Роде Карл Іванович
Карл Роде – видатний лікар в історії нашого міста

…Вічна пам’ять чоловікові доброму, лікарю
майстерному, безкорисливому другу Людства.
Напис на могильній плиті К. Роде

Історія медицини в Україні нерозривно пов’язана з постатями, які не лише лікували, а й формували саму систему охорони здоров’я в складних умовах становлення міст. Однією з таких постатей є Карл Роде – перший відомий лікар Катеринослава, чия діяльність стала фундаментом для розвитку медичної справи в регіоні.

Карл-Август Йоганович (Іванович) Роде походив із німецької родини. Народився в 1746 році. Місце та дата народження його до сьогодні невідомі. Він отримав вищу освіту на медичному факультеті одного з німецьких університетів.

Перші відомості про діяльність Карла Роде належать до території Криму. Він опинився там після ліквідації Кримського ханства у 1783 році й утворення Таврійської губернії у 1784 році. У 1787 році Роде значився «штаб-лікарем» у місті Карасубазар (нині Білогірськ). В сучасній історичній літературі існує версія про те, що, ймовірно, лікар приїхав до Російської імперії з німецькими колоністами, запрошеними для оселення на теренах півдня країни за часів Катерини ІІ. За узвичаєною практикою того часу, колонізація проводилась під наглядом лікарів, які надавали необхідну ургентну медичну допомогу хворим пацієнтам- колоністам.

Карл Роде був одним із кваліфікованих лікарів, якому вдалося налагодити систематичний нагляд за хворими та запропонувати власну методику лікування і профілактику інфекційних захворювань серед колоністів, які набули масового поширення серед переселенців.

У 1787 році він прибув до Сімферополя. У Сімферополі Роде одразу звернув на себе увагу вищого начальства. В цьому йому допоміг випадок. У червні 1787 року захворіли на лихоманку одразу два високі чиновники – Контеніус і Мартиновський. Для їхнього лікування запросили двох лікарів-іноземців, один із яких проживав у Феодосії, а інший у Сімферополі. Однак їхні рекомендації та лікування не дали результату. Стан хворих погіршувався. Для порятунку їх було запрошено двох нових лікарів – Роде з Карасубазара та доктора Вунзеля із Севастополя. Обидва лікарі рішуче відкинули методи попередників і застосували нову методику. Хворих було врятовано. Так уперше в історичних джерелах з’являється ім’я Карла Роде. Цей момент показав професіоналізм Роде як медика і став прологом його подальшого успіху в Катеринославі.

Карл Роде звернув на себе увагу «правителя» Таврійської області (губернатора) Василя Васильовича Коховського. У грудні 1787 року Коховський сильно захворів. Німецький медик вилікував його від тяжкої хвороби. Василь Васильович умовив лікаря Роде залишитися із губернатором у новому статусі. Карл Іванович вдруге врятував Василя Коховського у травні 1788 року, коли на нього напала жовчна лихоманка. Після призначення В. Каховського правителем Катеринославського намісництва в 1788 році разом з ним Роде переїхав до міста Катеринослава, адміністративного центру намісництва. На момент приїзду губернатора місто тільки будувалося, на горі закладали фундамент Преображенського собору, зводили Потьомкінський палац. Більшість жителів перебралися на правий берег Дніпра як безпечніший. А лівий залишили переселенцям. Невідомо, чи з симпатій до свого лікаря, чи з інших причин, з усіх претендентів намісник віддав перевагу саме німецьким колоністам. Перші охочі прибули до Катеринослава у 1788 році, 60 сімей заснували колонію Йозефсталь, ще 30 – колонію Фішерсдорф.

У штатному розкладі чиновників Катеринославського намісництва лікар передбачався, але такого за фактом не було. Посада була передана Карлу Роде. Він став інспектором Лікарської управи, займався становленням медичних закладів міста. Губернському лікарю було призначено досить солідне жалування у 800 рублів, що дозволило лікарю придбати декілька земельних ділянок і об’єктів нерухомості в Катеринославі. В місті він мешкав на Окружному бульварі поряд із будинком губернатора. Лікар на одній зі своїх ділянок заклав великий сад. Він володів будинком в нагірній частині міста на Проспекті (нині – Дмитра Яворницького) на місці садиби колишнього відставного запорозького козака Андрія Токаря.

Одним із об’єктів нерухомості медика була земельна ділянка в районі Сухої балки (зараз Аптекарська балка), нині названа на честь Карла Роде. Лікар розвів у балці плантацію лікарських рослин для виготовлення ліків, через що місцевість отримала назву Родевська, а пізніше – Аптекарська. Очевидно, що на цій ділянці лікар утримував так званий «аптекарський город», де вирощували різноманітні лікарські рослини, на основі яких виготовляли різноманітні фармакологічні препарати та засоби. Залишки лікарського саду можна знайти у західній частині міста, між проспектом імені Мазепи (колишній Петровський) та вулицею Робочою. Балка майже повністю забудована, а в нижній частині засипана.

«Його любив весь Катеринослав», – такий спогад зафіксовано в записах одного зі старожилів міста Миколи Риндовського. У документах 1887 року він зазначив, що особисто цього лікаря не застав, але неодноразово чув про нього від дядька, першого директора Катеринославської гімназії, статського радника Дмитра Мізка. Той дуже високо оцінював талант медика. Професіоналізм Роде як незамінного лікаря окремо відзначив губернатор Коховський під час першого в історії міста землетрусу у травні 1793 року. Тоді губернатор приймав гостей, несподівані поштовхи землі спровокували паніку, але лікар показав себе на найвищому рівні. Швидко зорієнтувався та надав необхідну допомогу постраждалим.

В історіографії міста Карл Роде представлений як вправний і освідчений лікар, який безкорисно надавав медичну допомогу своїм пацієнтам. У відповідності до університетської освіти ХVIII cт. мав фах провізора-фармацевта, власноруч виготовляючи лікарські засоби та препарати для своїх пацієнтів і мешканців майбутнього губернського центру. Карл Роде був розробником фармацевтичного лікувального засобу – «порошку Роде», який користувався значною популярністю серед населення міста, але їх рецепт не зберігся. Тому ми можемо лише гадати, якими були перші міські ліки власного приготування.

Життя Роде в Катеринославі було досить важким. Після смерті князя Потьомкіна в 1791 зник його важливий покровитель. Після Потьомкіна залишилися величезні борги, і тільки в 1795 Роде зміг отримати платню за 1791 в розмірі 792 рублі!

Наступник Потьомкіна в управлінні Південним краєм князь Платон Зубов виділив Роде, який у 1792 році був колезьким асесором, 6 300 десятин землі та понад 30 кріпаків. Так що Роде увійшов до кола місцевих поміщиків, що, можливо, певною мірою пояснює те, чому його ім’я було забуте на багато років за радянської влади.

У 1799 році Роде дуже вдало продав у скарбницю за 3 тисячі рублів свою ділянку землі з двома будинками та садом. На цьому місці розташувалися засновані 1798 року Боговгодні заклади – приміщення найбільшої лікарні. У XX столітті на цьому місці з’явилась обласна клінічна лікарня імені Мечникова. Натомість лікар придбав скромний будинок із садом у центрі Катеринослава, на перетині вулиць Дворянської (нині – Володимира Великого) та Московської (Володимира Мономаха). Після смерті Роде будинок купив купець Птицин, потім там жив його зять, міський голова Іван Яковлєв.

Карла Роде можна назвати засновником санітарної служби в місті. Особливу увагу він приділяв боротьбі з епідеміями. Умови того часу сприяли поширенню хвороб, таких як тиф, віспа та дизентерія. Лікар застосовував як традиційні методи лікування, так і новітні на той час профілактичні заходи, включаючи ізоляцію хворих і покращення санітарних умов. За блискучі знання та безцінний практичний досвід Карла Івановича прийняли до Оспенного комітету, який займався щепленням віспи серед німецьких колоністів Катеринослава. Роде був єдиним медиком у цій організації, яку створив у 1809 році головний суддя «Контори піклування новоросійських іноземних поселенців» Самуїл Контеніус. Згодом члени комітету займалися ще й вакцинацією населення всієї губернії, що зіграло важливу роль для всього краю.

Карл Роде фактично заклав основи лікарняної справи в Катеринославі. Його підхід до організації лікування відзначався системністю: він прагнув не лише лікувати окремих пацієнтів, а й створити структуру, здатну функціонувати незалежно від конкретної особи. Одним із важливих аспектів його діяльності було впровадження обліку хворих і спостереження за перебігом захворювань. Це дозволяло накопичувати практичний досвід і підвищувати ефективність лікування. Роде також активно взаємодіяв із місцевою владою, переконуючи її в необхідності фінансування медичних закладів і покращення умов життя населення. Його лікарня стала не лише місцем лікування, а й осередком формування медичної культури. Саме тут зароджувалися перші традиції професійної медицини в регіоні, які згодом розвинулися в повноцінну систему охорони здоров’я.

Помер Карл Іванович Роде 11 березня 1821 року в Катеринославі, був похований на міському цвинтарі (нині на тому місці розташований стадіон «Дніпро-Арена»), могила не збереглася.
Після того, як цвинтар був зруйнований у роки Другої світової війни, місце поховання Роде вважається втраченим. Але чавунний надгробок дивом зберігся. Його випадково виявив у 1990-х роках житель міста на старому німецькому цвинтарі колонії Йозефсталь (Самарівки).

Старовинний надгробок передали до Дніпропетровського національного історичного музею ім. Д.І. Яворницького, де він зберігається у запасниках. На ньому написано: «Здесь похоронен коллежский ассесор штаб-лекарь кавалер Карл Иванович Роде, живший и скончавшийся в Екатеринославе марта 11 дня 1821 года на 75 году от рождения. Вечная память мужу добродетельному, врачу искусному, бескорыстному другу Человечества». Внизу під текстом рельєфне зображення черепа на перехрещених кістках. В інвентарній книзі групи ЕТ (етнографія технічна) за № 2498 записано, що плита чавунна, зроблена: «Екатеринослав, Луганский завод, 1830 г.». Розмір плити 180 х 88 см, товщина 2,0–2,5 см. Це єдине, що залишилося на згадку про цю видатну людину. Карл Роде не залишив заповіту чи посмертного розпорядження. Принаймні такий документ історикам невідомий. У всіх краєзнавчих виданнях катеринославського та радянського періоду згадували «чудесного лікаря» Роде, який лікував багатьох жителів.

Його син, Михайло Карлович Роде, став поручником і дворянином Слов’яносербського повіту, помер в 1845 році. Його син Михайло Михайлович I (онук Карла Роде) був також дворянином Слов’яносербського повіту, поміщиком у селі Михайлівка. У 1848 році він зі своїм вітчимом поручником Дмитром Барановим учинив роздільний акт. 1906-го в тому ж повіті мешкав і правнук лікаря – Михайло Михайлович Роде II (син Михайла Михайловича I).

Пам’ять про Роде зберіглася у назві Аптекарської балки. Дніпряни вшанували пам’ять про видатного лікаря також у назвах вулиць. 21 вересня 2022 року в Чечелівському районі Дніпра на честь лікаря перейменовано вулицю Давидова на вулицю Карла Роде, провулок Давидова перейменовано на провулок Родевський, тупик Давидова перейменовано на тупик Родевський.

Постать Карла Роде має символічне значення для історії української медицини. Він уособлює перехід від стихійного лікування до організованої медичної допомоги. Його діяльність демонструє, як одна людина може вплинути на розвиток цілого міста, заклавши основи інституцій, що функціонують століттями. Карл Роде постає не лише як лікар, а як культурний герой свого часу – людина, яка принесла знання, порядок і гуманістичні цінності в простір, що тільки формувався. Його спадщина – це не лише лікарняні стіни, а й ідея відповідальності суспільства за здоров’я своїх громадян. Його внесок виходить за межі суто професійної діяльності, адже він фактично створив підґрунтя для розвитку медичної системи регіону.

Сьогодні, озираючись на історію, можна стверджувати, що саме такі постаті, як Карл Іванович Роде, формують невидимий каркас цивілізації – систему знань, практик і цінностей, без яких неможливий поступ суспільства.