Бібліотека катеринославської «Просвіти

Бібліотека катеринославської «Просвіти

Україна, Дніпропетровська область

Діяльність бібліотеки-читальні катеринославського товариства «Просвіта» за період 1905–1915 рр.

Бібліотека катеринославської «Просвіти»: історія відкриття, формування фондів і створення читацького кола

Історія бібліотеки катеринославської «Просвіти» тісно пов’язана з історією та суспільною діяльністю товариства. Бібліотека комплектувалася, згідно із завданням товариства, україномовними виданнями і загалом відповідала вимогам часу.

Відкриття бібліотеки

Ідея заснувати «Просвіту» в Катеринославі виникла у місцевих українських інтелігентів, які мріяли розпочати просвітню діяльність серед мешканців міста. У 1905 р. губернатор О. Нейдгарт затвердив статут нового товариства, метою якого мало стати сприяння духовному розвитку українського народу шляхом розповсюдження української літератури та мистецтва. На перших засіданнях товариство вирішувало питання щодо відкриття бібліотеки та облаштування фондів, однак важке матеріальне становище перешкоджало цій справі. Відомо, що дозвіл на відкриття бібліотеки катеринославської «Просвіти» був виданий адміністрацією ще у 1908 р., однак через відсутність приміщення бібліотеку так і не відкрили. Катеринославський губернатор О.Б. Нейдгарт (1905–1906) //https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B5%D0%B9%D0%B4%D0%B3%D0%B0%D1%80 %D0%B4%D1%82,_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B9_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Neidgart_Alexey_Borisovich.jpg

У 1912 р. член товариства, гірничий інженер Брянського заводу М.М. Нечипоренко порушив питання про власне приміщення товариства, в якому б розмістилася бібліотека. Його підтримав активний член катеринославської «Просвіти», член ради, писар Б.І. Усик-Базилевський, відстоюючи необхідність бібліотеки української книжки. Але бібліотеку знову не вдалося відкрити для читачів.

Питанню про відкриття бібліотеки були присвячені загальні збори товариства у 1913 р., які відбулися в Англійському клубі. На придбання книжок у 1913 р. Рада виділила 150 крб., розглянула бібліотечний статут та обрала завідувача бібліотеки П.А. Щукіна. Бібліотеку відкрили у вересні 1913 р. за адресою: вул. Козача, буд. 56. Орендна оплата за приміщення становила 20 крб. на місяць. Бібліотека розташовувалась у двох окремих кімнатах. На час відкриття бібліотеки добродійка Г.Я. Куличенко, член катеринославської «Просвіти», дружина поміщика та культурного діяча А.Ф. Куличенка, подарувала у читальню стіл та чотири лави; інженер І. Пінчук – книжкову шафу вартістю 15 крб. Рада товариства придбала шафи для книжок на суму 113 крб. 80 коп.

З 1908 р. у катеринославській «Просвіті» працює бібліотечна секція, до складу якої у 1913 р. входило 15 осіб. Вони опікувалися упорядкуванням бібліотечних справ, комплектуванням фондів і надавали допомогу завідувачу щодо вирішення бібліотечних справ. У 1914 р. бібліотечна комісія нараховувала вже 24 особи. Бібліотека-читальня катеринославської «Просвіти» мала ім’я Т.Г. Шевченка. У приміщенні бібліотеки було відкрито продаж книжок товариства, розпочато роботу зі складання зразкового каталогу для народних бібліотек, але її припинили у зв’язку з початком Першої світової війни. Поповнення бібліотечних фондів було незначним.

У 1913 р. бібліотекарем просвітянської бібліотеки було обрано П.А. Щукіна, через деякий час губернатор затвердив його на посаді завідувача означеної бібліотеки. Завідувач відповідав за бібліотечне обслуговування, бібліотечні фонди та господарські справи. П.А. Щукін народився в Катеринославі у 1891 р. Освіту здобув у Катеринославському міському училищі, потім закінчив технічні курси. У Катеринославі початку XX ст. він відомий як активний просвітянин, літературознавець, видавець. З 1912 р. П.А. Щукін – член товариства катеринославської «Просвіти». З 1915 р. брав участь у підпільній діяльності, за що неодноразово був заарештований поліцією. У 1921 р. за рішенням Катеринославського губчека П.А. Щукін був розстріляний за участь у підготовці повстання в Україні. Завідувач бібліотеки витрачав кошти на придбання нових видань і переплетення книжок. За опалення (дрова та вугілля) П. Щукін сплачував 78 коп. щомісяця. Окрему статтю витрат становили бланки для бібліотеки-читальні (бібліотечна техніка) у розмірі 7 крб. 50 коп. (1913 р.). У тому ж році на бібліотеку витрачено 140 крб. Допомагали П. Щукіну члени бібліотечної комісії: Г.О. Авдієнко, О.Д. Бевзенко, О.О. Борщевська, Й.Л. Гусак, Б.І. Усик-Базилевський та К.Є. Шипота.

Згідно з бібліотечним статутом було визначено правила користування: брати не більше двох книг на термін до 10 днів та одного журналу – на 5 днів без завдатку. За загублені книжки читачі сплачували грішми. У правилах зафіксовано, що література з читальні додому не видавалася; за кожний прострочений день був запроваджений штраф у розмірі 3 коп. за одне видання. Перед тим, як видавати читачеві нові книги, окремі з них перепліталися. Бібліотека-читальня працювала у будні: з 18 до 21 год. ввечері, в недільні та святкові дні – з 12 до 13 год. вдень та з 18 до 21 год. ввечері. Рада товариства мала право продовжити роботу бібліотеки для читачів до 22 год. увечері.

Формування фондів

За складом і змістом просвітянська бібліотека була цінним зібранням українських друків XIX – початку XX ст. На початок заснування бібліотека нараховувала 256 книжок, які поділялися на три великі відділи. Найбільшим за обсягом був белетристичний відділ (проза, поезія та драматичні твори) кількістю 174 книжки. Видання з історії літератури, критична, публіцистична, біографічна література налічувала 50 книжок. До невеликого відділу, який охоплював історичні, географічні та інші видання, належали 35 книжок. До бібліотеки надходили пожертвування українськими і російськими книжками та журналами від О. Дорожинської, І. Пінчука, Б. Усик-Базилевського, Д. Яворницького. У 1912 р. для бібліотеки було замовлено книжок і періодичних видань на суму 27 крб. 12 коп. Загальна вартість бібліотечного фонду товариства «Просвіта» вже становила 191 крб. 89 коп.

Бібліотечна комісія купувала найбільш потрібні та цікаві видання. У 1915 р. бібліотечний фонд катеринославської «Просвіти» нараховував 361 книгу, переважно українською мовою. Тематична різноманітність видань свідчить про значну увагу, яку приділяла «Просвіта» освітньому розвитку та вихованню національної свідомості мешканців Катеринославської губернії.

Українські видання представлені художніми творами українських письменників XIX – початку XX ст. (Л. Глібов, Б. Грінченко (18 книг), М. Коцюбинський, М. Кропивницький, П. Куліш, П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, С. Руданський, В. Стефаник, І. Тобілевич, Л. Українка, О. Федькович, І. Франко). Просвітянська бібліотека значну увагу приділяла фонду історичних видань (К. Баладиженко «Иллюстрированная история Галичины», В. Винниченко, В. Доманицький «Про Галичину», «Про Буковину», Д. Дорошенко «Белорусы и их национальное возрождение в XV веке», О. Єфименко «Історія України», «Южная Русь», Г. Коваленко «Українська історія», О. Кониський, П. Чижевський «Про земство», Д. Яворницький (13 книг).

  Книга О. Єфименко «Южная Русь» (1905) // https://prom.ua/p893520380-kniga-yuzhnaya-rus.htmlПерший у Наддніпрянській Україні підручник з української історії Г. Коваленко «Українська історія» // https://twitter.com/falledlenin/status/1073864512850325504/photo/2

Літературний відділ містив книжки біографічного змісту та науково-популярні видання. Серед них були праці М. Бикова, С. Єфремова (10 книг), М. Комарова «П. Морачевський та його переклад св. Євангелія», І. Матушевського, М. Плевака «Про М. Шашкевича», М. Сумцова, А. Товкачівського «Григорій Сковорода». Фонди мали літературу, присвячену українському мистецтву, фольклору, медицині, освіті (М. Домонтович «Самовчитель гри на кобзі»; М. Драгоманов «Исторические песни малорусского народа. Т. 1»; А. Кащенко «Про рибалку та рибку»; М. Левицький «Лікарський порадник»; М. Шумицький «Український архітектурний стиль»). Окремо було виділено підручники, фонд яких представлений 18 назвами. Найбільшу кількість становили граматки (С. Русова «Український буквар», Т. Хуторний «Читанка», С. Черкасенко «Граматка», Г. Шерстюк «Українська грамотка»). «Просвіта» поповнювала бібліотечні фонди підручниками з різних галузей знань: з математики (О. Кописький «Арифметика», О. Савицький «Геометрія»), географії (С. Рудницький «Коротка географія для України», С. Русова «Початкова географія»), мовознавства (О. Базилевич «Рідна мова», Б. Грінченко, С. Єфремов «Історія письменства»).

М. Драгоманов «Исторические песни малорусского народа. Т. 1 //https://www.directmedia.ru/book_75776_Istoricheskie_pesni_malorusskogo_naroda_S_obyasneniyami_Vl_Antonovicha_i_M_Dragomanova_Tom_1/М. Домонтович «Самонавчатель гри на кобзі // https://toloka.to/t32800

Члени просвітянського товариства піклувалися про створення фонду періодичних видань, кількість яких у 1914 р. уже становила 11 назв. Їх придбання мало спорадичний характер, тому українська преса «Просвіти» складалася не з повних комплектів. Бібліотека товариства мала журнали та газети, які друкувалися українською мовою, адресувалися українському читачеві, відображали інтереси українського народу. Необхідність таких видань була викликана часом. Серед них «Літературно-науковий вісник» (1910–1913 рр.), який вміщував поезію, новели, драми, мемуари, наукові статті, бібліографію, огляди суспільно-політичного життя в Україні та Росії, переклади кращих творів західноєвропейських авторів. Журнал «Світло» (1910–1911 рр.) почав виходити в Києві у 1910 р., був одним із перших україномовних педагогічних журналів, який ставив на меті розроблення питань шкільного, позашкільного і сімейного виховання українського народу. Бібліотека мала літературно-науковий, громадський та економічний місячник «Українська хата» (1912 р.). Журнал був спрямований на відродження української нації, утвердження самосвідомості українського народу. Просвітяни користувалися журналом «Украинская жизнь», заснованим у Москві в 1912 р. українцями. За тематикою журнал належав до науково-літературного та громадсько-політичного типу часописів. До бібліотеки «Просвіти» надходили випуски українського літературно-мистецького місячника «Сяйво» (1913–1914 рр.) і журнал «Дзвін» (1913 р.), який розкривав питання літератури, науки та громадського життя з марксистських позицій. У фонди катеринославського товариства потрапив львівський журнал «Ілюстрована Україна», перше значне літературно-наукове та суспільно-політичне видання «Основа». Журнал публікував найкращі українські наукові та літературні статті.

«Літературно-науковий вістник» //https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%82 %D1%83%D1%80%D0%BD%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D1 %96%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%B8%D0%BA#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:LNV_Cover.jpgЖурнал «Світло» // http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/%D0%B4%D0%BE-135-%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F-%D0%B2%D1%96%D0%B4-%D0%B4%D0%BD%D1%8F-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1% 8F-%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F/

Місцева преса була представлена краєзнавчим журналом «Дніпрові хвилі» (1913 р.), який «обстоював інтереси» місцевої української громади та приватних товариств, виступав на захист українознавства. Завдяки співробітникам – видатним діячам М. Бикову, Д. Дорошенку, А. Кащенку, К. Коржу, К. Котову, Я. Новицькому, Т. Романченку, С. Русовій, Д. Яворницькому журнал був популярним серед широких верств населення. У 1909 р. члени «Просвіти» користувалися політичною, економічною та літературною газетою «Рада» (Київ). Посаду першого редактора обіймав Б. Грінченко, організатором та керівником часопису був М. Грушевський. Газета відстоювала національно-культурні потреби українського народу, помітну увагу приділяла проблемам розвитку школи, освіти, преси та мистецтва, рецензувала нові твори українського письменства.

Газета «Рада» // https://www.radiosvoboda.org/a/963182.html Одноденна просвітянська газета «Живе слово», видана в Катеринославі в 1918 р. до Шевченківських роковин. На першій сторінці стаття Пилипа Щукина «Тарас Шевченко» //https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%93%D0%B0%D0%B 7%D0%B5%D1%82%D0%B0_%22%D0%96%D0%B8%D0%B2%D0%B5_%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE%22.jpg 

Бібліотечна комісія товариства опікувалася придбанням і зарубіжних видань. Їхню увагу привертали художні твори англійських, американських, польських письменників XVIII – початку XX ст. (К. Гамсун «Пан», К. Гольдоні «Мірандоліна», Т. Еж «Вдосвіта», Е. Ожешко «Хам», У. Шекспір «Гамлет», Ф. Шиллер «Орлеанська діва» та інші). Найбільшу кількість зарубіжних видань становили твори Г. Ібсена (7 книг). Для дитячого читацького контингенту «Просвіта» пропонувала видання Г. Гауптмана «Перед сходом сонця», В. Гауфа «Казки», Р. Кіплінга «Казки», Д. Свіфта «Пригоди Гулівера», М. Твена. У 1910-х роках діячі катеринославської «Просвіти» значну увагу приділяли різним аспектам сільськогосподарського розвитку Російської імперії, вирішення яких потребувало високого рівня знань сільської тематики. І керівництво «Просвіти» з метою вивчення досвіду купувало книжки зарубіжних авторів про розвиток світової аграрної науки. Внесок Євгена Вирового Рукописний «Каталог», що зберігається у Дніпропетровському національному історичному музеї ім. Д.І. Яворницького, дозволяє дізнатися про пожертвування, зроблені Є.С. Вировим (1889–1945), українським педагогом, культурно-освітнім діячем, видавцем творів Т.Г. Шевченка.

Євген Вировий. Фото:https://www.dnipro.libr.dp.ua/index.php?route=information/news/info&news_id=48

З юнацтва діяч багато читав, поглиблюючи свої знання з української мови. З часом цікавився забороненою українською літературою (М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Драгоманов). З 1909 р. обіймав посаду вчителя історії в комерційному училищі у Катеринославі, займався виданням українських книжок, був членом Катеринославської вченої архівної комісії, автором багатьох статей з української літератури. Пожертвування Є. Вирового нараховували понад 40 примірників українських і зарубіжних творів (К. Гамсун «Пан», Г. Ібсен «Нора», М. Коцюбинський «Тіні забутих предків», М. Кропивницький тощо). Читацький інтерес діяча викликали історичні твори та педагогічні видання М. Драгоманова (7 книг), М. Грушевського «3 біжучої хвилі» (2 книги), П. Чижевського, Є. Кросбі, Завдяки Є. Вировому бібліотека отримала українські журнали у кількості 5 назв: «Учительське слово», «Світло», «Рідний край», «Дзвін», «Український студент».

Бібліотека збільшувалася за рахунок дарунків мешканців Катеринослава та діячів з інших міст Російської імперії (Києва, Харкова). Свої видання надсилала Київська «Просвіта». Бібліотечна секція поповнювала бібліотечні фонди шляхом купівлі книг і журналів. Так, у 1908–1909 рр. «Орлеанська Діва» Ф. Шиллера коштувала 55 коп; 17 примірників «Кобзаря» Т. Шевченка придбані по 50 коп. кожний. За «Життєпис Шевченка» товариство заплатило 4 крб. 30 коп. Катеринославська «Просвіта» підтримувала тісні зв’язки з різними українськими видавництвами. «Літературно-науковий вісник» отримували з книгарні даного вісника. Книги надходили з «Української книгарні» (Київ). У книгарню «Слово» (Катеринослав) «Просвіта» висилала гроші за періодичні українські видання. З метою демонстраційного показу бібліотека-читальня замовляла портрети відомих письменників, історичних діячів і визначних постатей.
 

 Рада Катернославської «Просвіти» в с. Дієвці: 3-ий ряд з гори; 5. Зліва Хома Сторубель, 6. Ольга Кривинюкова (сестра Лесі Українки), 7. Павло Вілецький (голова «Просвіти» в селі Дієвці, 8. Евген Вировий, 9. Томильченко, 10. Д. Дорошенко, 11. Юх. Павловський. Сидять з ліва: 2. А. Ткаченкова (сестра Б. Грінченка), З.Е. Гарькавцева, 4. Н. Дорошенко, 5. Марко Нечипоренко // http://histpol.pl.ua/ru/biblioteka/ukazatel-po-avtoram/avtory-d/doroshenko-dmitro-ivanovich?id=12119

Читацьке коло

Створивши фонди, члени «Просвіти» давали можливість мешканцям Катеринослава ними користуватися з метою поширення знань з української культури. Свідками є рукописні матеріали у вигляді журналу, який зберігається у фондах ДНІМ. Журнал зафіксував кількість читачів і перелік виданих книжок і журналів. Протягом першого року існування бібліотека обслуговувала 35 читачів, які прочитали 327 книжок. Найбільшим попитом користувалася белетристична література (245 книжок). Популярними були книжки Б. Грінченка (9 книг / 33 рази), І. Нечуя-Левицького (6 книг / 23 рази), В. Винниченка (5 книг / 23 рази), І. Франка (12 книг / 22 рази), М. Коцюбинського (5 книг / 12 разів), М. Драгоманова (3 книги / 6 разів), С. Єфремова (6 книг / 6 разів), М. Грушевського (5 книг / 7 разів). Першоджерело містить відомості про книгу (автора, назву), шифр (номер), термін користування, який визначався від одного тижня до одного місяця. Читачами просвітянської бібліотеки були члени товариства.
Кількість читачів за 1913–1914 рр. складала 87 осіб, які прочитали понад 2000 книг і періодичних видань. Найбільшу читацьку аудиторію складали працівники Катерининської залізниці (17 читачів) та літератори, видавці, культурні діячі (18 читачів). Читачі були різні за фахом: вчителі, викладачі (7 осіб), службовці (5 читачів), споживачі та кооператори (4 читача), медичні працівники (3 особи), заводські працівники (3 особи). Кількісно переважали чоловіки, але жінки Катеринославщини брали активну участь у діяльності товариства. Відомі прізвища 12 жінок, які часто зверталися до бібліотечних фондів. Серед них Г.Г. Касьяненко (85 книг), О.А. Дорожинська (80 книг), В.Ю. Ярошевська (46 книг), К.С. Ламм (25 книг), А.П. Пінчук (22 книги), В.Г. Довбенко (21 книга) та інші.

Катеринославська молодь. Фото Жана Рауля, кін. ХІХ ст. З фонду Нью-Йоркської публічної бібліотеки // https://enigma.ua/articles/katerinoslavska-prosvita-zaboronena-i-znishchena

Просвітянська бібліотека обслуговувала не тільки окремих читачів, а й родини просвітян: брати Луценки (151 книга), Пінчуки (166 книг). Найчастішими відвідувачами бібліотеки-читальні були працівники Катерининської залізниці: Й. Гусак, читацький формуляр якого містив 101 видання; Б.М. Миколенко прочитав 90 книг; лікар земської лікарні В.І. Стельмах – 60 книг.

Визначну роль у діяльності бібліотеки зіграв писар катеринославської «Просвіти» Б.І. Усик-Базилевський. Як активний читач (прочитав 99 книг), він опікувався бібліотечними проблемами, поповнюючи бібліотеку дарунками. Член бібліотечної комісії з 1913 р., конторник Катерининської залізниці Г.О. Авдієнко порушив питання щодо безкоштовного користування бібліотекою: платня за обслуговування була зменшена з 20 до 10 коп. Кількість прочитаних діячем книг складала 60 примірників. Читацькі формуляри дають можливість виявити читачів, що прочитали одну або декілька книжок (М.М. Нечипоренко, П. Рибалка, Ю. Розенкранц, А. Топчий, А. Щербатюк). Серед читачів бібліотеки траплялися діячі, які не дотримувалися бібліотечних правил. Так, працівник Катерининської залізниці О.О. Реков прочитав чотири книги та кожний раз повертав їх несвоєчасно, про що свідчить позначка про штраф. Бібліотека вилучала непорядних читачів зі списків «Просвіти».

Підвищеним попитом користувалася українська художня література. На сторінках журналу читачів часто зустрічаються твори П. Куліша, І. Липи, І. Нечуя-Левицького, І. Франка, Т. Шевченка. Інтерес читачів привертали книги Б. Грінченка, М. Грушевського «Історія української літератури», В. Винниченка, І. Франка «Нарис історії українсько-руської літератури». Фонди просвітянської бібліотеки містили педагогічну, економічну та сільськогосподарську літературу, якою цікавилися вчителі та викладачі навчальних закладів, кооператори.

Журнали, які отримувала бібліотека-читальня, активно вивчалися читачами «Просвіти». Наприклад, періодичне видання «Украинская жизнь» користувалося попитом у різних категорій відвідувачів. Члени «Просвіти» піклувалися про якісне наповнення фонду історичної літератури, яка була своєчасною та корисною за змістом: В. Антонович «Історичні пісні», М. Драгоманов «Політичні твори», О. Єфименко «Южная Русь», А. Кащенко «Запорожська слава», М. Костомаров «Чернігівська губернія», Д. Маркович «По степах». Читачам бібліотеки видавалися українські збірники історико-літературного змісту: «Весь світ в українській справі», «Славні побратими», «Руська письменність», «Кобза й кобзарі», «3 Дніпра на Дунай».

Отже, журнал читачів бібліотеки катеринославської «Просвіти» як першоджерело містить цінну інформацію про читачів товариства, їхню кількість, склад і перелік прочитаних книжок, що дозволяє більше дізнатися про читання як соціокультурний процес на початку XX ст., коли попит на українську книжку та газету зростав серед населення Катеринослава.

Для нас, сучасників, цінним є те, що бібліотека катеринославської «Просвіти» належала до перших україномовних бібліотек Катеринославської губернії, відігравала важливу роль у процесі розповсюдження української культури, впливала на формування та розвиток світогляду українців через читання українських друків і була центром освіти та культури різних верств населення Катеринослава початку XX ст.

Титульне фото: Катеринославська молодь. Фото Жана Рауля, кін. ХІХ ст. З фонду Нью-
Йоркської публічної бібліотеки // https://enigma.ua/articles/katerinoslavska-prosvita-zaboronena-
i-znishchena

 

Створено: 15.02.2021
Редакція від 16.02.2021
Людмила Лучка
Бібліографія:

Дніпропетровський національний історичний музей ім. Д. І. Яворницького (далі – ДНІМ), ф. 32, спр. 2, арх. 627, арк. 27.
ДНІМ, ф. 32, спр. 2, арх. 627, арк. 33.
ДНІМ, ф. 32, спр. 5, арк. 12–13.
Дніпрові хвилі.– 1913.– № 10.– С. 173.
Дніпрові хвилі.– 1913.– № 17. - С. 261.
Зайченко І. В. Проблеми української національної школи у пресі (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.).– Львів, 2002.
Звідомлення Українського літературно-артистичного товариства «Просвіта» у Катеринославі (далі – Звідомлення...) за 1913 р. Катеринослав, 1914.– С. 19, 21, 40-46.
Звідомлення... за 1912 р. Катеринослав, 1913.– С. 25–26.
Звідомлення... за 1914 р. Катеринослав, 1915.– С. 5.
Каталог книг бібліотеки Катеринославської та Дійовської «Просвіти» за 1914 р. // ДНІМ, ф. 32, спр. 5, арк. 1–11.
Коновець О. Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.).– Київ, 1992.
Чабан М. Діячі Січеславської «Просвіти» (1905–1921): біобібліогр. словн.– Дніпропетровськ, 2002.– С. 497–500.