Бал як дзеркало часу. Ч. 1. Катеринославські дворянські бали

Бал – настоящая находка
Для юных франтов и для дам;
Его с восторгом ждет красотка,
Он праздник пасмурным отцам.

Федор Кони

Старше покоління, певно, пам’ятає дитячу гру «Ви поїдете на бал?» А чому б і ні? Хочеться хоч раз здійснити мандрівку в минуле – туди, де носили криноліни, їздили у фіакрах, де долі людей, а інколи і цілого міста залежали від того, що відбувалося на балах. «Потьомкінський палац» – гукаємо візнику. Ось він, наче крила великого птаха розкинувся на пагорбі – Потьомкінський палац Катеринослава (сьогодні Палац студентів м. Дніпра), збудований за проектом І.Є. Старова. Але все в свою чергу…

  

Мандрівка в історію балу

В Україні бали відомі з XV, а масовими стали у XVIII столітті. В другій половині XIX століття танцювальні вечори здобули популярність і в провінційних містах України, зокрема й у Катеринославі. Бали були різні: дворянські, народні, благодійні, бали-маскаради, випускні. Влаштовували їх дворяни, купці, ремісники, художники, артисти, навіть робітники.

Дворянські бали проводилися найчастіше в Потьомкінському палаці, у Будинку Дворянських зборів або Англійському клубі. На початку XX ст. місцеве купецтво організовувало бали-маскаради у приміщеннях Громадського (сучасна обласна філармонія) та Комерційного зібрань. Бали-маскаради інколи проводили в приміщенні Зимового театру, «народні бали» – у двоповерховому будинку Рагінського (вул. Шмідта).

У 1857 році літератор Микола Баллін згадував:

«Когда я приехал в Екатеринослав, это был совершенно танцевальный город. Все дни недели были разобраны: все екатеринославское общество каждый день собиралось вечером то у одного, то у другого, то у третьего из обывателей. Собирались на чай, старики садились за карты, а молодежь танцевала. Я добросовестно ежедневно отправлялся вечером часу в восьмом на танцы и занимался танцами до раннего утра».

Дворянські бали

Бал – це особлива подія в житті людини XIX століття, важливий структурний елемент дворянського побуту, це – місце відпочинку та спілкування для дворянина. На балах формувалася суспільна думка, а промах у танцях міг коштувати кар’єри.

«Тут реалізовувалося приватне життя дворянина: він не був ні приватною особою в приватному побуті, ні служивою людиною на державній службі – він був дворянином у дворянському суспільстві, людиною своєї спільноти серед своїх».

Юрій  Лотман

Гортаємо «Статистическія свъденія о Екатеринославской губерніи за 1862 годъ». Катеринослав нараховував з числа дворян: спадкових – чоловіків 460 і жіночої статі – 500; особистих – 566 і 549 відповідно. «Памятная книжка Екатеринославской Губерніи на 1867 годъ. Часть II» нараховує 688 і 725 дворян спадкових і 879 та 849 особистих відповідно. Загалом дворянства нараховувалося понад 2 тисяч осіб.

Бал у XIX ст. був головною формою спілкування і просвітництва для більшості міських мешканців. На балу цінилося три вміння: одягатись, танцювати та спілкуватися. Бал – це, перш за все, місце зустрічі та спілкування людей, це культурні манери, танці для душі. Аристократизм, гідність, честь, краса – ось перші слова, які асоціюються зі словом бал.

Традиційно бальний сезон тривав від Різдва (25 грудня за ст. ст.) і до останнього дня Масляної. В інші пори року бали влаштовували рідко, в особливих випадках. Катеринославські дворянські бали найчастіше проводилися в Потьомкінському палаці. В Будинку Дворянського зібрання або Англійському клубі бали вже мали позастановий характер, присутні були й чиновники, й купецтво.

  

Незважаючи на провінційність Катеринослава, на бали витрачали купу грошей, їх проводили з небаченою пишністю та блиском. На них можна було потрапити за запрошенням, особливо на благодійні та сімейні бали, і це було честю для дворянина, символом багатства та визнанням його статусу. Про бали-маскаради сповіщали місцеві газети.

«20 января в Потёмкинском дворце состоялся бал, данный дворянами А.И. Суркову; приглашённых было до 500 человек. Бал закончился в 6 часов утра»

«Днепровская молва», 24 січня 1899

«Дворянский бал»

«23 января в Потёмкинском дворце состоялся бал, устроенный предводителями дворянства в честь губернского предводителя князя Н.П. Урусова. Старинные залы дворца «великолепного князя Тавриды» с их убранством и архитектурой, выдержанными в строгом стиле, наполнились к 11 часам вечера парадно одетой многочисленной публикой, и блестящие светлые туалеты дам красиво выделялись на тёмном фоне фраков и мундиров мужчин. Распорядители бала встречали дам при входе в главный зал, подносили им бутоньерки из живых цветов. Около 11 ч. вечера, когда прибыл князь Н.П. Урусов, оркестр 34 артиллерийской бригады, под управлением А.Х. Векслер-Стрижевского, заиграл встречный марш. Последовал затем полонез, который открыли шедшие в первых парах князь Н.П. Урусов с супругой губернатора В.Ф. Якуниной и губернатор В.В. Якунин с княгиней В.Г. Урусовой. По окончании полонеза начался вальс, потом до 1/2 3 часов ночи танцевали вальс, кадриль и мазурку. Первый тост был провозглашён за здоровье «Первого дворянина земли Русской», Государя Императора... Затем следовали тосты: в честь князя Н.П. Урусова, за здоровье г. губернатора В.В. Якунина, за здоровье радушных хозяев — гг. уездных предводителей дворянства, за русскую армию и др. Во время ужина оркестр исполнил: 1) Марш, посвящённый князю Н.П. Урусову; 2) Попурри из «Жизни за царя» Глинки; 3) Petіte Vales В.В. Маламе; 4) Попурри из «Пиковой дамы» Чайковского; 5) «Креолка» Атцлера; 6) Попурри из «Евгения Онегина» Чайковского; 7) Мазурка Венявского; 8) Марш из «Руслана и Людмилы» Глинки; 9) «Чары весны» Штрауса; 10) Марш из «Аиды» Верди; 11) Попурри из романсов Вяльцевой; 12) «Фауст» Гуно. Бал закончился около 6 часов утра».

«Днепровская молва», 12 січня 1899

Бали відбувались у величезних і прекрасних залах, оточених колонами, все освітлювалося безліччю воскових свічок у кришталевих люстрах і мідних стінних свічниках. Ось як описує бал у Катеринославі на початку XIX ст. Олена Ган у повісті «Ідеал».

«Дом дворянского собрания был великолепно освещен; плошки на воротах, плошки у подъезда; кареты, коляски, брички, сани везли целые грузы бабушек, маменек, дочек, внучек. Собрание было блистательное. Два жандарма, стоявшие у крыльца, не успевали отгонять опорожненных экипажей. Канцелярские стряхивали снег со своих шинелей, артиллеристы, смотря с улыбкой презрения на этих фрачников, гордо расправляли усы и всклоченные волосы. Но то ли еще было в зале!

Четыре люстры величаво спускались с потолка; вдоль стен расставлены были диваны, крытые оранжевым ситцем с зелеными узорами, а на передней части залы, под огромным зеркалом, стояли два пунсовые кресла. На хорах тринадцать человек музыкантов сидели, в ожидании входа губернатора, с поднятыми смычками, готовясь огласить залу при его вступлении полонезом из «Русалки».

На балах грали, пліткували і філософствували. Біля ломберних столів грали в карти, шашки, шахи. Музиканти розміщувалися біля передньої стінки на довгих, встановлених амфітеатром лавках.

«Диваны были уже заняты дамами всех возрастов и чинов; статские смиренно расхаживали по зале с круглыми шляпами в руках; кавалеристы с нетерпением бряцали шпорами; старики умильно кружились подле расставленных карточных столов, но никто не начинал ни танцевать, ни играть. Общество походило на огромного истукана, для которого душа не была еще ассигнована».

Олена Ган «Идеал»

Танці, моди та залицяння

В танці я тобі розкажу,
Як кохаю тебе безмежно.
Кожним рухом тобі покажу,
Як обожнюю обережно.
Оксана Вишневська

«В ритмі танцю»

Існували загальні для всіх балів правила поведінки. Бал не починався без губернатора.

«…бьет десять часов; на всех лицах нетерпение; но все сидят как прикованные. Вот влетело в залу розовое облачко, предвестник яркого светила. Это был городничий. Ропот надежды пробежал по всему собранию; от дверей до пунсовых кресел составилась широкая дорога, и глубокое молчание воцарилось в зале, как на море тишь перед грозою; музыканты ударили в смычки; радостный трепет потряс молодых девиц до самого основания, и губернатор важно вошел в дверь, ведя под руку свою величественную половину, украшенную блондами, цветами, перьями, ярко-малиновым беретом и бронзовою фероньеркою, которой три висящие стеклышка качались как маятники над ее широким носом. При входе в залу он вручил шляпу свою дежурному чиновнику, который нарочно для того стоял у дверей с самого начала вечера. Губернатор и губернаторша продолжали шествие; все склоняло головы по мере их приближения, дамы вставали с мест: да! вставали; таков непреложный этикет губернских балов. Только военные позволяли себе кланяться с развязным видом. Грозная чета опустилась на мягкие кресла; дамы окружили губернаторшу, и она снисходительно кивала им головой, а некоторых милостиво спрашивала даже о здоровье. Но более всех суетилась приехавшая с ней маленькая полицеймейстерша, одетая по последней картинке московского модного журнала».

Олена Ган «Идеал»

Починався будь-який бал з урочистого полонеза-марша. Очолював танець господар балу, а також господиня з найголовнішим гостем балу. Танець лицарський, кожен жест кавалера підкреслював прихильність до дами. Він міг тривати близько години. Щоб розвеселити публіку інколи танцювали веселу польку.

  

Потім був романтичний вальс.

Переможений ритмом звучання
Я несу Тебе вихорем мрій,
Ти смієшся й знесилено падаєш
У колиску казкових подій!
Моє серце твоїм вільним подихом
Мимоволі сягає зірок,
Й Твоя вічність дарує, аж боляче,
Свій останній завершений крок…

Тетяна Мандзюк «Вальс»

А може інакше…

«Вальс, столько оклеветанный, но все-таки любимый танцующим светом, если ты где-нибудь сохранил свою непорочность, то это в тесных залах провинциальных городов, где ловкие кавалеры не поддерживают своих дам, но часто держатся за них, чтобы не сбиться с такту и не спутаться ногами с следующею парою; где длинные шпоры кавалеристов беспощадно впиваются в женские ножки; где запах помады, которою многие кавалеры так щедро намазывают свои волосы, заставляет танцорок отворачивать носики и пламенно желать окончания тура.

Олена Ган «Идеал»

Далі інші танці: угорський, краков’як, падепатинер, падеспан, падекатр... На балах існував певний танцювальний порядок, і все знали, що за так званими дрібними танцями буде перша кадриль, потім за розпорядком друга, третя. Після четвертої кадрилі та дрібних танців, як правило, танцювали вишукану мазурку. Це вже особливий танець. Він, як і кадриль, у всіх дам заздалегідь був розписаний, і кожен кавалер, кожна дама знали, коли і з ким вони танцюють. У справжніх красунь навіть були спеціальні записнички – карне, в яких вони зазначали своїх партнерів на кожний танок вечора. Для дам було неприйнятним приходити на бал без квітів.

    

Серед усіх танців мазурка і грайливий котильйон були найбільш «важливими» з тієї причини, що після мазурки кавалер вів даму до столу на вечерю, де можна було поспілкуватися, пофліртувати і навіть зізнатися в коханні. Порядок танців демонстрував перехід від церемоніалу до гри. Етикет забороняв чоловікам тиснути дамі руку, надто близько наближатися до неї та говорити двозначні компліменти.

Бал закінчувався вечерею, пригощалися в бічних вітальнях біля невеликих столиків, довкола яких гості збиралися своїми гуртами. Крім того на балах завжди був відкритий буфет із різними закусками та напоями. Часто як доповнення до танців були виступи артистів або концерт, елементи спектаклю.

«В половине бала танцы прервались; из ближней комнаты выскочил мальчик лет двенадцати, одетый в фантастическо-казацкое платье, с тамбурином в руках, и для увеселения публики пустился выплясывать казачка. Этот приятный сюрприз повторялся неотменно на каждом бале знаменитого амфитриона, который, обходя вокруг залы, восклицал: «Не правда ли, какой талант!» На что зрители, кланяясь, отвечали всегда: «Истинный талант, ваше превосходительство! Сущий гений!»

Олена Ган «Идеал»

Бал заміняв «сучасні дефіле», де всі вбрання, пошиті на замовлення, були творами високої моди. Дами ці сукні, як правило, вдруге вже надягали рідко. Чоловічі костюми теж не відставали від моди. Від жіночого костюму вимагалась свіжість і новизна, від чоловічого – простота й елегантність. Головне, щоб костюм демонстрував у танці шляхетну грацію, природність і невимушеність, впевненість рухів і жестів.

  

Музика й танці були частиною дворянської освіти. Бали представляли ще й чудову можливість отримати або передати інформацію, яку неможливо було отримати офіційним шляхом, тут миттєво поширювалися плітки, чутки тощо. На балах зав'язували знайомства і нерідко вирішували питання кар’єри, формували громадську думку, і тому мистецтво спілкування тут грало величезну роль.

Існують легенди, що на Катеринославських балах побували імператорські особи – Микола I, Олександр II, і навіть поет Олександр Пушкін.

Надалі почали впроваджуюватися бали-маскаради, для простолюду з’являються народні бали.

Додаткові посилання:
Бал (танці)
«ЕМАНСИПАЦІЯ» бально-маскарадної культури Катеринослава на зламі xix - xx століть?
Найстаріший клуб Дніпра — престижний Англійський клуб
Старинные женские штучки. все для бала​
Московский дворянский бал XVIII века​
Традиції влаштовувати в Україні великосвітські королівські та шляхетські бали сягає часів Руського (Давньоукраїнського) Королівства
Громадські бали та концертна культура XVIII століття
Великосветские развлечения и балы в живописи художников 19-20 веков
Балы в живописи
Балы и маскарады в живописи
Подборка картин «Бал в живописи»
Традиції влаштовувати в Україні великосвітські королівські та шляхетські бали сягає часів Руського (Давньоукраїнського) Королівства
Балы 19 века.История.Правила.Подлинники. Аксессуары.Крой