Гончар Марія Олександрівна
Марія Гончар – майстриня художнього читання українського поетичного слова

«Її читання української поезії, класичної й новочасної, – це високе мистецтво і водночас висока культуротворча місія!

Марія Олександрівна Гончар витончена фотохудожниця-природолюб, вона – активна учасниця літературно-мистецького життя тієї частини України, де українство нелегко долає історичні стереотипи меншовартісності й українофобію, просвітителька, блогерка, лауреатка численних конкурсів, фестивалів, творчих акцій, учасниця багатьох творчих проєктів «Сила слова та музики», «Кам’янська поетична раптівка», Всеукраїнський фестиваль сучасної поезії «Матерік», активна учасниця міських літературних і бібліотечних акцій.

Творчість пані Марії Гончар – промовисте явище у сучасному культурному розвитку українського літературного слова. Місткиня демонструє високоестетичний смак у селекції творів, майстерне акторське виконання, індивідуальний підбір образів та інтер’єрних фонових елементів, що використовуються у відеосюжетах. А промовисті внутрішні переживання кожної строфи викликають природну емпатію у слухача. Безсумнівно, за обраними для читання пані Марією віршами, можна укладати антологію чи хрестоматію, приміром, 500 кращих поезій України. 

Відеороботи знаходять щирий відгук не лише по всій Україні, а і за її межами. Цьому результату передує постійна копітка праця: опрацювання великої кількості матеріалу, спілкування з однодумцями, огляд нових персоналій у творчих осередках і їхніх надбань та безпосереднє втілення ідеї, що вимагає технічних навичок і неабияких умінь.

Цифрова поезія (відео й аудіо) – один із найліпших прикладів популяризації українського слова, мови, вкрай дієвий спосіб привернути увагу до краси та неосяжної глибини рядка. В нинішніх реаліях пані Марія декламує для Проєкту антології мілітарної української поезії, і ці записи не можуть залишити байдужим нікого, хто належить серцем своїй землі. Сила, сміливість і стійкість молодої декламаторки до життєвих випробувань викликає непідробне захоплення та повагу, мабуть тому твори у її виконанні такі чуттєві, проникливі та щемливі, і мають, навіть, терапевтичний ефект для поціновувачів сили слова. Така талановита праця-гідність здобуток нашого сьогодення», – Юлія Купіч, членкиня Національної спілки письменників України.

«Марія Гончар – феномен загальноукраїнського масштабу! Й не лише через те, що її творчістю захоплюються тисячі шанувальників українського красного письменства, зокрема поезії! Вона – витончена фотохудожниця-природолюб, вона – активна учасниця літературно-мистецького життя тієї частини України, де українство нелегко долає історичні стереотипи меншовартісності й українофобію.

Марія Гончар – майстер художнього читання українського поетичного слова найвищого класу! Вона вміло підбирає високохудожні поетичні твори, репрезентуючи слухачам зразки ліричної, громадянської і філософської поезії. Її манера читання – органічна, витончена, драматична, переконлива й дуже щира. Читаючи, наприклад, поезії Івана Франка або шістдесятника Василя Симоненка, – вона дуже тонко відчуває й передає епоху того або іншого письменника, водночас – уміє надати творові максимально актуального звучання. До неї горнуться талановиті українські поети-сучасники, маючи в її особі непомильного поціновувача їхньої творчості й водночас – найкращого популяризатора, справді талановитого небайдужого слова. Ті аудіо-та відеокліпи, які творить Марія – прекрасний високомайстерний зразок режисури, відеооператорської роботи та наповнення музикою, це справді поетичні моновистави! На цих зразках можна й треба виховувати, прищеплюючи високі естетичні смаки й патріотичну громадянську позицію, школярів, студентів та аудиторію без вікових обмежень», – Зиновій Суходуб, письменник, Заслужений журналіст України (м. Львів).

«Її поезії, безперечно, повинні зберегтися в скарбниці української літературно-мовної спадщини сакральної та багатогранної творчості, на якій будуть вчитись митці, студенти та учні. Тому що це дивовижжя неабиякого божественного, особистісного таланту, розквітлого в сучасній літературі, музиці, культурі. Кожен, хто хоче то знайшов і знайде своє, яке спасало й спасатиме душі. Не давало і не дасть пропасти і вчинити щось недобре в безтямі жалів та бід.

  

Вона підтримує славу поетів-класиків, не даючи канути в забуття їхні геніальні твори. Чари образної поезії, музики, природи її духовна та й, чого гріха таїти, жіноча краса зачаровували. 
Марія Гончар підіймає  пласт творчості сучасних поетів та письменників і часто одухотворяє їх. Спасибі за монолог «Шипшинові квіти» з моєї збірки «На вишиванім крилі».

Саме поетичні монологи, моновистави є феєрією української духовної краси нашого народу. І останнє, але важливе, її творами заслуховувались воїни у митях відпочинку між боями. Особисто,  як волонтер і батько воїна, це бачив», – Василь Лапчинський, директор школи, письменник, волонтер ( м. Коломия).

Марія Гончар має велику онлайн-аудиторію по всьому світові, що нараховує близько 7 000 читачів і слухачів. 19 лютого 2019 року Марія створила власний ютуб-канал, де публікує відеочитання класиків і сучасників української поезії. Записано та опубліковано близька 200 відео. Канал має 1,500 тис. підписників та 84 456 переглядів. 

У 2022 році Марія Гончар долучилася до надважливого проєкту – антології мілітарної української поезії «In principio erat Verbum» – Україна: поезія часу війни» (Володимир Тимчук – укладач, відповідальний редактор; офіцер ЗСУ, підполковник, поет, викладач).

Щодня публікує аудіозапис із хештегом #на_початку_було_слово_Україна. Зараз триває опрацювання більше сотні поезій, організовується переклад віршів різними мовами світу та створюються ілюстрації до збірки.

Її сторінка на фейсбуці має 6 205 прихильників її творчості. 

Допис зі списком озвучених поезій сучасних українських поетів: 
https://www.facebook.com/100006036078488/posts/pfbid02r6QZEHF2Lw3RXYwne54PgEK2U7jvw2Gz5biPD9TCQCH12ANyLB8Df7zjxqwyRzfbl/?d=n

Вана залюбки зустрічається з читачами: творчі зустрічі 2021–2022 роки: 

25.09.2021 поетичний вечір у Центральній міській бібліотеці ім.Т.Г. Шевченка м. Кам’янське (поети – Сергій Злючий, Михайло Яровий, Андрій Енбулатов, Світлана Кмита, декламатор – Марія Гончар);

10.11.2021 «Кам'янська поетична раптівка» до Дня української писемності та мови;

22.03.2022 Поетична зустріч із Сергієм Злючим і Марією Гончар у Центральній міській бібліотеці ім.Т.Г. Шевченка м. Кам’янське на підтримку ЗСУ.
Допис на сторінці: https://www.facebook.com/100006036078488/posts/pfbid0gCHpjK95BFZTkn8hSHtUxXt6fuSinULAC1TRuYzg1wyonFeFF6wt9CjkqFhEAcJ2l/?d=n

05.05.2022 «Мюнхен – Кам’янське»: патріотична година зі студентами металургійного коледжу (Центральна міська бібліотека, літератори – Сергій Злючий, Марія Дружко, Євгенія Яворська, Світлана Кмита; музиканти – Лілія Заславська, декламатор – Марія Гончар); 

17.05.2022 захід «Сила музики та слова» (фортепіано Лілія Заславська, декламація Марія Гончар;

23.05.2022 захід «Лірика від класики до сучасності» (фортепіано Лілія Заславська, декламація Марія Гончар).

«Її читання, подача інформації, вібрації, зовнішній вигляд, тон, – це як церковний дзвін: лікує, зцілює, надихає» (Світлана Кас'яненко, дитяча письменниця, поет-пісняр).

Марія Гончар про себе

«Читаю поезії – захоплення зі школи. Вірші не пишу. Декламую те, що до серця – людям відгукується. Декілька відзнак навіть є. Чесно: приємно. Так і живемо. Кого цікавлять лише читання – прошу сюди: 
https://www.youtube.com/c/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%93%D0%BE%D0%BD%D1%87%D0%B0%D1%80?app=desktop

Ще одна любов – природа. Сидіти під деревом в цілющій тиші – моє. Ходити і клацати телефоном на небо, квіточки й листочки – о, так!.. 

Іноді з’являються дописи про здоров’я. Це тому, що маю довгу історію боротьби з онкологією 4 стадії та всіма наслідковими «приємностями». Була трансплантація кісткового мозку, нині – у ремісії. 

З вірою і з вдячністю всім, хто підтримує та озивається добрим словом! Ціную. Шлю світло. 
Будемо жити. Будемо творити. Будемо! 

Поезією Марія захопилася ще зі шкільних років. У гімназії №39, де вона вчилася, була вчителька зарубіжної літератури Світлана Терейковська. «Її уроки для мене були маленьким дивом. Ця людина має в очах цілий Всесвіт, а в душі – яскраве сонце!», – згадує про неї Марія Гончар. Учителька завжди організовувала для учнів щось цікавеньке: літературні конкурси, театралізовані читання, тематичні вечори, вистави тощо. І саме пані Світлана закохала свою ученицю в поетичне слово.

Здавалося, все було добре. Марія старанно вчилася, готувалася до вступу в університет, мріючи бути перекладачем. Однак, у випускному класі помітила в собі деякі зміни: слабкість, підвищену температуру, частіше хотілося відпочити… Але все це дівчина списувала на звичайну втому, адже – одинадцятий клас: оцінки, іспити, випускний вечір, хвилювання.

А вже навчаючись у Дніпродзержинському державному технічному університеті, свою дипломну роботу Марія писала на лікарняному ліжку, без змоги самостійно пересуватися… «Це зі мною зробила лімфома Ходжкіна 4В-стадії.

Утім, Марія змогла на «відмінно» захистити дві дипломні роботи і завдяки лікарям, колосальній підтримці близьких і потужній жазі до життя встала з інвалідного візка та досягла ремісії.

«Усі ми завжди кудись поспішаємо. В мене ще не відросло волосся після хіміотерапії, а мені вже кортіло бігти на роботу та реалізовувати себе!.. Після університету я жила життям звичайної української дівчини: робота в галузі освіти, коханий чоловік, родина, подруги та нові знайомства з цікавими людьми, – розповідає Марія Гончар. – Приємним подарунком долі стало знайомство з Сергієм Злючим – українським письменником, активним громадським діячем і просто надзвичайно цікавою людиною. Спілкування з ним остаточно ствердило в мені бажання популяризувати українські вірші».

Так і народилася ідея знімати відеочитання. Марія з головою занурилась в українську поезію – захоплювалася як класиками, так і сучасниками. За рік зробила понад 70 відео. Озвучила вірші Олени Теліги, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Оксани Пахльовської, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Анатолія Кичинського, Сергія Злючого, Наталки Фурси, Юрія Андруховича, Богдана Томенчука, раннього Тичини і Рильського та багатьох-багатьох інших.

Поезія із вуст Марії не залишилася непоміченою. Спочатку на неї звернули увагу знайомі, учні і колеги. А потім на цей вогник почали підтягуватися і зовсім незнайомі слухачі, які просто люблять українську поезію. Зацікавилися Марією й самі автори.

Життя закипіло. Та Марія знову відчула в собі вже знайомі зміни: втому, роздратованість, температуру… Наприкінці 2018 року в неї стався рецидив. Дівчина вимушена була покинути роботу, щоб розпочати боротьбу з лімфомою вдруге.

    

«У перервах між хіміотерапіями вона декламує. Вона отримує  величезне задоволення та радість від того, що поетичне слово в її виконанні торкається людських сердець!.. Слухачів більшає – радість росте! А коли до рук потрапляють перші нагороди в поетичних конкурсах, то здається, що за спиною дійсно виросли крила!», – говорить Марія. І навіть після пересадки кісткового мозку вона продовжує створювати маленькі відеошедеври. (Юлія Бережко-Камінська, письменниця і журналістка, членкиня Національної спілки письменників України, секретар НСПУ по роботі з молодими авторами)

Дипломи, премії, нагороди 

2020 рік

Лауреатка Всеукраїнського конкуру відеопоезій оголошеного Кабінетом молодого автора Національної спілки письменників України та Міжнародним родинним благодійним культурно-науковим фондом ім. Миколи Лисенка. 

На розгляд членів журі надійшло понад 60 заявок із багатьох областей України і навіть від української діаспори. В номінації «Найкраще декламування твору іншого автора» перемогла Марія Гончар із Кам’янського. 

Усіх членів журі вразило, як душевно, сильно та проникливо вона вміє доносити поетичне слово сучасних авторів. Своїм виконанням Марія одухотворяє вірші та наближає їх до читачів. А дивляться відео цієї дівчини тисячі людей, зокрема, молодь. 

Лауреатка 1-ї премії Міжнародного фестивалю – конкурсу «Єднаймо світ» (2020 р. Київ).

Лауреатка Міжнародного онлайн-фестивалю Україна-Грузія 2020. В номінації «Слова душі». Переможниця продекламувала вірші Осипа Маковея і Віри Лахути.

Перемога у флешмобі від Центральної бібліотеки Солом'янки до Дня народження Ліни Костенко (90 років).

2021 рік

25 червня 2021 р. у межах Х Книжкового Арсеналу відбувся показ та нагородження фіналістів конкурсу відеопоезій «До слова: витіснене покоління» від CYCLOP.

Загалом у конкурсі взяли участь 45 відеоробіт на вірші поетів і поеток «витісненого покоління» з різних куточків України. Роботи надсилали з Дрогобича, Івано-Франківська, Ірпеня, Калуша, Кам’янського, Києва, Коломиї, Львова, с. Глещави, смт. Коцюбинського, смт. Любешова, смт. Новотроїцького, Тернополя, Трускавця, Харкова та Черкас. Журі обрали 12 найкращих, що увійшли до короткого списку: серед них наша Марія Гончар «І знов нестерпно тихо настає..» (на вірш Григорія Чубая).

Лауреатка п’ятого Міжнародного літературно-музичного конкурсу-фестивалю «Причал на Поштовій» (м. Київ).

2022 рік

Травень – взяла участь у конкурсі КРУТЕЗНО. КРУТЕЗНО – перший всеукраїнський конкурс літкастів (літературних подкастів) для популяризації читання та впровадження нових форматів у гуманітарній освіті. Її літкаст за твором «Різдво» Богдана-Ігоря Антонича прийнято на розгляд журі конкурсу КрутеЗНО.

Червень – увійшла до числа фіналістів Відкритого патріотичного фестивалю-конкурсу «Народ-герой героїв появляє» (від Київського університету імені Бориса Грінченка), номінація «Художнє слово».

Марія Гончар також продовжує реалізовувати нові задуми, наприклад, у творчому доробку вже з'явилися декламації не тільки українською мовою, а й польською.

Відгуки українських письменників і діячів культури

Євгенія Юрченко, поетеса, прозаїкиня, завідувачка відділу мистецтва Житомирської обласної бібліотеки для юнацтва (м. Житомир)

«Пані Марія – талановитий декламатор. Вона тонко відчуває поетичне слово. Інтонація, наголоси, акценти, музичний супровід – все гармонійно підібране.

Серйозний підхід і до вибору творів.

Її відеочитання поезії Ліни Костенко, Василя Стуса, Миколи Вінграновського, Лесі Українки, Івана Франка можна і слід  використовувати на уроках української літератури у навчальних закладах.

Своєю творчістю Марія Гончар не тільки популяризує українську мову, літературу, культуру, а й надихає створювати щось нове.

Марія Гончар бажаний гість на різних  літературних заходах, у бібліотеках та навчальних закладах.

У цей тривожний час її невтомна праця дарує снагу на боротьбу, дає можливість читачам, хоча б трохи відпочити і переключитися, поновити енергоресурс, завдяки лікувальній силі слова, музики, краси».

Анатолій Тягур, підприємець, співавтор комікса «Укрмен» (м. Київ)

«Марія Гончар, одна із унікальних українок, якими наша країна може пишатися. Завдяки декламуванням Марії величезна кількість людей починає спілкуватися українською, цікавитись літературою, історією. Люди залюбки слухають прекрасний, ніжний голос Марії. Наповнюються різноманітними, переважно світлими та добрими емоціями, починають усвідомлювати глибину написаного видатними українськими митцями. Люди відчувають свою приналежність та гордість за свою країну. Нам неймовірно пощастило, що Марія Гончар, така самобутня та обдарована, така світла та щира, така талановита українка, не дивлячись на свою життєву історію, продовжує дарувати нам свій голос, своє світло та свій талант. 

Це безцінний скарб, за який, я особисто, безмежно вдячний». 

Тетяна Мітяєва, письменниця (с. Гостомель, Київська обл.) 

«У темні часи найбільше видно світлих людей» – Эрих Марія Ремарк. Саме такою талановитою, світлою людиною з прекрасним тілом і душею є чудова українка, аматор художнього слова Марія Гончар. Вона не тільки красива душею, але ще й сильна духом. Це людина, яка вміє знаходити сили, щоб піднятися над життєвими труднощами і продовжувати світити. Світити своєю творчістю, своїм талантом. Завдяки їй українці, які не байдужі до української поезії, мають можливість насолоджуватися віршами відомих письменників, як минулого, так і сьогодення України. На своєму ютуб-каналі вона вміло популяризує творчість Ліни Костенко, Лесі Українки, Миколи Вінграновського, Олени Теліги, Анатолія Кичинського та інших авторів.

Це їй вдається тому, що вона в своїй творчості справжня».

Валентина Карлаш, вчителька української мови та літератури, м. Дніпро

«Марієчко, з позиції педагога, Вашою творчою діяльністю має зацікавитися МОН, бо це популяризація не лише поезії, а й мови. Ваше просвітництво таке багатогранне, а зараз іще і в поєднанні з музикою.

Ваші поетичні монологи, а іноді й моновистави, це справжній скарб для вчителя, школярів та й студентів ВНЗ».

Ігор Куравський, підприємець (штат Іллінойс, США) 

«Дуже ніжно і чуттєво… про складні речі – просто..: міміка, жестикуляція, тембр, наголос... І то все на одному личку…»
 
Ігор Растівський, поет, музикант (м. Біла Церква, Київська обл.) 

«Марія Гончар – це щось незбагненно осліплююче.

Я був ошелешений, коли вперше почув, як вона декламує.

У виконанні Марії поезія стає ще більш еталонною, набуває кольорів, звуків, сенсів (які почасти незримі, коли ти читаєш вірш про себе).

Завдяки Марії наша поезія стала впорядкованою, багатшою. Щирістю струмує кожен рядок, прочитаний цією мужньою і талановитою жінкою. 

Неможливо не відчути струмені того сонця, якими Марія живить нас у цей тривожний час. Як же важливо нині популяризувати оте сокровенне, життєдайне і магічне слово.

Як же важливо відчувати тепло і чар того серця, що змогло обрати ритм, який лунає в унісон з нашими кроками і почуттями.

Марія Гончар змогла обрамити нашу поезію в той формат, де вона (поезія) відчувається не тільки цілісно, а ще й особливо щемно. 

Мені здається, що це те універсальне ядро краси і правди, якого нам колись так не вистачало».

Оксана Заєць, поетка, художниця (уродженка Рівненщини, мешкає у Празі)

«Голос, як Божий дар!

Можна бути хорошим поетом, але не володіти мистецтвом декламування, умінням доносити власне слово до слухача. Так буває. У цьому випадку поезія робиться прісною, вона не викликає емоцій, не утримує увагу слухачів. Адже поезія – це емоція, це стан, це політ. І щоб цей стан передати, його треба відчути, інакше це не працює. Щоб слово когось зачепило, ним треба вміти смакувати!

Господь цю тендітну дівчину наділив великим талантом. Вона вміє відчувати автора! Більше того, у неї своє бачення написаного, якась своя невловима філософія, мудрість життя, яка озвучується неймовірним голосом!

Недаремно колись люди вчилися ораторському мистецтву! Вміти переконувати – це свого роду зброя! І ось зараз, коли кожен українець робить, що може для перемоги над московською нечистю, Марія бореться і переконує словом. Поетичне слово у її виконанні знаходить відгук, воно вібрує, воно живе!

Вона дуже глибоко проживає вірші, емоційність виконання щира і природна, така, що повністю захоплює слухача. І слухач йде за нею, проживає разом з нею, кохає і ненавидить разом з Марічкою!

Це – талант!»

Лариса Вагилевич, поетка, керівниця літературної майстерні, учасниця творчого об'єднання «Молоді автори України» (м. Івано-Франківськ)

«Читати з любов'ю. І заворожувати словом.

Саме так творить унікальна Марія Гончар. Завдяки її пронизливому голосу, зм'якшеним інтонаціям, вдалим акцентам поезія стає пластичною, об'ємною, живою.

Дякуючи особливому дару декламаторки – цілитись словом у серце – з  українською поезією знайомиться все ширша авдиторія. Поезії сучасників і класиків стають символом, візією, проявленим словом.

Впевнена, що у Марії важлива культурна і стратегічна місія. 

І вона однозначно переможець на полі битви за автентичний контент, за українського читача». 

Тетяна Нємцева, авторка поетичної збірки «Мій світ» та етно-фотографиня (м. Болехів) 

«Поезія – це, передусім, про звучання. Приміром, звук трембіти у гірських околицях чутно по-різному: на полонинах, де відкритий простір, він один; біля підніжжях лісів, де відбувається резонанс із деревами, зовсім інший. А ще ця мелодія неоднаково віддзеркалюється у серцях: пастуха, який виводить хмаринки овечих отар; туристів, які зустрічають амарантовий захід сонця; поводирів, для котрих гірські схили нагадують домівку.

Описану вище асоціацію сколихнула у моїх роздумах масштабна та різностороння творчість Марії Гончар. Адже її прочитання поезій щемке, потужне, безпрецедентно унікальне, сповнене просвітів глибокодумних павз і цілющих роздумів.

Сергій Злючий, Микола Вінграновський, Ліна Костенко, Осип Маковей, Марта Борова, Максим Рильський, Володимир Тимчук, Марія Грицан, Юрій Іздрик, Сергій Жадан – це такий напрочуд лаконічний перелік з безлічі авторів, поезії яких декламує пані Марія. Вона є тим транслятором, який оприявнює своїм голосом спадок поколінь. А особливо хотілось би виокремити поезію шістдесятників: у злитті з її тембром голосу вона набуває ще більшої актуальності, торкається мембрани душі й заохочує відкрити для себе нових авторів.

Наостанок зауважу, що в часи війни Марія Гончар не переставала підтримувати кожного з нас такою тонкою субстанцією як слово. Художня фіксація її переживань перегукувалася із бурхливою емоційною палітрою тисячі українців. Її передовою стали вірші, в котрих ракетами зруйновані міста України, пронизані макоцвітними квітами та любистком листи до солдат ЗСУ, журливе чекання матерів, волосся яких посріблив туман сивини, а очі – застилають грона кришталевих сліз, крізь оптику яких світ має інший вигляд.

Та водночас її голос для мільйонів із нас колосально натхненний: він дає стимул рухатися далі й не впускати колючі гілки апатії у серця. Закочувати рукави й плести сітки, ліпити вареники з мереживними крайчиками, писати вірші, дихати, відчувати, проявляти стоїцизм і незламність». 

  

Ірина Каспрук, поетеса (м. Львів)

«У час, коли хочеться заховатись від усього світу, прихисток дає Слово.

У час, коли довго не гояться душевні рани, лікує Слово.

У час, коли хочеться стрибати до небес, дарує легкість Слово. 

Чуттєве декламування віршів Марією Гончар торкається душі і дає їй те, що потрібно саме у цей момент. Проживання кожного слова, ніжний голос, глибина поглядів, вишукані образи – усе це складається, мов пазли, у чуттєвих відео- та аудіопоезіях пані Марії». 

Ксенія Бондаренко (м. Одеса)

«Ви – неймовірна. Як художник володіє пензлем, Ви володієте словом. Це – мистецтво, це – стан душі, це – сила. Дякую Вам! Творчого натхнення»!

Юлія Ноель поетка, казкарка, оповідачка 

«Надзвичайний голос, геніальне відчуття кожного слова».

Наталія Олійник авторка (Черкащина)

«Я би Вас і дорослим, і дітям показувала (що, власне і роблю), бо дивитися і чути будь-яку річ у Вашому виконання – то ще те естетичне задоволення! Природа і гармонія. Саме те, що потрібно, аби закохатися в поезію і почати сприймати її, чути і відчувати».

Хлипавка Галина, кандидат педагогічних наук 

«Розкішне прочитання української поезії! Це справжнє мистецтво! Це місія – красива, благородна, важлива!»

Богдан-Олег Горобчук, поет, куратор мистецьких проєктів 

«Ти робиш велику справу! Навіть унікальну, я би додав».

Михайло Жайворон, член НСПУ, заслужений журналіст України, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС (м. Житомир) 

«Поети, зазвичай, не володіють мистецтвом виразного читання своїх творів, хоча краще них самих вряд чи хто інший зможе передати авторське бачення світу, почуття і настрої, розставити відповідні акценти. Але є люди, наділені Божим даром настільки талановито декламувати поезію інших авторів, що аж дух перехоплює від почутого. Серед них – Марія Гончар, надзвичайно обдарована дівчина із міста Кам'янське, що на берегах водосховища у середній течії Дніпра. Її воістину божественне декламування високо оцінили тисячі українців, вдячність яких «трансформується» у рекордну кількість вподобайок та слів вдячності під дописами й авторськими відеосюжетами на сторінці пані Марії у Фейсбук.

Це не просто прочитання тексту, а зазирання у душу кожного, кому хоч раз довелося слухати її ніжний і водночас потужний, проникливий голос. 

Вірші у її виконанні торкаються серця та залишають незабутні враження. Бо поезія, яку вона обирає для декламування, є зрілою, здебільшого довершеною, високохудожньою. А це неабияк важливо сьогодні, у час відстоювання української мови, її захисту та розвою на теренах нашої держави, цивілізаційного протистояння і взаємопроникнення культур. До того ж, вивчення віршів напам’ять та декламування – один із найефективніших способів засвоєння літературної мови на високому рівні. 

У її записнику вже багато віршів, на які має намір зняти відео.

Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Микола Вінграновський, Максим Рильський, Василь Симоненко, Олег Ольжич, Олександр Олесь, Олена Теліга, Ігор Римарук, Ліна Костенко, Наталка Поклад, Юрій Андрухович, Анатолій Кичинський, Ігор Павлюк, Богдан Томенчук, Петро Сорока, Євген Плужник, Сергій Злючий, Наталка Фурса, Юлія Бережко-Камінська, – це далеко не весь перелік з безлічі авторів, поезії яких декламує Марія Гончар, що також є свідченням тонкого смаку та щирості емоцій, її невгасимого ентузіазму у популяризації сучасної української поезії, гідної своєї високої місії у світовому літературному процесі. 

У її поетичному «репертуарі» – твори сучасних українських авторів, про які замовчує літературна критика або ж вони поки що знаходяться «у тіні». 

Наприкінці кожного місяця на сторінці Марії Гончар можна віднайти добірки читань.

Окрім естетичної цінності від почутих віршів, щоразу полонять серце детально продумані образи. Безумовно, ця богемна вишуканість посилює візуальне сприйняття. «Читаючи вірш, – зізнається вона, – в уяві візуалізується не лише його сюжет, а й образ, у якому хочеться продекламувати цю поезію. Завжди радію, якщо вдається гармонійно поєднати картинку зі змістом і, як завжди, прагну кращого результату!».

Вслухаючись в інтерпретацію тексту Марією Гончар, мимоволі знаходиш схожість із огранюванням коштовного каменю, котре делікатно посилює його первозданну красу. Але поезія – не камінь, не просто літери на папері, а щось більш значуще, метафізичне, непідвладне часові. Чуттєвість її декламування нагадує бутон квітки, який все більше розкривається, слово за словом. Та цей своєрідний посил до читачів відчувається не лише у словах, а й у жестах і поглядах. 

Є лише один спосіб написати слово і безліч способів – його промовити. І все – через інтонації. Правильне чи неправильне інтонування може повністю змінити зміст сказаного. Інтонація – важливий елемент культури мовлення, якому М. Гончар приділяє особливу увагу не лише під час декламування, а й у повсякденному житті. «У кожного своя пустеля і свої міражі», – ці слова Ліни Костенко по-особливому звучать з уст Марії. Бо у її житті було чимало випробувань, але вона справді вдячна Богові за кожну сторінку свого життя. Звісно, поезією можна молитися. Головне – щирість. 

Достовірно передати почуття іншої людини через вірш – дуже важко, втілити це у молодому віці – непросто, але популярність Марії Гончар у соціальних мережах (наразі на її сторінку в YouTube вже підписалося майже півтори тисячі користувачів) свідчить: інтерес до літератури є, і це слід підтримувати.