Брянський завод: промисловий перформанс Дніпра

Найбільшим металургійним підприємством міста на Дніпрі, лідером галузі є Євраз – Дніпровський металургійний завод. Бурхлива історія промислового гіганта, розташованого в Новокодацькому районі міста налічує вже понад 130 років. Це був час так званого «індустріального буму», коли Російська імперія, до складу якої входила тоді ця частина території України, переживала небувалий ріст промисловості.

Скасування кріпацтва посилило розвиток капіталістичних відносин у промисловості та сільському господарстві. В Європі бурхливими темпами розвивається капіталізм, на цей шлях розвитку стає і Росія. В 1884 році на загальних зборах акціонерів Брянського товариства приймають рішення про будівництво металургійного заводу на Придніпров’ї. 26 липня голова правління товариства Брянських заводів В.І Чацкін і гірничий інженер М.І. Кузнєцов подали до міської управи м. Катеринослава заяву з проханням продати 120 десятин землі поряд із ділянкою, купленою у Олександра Поля. Зібравшись на позачергове засідання, міська дума, бачачи вигоду для міста, продала заводу 120 десятин землі по 200 руб. за десятину.

Восени 1885 року, розпочалося будівництво Брянського заводу в Катеринославі. Ще недавно пустельна ділянка цілковито змінилася. Тисячі кубічних саженів землі були переміщенні важкою ручною працею, засипані вибоїни та провали. Роботи ці проводились під керівництвом інженера-технолога Олексія Михайловича Горяїнова. Вибір упав на нього не випадково. Він добре знав усі досягнення доменної справи не тільки в Росії, але й у країнах Західної Європи.

Будівництво заводу, а потім і нарощування виробництва Брянка, так називали завод, завдячує інженерові та директорові відприємства О.М. Горяїнову (1858–1905), спадковому дворянину, гірничому інженеру, підприємцю. Жив він у Петербурзі, закінчив гірничий інститут (1881), служив гірничим інженером в головному гірничому управлінні, працював в акціонерному товаристві Криворізьких залізних руд, Путилівських і Брянських заводів. Йому вдалося побувати на металургійних заводах Бельгії та Франції. У 28-річному віці його призначили директором Південно-російського металургійного заводу. Вдень і вночі Дніпром, залізничним і гужовим транспортом доставляли на будівельний майданчик необхідні матеріали, металоконструкції, механізми. Все надходило за розробленим Горяїновим графіком, усьому знаходилось місце.

У лютому 1886 року були вже готові фундаменти двох доменних печей і повітронагрівальних апаратів. Усі доменні печі були зроблені з вогнетривкої цегли за останнім словом технічного удосконалення. Колосальні труби та печі заводу, пофарбовані у чорний колір, мали вигляд баштового панцерника, піднесеного серед вільної піщаної площі. Урочисте відкриття заводу відбулося на другий день святкування 100-річчя міста. 10 травня 1887 року відбувся пуск доменної печі № 1. Особливий потяг із вагонів доставив представників губернської адміністрації, городян і гостей міста. Майже 500 військових розташувалися навколо павільйону і доменних печей. Усі споруди були прикрашені прапорами. Із пуском першої доменної печі завод став діючим підприємством. Скоро стали до ладу мартени, конверторні та прокатні стани. Тут виплавляли чавун і сталь, виготовляли фасонне литво, сортове залізо, рейки, труби, мости та інші металеві вироби. На початку 90-х років XIX століття завод мав закінчений металургійний цикл. У ці роки на ньому працювали шість тисяч робітників, підприємство випускало 11 млн. пудів чавуну, 8,9 млн. пудів сталі, 7,7 млн. пудів прокату.

Впроваджуючи іноваційні технології, молодий директор розробив пристрій горну доменних печей, запропонував прискорити сталеплавильний процес шляхом заливання рідкого чавуну на залізну руду і вапно. Розрахунки Олексія Михайловича виправдались, так було винайдено новий процес, який отримав назву рудного. Шістнадцять років Горяїнов був директором заводу. Він турбувався не лише про розвиток, удосконалення металургійного виробництва, а й про робітників. Завдяки його зусиллям було облаштовано і відкрито лікарню.

Лікарню Брянського заводу відкрили в 1892 році. Це був скромний комплекс, який складався з основного корпусу на 15 ліжок з амбулаторією та кількома допоміжними корпусами. Працював там всього один лікар. У 1896 році добудували новий лікарняний корпус, розрахований на 40 ліжок. У 1886 році лікарня мала два відділення – хірургічне та терапевтичне. На той час у лікарні вже працювало 5 лікарів, а весь персонал нараховував більше 20 осіб. Зовні скромні будівлі являли собою один із найбільш довершених лікарняних комплексів у місті.

  . 

Брянський завод працював, розширювався, набирав потужностей. Будівництво і розвиток заводу викликали великий приплив робочих рук. Для забезпечення житлом при заводах-
велетнях тоді створювали спеціальні селища-колонії. Зазвичай засновували дві колонії: одну для службовців і другу для робітників. Брянське товариство, враховуючи те, що поряд велике місто, вирішило обмежитися лише колонією для службовців з тридцяти двох одноповерхових будинків. Назву їй дали – Брянська. Щоб зацікавити робітників і утримати їх, керівництво заводу влаштувало систему кредитування на будівництво власного житла. Так навколо заводу будувалися робітничі селища: Брянське, Чечелівка, Фабрика, Шляхівка. 1901 року споруджуються нові більш комфортні будинки, як одноповерхові особняки так і досить великі на два поверхи будинки для неодружених спеціалістів. У межах колонії з’явилася велика залізнична станція, яка обслуговувала не тільки завод, а й потреби колоністів. Велика кількість французів і бельгійців у розбудові колонії надавала їй неповторного шарму. Товариство багатіло і задумувалось про покращення як матеріального так і духовного життя працівників заводу.

Брянське товариство взяло на себе відповідальність за побудову храму поблизу заводу. Зводився він на кошти робітників, службовців і власників Брянського заводу за проєктом архітектора Г.І Туровця і петербурзького художника-архітектора Е.І Констянтиновича. Будівництво храму, незважаючи на тягар війни, здійснювалося швидкими темпами і закінчилось у 1915 році. Храм зведений в стилі неокласицизму з використанням елементів бароко. Миколаївська (Брянська) церква належить до кращих архітектурних споруд Катеринослава початку ХХ століття. У 1929 році церква рішенням Дніпропетровського облвиконкому була закрита. Сьогодні вона відновлена, тут працює Органний зал.