Володимир Ярцев: щастя творити музику для душі

Володимир Ярцев: щастя творити музику для душі

  • Роки життя 3 грудня 1940 |
  • Місце народження: м. Кізел Пермської області (РФ) |
  • композитор, архітектор

Ярцев Володимир Іванович, композитор, архітектор, Заслужений діяч мистецтв України (2009).

фото В.І. Ярцева з особистого архіву виконавця

Володимир Ярцев народився 3 грудня 1940 року в м. Кізелі, Пермської області (РФ). З самого дитинства його оточувала музика, адже вся родина була дуже творчою та музикальною. Батько, Іван Сергійович, грав на гармошці, мама, Валентина Іванівна, добре співала, а бабуся, Олександра Гаврилівна, співала у церковному хорі, у неї було гарне контральто. Тітка Володимира, Іраїда Іванівна Цикіна, чудово співала, маючи поставлений від природи голос. Чоловік тітки добре грав на скрипці, а рідний брат Юрій мав гарний баритон і прекрасно грав на піаніно. Жити в оточенні такої музикально обдарованої родини і не мати схильності до музики було просто неможливо. Враховуючи, що тітка Володимира, Іраїда Іванівна, була засновницею місцевої музичної школи, те, що хлопчика віддали до музичної школи раніше, ніж до загальноосвітньої, видається майже очевидним.

Родина активно підтримувала захоплення хлопчика та всіляко сприяла розвитку його здібностей. Ще у п’ятирічному віці Володимир виступав на концерті у тресті «Кізелшахтострой», де працювали його батьки.

Під час навчання в школі енергія, здається, так і виривалась з хлопця, тому що він і в навчанні був не останнім, і призові місця на спортивних змаганнях посідав, і вірші для пісень писав. Його перші пісні отримували позитивні відгуки в місцевих газетах.

Після завершення загальноосвітньої школи доля Володимира, який на той час вже грав на музичних інструментах на рівні другокурсників музичного училища, здавалась логічно зрозумілою – музика і тільки музика. Але несподівано для всіх Володимир вступив до Уральського політехнічного інституту, щоб стати містобудівником. Це не стало кінцем музичної творчості, а тільки дало поштовх для нового витку її розвитку. Музику він сприймав як відображення своєї душі, те, що все одно залишиться з ним, а для заробітку обрав архітектуру. Але і в цій професії він відобразив власне бачення світу, яке тісно пов’язане з музикою. Володимир Ярцев у одному зі своїх інтерв’ю зауважив, що архітектура й музика, в його розумінні, мають багато спільного: «Гармонія. Мелодійність. Існує поняття «мелодія мікрорайону». «Колись я брав участь в телепередачі «Споемте, друзья» – розповідає Володимир, – і ведучий Лев Лещенко спитав мене, яким я бачу місто майбутнього?» Я відповів: – «Місто майбутнього я бачу, як чудово написану пісню, в якому елементи благоустрою, як ноти, створюють гарну мелодію. Чому мікрорайони бувають безликими? Тому що в них немає акцентів! Акценти в будівництві потрібні так само, як і в музиці. Архітектуру відносять до просторового мистецтва, яке, подібно до музики, найбільш довговічне, оскільки зберігається у віках. Архітектура – мистецтво проектувати і зводити будинки та інші споруди. В ній головне – формування дійсності за законами краси! В архітектурному творі мають вражати пропорції, ритміка, які і роблять одну споруду величною, а іншу – примхливо-грайливою чи похмурою. У цьому розумінні архітектуру справедливо називають «застиглою музикою».

В.І. Ярцев та О. Дольський на репетиції ансамблю під час навчання в університетіНа першому курсі Володимир створив студентський ансамбль «СІГМА», який за роки його навчання в університеті, отримав широку популярність. Гітаристом був добре відомий бард Олександр Дольський. Півроку в ансамблі грав Володимир Пресняков-старший, а Олена Кобзєва десятикласницею співала з ансамблем. У ті роки вони багато виступали в Челябінську, Баку, в Польщі, Югославії, на радіо та телебаченні Свердловська.

Від самого створення ансамблю вони почали виконувати власні пісні Ярцева – про кохання, студентське життя. Однією з визначальних пісень того періоду стала «Сумерки синие», яка не тільки користувались популярністю серед слухачів, але і звела Володимира з дружиною.

За час навчання в університеті ансамбль набрався досвіду, заробив повагу та славу у слухачів, і після випуску музикантів запросили на роботу до філармонії. Свердловськ вважався містом високої музичної культури, майже музичною столицею, тож подібну пропозицію більшість музикантів сприйняла б за щасливий квиток. Але всі учасники ансамблю вирішили працювати за фахом у проектних бюро та продовжити виступати ансамблем, як і раніше.
 

Доленосний переїзд
 

У 1971 році Ярцев переїхав до України. Причиною стала хвороба тітки, з якою він був дуже близьким і хотів мати можливість навідувати її частіше. Тітка мешкала в Києві, але влаштуватися там було не найлегшою справою, а в Дніпропетровську йому запропонували гарну роботу в «Дніпроцивільпроекті». Можна сказати, що все вирішив випадок, і та обставина, що до Києва тоді можна було долетіти за 50 хвилин літаком за невисоку ціну. За час своєї роботи в Дніпрі брав участь у проектуванні ПДП (проект детального планування) м. Дніпропетровська, мікрорайону «Комунар», кварталу по вул. Образцова, вул. Калиновій, генплану цирку, міськвиконкому, виконував планування і забудову центру Верхньодніпровська та багато іншого.

Цей період чудово розкриває характер Володимира Ярцева, адже він не просто переїхав до іншої країни і віддався на волю випадку, ні, він з енергією та цілеспрямованістю взявся за облаштування власного життя, побуту, роботу, в тому числі й за творчу. Він одразу ж почав писати пісні українською мовою та співпрацювати з місцевими радіостанціями і телебаченням. Першою піснею українською стала «Кохай мене» на вірші В. Кудрявцева, яка принесла авторові популярність в Україні. Її співали відомі на той час ансамблі «Кобза», «Смерічка», «Світязь», виконавці Ліна Прохорова, Тамара Міансарова, Андріана Сабова. Народна артистка України Алла Кудлай у своєму першому виступі на естраді виконувала пісню «Знову цвіте матіола», написану Володимиром Ярцевим. Також пісні В. Ярцева виконували

фото В.І. Ярцева з особистого архіву виконавця

 
 

 В. Мулерман, М. Магомаєв, Р. Караклаїч, С. Пшебильска, Н. Яремчук, ансамблі «Поющие юнги», «Козацькі забави» та інші.

У 1976 році Володимир Ярцев виступав на відкритті заходу, присвяченому святкуванню 200-річчя Дніпра (в той час – Дніпропетровська), який відбувався на стадіоні «Метеор», власною піснею на вірші поета Вілена Канівського.

Так і будувалось життя Володимира Ярцева в Дніпрі з самого початку – він займався проектуванням мікрорайонів, кварталів й активно збагачував і розвивав творче життя міста.

Окрім таланту до написання пісень Володимр Ярцев має й інші: чудово грає на акордеоні, гітарі та фортепіано, і може чудово імітувати звуки тромбону, гавайської гітари та труби, хоча і не вміє грати на цих інструментах.
 

Спорт – це не просто захоплення, це стан душі та натхнення
 

Важливе місце в творчості Володимира Ярцева посідають пісні, навіяні спортивними подіями. В 1983 та 1988 роках, коли ФК «Дніпро» ставав чемпіоном СРСР, на стадіонах виконувався гімн клубу «Вперед, Дніпро», який написав Володимир Ярцев ще в 70-х, і яка виконувалась перед початком кожного змагання. Володимир Ємець, один із тренерів команди, навіть зізнавався Ярцеву, що його пісню вважають «талісманом на удачу» команди та називають справжнім «Золотим гімном» клубу. Для ФК «Дніпро», вболівальником якого є Володимир, він написав ще багато пісень, в тому числі й «Срібний вальс», коли команда стала срібним призером чемпіонату СРСР, та «Золоте танго» на честь золотої медалі. Сам автор вірить, що в його піснях є щось магічне, те, що приносить командам перемогу.

В.І. Ярцев з м’ячем, підписаним гравцями ФК «Дніпро»На написання пісень Володимира надихає темп, в якому рухаються атлети. Цей темп він використовує для своїх мелодій та враховує під час написання віршів для пісень.

У 1984 році брав участь у написанні музичних творів спеціально для чемпіонату СРСР з важкої атлетики, який проводився в Дніпропетровську.

Брав участь у церемонії відкриття Параолімпійських ігор в 2001 році, чемпіонатів України та світу. 

Володимир також написав гімн для міжнародного марафону «Зазим’я», який проводиться в Київській області. Його запрошували виступати на міжнародних марафонах «Москва-Париж» та «Москва-Париж-Сідней».

У 2004 році Володимир Ярцев видав унікальний збірник власних пісень «Сто пісень про спорт». Його навіть внесли до книги «Світових рекордів Гіннеса» за написання «рекордної кількості пісень про спорт».


Пісні для всіх
 

Не забуває в своїй творчості Володимир Іванович і колег-будівельників, присвячуючи пісні їхній нелегкій, але гідній праці, виступає на будівельних майданчиках, надихаючи їх віддано та натхненно будувати місто.

«Я мав щастя і радість все життя творити 
застиглу музику і народжувати музику для душі!!»

                                                      Володимир Ярцев

Його пісня «Студентський будівничий» включена і платівку «10 найкращих пісень про будзагони».

У 2003 році виступав на відкритті концерту, присвяченого 925-ти річчю міста Канева. Його пісня так сподобалась городянам  та керівництву міста, що була визнана гімном міста. текст пісні В.І. Ярцева, присвяченої Олімпіаді в Сіднеї

У його творчості знайшлося місце і для пісень, написаних для виконання під час вистав в театрах – це і оперети, і дитячі опери, і твори для драмтеатру.
 

Визнання
 

З 1974 року є членом Союзу Архітекторів України, з 2001 року – членом Асоціації діячів естрадного мистецтва України. Лауреат численних конкурсів на кращу пісню. В 2000 році нагороджений медаллю Дніпропетровська «За вірну службу місту».

Володимир Іванович Ярцев володіє вольовим і незламним духом, цілеспрямований і працьовитий, він вражає своєю творчістю та досягненнями, життєвими виборами та стійкістю перед незгодами. Він доводить, що талановита людина – талановита у всьому, за що береться, якщо тільки докладе зусиль, працюватиме на совість та ніколи не розглядатиме відмову від своїх бажань та схильностей, як варіант. Нам залишається лише пишатись тим, яка видатна людина живе, творить в нашому місті, прославляючи його своїми досягненнями та творчістю. Він буквально «будує» образ міста, ставлячись до нього з любов’ю та пошаною.

Найкраще Володимира Ярцева (музика):
 

«Кохай мене» (В. Кудрявцев), «Біля млину, де калина» (Я. Кухаренко), «Знову цвіте матіола» (Б. Касієв), «Повір очам» (В. Кудрявцев), «Дай руку, дай» (І. Лазаревський), «Столиця дитинства» (В. Кудрявцев), «Ой, напій коня» (Я. Кухаренко), «Якби був я козаком» (Я. Кухаренко), та багато інших.

 

http://www.uaestrada.org/kompozitori/yartsev-volodymyr/ інформації про Володимира Івановича Ярцева на сайті «Золотий фонд української естради»

https://www.facebook.com/vladimir.yartsev.3 Володимир Ярцев в соціальній мережі фейсбук.

 

 

Створено: 29.03.2018.
Редакція від 30.03.2018.
Анастасія Шевцова