Зимівник козака Максима Дія

На території нинішнього Дніпра було кілька зимівників. Згодом вони перетворювалися на слободки, а назви отримували на честь своїх засновників.

У другій половині XVIII століття на землях нашого краю відбувались досить складні економічні та політичні процеси. Залюднення запорозьких земель, економічний розвиток краю стали нагальною потребою Запорозької Січі, яка мала на меті розвиток товарного виробництва: пшениці та жита. Тому й було всіляке заохочування до переселення з Київщини, Полтавщини, Слобожанщини на нові цілинні багатющі чорноземи середньої течії Дніпра. У ці часи швидко заселяються землі понад річками Дніпром, Оріллю, Самарою, Кальміусом. Тоді ж виникають нові поселення і розбудовуються великі села і зимівники, що виникли раніше, такі як Романкове, Тритузне, Карнаухівка, Таромське, Діївка, Половиця, Кам’янка, Новоселиця, Кільчень, Микитине і багато-багато інших поселень.

У 1750-хр. запорозький старшина Максим Дій заснував поселення Діївку. Це – колишнє запорозьке поселення, нині житловий масив приватної забудови на заході міста Дніпра. Перша документальна згадка про поселення датується 1755 роком. Козацька історія Діївки дуже цікава. На початку тут було два великих хутори, це орієнтовно 1770 рік. Перший – хутір козака Максима Дія. Він був заможною людиною, за переказами, саме він заснував у Діївці дві каменярні – кар’єри з видобутку граніту. Ще Дій мав великий грушевий садок. Цей садок надалі місцеві оберігали в пам’ять про засновника селища, насадження проіснували до початку ХХ століття. Початково центр поселення розташовувався поблизу Хрестовоздвиженської церкви. Цей храм, споруджений в 1803–1817 рр., є одним із найстаріших у нашому місті. Виконаний у змішаному стилі, в ньому превалюють барокові риси. За переказом, задокументованим Дмитром Яворницьким, першим жителем волосного села Діївка був запорозький козацький старшина Максим Дій. Разом із козаком Розтикою у 1755 році він, за дозволом новокодацького полковника, отримав і зайняв ділянку тут, на правому березі Дніпра, напроти острова Порового, на захід від Нового Кодака. Спорудив великий зимівник, викликав сюди свою сім’ю з Конотопа. Розташовувався зимівник на місці, де тепер 5-та міська лікарня. Навколо почали селитися сімейні козаки і незабаром виріс великий населений пункт з назвою Діївка. Селище розросталося, і його поділи на дві частини: Діївка-I, яку згодом назвали Димитрівка, та Діївка-II, де довгий час було волосне управління.

Що являв собою запорозький зимівник? Відомий харківський історик кінця XIX – початку ХХ століть Дмитро Багалій наводить у книзі «Колонізація Новоросійського краю та перші кроки його шляху культури» такі відомості: «Зимовниками називають ті будівлі, при яких жителі мають худобу і проживають з нею завжди, але при деяких і риболовлю утримують, і людей або господарів у таких зимівниках буває мало, проте трапляється, що людини 3 або 4 погоджуючись побудувати разом і заведуть худобу, а рідко щоб один хазяїн був... Хати збудовані з лісу, а інші стіни сплетені і обмазані глиною, а паркани у дворах усі з плетеней».

Зимівник – це хутір, де козаки перебували взимку і в час, коли не було бойових дій. Спочатку у зимівнику було 3–4 хати, але коли почали будувати Катеринослав на території «старожитної» слободи Половиці, більша частина її жителів розійшлася околицями. Частина пішла до зимівника Мандрики, інші – до зимівника Дія. Населення Діївки побільшало після будівництва Катеринослава на місці Половиці. У 1798 році поселення набуло статусу державної казенної слободи. Це означає, що її мешканці мали особисту свободу і не були селянами-кріпаками. У 1803 році в Діївці з’явився молитовний дім, а пізніше на його місці збудували Хрестовоздвиженську церкву.

У 1895 році повз слободу проклали рейки та запустили потяг. Тоді ж провели перепис населення. Виявилося, що у селищі майже 1120 дворів, де мешкає 6,3 тис осіб. Тут працювали гранітні кар’єри, черепичні заводи. Згодом у Діївці відкрили поклади гончарної глини. На початок минулого століття у селищі було вже чотири школи, одна з яких залізнична, а друга – церковнопарафіяльна. У 1913 році тут збудували лікарню.

До 1926 року поселення вважалося окремим Діївським районом, який належав до Катеринославського округу. Після 1947 року Діївка увійшла до складу міста Дніпра. Тепер тут житлові масиви: Червоний Камінь, Покровський, Парус-I, Парус-II.

У 2015 році розпорядженням міського голови вулиця Шелгунова перейменована на вулицю Максима Дія, а вулиця Братів Трофимових – на вулицю Велика Діївська на житловому масиві Покровський. Нащадки пам’ятатимуть внесок цих людей у розвиток нашого краю та міста!