все, що в їхніх силах, для біженців із окупованих територій, допомагають жінкам у пошуках роботи, дорослим і дітям – у навчанні, організовують дозвіл і зустрічі з психологами, забезпечують безбар’єрний доступ до інформації. На сайті бібліотеки створено розділ «Хроніка війни», де фіксуються факти про збитки бібліотек Дніпропетровщини від російських обстрілів, волонтерську діяльність бібліотекарів на допомогу біженцям і воїнам ЗСУ. Створено розділ «Україніка», в якому розміщуються об’єктивні матеріали про історію, культуру, видатних діячів нашої держави. Співробітниці ДОУНБ допомагають волонтерам і самі провадять волонтерську діяльність – збирають речі та продукти для відправки на фронт і для біженців.

Минулого, 2024 року, ДОУНБ тихо відзначила 190 років від часу створення, а Надія Миколаївна Тітова – своє 70-річчя та 30-річчя директорства. Нинішнього року виповниться 50 років, відколи вона прийшла працювати в ДОУНБ. До ювілею книгозбірні директорка підготувала спогади «З любов’ю про бібліотеку», в яких згадала про численні епізоди своєї роботи і десятки співробітників, які багато років її оточували та працювали поруч, допомагали і передавали їй досвід, любов до своєї справи.

У культурному середовищі нашого краю та всієї України ім’я Надії Миколаївни Тітової відоме багатьом. Її знають і поважають в бібліотечній спільноті, в колі наукової, освітньої, культурної інтелігенції, в керівних структурах області. Вона приваблює всіх довкола себе неспинною енергією, креативними ідеями, уміє мислити на перспективу та вирішувати складні задачі. За роки свого директорства вона значно підвищила рівень роботи бібліотеки, перетворивши її з типової радянської ідеологічної установи на сучасний центр інформації та знань. Не все вдалося зробити, що планувалось і про що мріялось, але зроблено багато. І робота продовжується.

Фото з архіву ДОУНБ та особистого архіву Н. Тітової