Першовідкривач важкої води
Наш земляк Олександр
Ілліч Бродський належить до тієї плеяди вчених Придніпров’я, імена яких
вважають за честь розмістити на сторінках своєї історії чотири навчальні
заклади Дніпра – університет імені Олеся Гончара, «Дніпровська
політехніка», хіміко-технологічний, медичний та академічний Інститут фізичної
хімії імені Л.В. Писаржевського в Києві, а поза межами нашої держави
– ще й Московський державний університет.
Належачи до
наукової школи фізичної хімії академіка Лева Володимировича Писаржевського
(найвідомішого хіміка в Україні 20–30-х рр. минулого століття),
О.І. Бродський створив власну наукову школу дослідження хімічних реакцій
ізотопним методом, ізотопних обмінів водню, кисню, сірки, азоту, а після смерті
вчителя очолив Науково-дослідний інститут фізичної хімії його імені.
О.І. Бродський був лауреатом Державної премії СРСР, а нині
(з 2007 р.) існує галузева Премія його імені. Але якщо ім’я академіка
Л.В. Писаржевського сьогодні досить відоме загалу, принаймні, жителям
нашого краю, то ім’я академіка О.І. Бродського значно менше відоме в
неналежних до науки колах, чому є абсолютно логічне і правдиве пояснення, яке
полягає в характері, значенні та застосуванні його наукових досліджень.
Олександр Ілліч
Бродський народився 7 (19) червня 1895 р. в Катеринославі у сім’ї
інженера Іллі Юхимовича та домогосподарки Єфросинії Григорівни Бродських.
У 1913 р., після закінчення Реального училища, Олександр став студентом
заводського відділення Катеринославського гірничого інституту. Як відомо, в
цьому вищому навчальному закладі, що з 1912 р. набув статусу інституту, на
той час вже склалися дуже потужні наукові школи і напрями. Від початку історії
навчального закладу (1899 р.) досить потужного розвитку в ньому набула хімічна
наука, започаткована професором В.В. Куриловим. У рік вступу
О.І. Бродського до інституту посаду завідувача кафедри хімії зайняв вже
визнаний вчений, фізико-хімік, випускник Новоросійського
університету (Одеса), основоположник електронної хімії професор
Л.В. Писаржевский. Зацікавившись
проблемами фізичної хімії, студент Олександр Бродський невдовзі почав працювати
в лабораторії професора Л.В. Писаржевського і проявив там свої неординарні
здібності. В роки І Світової війни хімічна лабораторія КГІ працювала на
потреби фронту.
Війна, революція і
пов’язані з нею воєнно-політичні події майже вдвічі продовжили формальне
отримання О. Бродським вищої освіти. Очевидно, за рекомендацією свого
видатного вчителя він перевівся для завершення навчання на хімічне відділення
фізико-математичного факультету Московського державного університету і в
1922 р. одержав диплом фізико-хіміка. Повернення талановитого випускника
МДУ до рідного Катеринослава, мабуть, у першу чергу, пояснювалося високим
авторитетом хімічної лабораторії та її очільника професора
Л.В. Писаржевського, а отже, науковими перспективами в розореній
соціальними потрясіннями державі. На той час Л.В. Писаржевский очолював
створену в рамках структури Всеукраїнської академії наук Науково-дослідну
кафедру електронної хімії, до якої входили вчені хіміки – переважно молоді –
трьох існуючих тоді в місті вищих навчальних закладів (Інституту народної
освіти, гірничого і медичного) і яка досліджувала окислювальні та
відновлювальні процеси, а також вивчала процеси в гальванічних елементах,
каталіз металами і проводящими окислами. Дещо згодом про результати і значення
цієї складної роботи О.І. Бродський писав: «Основні висновки цих робіт, зустрінуті спочатку з недовірою багатьма
хіміками, стали настільки безспірними, що молоде покоління хіміків навіть не
може повністю оцінити, наскільки важкими були пройдені етапи».
Молодий вчений
одночасно працював також в інституті народної освіти, оскільки тоді наукових
кадрів було недостатньо. Вже 1926 р. він захистив докторську дисертацію
«Хімічна рівновага та розчинник». Завдяки потужному розвитку хімічних наук в
Гірничому інституті та організаторській активності професорів
Л.В. Писаржевського (на той час він був ректором інституту) та
П.П. Рубіна (коксохіміка) 1926 р. тут був відкритий хімічний
факультет, котрий у 1930 р. виокремився у самостійний хіміко-технологічний
інститут. Зрозуміло, що професор Олександр Ілліч Бродський не стояв осторонь
бурхливого розвитку хімічної науки та її організаційних перетворень.
У листопаді
1927 р. у Дніпропетровську на базі науково-дослідної кафедри електронної
хімії було засновано Інститут фізичної хімії Наркомосу УСРР на чолі з
професором Л.В. Писаржевським. О.І. Бродський стає співробітником
цієї науково-дослідної установи і продовжує викладання в різних вишах міста.
Після виникнення окремого хіміко-технологічного
інституту Олександр Ілліч, будучи співробітником Інституту фізичної хімії,
одночасно завідував кафедрами фізичної хімії в Гірничому, хіміко-технологічному
та медичному інститутах та Інституті народної освіти (потім – університету).
1927 року
професор О.І. Бродський створив фундаментальний навчальний курс лекцій з
фізичної хімії. Його підручник «Фізична хімія» витримав 13 перевидань в
СРСР і за кордоном, він вважався основним з даного курсу. Ще будучи студентом,
О.І. Бродський брав участь у розробці електролітичного методу отримання
перекису водню. Тепер же він виходив на самостійний шлях наукових відкриттів. В
Інституті фізичної хімії він мав першу в Радянському Союзі лабораторію, у якій
разом зі своїми співробітниками досліджував стабільні ізотопи, це був практично
перший науковий центр в СРСР з цієї важливої проблематики.
Власне, з кінця
20-х років вчений стає об’єктом уваги республіканської та союзної академій
наук. «Хронологія» НАН України, видана у 2013 р., під 1929 р.
повідомляє, що «О.І. Бродським розроблено теорію електронів, встановлено
кількісну залежність електронного потенціалу від діалектичної проникності
розчинника». Першою значною нагородою вченого була Премія АН СРСР
ім. М.Г. Кучерова (1927 р.)
1930 р. був
опублікований його підручник для студентів «Досліди з термодинаміки і
електрохімії розчинів». Все зроблене ним до початку 30-х років було
прелюдією його головного відкриття, яке сталося 24 серпня 1934 р.
Саме тоді він разом зі своїми співробітниками першим в СРСР на розробленій у
його лабораторії установці зміг добути так звану «важку воду». Енциклопедія
тлумачить цей термін таким чином: «ізотопний
різновид води, в молекулах якої атоми водню і (або) кисню замінені більш
важкими ізотопами». Важка вода є сповільнювачем нейтронів і теплоносієм в
ядерних реакторах, а також ізотопним індикатором. З цього малозрозумілого
пересічному читачеві термінологічного ряду в поясненні очевидно найголовніше:
відкриття вченого належить до архіважливого наукового напряму того часу –
ядерної фізики, розквіт якої настане дещо пізніше. (Зауважимо, що складову
частину атома важкої води дейтерій у 1932 р. відкрив американський вчений
Г. Юри, за що у 1934 р. став лауреатом Нобелівської премії. Це тільки
підкреслює важливість досліджень у цій галузі фізичної хімії).
Можливо, саме це
відкриття О.І. Бродського стало одним із мотивів прискорення прийняття
постанови Президії ВУАН про включення Інституту фізичної хімії Наркомосу УРСР в
Дніпропетровську до складу Академії наук.
У тому ж
1934 р. О.І. Бродський опублікував підручник «Сучасна теорія
електролітів». І продовжує працювати над проблемами концентратів важкого кисню
і важкого азоту. У червні 1935 р. завдяки великій організаційній роботі
директора Л.В. Писаржевського, завідувача
лабораторією О.І. Бродського відбулася велика наукова конференція з питань
властивостей розчинів за участі 150 делегатів СРСР та 4 іноземців.
1937 року
О.І. Бродський зі своїм колективом вперше одержав концентрати важких
ізотопів кисню.
Етапним у житті та
діяльності вченого став 1939 рік. На початку того року на загальному
зібранні Академії наук УРСР він був обраний академіком по відділенню математики
і природничих наук. Це було справедливим визнанням заслуг вченого. Тоді ж він
був призначений директором Інституту фізичної хімії АН, оскільки
Л.В. Писаржевский у березні 1938 р. помер. На офіційне
клопотання О.І. Бродського з колективом Інституту в 1938 р. було
присвоєно ім’я академіка Л.В. Писаржевського. Вчені Інституту фізичної
хімії імені Л.В. Писаржевського зосередили свої зусилля на дослідженні
наукової проблеми державної ваги. 1940-м роком датується розробка
академіком О.І. Бродським теорії фракціювання і розділення суміші методом
термодифузії, що є складником процесу збагачення урану. Отже, вчені під
керівництвом О.І. Бродського безпосередньо займалися вирішенням атомної
проблеми.
Коли почалася
війна з німецько-фашистськими загарбниками, Інститут фізичної хімії, як і
більшість академічних установ, був евакуйований до Уфи. 17 жовтня
1941 р. постановою Президії АН УРСР було створено Науково-технічний
комітет сприяння обороні на чолі з Президентом АН академіком
О.О. Богомольцем. До складу цього комітету ввійшов і Олександр Ілліч
Бродський. Між іншим, у цьому складі бачимо також ще наших земляків, видатних
вчених О.М. Динника та Б.І. Чернишова. У 1943 р.
О.І. Бродський був обраний членом-кореспондентом АН СРСР. Перебуваючи
в евакуації, академік І.О. Бродський продовжив дослідження механізмів
хімічних реакцій із застосуванням стабільних ізотопів. Для визначення ізотопів
свинцю, торію, аргону він застосував фізичні та фізико-математичні методи
аналізу, які дозволяли визначити ізотопний склад деяких гірських порід і
мінералів.
Після звільнення території України від загарбників Інститут фізичної
хімії ім. Л.В. Писаржевського у 1944 р. було переведено до
Києва. Подальше життя і діяльність академіка О.І. Бродського вже було
зв’язане з Києвом. У 1946 р. він став лауреатом Державної премії
СРСР, що засвідчує важливість практичних результатів його наукових досліджень.
1949 р. О.І. Бродський із своїми співробітниками одержав концентрати
важкого азоту.
1952 р.
вийшла в світ монографія О.І. Бродського «Хімія ізотопів», що була першим
у світовій літературі підсумковим дослідженням у даній галузі.
У наступні роки
директор Інституту фізичної хімії академік О.І. Бродський разом із
співробітниками поглиблював наукові розробки у даній проблематиці. Як
зазначається у науковій літературі та науково-біографічних довідниках, завдяки
працям О.І. Бродського було започатковано широке застосування
різноманітних ізотопів у народному господарстві, науці та техніці. Досягнення
хімії ізотопів були використані вченими школи О.І. Бродського у створенні
фундаментальних праць, пов’язаних із дослідженнями механізмів хімічних реакцій.
1965 р. визнанням
значення праці О.І. Бродського було присвоєння йому почесного звання
заслуженого діяча науки і техніки України. У тому ж році він став лауреатом
Премії АН УРСР ім. Л.В. Писаржевського.
У 1969 р.
виповнилося 30 років перебування О.І. Бродського на посаді очільника
Інституту. Враховуючи його величезний внесок в розвиток науки, що мав виняткове
народногосподарське значення, О.І. Бродському було присвоєно високе звання
Героя Соціалістичної Праці. Понад 300 опублікованих ним наукових праць підтверджують
його реальні заслуги.
Наближався перший
значимий ювілей – 75‑річчя вченого, але відсвяткувати його ні вченому, ні
науковій громадськості не довелося. 21 серпня 1969 р. Олександр
Ілліч Бродський помер. Він був похований
на Байковому кладовищі в Києві.
1973 р. на
фасаді будинку Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського була
відкрита меморіальна дошка видатному вченому. У 2007 р. була заснована
Премія Національної Академії наук України імені О.І. Бродського, якою
нагороджуються вчені за видатні наукові
роботи в галузі «теорії хімічних будов кінетики та реакційної здатності».
Такими людьми
пишається наш край, пишається Україна.
Ганна Швидько
Бібліографія
Гордієнко Л. Велет фізичної хімії (до 110-річчя з Дня народження
академіка О. І. Бродського) // Історичний
календар / упоряд. А. Денисенко, В. Туркевич. – Київ : 2005. – С. 276–285.
Грагеров И. П. Александр Ильич Бродский / И. П. Грагеров, А. Ф.
Рекашева, В. А. Луненок-Бурмакина. – Киев : Наукова думка, 1965. – 44 с. –
(Ученые Украинской ССР).
Днепропетровский горный институт : исторический очерк в двух книгах. Кн.
2 : Кафедры (1899–1992). – Киев : Техника, 1995. – С. 183–189.
Коваленко В. С. Академік Олександр Ілліч Бродський : монографія / В. С.
Коваленко, В. Ф. Варгалюк, Н. В. Стець ; ДНУ ім. Олеся Гончара. –
Дніпропетровськ : ДНУ, 2014. – 157 с.
Національна академія наук України, 1918–2013 : хронологія / НАН України,
Центр дослідж. наук.-техн. потенціалу та історії науки ім. Г. М. Доброва ; авт.
кол.: Г. А. Будзика [та ін.] ; відп. ред. В. Ф. Мачулін. – Київ : Фенікс, 2013.
– 526 с. : фото.
Національна гірнича академія України. Професори. 1899–1999. –
Дніпропетровськ : НГАУ, 1999. – С. 15.
Професори Дніпропетровського національного університету імені Олеся
Гончара. 1918–2008. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. – С. 62–63.
* * *
Березовська О. В. Наукова діяльність Інституту фізичної хімії ім. Л. В.
Писаржевського НАН України у 1956–1960 рр. (за архівними документами установи)
/ О. В. Березовська // Архіви України. – 2016.- № 2
(301). – С. 28–39.
Долгих Л. Новатор фізичної хімії. До 110-річчя від дня народження акад.
О. І. Бродського // Вісник НАН України.
– 2005. – № 9. – С. 36–39.
Нарис з історії і сьогодення Інституту фізичної хімії ім. Л. В.
Писаржевського НАН України (до 90–річчя заснування Інституту) / В. Г. Кошечко,
Л. Ю. Долгіх // Вісник НАН України. – 2017. – № 10. – С. 67–75.
* * *
Гордієнко Лідія. Академік Олександр Бродський: вражаюча зірка на
хімічному небосхилі XX століття [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/akademik-oleksandr-brodskyy-vrazhayucha-zirka-na-himichnomu-neboshyli-xx
Гордієнко (Стрижак) Л. Л. Незабутні спогади про академіка О. І.
Бродського [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.achem.univ.kiev.ua/history/pdf/brodskiy2.pdf
