Сквер Визволення – місце, де втілюються мрії

Сквер Визволення – це сучасне затишне місце відпочинку, яке заграло новими барвами завдяки втіленню сміливих культурних задумів. 

Розташування скверу особливе – поруч медичний коледж і його гуртожиток, ряд будівель – архітектурних пам’яток, де розміщені крамниці, банк, готель, ресторан, військкомат, а також великий житловий мікрорайон. Крім того, вихід зі скверу веде на упорядковану набережну Каховського водосховища. Сквер Визволення – це невелика паркова територія, що була і є місцем відпочинку для молодих батьків із дитячими візочками, для підростаючої молоді, яка із задоволенням катається на роликах і скейтбордах. Поряд розташовуються пересувні батути, дитячі машинки, веселий паровозик для малят. А вранці тут можна погодувати голубів, які зграйками злітаються до пішохідного фонтану та іноді, не кваплячись, злітають від допитливих малюків.

Саме в сквері презентує свою діяльність «Читальня біля фонтану» від Центральної дитячої бібліотеки з ігровими конкурсами, майстер-класами, рекламує послуги та дарує незабутній настрій всім задіяним у програмі.

За 2019 рік сквер став локацією для втілення культурних проєктів і змін для жителів цього мікрорайону. 

Довоєнна культурна спадщина

У 1996 році обласна держадміністрація визнала забудівлю площі Визволення пам’ятником містобудування.

Сквер оточують одно- та двоповерхові будівлі 2-ї половини ХІХ – початку ХХ століття. На початку вулиці Херсонської поруч зі сквером розташована колишня лікарня водників, будинок купця Цепелинського та будівля медичного коледжу. Готель Милкова по вулиці Запорізькій також є пам’ятником культурної спадщини. Історико-культурну цінність має і будівля складу землеробських знарядь купця Ігната Єрлашова на вулиці Івана Сірка, яка пов’язана з нею територіально та візуально і була деякий час кінотеатром. 

На початку ХХ ст. площа була центром Нікополя. На перетині головної вулиці Катеринославської (тепер Микитинської) і Думскої (тепер Атаманскої) стояла велика одноповерхова будівля міської Думи. Головною турботою голови були освіта, медицина та боротьба з пожежами. З міського бюджету фінансувались міські училища, робота земських, приватних і церковнопарафіяльних шкіл. Дума допомагала фінансами земській лікарні, перетворивши її на заклад з гарними лікарями. Сьогодні на місці Думи підноситься чотириповерховий житловий будинок із  магазином на першому поверсі.

На протилежному боці від Думи містилась аптека провізора Горнштейна. На місці житлового будинку з аптекою на першому поверсі (перехрестя Отаманської та Івана Сірка) височіла Велика синагога. Це була унікальна будівля в готичному стилі. За радянської влади синагогу переобладнали на клуб полку. Поруч із синагогою межувала єврейська початкова чоловіча школа – талмуд-тора, яку закрили наприкінці 1930-х.

Місце нинішнього готелю «Родіна» займала біржа гужового транспорту. Влітку тут стояли фаетони, взимку – сани. На конях можна було дістатися в будь-яке місце старого Нікополя і на залізничну станцію, яку від міста відділяли 5,5 кілометрів. Поруч розташовувалися магазин і цукеркова майстерня Миколи Клименченка.

У цьому районі розташувались і сусідили одноповерхові житлові будинки, Свято-Покровська церква, жіноче міське училище, друкарня, крамниця Цепелинського, магазин «Фрукти». 

Під час війни міцні будівлі на території майбутньої площі були дуже зруйновані. Перші авіабомби впали під час наступу на Нікополь німецьких військ в серпні 1941 року. Зі всіх будівель довгожителями виявились друкарня Цепелинського та будівля заїжджого двору Юшанкової.

Перетворення скверу на улюблене місце відпочинку нікопольців

Відразу після звільнення Нікополя «п'ятачок» розчистили від «уламків», утворивши прямокутну чисту земельну площу. Неподалік від теж вцілілого складу купця Єрлашова встановили дерев'яну трибуну – в перші повоєнні роки тут проводилися мітинги до державних свят. Взимку в майбутньому сквері Визволення заливали ковзанку, на якій збиралася молодь міста. Влітку тут проводили спортивні змагання на приз газети «Нікопольська правда».

«П'ятачок» почав перетворюватися під час будівництва рукотворного Каховського моря. На порожній площі висадили перенесені з плавнів дерева, кущі бузку і встановили ліхтарі та лави. У 1950-х стало модним висаджувати в міських зелених зонах інтродуковані (перенесені за межі природного ареалу проживання) рослини. Так на «п'ятачку» і з'явилися софора японська, катальпа, червоний дуб, акліматизовані ще купцем Єрлашовим. Ось тоді в генплані забудови Нікополя і з'явилася назва «Сквер Визволення».

По периметру його обгородили невеликим парканом, який мав два входи: з боку кінотеатру ім. Леніна (будинки Єрлашова) і сучасної вул. Микитинської. У скверику встановили механічні апарати для газованої води. Вуглець знаходився в балонах, і щоб отримати «газовану воду», необхідно було покрутити спеціальну рукоятку. Продавали тут і морозиво – його привозили у візках. Сквер став улюбленим місцем відпочинку нікопольців, де можна було «і себе показати, і на інших подивитися». Променади навколо нього називалися «стометрівкою».

Спогади про сквер багатьох нікопольців пов'язані з фонтаном, прикрашеним скульптурою чотирьох хлопчиків з великою рибою. З рота рибини і лилася вода. Діаметр розливу був значний – до чотирьох метрів. Вода стікала у велику високу чашу. Біля прохолодного фонтану городяни теж любили прогулюватися, а на його тлі – фотографуватися.

Перед новорічними святами неподалік фонтану до середини 1970-х встановлювали головну міську ялинку. Пізніше, зі зміщенням центру Нікополя, лісову красуню почали наряджати біля ДК Південнотрубного заводу. До речі, першу громадську ялинку в Нікополі опорядили саме на території майбутньої площі Визволення. Ініціатором був купець першої гільдії Гнат Єрлашов. Але тоді вона називалася Різдвяною.

Площу з півночі на південь перетинає вул. Микитинська, відокремлюючи від скверу невелику прямокутну ділянку, де до 1930-х стояла Свято-Покровська церква. До війни на цьому місці було встановлено навчально-тренувальний біплан «П-2», прибраний перед війною. Після війни – пам'ятник Леніну. Саме на другій половині площі Визволення в 1970-х розгорнулися події, про які радіостанція «Голос Америки» передала всьому світові. Під час зіткнення міліції та молоді довелося застосувати бойову зброю, яка тільки і змогла охолодити злість натовпу. А на наступний ранок «Голос Америки» всьому світові повідав, що в країні Рад заборона на танець твіст в невеликому провінційному містечку Нікополі спровокувала протест молоді, що перетворився на політичне протистояння.

Сучасне місто та його мешканці

2019 рік став щедрим на нові локації та суспільно-значущі заходи, які відтворювались у Сквері Визволення. В останні роки міські служби таки почали  реновацію старого міста. Можливо, незабаром ми отримаємо знову статус туристичного курорту, як це було раніше.

У червні 2019 року тут завершився Фестиваль вогняних скульптур «Скіфія. Скіф і Я». Досвідчені майстри скульптури та юніори з Нікополя, Ужгорода, Львова, Києва та Слов’янська створювали справжні витвори мистецтва для скульптурного парку міста. Скульптури створювали з глини, а завершальний, видовищний етап випалювання скульптур, «Вогняну Феєрію» і неймовірну вогняну гармату нікопольці та гості міста побачили в останній день фестивалю.

Під час минулорічного фестивалю дорослі учасники-митці створили 16 скульптур з 4-х тон глини, а юніори – величезне скіфське панно та дві скульптури. Нікопольський скульптор, один із організаторів симпозіуму – В’ячеслав Гуденок розповів, що щорічний керамічний симпозіум у Нікополі – це неповторне явище та єдиний фестиваль вогняної скульптури в Україні. Разом із Тетяною Максимчук він створив арт-майстерню, яка об’єднує молодь і трансформує міський простір. В’ячеслав вважає, що Нікополь – ідеальне для цього місто: і за духом, і за географією:

«Нас живить скіфське коріння. Ми їздимо навколо Нікополя, на кургани, цікавимося знахідками, які раніше були знайдені, – це нас і надихає. Місто позбавлене метушні, воно дозволяє зрозуміти, чого хочеш насправді, для чого створений. З іншого боку – спекотне сонце, безкрайній степ, запах полину, яким неможливо надихатися вщерть – це теж особливе переживання. Природа надає цим краям відчуття волі, якою дихали скіфи, потім – козаки. Ми збираємося робити тут, в нікопольській місцевості Burning Man, тому що вона якраз підходить за станом, температурою, широтою фестивалю».

Скульптурні композиції стали прикрасою алеї, яка веде від архітектурної пам’ятки – колишнього кінотеатру купця Єрлашова до унікального пішохідного фонтану. Пішохідний фонтан, єдиний у місті, був відкритий до Дня Конституції. Влітку це не тільки прикраса, але й можливість освіжитись під час спеки. Море задоволення отримують і діти, і дорослі. А перед Новим роком на місці літнього фонтану встановили зимовий з різнокольоровими світлодіодами. У вечірній зимовий час фонтан сяє вогнями та райдужними переливами. Святкові арт-об'єкти покликані підняти настрій мешканцям старого міста. Незвична підвісна система освітлення у вигляді «зоряного неба» над алеєю скульптур стала приємною несподіванкою для тих, хто полюбляє прогулятись ввечері та насолодитись свіжим повітрям під час променаду. 

У липні 2019 року для містян підготували дві цікаві події! Першим відбувся триденний фестиваль про сучасне місто та його суспільство «Майстерня міста», а після його закінчення – Другий Форум інтегрованого розвитку Нікополя

Фестиваль «Майстерня міста»

У старій частині Нікополя, а саме в сквері «Визволення» у липні 2019 року проведено триденний фестиваль про сучасне місто і його суспільство «Майстерня міста». Такий масштабний захід організували за підтримки німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ разом із Нікопольською міською владою в партнерстві з Благодійним фондом «Нікополь туристичний», національною організацією скаутів України «Пласт» і громадськими організаціями. Формат такого урбаністично-культурного фестивалю прийшов до нас зі Львову, де його започаткувало GIZ. Нікополь серед небагатьох «просунутих» міст-піонерів, які прагнуть розвитку і проводять такі фестивалі в себе – тепер такі заходи відбуваються в Миколаєві, Полтаві, Чернівцях, Луцьку, Одесі, Житомирі, Львові.

Освітні програми, безліч цікавих локацій з майстер-класами, фотозони, експозиції, виставки, безкоштовні екскурсії та квести, кінопокази під відкритим небом – все це впродовж трьох днів чекало на місцян і гостей міста. Тут можна було не тільки отримувати корисну інформацію, а й брати участь у дискусіях, висловлювати свою точку зору.

– Це дуже гарна подія для того, щоб почати спілкуватись одне з одним на важливі для міста теми, – сказала під час урочистого відкриття «Майстерні міста» експерт німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ, урбаністка та архітекторка Іріс Гляйхманн.– Також хочу подякувати міській адміністрації за підтримку, за надану можливість організувати цей проєкт.

Тема першого дня – «Відновлення старої частини як історичного центру міста». Увесь день був присвячений культурній спадщині Нікополя та туристичному потенціалу регіону. На другий та третій дні було представлено багато цікавих презентацій з екологічної тематики, соціального та класичного підприємництва, озеленення й благоустрою, екобудівництва тощо.

«Родзинкою» фестивалю стало виготовлення муралу на стіні будинку, який є культурною спадщиною Нікополя. Роботу над муралом виконувала художниця Оксана Харламова. На ньому зображені фрагменти діяльності купця, мецената і першого урбаніста Нікополя Ігнатія Єрлашова, який зробив вагомий внесок у розвиток міста. На стіні зображений сам купець Єрлашов та епізоди про його добрі справи у Нікополі: вимощування бруківки на вул. Преображенській (І. Сірка), відкриття першого кінотеатру, електростанції, телефонної станції, міського саду... Мурал було презентовано перед початком Форуму.

У межах фестивалю «Майстерня міста» відбувся ІІ Форум Інтегрованого розвитку Нікополя та публічна презентація «Стратегії інтегрованого розвитку Нікополя» з пріоритетом вирішення житлових проблем для вразливих груп населення. 

Стратегія була напрацьована міжнародними експертами-урбаністами GIZ з Німеччини та Великобританії разом із місцевою владою Нікополя з залучанням ідей громадськості, запропонованих мешканцями на І Форумі Інтегрованого розвитку, який відбувся на початку 2019 року.

Крім того, кожний із присутніх на Форумі отримав так звану поштову картку, на зворотному боці якої було написано: «Коли я мрію про Нікополь 2035 року, то я мрію про…». На ній треба було написати свої мрії. Ті хто визначився, вішали свої побажання на підготовлений простір і всі могли дізнатися, які думки про розвиток міста мають нікопольці.

Післямова…

Перетворення Скверу у нове ексклюзивне місце відпочинку продовжувалось, втілювались нові ідеї та мрії містян. Так, сквер Визволення восени прикрасили «Крила Ніки». Арт-об’єкт з металу виготовив Артем Вольський, про що говорить відповідне гравірування. Пройти повз таку красу неможливо. Кожен хоче доторкнутися до крихкої на вигляд статуї та зрозуміти, з чого вона зроблена. Культурний об’єкт «Крила Ніки» став одним із переможців проєктів «Бюджету участі-2019». Тепер богиня Перемоги, на честь якої названий Нікополь, оберігає старішу частину нашого міста. 

2020 рік. У Сквері Визволення, що в старій частині Нікополя, надвечір збирається багато людей з дітьми. Там яскраві квітники, де висаджено багато чорнобривців. Також тут з’явилась незвичайна клумба, яка яскраво відображає форму популярного смайлика з очима сердечками. Тут можна покататись на роликах, скейтах чи самокатах, прогулятись алеєю керамічних скульптур, які нагадують про міжнародний фестиваль. Багато дерев, є простір для відпочинку на свіжому повітрі. 

Тепер сквер, який облагороджують вже кілька років поспіль і який став одним з улюблених місць відпочинку городян, став ще красивішим і затишнішим.