Ірина Іваськів – письменниця з Кам’янського

Іваськів Ірина Василівна
Ірина Іваськів – письменниця з Кам’янського

Україна, Дніпропетровська область

  • 21 грудня 1970 |
  • Місце народження: м. Кам’янське |
  • Письменниця

Ірина Іваськів, педагогиня за фахом, пише з дитинства: оповідання й повісті, вірші й пісні, статті різних жанрів, філософські трактати, методичні посібники.

Ірина Іваськів – людина творча та різнопланова. Народилася 21 грудня 1970 року і виросла у Кам’янському. Закінчила художню та музичну школи. У 1991 році здобула технічну освіту у Металургійному коледжі Кам’янського. Навчалася на дириґентсько-хоровому відділенні Дніпровського біблійного коледжу. Студіювала станковий живопис і графіку у Заочному Народному Університеті Мистецтв.
 
Педагог за фахом та авторка великої кількості методичних розробок, поетеса, журналістка, художниця, музикантка, композиторка, виконавиця власних пісень, багатодітна мама (виховує 8 дітей – своїх і прийомних), а ще – студентка Дніпропетровського державного університету за спеціальністю «Логопедія». Її педагогічний досвід останніх, воєнних, років показав, що допомога логопеда вже потрібна і, на жаль, у майбутньому знадобиться дуже багатьом дітям.
 
Засновниця та постійна тренерка в Міжнародній Онлайн-Школі Копірайтингу. Громадська діячка і вчителька-методистка з великою практикою викладання. Резидентка Кабінету експертів, започаткованого Громадянським рухом «Всі разом!».
 
 
Щоденні воєнні замальовки
 
Для звичайного українця життя поділилося на дві частини до 24 лютого та після. Ми почали рахувати дні війни. В цей час будували захисні споруди, спостерігали за новинами і вірили у скорішу перемогу України. Письменники, літератори, історики описували події кожного дня і з цього вийшла серія книг «Думки з тамбуру» Ірини Іваськів.
 
«Думки з тамбуру. Перші 100 днів» ілюстрований щоденник воєнних замальовок про життя та почуття матері, яка, як може, ховає дітей від небезпеки, від війни. У перші дні ще не було програми в смартфоні про повітряні тривоги, сирени були чутні погано, до бомбосховища далеко. Тому Ірина з дітьми ховалась у маленькому холодному тамбурі перед вхідними дверима своєї квартири. Там діти вчили уроки, а їхня мама працювала і писала у Фейсбуку свої нотатки.
 
Презентація тритомника «Думки з тамбура» в Дніпровській гімназії №58Презентація тритомника «Думки з тамбура» в Дніпровській гімназії №58
На запитання: «З чого почалася ця книга?» Ірина відповідає: «З переляку. Нам усім було страшно – за дітей, батьків, за себе. Шок перших днів, розгубленість, ступор, невизначеність… ніяк не могли зорієнтуватися, коли бігти до бомбосховищ (та й самі сховища у перші дні ще не були облаштовані).
 
Єдиним місцем у квартирі, куди ми встигали добігти, був тамбур. Згодом ми перенесли туди стільці, теплі ковдри, тривожні валізки, запаси їжі та води, протягли подовжувач, щоб заряджати телефони. Повітряні бої були частими та тривалими. Усі ці години ми з дітьми перебували в тамбурі. Там ми почувалися більш-менш безпечно. Діти там навчалися (читали підручники, виконували домашні завдання на чернетках, учили на пам’ять вірші), а я там працювала (писала статті, листувалась зі старшими дітьми, допомагала з уроками меншим). Ось там, у крихітному холодному коридорчику, з ноутбуком на колінах і стопками підручників під ногами, народжувалися мої…»
 
Ірина писала у Фейсбуку про все, що відгукувалося болем, що особливо хвилювало у ті дні. А потім її друзі з соцмережі запропонували видати все це. Зробити книгу. Форма календаря для цього видання – спосіб наочно зафіксувати події, щоб краще розповісти про них.
 
Ірина Іваськів – не військовий експерт чи політичний оглядач, чи дослідник історичних закономірностей. Вона писала лише про те, на що рефлексувало її серце: думки, відчуття, враження, споглядання. Свій біль і своє обурення. Вона просто хотіла зафіксувати у своєму письменницькому просторі дрібні штрихи та точкові мазки того, що відбувалося з дня на день в Україні в перші місяці повномасштабного вторгнення. Чи вийде колись із того книга – не замислювалася, просто публікувала свої думки в соцмережах. Та з часом упевнилася: «Ми в такий час живемо, що ніхто не знає, куди й коли прилетить російська ракета, і хочеться залишити щось після себе».
 
Слідом за першою книгою вийшла і друга – «Думки з тамбура. Воєнне літечко». Якщо першу книгу оформлено в чорно-білих тонах, то воєнне літо вже у кольорі. Перший жах минув. Ми навчилися жити зі своїм болем і зміцніли», – згадує Ірина Василівна.  
 
2026 року вийшов з друку третій (завершальний) том «Думки з тамбура. Дощить уламками».
 
 
Ірина Василівна згадує як створювалася книга. «Майже рік кропіткої роботи над книгою, змістовні дискусії з редакторами щодо маловживаних слів, колективні вичитки сотень сторінок запоєм за один присід і багатоденне обговорення… однієї коми до коми; відстоювання кількох діалектизмів і нескінчені консультації з мовознавцями з приводу однієї літери у слові (московіти чи московити?, чи допустимо інколи вживати «щоби» замість «щоб»? коли доречно «один одного», а коли «одне одного»?). Словом, це захопливо. До метеликів. І в животі, і перед очима», – каже авторка.
 
«Мені важко визначити жанр моїх нарисів. То літературознавці вже хай голову над тим ламають. Деякі із замальовок – то щось на кшталт тужіння, голосіння, плакальної прози, деякі – замилування Україною, Елеуса мати-України до своїх дітей-українців щока до щоки, а деякі – фейлетони з перчинкою із вкрапленням хронік, каламбурів, сатири», – ділиться Ірина Іваськів.
 
Ілюстрації до щоденника малювала сама авторка (на цей раз вона порадує вас і чорно-білими ілюстраціями, і кольоровими акварелями)»
 
А потім одна за одною з'явилися пісні. Пісня «Добрий вечір! Ми із України!» написана 27 лютого 2022 року – на 4-й день повномасштабного вторгнення росії в Україну. 
 
Знайомі захисники попросили її написати пісню, яка легко співалася б під ритм стройового марширування та підіймала бойовий дух українських воїнів. У травні 2022 пісня отримала 1 місце у Міжнародному конкурсі авторської пісні «Творче серце України».
 
Пісня «Ой, що за люди!» написана 27 березня 2022 року – на 32-й день повномасштабного вторгнення росії в Україну. Українці саме готувалися до своїх героїчних воєнних посівних. То ж Ірині Василівні хотілося підтримати наших саперів, що йшли із міношукачами поперед тракторів, і працьовитих хліборобів, які під обстрілами, у касках і бронежилетах засівали зранені українські землі.
 
Аранжування для цієї пісні між чергуваннями у бомбосховищах створював Заслужений вчитель України, співак і композитор Олексій Перебийніс з Павлограда (випускник музично-хореографічного відділення 2004 року Криворізького Державного педагогічного університету). 
 
22 червня 2022 року – на 119-й день повномасштабного вторгнення росії в Україну Ірина Іваськів написала пісню «Воєнна колискова», яка отримала 1-ше місце у Міжнародному конкурсі авторської пісні «Сузір’я Україна-Європа».
 
Ірина Василівна радо зустрічається зі здобувачами освіти металургійного, індустріального та медичного коледжів, учнями Ліцеїв 31, 16, 12, гімназії 6. Вона частий гість Дніпропетровської обласної бібліотеки для дітей, Кам’янської центральної публічної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка та з їхніми читачами.
 
Починаючи з квітня 2022 року щоп'ятниці в межах проєкту «Реагування на надзвичайні події внаслідок бойових дій в Україні 2022» спільно з благодійним фондом «Карітас Кам'янське» бібліотека на Шевченка започаткували зустрічі з дитячими письменниками нашого міста.
 
Письменниця, журналістка, блогерка Ірина Іваськів, яка дуже добре знає як розмовляти на серйозні теми з дітьми різного віку, запропонувала дітям попрацювати над календарем «Моя Україна». Вона знайшла свій емоційний метод, що дуже сподобався нашим маленьким відвідувачам.
 
Кожна дитина отримала зразок календаря «Моя Україна» та старанно заносила в нього дати, кольори, прізвища, події, що відбувалися в тому чи іншому місяці.
 
Згадали видатних українців, кольори прапора України, головні гори та річки України тощо.
Наприкінці, як годиться справжньому українцю, привітали одне одного словами «Слава Україні. Героям слава».
 
Хвилювалися ми дарма. Діти розуміли ситуацію, яку ми обговорювали в такий незвичний спосіб. Поводилися адекватно, були активними й зацікавленими! І ми, дорослі, вдячні їм за це.
 
Це доказ того, що живу книгу не замінять жодні гаджети та інтерес до читання тільки зростає!
 
Ірина Іваськів є авторкою віршів-посвячень, віршів про батьків, про природу, про Україну, філософських і християнських віршів, які вона публікує на власному блозі «Поетичний денник». 
 
Це – філософські вірші про життя, короткі філософські роздуми про час і простір, про причини і наслідки, про історичні паралелі і спіралі. Про символи, які нас оточують в буденних речах, про нескінченні спроби зазирнути у наше майбуття.
 
Світлофори відраховують життя

Світлофори відраховують життя…
Той зворотній відлік невблаганний…
А зима з розкішним видом панни
Дні кудись жене без вороття…
Всі стоять, чекають на зелений.
А мене щось тягне на блакитний.
Він якийсь спокійний і привітний,
Магнетичний, вільний, не гноблений…

Зупиняють біг наш світлофори,
Й раптом уповільнюються миті,
Щоб в проваллі ясної блакиті
Встигли люди роздивитись зорі…

Мій блакитний спогади віршує,
Розчиняє музикою звуки
Й для переосмислення розпуки
Декілька миттєвостей дарує…

Ні, не буду ждати, поки поруч
Цифри обнуляться в порожнечу,
Поки тіло вловить холоднечу, –
Я піду ліворуч чи праворуч…

Я піду, куди гука блакитний, –
До дзвінкої тиші на світанні…
Крапки – то не речення останні,
То – зав’язок ніжний, оксамитний…

 
Християнські вірші – це вірші-молитви і вірші-сповіді, роздуми про християнське життя, істини з Писання, духовні цінності. А ще християнські пісні – її щира вдячність Богу, без Якого не мислить свого життя.
 
Вірші про Різдво

Материнським молоком зима
Живить змерзлу землю досхочу.
Дивна патетична самота.
Аж забракло слів. І я мовчу.

В білі сни занурились ліси.
Дме, священнодіє сніговій.
Проповідь різдвяної краси
Й передноворічних літургій

Білими воронами летять
Білі не римовані вірші.
Хай молитви щирі убілять
Темні цятки кожної душі

Стелеться полями піснеспів,
Розмикає стиснуті вуста.
Вифлеємська ніч, старенький хлів
І родини Господа Христа.

 
На цьому блозі вона веде окремий розділ «Письменницькі кавусинки». У цьому розділі думки про надважливе в письменництві. Вона називає ці думки «кавусинками». Невеличкі, але щирі дописи – справжнісіньке мотиваційне горнятко для творчих особистостей.
 
 
Кавусинка #44 Письменники про кохання
 
«Нещодавно розмірковувала про мови любові, якими письменники розмовляють з нами. Сьогодні думки знову повернулися до теми любові. Як це почуття використовують в рекламі? Чому основу більшості бібліотек складають перелік бестселерів про любов? І що кажуть письменники про кохання?»
 
А взагалі про любов писали завжди. Бестселери про любов – основа більшості бібліотек. Найпопулярніші жанри – любовні романи (і тільки потім – історичні книги, детективи, класика, фантастика, нон-фікшн й інші жанри). Практично жоден книжковий хіт не обходиться без сюжетної лінії, заснованої на любові.
 
Історія світової літератури – одна велика історія кохання (навіть «Іліада» – про наслідки любові). А Біблія? Вона назавжди – Книга Любові. Маніфест любові (1 Коринтян 13), яка «довготерпить, милосердствує, не заздрить…», і 2000 тисячі років по тому зберігає стандарти почуття, що «все покриває і все долає».
 
Роман «Великий Гетсбі» (1925) Френсіса Скотта Фіцджеральда з детективно-трагічною історією кохання після тривалого забуття був екранізований 5 разів.
 
Кожну хвилину в світі продається 2 примірника книги «Ті, що співають в тернику» (1977) – піввікової сімейної саги австралійської письменниці Колін Маккалоу.
 
Роман «Просто разом» (2004) французької письменниці Анни Гавальда, що розповідає про кохання звичайних людей, за пару років перевели на 36 мов.
 
 
 
Тетяна Герасюта
Бібліографія:

Іваськів І.В. Думки з тамбуру. Перші 100 днів: щоденник.– Кам'янське: ФОП Дружко, 2022.– 180 с.
Іваськів І. В. Думки з тамбуру. Воєнне літечко.– Кам'янське: Вид-во Дружко, 2023.– 256 с.
Іваськів І.В. Думки з тамбуру. Дощить уламками.– Кам'янське: Вид-во Дружко, 2026.– 250 с.
Іваськів І.В. Євдокія: збірка оповідань і повістей / іл. О. Четвертинівський.– Кам'янське: Дружко, 2024.– 256 с
Іваськів І.В. Білий ангеле, не плач [Ноти]: нотна збірка: [для сольного, ансамблевого або хорового виконання в супроводі фортепіано].– Кам'янське: [б. в.], 2021.– 32 с.: ноти. — Зміст: 18 авт. укр. пісень.
***
Іваськів Ірина Василівна / М.О. Дружко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ.– Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2026.– Режим доступу: https://esu.com.ua/article-893519.– DOI: 10.5281/zenodo.21129746
Ірина Іваськів – письменниця з Кам'янського // Бібліопазли, 2024 р. // https://bibliopazlu.blogspot.com/2024/08/blog-post_19.html
Українська мати і війна: слово, що єднає серця: презентація колективної збірці у Дніпропетровській обласній бібліотеці для дітей // http://biblio-child.dp.ua/2207-ukrajinska-mati-i-vijna-slovo-shcho-ednae-sertsya
Поетичний марафон з Іриною Іваськів.– 2025//http://biblio-child.dp.ua/1778-poetichnij-marafon-z-irinoyu-ivaskiv
Денисова Г. Нова книга письменниці з Кам’янського – щоденник перших днів війни // Наш репортер.– 24.02.–2025 // ttps://nashreporter.com/suspilstvo/nova-knyga-pysmennyczi-z-kamyanskogo-shhodennyk-pershyh-dniv-vijny-134957
Зустріч студентів з письменницею Іриною Іваськів: презентація книги «Збірка воєнних замальовок» у стінах обласної дитячої бібліотеки//https://dtse.dp.ua/news-singl.php?id=938
Створено: 08.09.2026
Редакція від 09.09.2026