Дмитро Кедрін – юний поет із Катеринослава

Кедрін Дмитро Борисович

  • 4 лютого 1907 – 18 вересня 1945 |
  • Місце народження: м. Юзівка Катеринославської губ. (нині Донецьк) |
  • поет

Талановитий поет Дмитро Кедрін починав свою літературну діяльність у Катеринославі.

Відомий старшому поколінню видатний російський, і дійсно талановитий, поет Дмитро Кедрін майже половину свого життя прожив у нашому місті – Катеринославі-Дніпропетровську. Тут почав писати, друкуватися.

Будинок, в якому мешкав юний поет. Фото подароване Л. Кедріною.

Народився Дмитро Борисович 4 лютого 1907 року на Богодухівській рудні в м. Юзівка Катеринославської губернії (тепер це м. Донецьк). Кілька pокiв його родина мешкала в м. Балті Подільської губернії, а 1913 poку переїхала до Катеринослава. В наступному році батько родини, рахівник Катерининської залізниці, помер. Мати працювала діловодом комерційного училища. Отже, вихованням Дмитра опікувалася його бабуся Неоніла Василівна, яка і прищепила йому любов до поетичного слова. Вона захоплювалася віршами, знайомила онука зі своїми улюбленими поетами – російськими, українськими, польськими, твори яких хлопчик чув від неї в оригіналі. Вона ж пізніше стала і його першою порадницею і критиком, коли юнак сам почав віршувати.

1916 poку Дмитро Кедрін вступив до комерційного училища, проте навчання перервала громадянська війна. 3 1922 по 1924 piк він навчався в Катеринославському технікумі шляхів сполучення, але теж його не закінчив. Юний Дмитро Кедрін не мав нахилу до фаху шляховика-залізничника, його вабила до себе поезія. Початок його перших літературних спроб припадає саме на цей час, він пише епіграми, вipшi на злобу дня, з шістнадцяти років починає серйозно та систематично працювати над віршами.

1924 року юнак став працювати в газеті «Майбутня зміна» (згодом – «Прапор юності»,  «Мегаполис Украины», припинила існування 1997 року). Додатком до неї виходив журнал «Молодая кузница» – «Літературно-художній і науково-популярний щомісячний журнал творчості пролетарської молоді» – так записано у підзаголовку. 

Засновником журналу, крім редколегії газети, була і літературна група «Молодая кузница», назва якої, власне, і стала назвою органу молодих літераторів, членом якої був юний Дмитро Кедрін. Журнал готував молодий колектив, просякнутий ідеями перетворення світу, отже часопис мав цікавий дизайн, матеріали оформлювалися численними сюжетними фотографіями, наклад видання становив 12 тисяч примірників. 

Перше число журналу побачило світ 4 лютого 1924 року, а вже у 6-му номері був надрукований вірш Д. Кедріна «Я ушел», в наступному – вірш «Бандит», обидва цілком витримані в Єсенінському стилі. В подвійному 9–10 номері, ювілейному, як зазначено на обкладинці, опубліковано уривок з його поеми «О Человеке». Тут же й невеличке фото самого автора – худенький юнак в окулярах і береті. Число журналу присвячене черговій річниці більшовицького жовтня, її керівникові – Леніну, і юний Д. Кедрін теж оспівує Ілліча. 

Фото Д. Кедріна в номері журналу. З фонду ДОУНБ.

Підшивка журналу «Мартен» за 1926 рік. Це теж літературно-художній часопис дніпропетровської творчої молоді. І тут теж поезії Д. Кедріна: передрук вище згадуваного уривку, вірш «Стройка». Уже перші вірші Д. Кедріна вигідно вирізнялися з усього, що друкувалось на сторінках згаданих часописів. 

Юний поет також активно друкується в інших катеринославських газетах, зокрема, газеті «Звезда», а також харківських і московських журналах, бере активну участь у виступах членів «Молодой кузницы» на заводах, в робітничих клубах, навчальних закладах. Пише він у цей час багато, його вірші надзвичайно популярні, хоча часто не дуже якісні. Проте, азарт  швидко минає, натомість виникають серйозні роздуми про долю власного поетичного обдарування.

На сторінках обох журналів постійно друкувалися звіти про роботу літературної групи «Молодая кузница», отже, можна прослідкувати за участю в її роботі й Дмитра Кедріна. У звіті літературної групи, надрукованому в «Мартені» читаємо «...ставши на крило в «Молодой кузнице», пурхнули до Москви, на велику дорогу, де їхні неабиякі таланти знайшли собі широке поле творчої роботи» («Мартен».– 1926.– № 12.– С. 16; пер. – І.Г.). Це – про трьох молодих поетів-друзів: Михайла Свєтлова, Михайла Голодного та Олександра Ясного. І далі: «Услід за цією «зграйкою» нинішнього літа рушила туди й інша – у складі обдарованих юнаків: Сосновіна, Кедріна і Кудрейка-Зеленяка. Незвичайна плодючість для Катеринослава!» (там же). 

У жовтні 1925 року Дмитро Кедрін теж виїхав до Москви. Там він прожив лише три місяці, проте перебування в столиці не було марним. Юнак швидко познайомився з відомими тоді поетами Йосифом Уткіним, Яковом Шведовим, Василем Казіним, Едуардом Багрицьким. Поезією останнього він надзвичайно захопився і поставив собі за мету досягти такого ж рівня. Він відвідав редакції московських газет i журналів, результатом чого його вipшi тричі були надруковані у столичній пpeci. Разом із іншими поетами виступав перед слухачами, побував на літературних вечорах відомих і визнаних поетів.

Проте, побачивши себе як поета на тлі мистецького середовища столиці, Кедрін зрозумів, що йому потрібно шукати власну дорогу, а не наслідувати інших, створювати індивідуальне художнє обличчя. Крім того, роботи в Москві для нього не знайшлося, та й житла не було, довелося повертатися додому до Катеринослава. 

Повернувшись, він знову продовжив працювати в «Грядущей смене», багато й наполегливо писав, критично ставлячись до написаного, прискіпливо порівнюючи власне писання зі  зразками російської класичної та сучасної поезії. Дмитро Кедрін не закінчив навіть училища, але активно вчився самотужки, багато читав, занотовував, роздумував над питаннями психології творчості, художньої майстерності, історії та теорії літератури. У цей період він дуже рідко друкував власні вірші в пресі. 

До 1931 року Дмитро Кедрін мешкав у Дніпропетровську, і цей період життя мав непересічне, важливе значення для нього: саме тоді завершилося його формування як поета – талановитого, оригінального, самобутнього. Саме тоді він близько познайомився з директором Дніпропетровського історичного музею академіком Дмитром Івановичем Яворницьким. Спілкування із «запорозьким характерником», археологом, істориком, письменником, фольклористом дало молодому поетові можливість познайомитися з джерелами української усної народної творчості, що пізніше відобразилося в його поезіях «Серце», «Пісня про пана», «Кров», «Дума», «Мати» («Улюбленця-сина в похід проводжала старенька...»), «Ой, на Bepбi в полі...». 

Останні п’ять років життя Дмитра Кедріна в Дніпропетровську минули в ненастанній праці, самовдосконаленні, caмoocвiтi, творчому зростанні та формуванні мистецької особистості. Переїхавши в 1931 році до Москви, поет відразу здав до видавництва збірку віршів «Свідки», яка вивела його в шерег визнаних поетів. 

Дмитро Кедрін став відомим російським поетом, подальше своє недовге життя він прожив у Москві, талант свій віддав Росії. Але й роки молодості, прожиті в Україні, залишили слід у його творчості. «Міст Катеринослава», «Дніпропетровськ», – ці й інші поезії – спомин про Україну, про наше місто.

* * *
На початку 1967 року у Дніпропетровську на будинку залізничного технікуму, де колись навчався Дмитро Кедрін, відкрито меморіальну дошку на його честь. На відкриття приїжджала дружина поета Людмила Іванівна, котра усе своє життя поклала на те, щоб донести до читача ім’я та творчість свого чоловіка. Тоді ж вона подарувала обласній науковій бібліотеці книгу Д. Кедріна «Краса» і фотографії з сімейного архіву.

У «Літературному музеї» Дніпра створена експозиція, присвячена молодому Дмитрові Кедріну. Його поезії свого часу перекладав талановитий дніпровський поет Григорій Прокопенко.

 

Тітульне фото з сайту: https://radiovera.ru/rifmyi-zhizni-dmitriy-kedrin.html

Вірші Д.Кедріна

 

 

Створено: 04.04.2018.
Редакція від 06.04.2018.
Ірина Голуб
Бібліографія:

Кедрін Д.Б. Вибране: вірші, поеми, драма.– Дніпропетровськ: Січ, 2007.– 298 с.
Кедрін Д.Б. Вибране / Пер з рос. Г. Покопенка.– Дніпропетровськ: Січ, 2005.– 174 с.
Кедрин Д.Б. Соловьиный манок: стихотворения, поэмы.– М.: Книга, 1990.– 381 с.
Кедрин Д.Б. И минуло время.– М.: Молодая гвардия, 1989.– 192 с.– (В молодые годы).– Библиогр.: с. 186.
Кедрин Д.Б. Чистый пламень: Книга стихов / сост. С. Д. Кедрина.– М.: Современник, 1986.– 333 с.: портр., цв. ил.
* * *
Кедрина С. Жить вопреки всему. Тайна рождения и тайна смерти поэта Дмитрия Кедрина.– Дніпропетровськ: Моноліт, 2006.– 365 с.
* * *
Лабузов О. «Талановитий невдаха» Дмитро Кедрін // Експедиція XXI.– 2010.– № 3.– С. 10–11.
Чабан Н. Тайна рождения и тайна смерти // Зоря Город.– 2012/1. – № 9 (29.02–01.03).– С. 22.