Перше періодичне видання в Катеринославі

Перше періодичне видання в Катеринославі

Газета "Екатеринославские губернские ведомости": історичні етапи розвитку видання, редактори, автори.

У січні 2018 року виповнюється 180 років з часу 
виходу в Катеринославі першої газети –
«Екатеринославские губернские ведомости»

«Екатеринославские губернские ведомости» (далі – ЕГВ) – офіційна газета Катеринославського губернського правління, виходила з 7 січня 1838 по 1918 рік. Періодичність виходу газети була різною (від 1 до 7 разів на тиждень). Газета видавалася в Катеринославі російською мовою і була першою газетою міста.

Передумови виходу газети

…в 1838 р. майже одночасно в Російській імперії і на
Катеринославщині виходять перші офіційні губернські відомості

 
 

Поява ЕГВ пов’язана із загальним розвитком преси в Російській імперії. Спочатку був Проект Сенату Росії (1830 р), за яким передбачалось видання губернських відомостей в 6 губерніях, у т. ч. в Київській та Слобідсько-Українській, але він не був реалізований з різних причин. Потім за ініціативи міністра внутрішніх справ Д. Блудова в 1837 р. було ухвалено рішення про видання губернських відомостей в усіх губерні

ях. У 1838 р. майже одно

часно в різних місцях Російської імперії (і на Катеринославщині теж) виходять офіційні губернські відомості, які в більшості губерній стають першими друкованими періодичними виданнями. 

про ранній етап розвитку ЕГВ дізнаємося з самої
газети, редакція якої до 50-річчя опублікувала 
статтю, присвячену історії видання  

Який вигляд мала газета

"ЕГВ".Офіційна частина.Відділ перший

"ЕГВ"-газета.Офіційна частина.Відділ другий
Стосовно випуску і розвитку раннього періоду «Екатеринославских Губернских Ведомостей» запорізький історик Д. Аванесян пише «…про ранній етап розвитку видання ми дізнаємося з самих ЕГВ, редакція яких до 50-річчя губернських відомостей опублікувала статтю, присвячену історії видання.Так, виконуючи «Положение о порядке производства дел в губернських правлениях» від 3 червня 1837 р., катеринославське губернське правління з 1838 р. почало видавати ЕГВ, перший випуск яких припав на 7 січня 1838 р. В цей час газета виходила 1 раз на тиждень по п’ятницях, на сірому папері низького ґатунку і якості, друком на піваркуша без стовпців, мала формат перегнутого листа простого писального паперу й складалась з повідомлень губернського правління до відома та виконання. Річна передплата коштувала 10 руб. асигнаціями та 2 руб. за пересилку. Перше число неофіційної частини побачило світ 14 січня 1838 р. Й включало в себе одне єдине повідомлення про легкий землетрус в Катеринославі. До 1845 р. ЕГВ у відповідності до положення 1837 р. поділялися на 2 частини: офіційну та неофіційну, яка іменувалася «Прибавления» і виходила нерегулярно, відповідно мала власну нумерацію номерів, що не співпадала з офіційною частиною». http://www.historians.in.ua/index.  
«Прибавления» в різні періоди складалися з різних відділів.

Мета і задачі ЕГВ

Мета видавців «Екатеринославских губернских ведомостей» була інформувати про ухвали місцевої влади, події в губернії, країні, за кордоном. Матеріали підбирали працівники газетного столу, які користувалися офіційними джерелами інформації, звітами установ. Обов’язки редакторів виконували начальники або заступники начальників газетного столу. Газета ділилась на офіційну та неофіційну частини. 

Мета видавців «Екатеринославских губернских 
ведомостей» – інформувати про ухвали місцевої 
влади, події в губернії, країні, за кордоном

Офіційна частина мала два відділи: у першому подавались матеріали розпоряджень уряду та місцевої влади, постанови, накази, статистичні звіти різних губернських установ, оголошення про боржників, розшук осіб, втрачені та недійсні документи, виклики до судових установ. У другому повідомлялося про ярмарки, продаж майна, тощо.http://journlib.univ.kiev.ua  Найбільш цінна неофіційна частина газети містила місцеву та кримінальну хроніку, інформацію про події в країні та за кордоном, телеграми, передруки з інших видань. Згодом з’явилися літературні твори, рецензії на книги та театральні вистави, метеорологічні огляди, приватні оголошення, реклама. Неофіційна частина пропонувала цікаві етнографічні та історичні матеріали, підготовлені Д.І. Яворницьким, Я. Новицьким, І. Манжурою. Газета мала додатки з оголошеннями, списками осіб на виборах земських гласних, виборах до міської та Державної думи. У 1914–1916 рр. постійно з’являлися списки вбитих, поранених і без вісті зниклих.

З 1845 р. за новим положенням про губернські відомості ЕГВ змінюються. Відтепер газета складається з офіційного загального відділу та місцевого відділу, що поділявся на офіційну та неофіційну частини. 

Редактори газети

Читачів, які досі не знаходили нічого путнього
в цих листках, Микола Мизко зміг зацікавити
статтями, написаними легко й жваво

Змістове наповнення неофіційного відділу залежало від цілої низки факторів: рівня розвитку культурного руху в губернії, потреб читачів в даний період, особи редактора.

У ранньому періоді «Екатеринославские губернские ведомости»  редагувати  довелося новому редактору, молодому ініціативному журналісту, випускнику філософського факультету Харківського університету Миколі Дмитровичу Мизку. http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz_efron/67321 

За короткий час його редагування (1845–1847 рр.) ЕГВ не лише змінилися структурно, але й наповнилися змістовно. На характер змін ЕГВ за редакторства М.Д. Мизка вказує і Д.Д. Рябінін, http://www.historians.in.ua/index. Він наголошує на тому, що саме новий редактор ЕГВ «встиг надати ганчір’яній губернській газеті невідомі їй життєвість і свіжість, зробив цікавим відділ місцевих повідомлень, читачів, що були досі байдужі і які не знаходили раніше нічого путнього у цих листках, – статтями легко і жваво написаними про різні факти і явища громадського побуту». А ось як пише М.П. Чабан, краєзнавець, письменник і журналіст у нарисі про випускника Катеринославської класичної гімназії М.Д. Мизка стосовно його роботи редактором газети: «…його перу належали статті «Катеринославський театр під час Петропавлівського ярмарку», «Театр у Катеринославі в 1844 р.», «Сцени зі щоденного життя», «Про відкриття в Катеринославі постійного театру». Краєзнавцям і сьогодні було б цікаво почитати його статті «Відкриття пам’ятника імператриці Катерині ІІ», «Про Самарський монастир у Катеринославі» або «Декілька думок, міркувань і заміток про сучасну російську журналістику».

За час редакторства М.Д. Мизка  оригінальні статті самої редакції мали небувалий успіх, особливо статті та нотатки, розміщенні у відділі театральної хроніки, яка, була чи не найкращим відділом газети, адже містила жваві та слушні зауваження про гру артистів, сценічні постановки п’єс, влучні характеристики ролей тощо."ЕГВ"-газета.Неофіційна частина
М.Д. Мизко вперше практикує в ЕГВ діалог редакції з читачем. 

У статті «От редакции» (ЕГВ.– 1846.– № 36) головною думкою нового редактора є  про перетворення газети на «дзеркало сучасності та архів історичної місцевості». Він  звертається до всіх посадових осіб,

 що мають офіційні відомості та матеріали стосовно Катеринославської губернії, а також поміщиків, фабрикантів, заводчиків, торгівців, які мають цікаві данні по всіх галузях домоведення, сільського господарства, торгів

лі, промисловості, надсилати свої статті та матеріали на адресу редакції.Так, саме М.Д. Мизко заклав стосунки газета-читач-газета. Він оновив газету, друкуючи в ній крім офіційних повідомлень різні невеличкі статейки, переважно свої, про найбільш видатні події сучасного суспільного життя та літератури, театру http://www-philology.univer.kharkov.ua/  Завдяки М.Д. Мизку в ЕГВ з’являються нові рубрики: театр та літературні вісті, які наповнюються цікавими статтями, нотатками, рецензіями, покращується якість матеріалів у рубриці місцевих новин. Газета стає більш зручною для читання. З середини 1846 р. у неофіційній частині з’являється нумерація сторінок. Молодому освіченому редактору з сучасним поглядом на журналістську справу вдалося побачити мету видання, закласти один із головних напрямків діяльності газети, що полягала у пошуку шляхів діалогу із читачем.

Ігнатій Барановський, послідовник ідей просвітництва,
людина близька до учасників «Клубу піквіків»

Наприкінці 50-х – на початку 60-х рр. ХІХ ст. редактором неофіційної частини «ЕГВ» стає поляк Ігнатій Барановський, послідовник ідей просвітництва, людина близька до учасників «Клубу піквіків». За редакторства І. Барановського  покращується і збільшується змістовна частина ЕГВ, з’являються нові рубрики: місцеві, губернські та інші вісті, сільське управління. Що друкувалось  в рубриках? Так, наприклад, в ЕГВ  № 2 за 1858 р. в офіційні частині повідомлялось про розпорядження Государя Імператора  Міністру фінансів для Таганрозьк

ого  купецтва про сплату мита  на іноземні товари та продовження терміну сплати ще на 5 років, а в неофіційній частині №5 від 1858 р. повідомлялось про вихід і зміст «Журнала сельского хозяйства» та газети «Промышленный листок» на 1858 рік, у рубриці «О выезжающих за границу» інформувалось, що «купчиха 3-й Гильдии Луганского завода Елена Алексеевна Чекменева выезжала в святые места». В інших номерах друкувалися  статті про врожаї хліба, прийом пожертвувань, правила для молодиків, які вступають до Імператорського Харківського Університету, про селянські питання, статут заохочення мистецтвом, каталоги карт планів, атласів, медалей, про відкриття в м. Катеринославі громадської бібліотеки тощо. У фонді краєзнавчого відділу Дніпропетровської обласної наукової бібліотеки збереглася підшивка номерів «Екатеринославских губернських відомостей» за 1858 рік та «Прибавления» за 1863 р.).   http://www.libr.dp.ua/fullkr/?book=187  

З середини 1860-х рр. редактором
неофіційної частини ЕГВ був М. Померанцев 

За редакторства неофіційної частини М. Померанцева ( сер. 1860-х рр.) ЕГВ зробило крок вперед у галузі оформлення газети. Вперше з’являються статті на злободенні теми, рубрики, за якими встановлювався особливий нагляд: судова хроніка, іноземні вісті, внутрішні вісті та міський щоденник. З 60-х років «ЕГВ» стали публікувати багато матеріалів з історії й етнографії місцевого краю, значний обсяг матеріалів з історії селянської реформи. znuhist@gmail.com
"ЕГВ"-газета.Неофіційна частина.Про відкриття бібліотеки в КатеринославіЗ 1865 р. «ЕГВ» виходять в новому форматі, на аркуші з друком у 3 стовпця, з покращеним друкарським шрифтом і тільки в неофіційній частині вказується редактор.
У 1872–1874 рр. неофіційну частину ЕГВ редагував видатний краєзнавець Новоросійського краю К.В. Ханацький. За його редагування зменшується кількість передруків і збільшується кількість оригінальних статей з питань освіти, промисловості, сільського господарства, торгівлі, судноплавства, медицини, благодійності, руху народонаселення в Катеринославській губернії.

З 1886 по 1890 рр. редактором обох частин ЕГВ стає Ф.А. Преображенський. 
"ЕГВ"-газета.Рубрика -"Події",де публікувалися різні кримінальні події
 

У 1888 р. часопис змінюється, в зв’язку з постановкою нових цілей. В часописі повинно друкуватися більше історико-краєзнавчої інформації, що мало зацікавити широке коло читачів і стати важливим джерелом для дослідників історії краю в майбутньому. Поштовхом для змін стали дві події: святкування 100-річчя міста Катеринослава (1887 р.) і 50-річчя ЕГВ (1888 р.).

Редакція ЕГВ у 1887 р. звернулася до населення з проханням надсилати статті для публікації на сторінках видання і матеріали з етнографії, археології, топографії, геології, статистики краю, матеріали стосовно промисловості губернії, діяльності її фабрик і заводів, історії виникнення підприємств тощо.

За 1888 р. надійшло від населення до редакції 64 статті, 31 присвячена висвітленню актуальних питань землевласництва та землекористування, фабричної та заводської промисловості, а також діяльності банківських та інших кредитно-фінансових установ краю.

…захоплювався історією Катеринославщини та запорозького козацтва, вивчав і пропагував історію краю, сприяв популяризації краєзнавчої літератури

Новицький Я. П.(1847-1925рр.), укр. фольклорист,етнограф, педагог
 

У цей час залучаються до співпраці видатні науковці, літератори, лікарі, чиновники, діячі культури та освіти (Я.П. Новицький, Д.І. Яворницький, І.І. Манжура, І.Я. Акінфієв, www.libr.dp.ua/region/Akinfiev.htm М.М. Владимиров, І.А. Шмаков, В.Т. Скрильников www.libr.dp.ua/region/timof_glina.htm та інші), з’являються полемічні, критичні та викривальні статті. З їх  появою, з’являються і нові рубрики.Катеринославський науковець Д.І.Яворницький розпочинає друк своїх статей в газеті з 1888 р.Залучивши до роботи в газеті Я. Новицького, редакція отримує можливість ввести до  неофіційної частини ЕГВ рубрики: із церковного літопису, із недавнього минулого, до історії Запоріжжя, матеріали до історії колонізації Новоросійського краю, з історії народних переказів, повір’їв, розповідей, пісні козацького часу. В них друкується багато статей і інших публікацій з історії південноукраїнського регіону. 

Саме з 1888 р. співпраця редакції ЕГВ із місцевим населенням стає регулярною та невід’ємною частиною розвитку самого видання.
У період редагування (1892–1893 рр.) неофіційної частини Мейером на сторінках ЕГВ з’являються тематичні блоки під назвою «що нам потрібно?», «нотатки профана», «листи», «до питання про водопостачання міста Катеринослава». Історико-краєзнавчий відділ поповнюється цікавими матеріалами, збільшується кількість літературних публікацій, з’являються нові рубрики: арабески, дозвільні думки, нариси та нотатки мимохідь (роздуми стосовно діяльності тих чи інших місцевих установ, організацій тощо) петербурзькі вісті, остання пошта, інформація із-за кордону, огляд друку, літературні замітки.

З 1893 по 1898 рр. неофіційну частину ЕГВ редагував Яків Георгійович Гололобов,www.histpol.pl.ua/ru/biblioteka/. який займався письменницькою і журналістською діяльністю, підтримував зв’язки з інтелектуальною елітою Катеринославщини (М.В. Чеховим, Д.І. Яворницьким), захоплювався історією Катеринославщини та запорозького козацтва, вивчав і пропагував історію краю, сприяв популяризації краєзнавчої літератури. Це не могло не позначитися на формуванні неофіційної частини газети.

Що цікавило читачів газети 

Відсутність нової дієвої людини, поява приватних періодичних видань 
призвела до втрати авторів ЕГВ

Дуже популярними були рубрики «Об’яви і повідомлення», «Приватні об’яви», «Події», «Місцева хроніка», де публікувалися різні кримінальні випадки. Зокрема, «к получению наследства, о пойманых бродягах, о найденом мёртвом теле, о разыскании лица». Часто також писали про те, куди виїхав губернатор або інші високі чини. Було, наприклад, таке повідомлення про міського голову Івана Способного, який займав пост градоначальника з 1909 по 1917 роки. Він вирушив у Петербург і по дорозі дізнався, що запрошений до імператора. І ось із Москви він вимагає терміново привезти йому ланцюг міського голови, бо не можна було з’являтися на прийом без цього посадового знаку. "ЕГВ"-газета.Неофіційна частина.Об`яви.Цирк виродків в Катеринославі
І ще один цікавий факт. У катеринославському виданні широко висвітлювалося не лише міське життя, але і світові події. Зокрема, велика увага приділялася європейським модним подіумам. Так, катеринославська місцева преса початку ХХ століття організувала справжнє цькування ультрамодних на той час у Парижі дамських штанів – шароварів. У підсумку, в Катеринославі на довгі десятиліття сформувалася громадська думка про те, що штани – не для жіночої статі.
Редактор неофіційної частини ЕГВ Я.Г.Гололобов (1893-1898 рр.)
 

У 1899 р. Я. Гололобов покидає ЕГВ. Неофіційна частина газети скорочується. Друкуються переважно приватні оголошення та стан рахунків акціонерних компаній і товариств. Періодичність видання скорочується до двох разів на тиждень. Відсутність нової дієвої людини, поява приватних періодичних видань на Катеринославщині призвела до втрати авторів ЕГВ. Це не могло не позначитися на становищі газети. До того ж, видання не мало коштів на оплату кореспондентам.

З 1899 по 1918 рр. неофіційна частина видання була майже відсутня, існування було формальним і навряд чи друкування оголошень можна назвати повноцінною газетою. За цей період у ЕГВ змінилося 13 редакторів, які займали цю посаду від 1 до 5 років. Особливо цікавою неофіційна частина видання була в періоди редакторства К. Ханацького, Ф. Преображенського, Ф. Мейера та Я. Гололобова.

Газета припинила своє існування в 1918 р. в зв’язку зі зміною влади в країні, котра почала закривати всі дореволюційні офіційні періодичні видання. ЕГВ відіграли важливу роль в суспільно-економічному та культурному розвитку регіону. Публікації газети – це об’ємний матеріал із історії політичного, економічного, соціального та культурного життя південноукраїнського регіону XVIII – початку ХХ ст., який може бути використаний дослідниками, істориками-науковцями, краєзнавцями.

Створено: 31.03.2017.
Редакція від 13.09.2017.
Таїсія Козак
Бібліографія:

Література:
Екатеринославскія губернскія ведомости: Орган Губернскаго Правленія [Текст].- Екатеринославъ: [б.и.],1858.- 417 с.+ переплет.- Б. ц.
* * *
Аванесян Д.З. «Катеринославські губернські відомості» як джерело з історії культурного життя Катеринославщини ХІХ ст. // Історія і культура Придніпров’я: невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник.– Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2009.– Вип. 6.– С. 98–109.
Аванесян Д.З. «Екатеринославские губернские ведомости» (1838–1918): становлення та розвиток видання: Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів.– К., 2012.– Т. 23.– С. 196–220.
Аванесян Д.З. Минувшина в уподобаннях населення Степової України (за матеріалами «Екатеринославских губернских ведомостей» кін. ХІХ ст.) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів.– Т. 19. Кн. 1.– К., 2009.– С. 585–593.
Аванесян Д.З. Проблема вірогідності інформації публікацій «Катеринославських губернських відомостей» з історії освіти на Катеринославщині // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету.– Запоріжжя: Просвіта, 2008.– Вип. ХХІІ.– С. 210–215.
Документальні матеріали Я.П. Новицького на сторінках «Екатеринославских губернских ведомостей» // Історія і культура Придніпров’я. Невідомі та маловідомі сторінки: Науковий щорічник.– Дніпропетровськ: НГУ, 2010.– Вип. 7.– С. 124–142.
«Катеринославські губернські відомості» як джерело з історії освіти на Катеринославщині // Шевченківська весна. Історія: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. молодих учених.– Вип. VІ: У 2-х част.– Ч. 2. Праці аспірантів та студентів: У 2-х т.– Т. 1.– К.: СПД Цимбаленко Є.С., 2008.– С. 11–12.
Чабан М.П. Птахи з гнізда Придніпров’я.– Дніпропетровськ: Дніпрокнига, 2005.– С. 92–93.
* * *
Рябинин Д. Д. Воспоминания о Н. Д Мизко // Исторический вестник.– 1882.– №10.
* * *
Ясь О.В. «Губернские ведомости» // Енциклопедія історії України.– К.: Наук. думка, 2004.– Т. 2.– С. 243.
* * *
Газети і журнали Катеринославщини (1838–1916): Наук.-допоміжн. бібліограф. покажчик / упоряд.: Т.М. Ковальська, О.І. Сидоренко, Н.М. Титова.– Дніпропетровськ: ДОУНБ, 1993.– С. 16–17.