Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області

Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області

Музей історії місцевого самоврядування – перший подібний у Східній Європі й Україні, один із шесті філій ДНІМ ім. Д.І. Яворницького.

Місцеве самоврядування в демократичному суспільстві відіграє особливу роль. Історичний досвід та практика державотворення переважної більшості країн світу підтверджують це. Організовані за принципом місцевого самоврядування територіальні громади представляли собою і є сьогодні первинною та найбільш стійкою формою соціально-політичної організації суспільства. Термін «самоврядування» з’являється у Європі у середині ХІХ століття (в Російській імперії у 1860-х роках) і є перекладом з англійського слова «selfgoverment».

Самоврядування в широкому розумінні є інститутом державного права, але найчастіше цей термін використовують у значенні «місцеве самоврядування». Слід зазначити, що сучасні науковці сперечаються з приводу визначення єдиного поняття «місцевого самоврядування». Умовно існують два підходи до вирішення цього питання: державне і суспільне (недержавне). Згідно першого, місцеве самоврядування – складова державного управління з деякими особливостями (децентралізованим характером). Інший походить з того, що громада має право на самостійне і незалежне від державної влади існування: місцеві проблеми і задачі (дороги, лікарні, школи, водопостачання) з технічного боку, в більшості випадків, краще вирішують місцеві діячі під контролем громади ніж ті, кого призначають з іншого регіону держави. Таким чином, місцеве самоврядування це і є здійснення місцевими жителями або їхніми обранцями обов’язків і повноважень, наданих їм законодавчою владою, або які належать за звичаєм.

Згідно Конституції України, місцеве самоврядування – це право і реальна спроможність органів місцевого самоуправління регламентувати значну частину державних справ і керувати нею, діючи у межах закону під свою відповідальність в інтересах населення. Крім того, це інститут, який керується виборчим органом, наділеним власними повноваженнями на певній території. Система місцевого самоврядування включає: сільські, селищні, районні, міські, районні в містах, обласні Ради народних депутатів та їхні органи, які є державними органами місцевого самоврядування.

Запровадження виборних інституцій у містах і селах наприкінці XIX ст. зумовило навіть появу нових міських статутів, хоча до реального самоврядування було ще й дуже далеко. Спроба створити умови для справді широкого, демократичного місцевого самоврядування була зроблена у часи Української Народної Республіки. За довгий час комуністичного режиму про місцеве самоврядування навіть і не згадували. У період існування України як радянської республіки у складі СРСР навіть саме словосполучення «місцеве самоврядування» як форма самоорганізації територіальних громад чи колективів було вилучене з ужитку. А саме «влада рад» вважалась найдемократичнішим здобутком «соціалістичного суспільства» і називалась «народовладдям», хоча формувалась і керувалась виключно однією комуністичною партією, яка не допускала будь-якої опозиції.

Уже з набуттям незалежності за невеликий проміжок часу місцеве самоврядування в Україні пройшло великий шлях, як з точки зору організаційних засад, правової бази, так і в плані наповнення реальними справами. За останні роки місцеве самоврядування в нашій державі змінювалося у напрямі від вкрай одержавленої моделі місцевого управління до схеми, яка передбачає реальну здатність територіальних громад самостійно, або під відповідальність органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Велику системо творчу роль у процесі розвитку місцевого самоврядування мало прийняття Конституції України, яка вперше в історії вітчизняного конституційного права в окремому розділі (Розділ ХІ. Місцеве самоврядування. Статті 140–146) закріпила статус та гарантії діяльності органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, що органи місцевого самоврядування є однією з головних основ розвитку демократії в Україні, в 2007 році було затверджено цільову регіональну Програму розвитку місцевого самоврядування в Дніпропетровській області, розраховану до 2011 року. Серед програмних заходів, окремим пунктом визначено створення музею історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області.

Мета новостворюваного музею: реконструювати і представити багатогранну історію місцевого самоврядування краю з часів запорозького козацтва до сьогодення, виявити імена діячів органів самоуправління Придніпров’я, які працювали в різні часи на благо суспільства, узагальнити досвід роботи кращих, найактивніших місцевих обранців минулих років і на базі зібраних, систематизованих і належним чином упорядкованих джерел виховувати і просвіщати фахівців самоврядування, широку громадськість, підростаюче покоління, залучаючи їх до активної участі в управлінні і самоврядуванні.

Процес створення музею історії місцевого самоврядування на базі Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького має мету реконструювати історію самоврядування нашого краю з часів середньовіччя і до сьогодення. Це сприятиме використанню і розповсюдженню набутого і узагальненого досвіду роботи місцевого самоврядування. Щоб втілити ідею побудови будь-якої експозиції, необхідно здійснити цілу низку робіт: провести наукові дослідження, здійснити пошук експонатів, реалізувати художній проект, і, нарешті, організувати ефективну науково-просвітницьку роботу самого музею, який повинен повноцінно жити. Тому першим кроком на шляху до створення музею у 2006 р. була презентована виставка, присвячена історії будівлі Дніпропетровської обласної ради, де, власне, і планувалося створити новий музей.

Історія цього будинку починається на початку XX сторіччя. Перше приміщення Катеринославського Комерційного училища, відкритого у 1901 р., не вміщало у своїх стінах великої кількості учнів, тому, за клопотанням Опікунської ради училища, Міська Дума відвела ділянку землі для спорудження нової будівлі. Завдяки ініціативі міського голови, голови Опікунської ради О.Я. Толстікова зібрали кошти і розпочали будівництво нового постійного корпусу для навчального закладу, який урочисто заклали 23 липня 1904 р., а 9 вересня 1905 р. у ньому розпочалися навчання.

Споруджений за проєктом талановитого катеринославського архітектора Д.С. Скоробогатова, триповерховий будинок училища, як відзначали сучасники, належав до кращих будівель подібного типу в Росії. У 1935 р. після масштабної пожежі будинок був реконструйований за проєктом відомого архітектора О.Л. Красносельського і надбудований ще двома поверхами, внаслідок чого були втрачені вінцеві елементи та внутрішнє коридорне планування. У 1978 р. будівля набула статусу пам’ятки історії. Наразі у будинку плідно працює Дніпропетровська обласна рада.

Музей був відкритий в 2007 році, його експозиція займає понад 200 квадратних метрів і розповідає про самоврядні традиції краю. Привертає увагу унікальний дизайн приміщення. Над ним працював художник Дніпропетровського історичного музею ім. Д.І. Яворницького Юрій Малієнко. Ініціатором створення музею був тодішній голова обласної ради Юрій Вілкул.

Головну ідею музею можна сформулювати так: через історичні події, пов’язані з розвитком самоврядування, висвітлити персонологічний аспект, який у розкритті теми є найважливішим. Хронологічні межі – від часів Київської Русі до сучасності. Матеріали (оригінальні та комп’ютерні копії), зібрані в експозиції, вирізняються різноманітністю, але об’єднані однією тематикою, яка відображає історію розвитку самоврядування нашого краю: експонати з фондів ДНІМ, особисті речі представників самоврядування, передані до музею родинами, типологічні предмети ХІХ – ХХ століть, а також матеріали з усіх районів області. Крім того, експозиція базується на основі новітніх сучасних досягнень у галузі електронних засобів інформації, що надає можливість паралельно з широким використанням традиційних музейних засобів активно впроваджувати у музейну справу комп’ютерну техніку, створити своєрідну віртуальність музейної композиції.

У фондах музею десять тисяч експонатів. Це – документи та речі, що належали керівникам Дніпропетровщини, багато з яких – подарунки селищних рад із різних районів області. Це: паспорти районів, списки працівників установ самоврядування, документальні джерела (рішення, протоколи засідань місцевих рад, примірники періодичних районних видань (газети, журнали, бюлетені), різноманітні фотографічні, документальні матеріали, речові джерела – елементи одягу (окуляри, сорочки, головні убори тощо), особисті речі депутатів, печатки виконкомів сільських рад, грамоти, кубки, сувеніри, щоденники, щотижневики, записники, ручки, папки, портфелі, годинники тощо. У формуванні матеріалів практичну допомогу надав Інститут Археології НАН України стосовно першого розділу експозиції, у якому містяться джерела, що дають можливість переконатися у глибокому історичному корінні самоврядування нашого краю. Інститутом передано більш ніж 3000 предметів із розкопок 1970–1989 рр. поселення на Ігренському півострові, що є одним із унікальних явищ археологічного комплексу у гирлі Самари і взагалі являє собою безперервний культурний шар, датований різними періодами.

Музей постійно комплектував і продовжує збирати матеріали про проведення виборів до центральних і місцевих органів самоврядування та їхню діяльність, особисті матеріали окремих депутатів усіх рівнів (фотографії, депутатські посвідчення та значки, документи про виробничу та громадську діяльність, нагороди тощо). Певна наявність специфічних експонатів (робочі столи, крісла, кабінетний диван, письмове приладдя, настільні лампи, годинники, шафи, сейф, друкарські машинки, сувеніри) дає змогу зробити реконструкцію образу кабінетних інтер’єрів земського діяча кінця ХІХ і радянського чиновника середини ХХ століть.

З системою самоврядування пов’язані імена багатьох катеринославських, з 1926 року – дніпропетровських, діячів, які зробили внесок у розвиток нашого краю, його індустріальну розбудову, соціально-культурні перетворення. З великої кількості непересічних особистостей – діячів місцевого самоврядування деякі з них: І. Шевелев, І. Пчолкін, І. Алексєєнко, І. Яковлєв, О. Поль, О. Толстіков, І. Греков, І. Єзау, І. Способний, М. Родзянко, М. Урусов, Г. Петровський, тов. Бєляєв, Медведєв, М. Гавриленко, Б. Кармазин, Є. Качаловський, Л. Брежнєв, В. Щербицький, В. Пустовойтенко, В. Яцуба, І. Куліченко та інші. І ще один дуже важливий рівень показу – життєдіяльність волосних, районних органів самоуправління краю, – матеріали до якого заплановано показати за допомогою сучасних електронних засобів.

Протягом багатьох років досвідчені співробітники музею В. Лазебник, Л. Маркова, В. Сацута, Т. Цимлякова проводять науково-дослідну евристичну роботу, яка стосується життєдіяльності представників місцевого самоврядування XIX–XX ст.

Останнім часом опубліковано чимало матеріалів, які безпосередньо розповідають про діяльність напівзабутих особистостей у сфері місцевого самоврядування краю: М.Б. Герсеванова – другого голову Катеринославської губернської земської управи (1867–1869 рр.), який працював у складний період становлення земських установ; В.Д. Олега – фахівця Губфінвідділу, що входив до складу Катеринославського губвиконкому на початку 1920-х рр.; діяльність працівників місцевого самоврядування, а саме – голів міської ради за період з 1927 року по 1941-й рік – Ф.Ф. Рязанова, Г.Ю. Богданову, П.Д. Сорокіна, С. Михайлова, М.В. Голубенка, П. Бєляєва, Б.Л. Мірошниченка, П.А. Найденова – голову Дніпропетровського облвиконкому, М.О. Щелокова – голову міськвиконкому, на долю яких випала організація життя області та міста у часи Другої світової війни 1941–1945 рр. Ці публікації дуже допомогли сформувати напрямки пошуку матеріалів і розкрити багато невідомих сторінок з історії краю.

Стан розробки історії самоврядування в нашому краї дає можливість окреслити такий варіант її потенційного тематико-хронологічного висвітлення: відтворити послідовно і докладно сторінки з історії самоврядування краю за такою схемою:

1. Запорозька Січ (ХІV–ХVІІІ ст.) як самобутня система самоврядування.
2. Розвиток самоврядування краю в імперський період з кінця XVIII до початку XX ст.
3. Катеринославське губернське земство, міська Дума, Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів у період української революції і політичних змагань 1917–1920 рр.
4. Діяльність органів народовладдя в радянський період 1921–1990 рр.
5. Місцеве самоврядування Дніпропетровської області в незалежній Україні.

Музей виконує роль поліфункціонального науково-практичного центру, націленого на узагальнення і розповсюдження досвіду роботи місцевого самоврядування, використовуючи музейну методику й практику здійснення всіх напрямків роботи.

Фото з фондів ДНІМ ім. Д.І. Яворницького

Створено: 24.03.2020.
Редакція від 26.03.2020.
Ірина Браславська
Бібліографія:

Воронкова В.Г. Местное самоуправление в посттоталитарном обществе: теоретические основы и проблемы организации // Наукові праці історичного факультету ЗДУ. Вип. VІІІ.– Запоріжжя: «Тандем-У», 1999.
Дніпропетровськ: Віхи історії. – Дніпропетровськ: Грані, 2001.
Козловський А.О. Історико-культурний розвиток Південного Подніпров’я в ІХ–ХІУ ст.– К.: Наук, думка, 1992.– 184 с.
Кочергін І. Катеринославська губернська земська управа в особах: біобібліограф. видання / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2010.– 132 с. (Сер.: «Достойники Придніпров’я»).
Лазебник В. Вірний слуга земству Микола Герсеванов // Моє Придніпров’я. Календар пам’ятних дат області на 2009 рік: бібліограф. покажчик / упоряд. І. Голуб.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 2008.– С. 248–251.
Маркова Л.М. Історія місцевого самоврядування у персоналіях (голови Дніпропетровської міськради 1920–1930 років) // Видатні особистості. Музейна персоналістика. [Матеріали обласної музейної наукової конференції, випуск, 10]. -Д.: АРТ-ПРЕС, 2008. — С. 149–158.
Сацута В.М. Керівники області і міста у буремному 1941 році // Видатні особистості. Музейна персоналістика: Матеріали обл. музейн. наук. конф., вип. 10].– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2008.– С.198–206.
Цимлякова Т.М. Фінансова та податкова політика місцевих органів влади в період НЕП (1921–1927) // Скарби музеїв: Матеріали обл. наук. конф. до Міжнар. дня музеїв 2003 р.– Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005.– С. 119–129.
Шапаренко Т.Л. Концептуальна модель музею історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області // Придніпров’я: історико-краєзнавчі дослідження: 36. наук, пр. / Ред. кол.: С.І. Світленко (відп. ред.) та ін.– Вип. 4.– Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2007.– С. 349–358.
***
Відео-екскурсія: Музей історії місцевого самоврядування Дніпропетровської області при Дніпропетровській обласній раді http://lelekasicheslav.blogspot.com/2015/06/03062015.html
Віртуальна оглядова екскурсія по експозиції „Музей історії і розвитку самоврядування Дніпропетровської області” http://212.3.96.115/museum
Капустіна Н.І., Бекетова В.М. МУЗЕЇ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ http://ir.nmu.org.ua/bitstream/handle/123456789/1722/15.pdf?sequence=3&isAllowed=y