Зряча душа Ліни По

Зряча душа Ліни По

Обдарування Поліни Горенштейн яскраво виявились з дитинства – вона  захоплювалась музикою й танцями, писала вірші, малювала, ліпила, але професією обрала балет. З 1921 року вона в Москві. Виступи молодої балерини, її хореографічні вистави публіка сприймала з великим ентузіазмом,  але вона не заспокоювалась, постійно працювала над вдосконаленням свого таланту. Щоденні репетиції змінювались відтворенням на папері цікавих танцювальних поз.
1934 року сталася біда. Поліна Михайлівна тяжко захворіла: параліч рук і ніг, втрата зору. В лікарні вона провела два роки, лікарі повернули їй можливість рухатись, але молода балерина залишилась сліпою. Ще в клініці, перемагаючи біль і відчай, вона зайнялась ліпленням з глини, а повернувшись додому, показала свої перші недосконалі статуетки відомому художникові М. В. Нестерову. Вимогливий до себе й інших, Михайло Васильович схвалив її роботи і допоміг Ліні Михайлівні повірити в те, що вона зможе знайшла своє місце в житті. Так народилась скульпторка Ліна По. Серед тих, хто допоміг їй подолати хворобу й реалізувати талант, – професор Д. А. ІІІамбуров, художник М. В. Нестеров, скульптор С. Т. Конєнков, академік В. П. Філатов...
Її подвижницький шлях в образотворчому мистецтві продовжувався 12 років, до самої смерті. Не маючи змоги танцювати на сцені, вона танцювала душею і уявою – створила цикл скульптур танцівниць. Тут як окремі фігури, так і складні композиції, в яких приваблюють точність передачі рухів, ліризм, одухотвореність образів, відчуття свята.
Дивна за своїм емоційним впливом на глядача статуетка "Стрибок". Ще мить – і танцівниця злетить. У цьому русі – гордість здолання, поривання до щастя – риси вдачі самої Ліни По. Мистецтвознавці вважають "Стрибок" одним із найкращих творів сучасної пластики невеликих форм. Нині скульптура знаходиться у Третьяковській галереї в Москві.
У передвоєнні часи скульпторка багато працює над створенням образів людей праці. Тоді ж вона виліпила й два автопортрети – якою була в молодості... Декілька років майстриня готувалась до роботи над образом Олександра Пушкіна, поезія якого глибоко її хвилювала. 1940 року скульптурний портрет поета був готовий. Нині бюст знаходиться в Санкт-Петербурзі, в квартирі-музеї О. С. Пушкіна.
В часи війни, знаходячись в евакуації, скульпторка ліпить образи захисників батьківщини. Скульптури "Юний снайпер", "Партизан". "Без даху  над головою", "Біля рідного попелища" вражають точністю і динамічністю. Найзначнішим твором цього періоду є "Жінка з біркою" ("У фашистській неволі").
Померла Ліна По 26 листопада 1948 року. Вона мала рідкісне обдарування – просторову уяву, доведену до високого ступеню досконалості. "Бачила" предмети, явища, людей яскраво й тримірно, ніби в об'ємному кіно. Їй були притаманні надзвичайна працелюбність, бажання залишатись в активному житті, цілеспрямованість.
Вона пробуджувала енергію в людях. Творила сама і надихала на творчість інших. Письменник М. М. Пришвін після знайомства з нею писав у щоденнику: "Ворухнулась у душі героїня моєї майбутньої повісті..." А коли мисткині не стало, він записав: "Вона була борцем за гідне життя тут, на землі... Що може бути кращим за те, щоб сліпа давала світло людям...".

Ліна По
В 1934 р. втратила зір і відтоді працювала як скульпторка.
«Словник художників України»
Усе померкло раптом: завіса, сцена, люди.
А ти без цього всього – як без землі Антей.
Ну що тепер поробиш, і що з тобою буде,
осліпла балерино, Поліно Горенштейн?
«Куди тобі в мистецтво?!» – це скепсис кудкудаче.

А серце – як метелик, що пада на вогонь.
У тебе зрячі руки, у тебе серце зряче.
Стривай, жорстокий світе, побачим, хто кого.
Яка безжально вперта зробилась в пітьмі глина,
як люто чинить опір крутий її заміс.

А ти? Ти безборонна, як пташка, чи дитина,
о, ні, ти сильна, сильна, лиш очі повні сліз.
Як вбогу шкаралущу, відкинеш все зужите,
свій світ з любові твориш, без скарги і ниття.

Це мужність чи це просто палке бажання жити?
І що таке є мужність, як не твоє життя?
Мов небо затулили важкими крильми круки:
Ні світлонька, ні зблиску, ні зірки, ні свічі.

Душа у тебе зряча, видющі в тебе руки,
працюєш до знемоги і денно, і вночі.
О Ліна По! О Ліно! – виходять танцюристки,
вони з тієї глини, з твоїх трудів і мук,
вони за тебе підуть тепер в танок іскристий,
за те, що ти в роботі не покладала рук.
 
І прийде рвійний Пушкін, і буде Паганіні,
і славні партизани повернуться з війни.
Знов набуває сенсу життя твоє віднині,
і навіть часом бачиш барвисті дивні сни.
Крутий заміс у долі. Крута твоя дорога.

Скорилась врешті глина, хоч зачаїлась ніч.
Який дарунок долі – душа твоя невбога,
яке пречисте сяйво – з твоїх незрячих віч…
Наталка Нікуліна

Бібліографія
Две жизни Лины По / подготовил И. Семенов // Шабат Шалом. 1999. № 2.  февр.; № 4. апр.
Життя і подвиг Ліни По // Джерело. 1999. 12 берез. С. 8.
Родионова А. И вновь прыжок, и вновь летит... // Днепр вечерний. 2005. 7 июня. С. 4.
*  *  *
По Ліна // УРЕС. 2-е вид. К., 1987. Т. 2. С. 702.




 29.12.2018
 (6 переглядів)