Замок Архітектора

Місцеві мешканці та туристи, які останнім часом частенько відвідують це місце, називають споруду по-різному: «Дача архітектора», «Замок Архітектора», і навіть лагідно «Хляпик». А насправді це – справжнісінький замок із будинком господаря, вежею, джерелом і кам’яними стінами, спроєктований і побудований руками всього однієї людини.

В усі часи в будь яких країнах, містах і селищах народжуються люди, здатні щось створювати своїми руками, силою уяви, таланту і дарувати усім зацікавленим відчуття радості від спілкування з мистецтвом. Що відрізняє творчих людей? Напевно, якась дитяча безпосередність і потяг до прекрасного, вміння йти за своєю мрією крок за кроком, розширюючи межі уяви, віра в свій дар і готовність приймати невдачі. Саме вони роблять життя навкруги цікавішим, яскравішим, добрішим…

Одним із таких був Микола Олександрович Хляпатура. Здобувши освіту в Дніпропетровську, він став успішним інженером і архітектором, міг би зробити пристойну кар’єру в обласному центрі, але… закохався. Задля коханої, яка стала дружиною, переїхав до селища Дніпровське, де вони багато років жили у злагоді і обоє працювали на крохмало-патоковому комбінаті. А коли підприємство виділило йому ділянку у дачному кооперативі, почав самотужки будувати там свій замок – омріяний простір, який би поєднав архітектуру, природу та духовність (за однією з переказаних версій, ведичний центр медитації та йоги).

Роботи на ділянці, розпочаті в 1970-х роках, продовжувались протягом двадцяти років. Микола Олександрович усе робив сам, інколи йому трішки безкорисливо допомагали небайдужі односельці. Майже щодня після роботи приїзжав велосипедом на ділянку і працював: тягав каміння з берега Дніпра (до річки тут кілька сотень метрів), рив траншеї, укладав каміння, зводив стіни, ліпив, прикрашав, облаштовував. А ще збудував водокачку, проклав водогін від Дніпра, і через систему фільтрів надходить до джерельця. До слова, конструкція працює по сей день і дає чисту воду мешканцям прилеглих будинків. За задумом архітектора, тут мав бути ще фонтан і вода канавками мала розтікатися по території. Але, добудувати своє творіння архітектор не встиг, передчасно пішовши у засвіти на 76-ому році життя.

Проте навіть те, що було збудовано і збереглося, вражає і захоплює. Автор дуже вдало «вписав» споруди у місцевий рельєф, додав привабливості скелястому схилу насадженими хвойними деревами та пишними декоративними кущами. З ділянки відкривається неймовірно красивий краєвид на водойму Дніпра. Ансамбль замкового комплексу складається з будівлі господаря, який, ніби за волею чарівника, було перенесено з казки – компактний, із гвинтовими сходами, арками, різьбленими огорожами, декоративною ліпниною з річкової гальки, шпилем з прапорцем-флюгером. Поряд із замком розташована справжня сторожова вежа, з бійницями, видовим майданчиком. Є ще одна будівля, про призначення якої достеменно невідомо. На подвір’ї кам’яний паркан з хвірткою й аркою, затишні зони для відпочинку, оригінальні скульптурні арт-об’єкти. Усе зроблено з любов'ю, прораховано до дрібничок, скрізь відчувається неймовірна позитивна енергетика.

Сьогодні за унікальною спорудою доглядає Товариство Свідомості Крішни у Дніпрі, якому Микола Хляпатура залишив своє творіння у спадок. Сюди приїздять шанувальники подорожей на екскурсію, родини на відпочинок, фотолюбителі за атмосферними знімками. Вхід на територію – безкоштовний, але за попередньою домовленістю.

Фото надані Iren Nahorna (Ірина Нагорна)
https://kamenskoe.city/news/view/tsikavinki-kam-ta-039-yanskogo-
diznajtesya-pro-divovizhnij-zamok-hlyapatur