Олександр Поль та географія його подорожей
У ХІХ столітті суспільство все ще залишалося традиційним. Однією з його характерних рис була низька мобільність. Пересічний мешканець українських земель народжувався, жив і помирав в рідному селі або місті. Втім, була одна категорія населення, для якої подорожі були звичною справою. Дворяни, які володіли великими площами земель, підприємствами, мали фінансові можливості та хорошу освіту, брали активну участь в державному та місцевому управлінні неодноразово міняли місця проживання й служби.
Олександр Миколайович Поль, який народився 1 вересня 1832 р., за своє порівняно нетривале життя відвідав багато місць Європи, повною мірою скористався можливостями, які надавав йому дворянський статус. Він народився в с. Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії. Тут він провів дитинство на березі р. Мокра Сура. Як і більшість дворянських дітей, початкову освіту він здобув удома, а от навчатися поїхав не до Катеринослава, а до центру сусідньої губернії – Полтави.
З 1844 р. до 1850 р. О.М. Поль навчається в Полтавській губернській гімназії. Хоч цей заклад мав недовгу історію (відкритий у 1808 р.), та він славився на всю Україну рівнем викладання предметів, а також своїм викладацьким складом. У роки навчання Олександра Поля директором тут був Ф.О. Жемчужников (представник відомої російської дворянської родини, яка дала Росії поетів Олексія і Володимира Михайловичів. Останній створив знаменитий літературній образ Козьми Пруткова). Інспектором був І.І. Боровиковський (брат відомого українського поета Левка Івановича Боровиковського). Історію та статистику викладали Кійков та М.П. Стеблін-Камінський (письменник, який написав кілька нарисів про І.П. Котляревського), креслення і малювання – Ф.Л. Ткаченко (добрий знайомий Т.Г. Шевченка).
Після закінчення гімназії О.М. Поль, склавши одинадцять іспитів, вступив до найкращого в Російської імперії Дерптського університету. Заснований у 1802 р., університет у старовинному місті Дерпті користувався великою славою. У різний період тут працювали знані в Росії і в усьому світі вчені та чудові викладачі: астроном В.Я. Струве, історики І.Ф. Еверс і Є. Тарле, юрист Клоссіус, фізики Е.Х. Ленц і Б. Якобі, правознавці Є. Пассек та В.Е. Грабарь, філологи В. Даль, Ф.І. Відеман і М.П. Веске, хірург М.І. Пирогов, письменники М. Язиков, В. Вересаєв і Ф. Фельдман та багато інших. У стінах цього навчального закладу в різний час навчались: відомий астроном Василь Якович Струве, хірург Микола Пирогов, суспільний діяч, один із членів Кирило-Мефодіївського братства Микола Гулак, визначний український економіст, географ і статистик Костянтин Воблий. Університет мав чудову навчальну базу: обсерваторію, амбулаторію-клініку, анатомічний театр, а також багату бібліо-теку, яка нараховувала понад 70 тисяч томів. Викладання велось російською та німецькою мовами.
У Дерпті О.М. Поль жив протягом 1850–1854 рр., поки навчався на юридичному фа-культеті університету. Влітку 1854 р. він захистив кваліфікаційну роботі, отримав диплом і повернувся до Малоолександрівки.
Після повернення О.М. Поль відразу змушений взятися за управління маєтком, оскільки батьки на той час вже померли, а брати були у війську. Після закінчення Кримської війни 1853–1856 р. старший брат Петро повернувся і вступив у володіння маєтком. О.М. Поль отримав свою частину спадщини і навесні 1857 р. придбав у поміщика Верхньодніпровського повіту, колезького секретаря Якова Степановича Савицького ділянку землі (приблизно 1350 десятин) побіля сіл Любомирівки та Приют і заснував власний маєток.
У середині 1850-х років О.М. Поль влаштувався на службу, посівши місце екзекутора у Дворянському депутатському зібранні в Катеринославі . За вислугу років у Катеринославському дворянському депутатському зібранні колезькому секретарю Олександру Полю з 13.12.1858 р. було надано чин титулярного радника.
Доля О.М. Поля тривалий час була пов’язана з Катеринославом, оскільки він регулярно приїздив сюди на засідання Катеринославського губернського дворянського та земського зібрань. Тут у нього був будинок на Соборній горі, в якому він зупинявся і мешкав. У цьому місті він і помер 26.07.1890 р. і був похований біля Лазаревського храму на Севастопольському цвинтарі .
Протягом 1858–1859 рр. О.М. Поль працював у Катеринославському губернському комітеті з влаштування селянського побуту. Як представник цього комітету, він разом із губернським маршалком дворянства А.М. Миклашевським брав участь в обговоренні селянської реформи в Редакційній комісії в Санкт-Петербурзі. В столиці Російської імперії Олександр Поль був неодноразово. В середині 1840-х рр. поліцмейстером Петербургу був його рідний дядько Петро Іванович Поль, у якого він гостював із батьком. Після утворення земств у 1873 р. О.М. Поль разом із головою губернської земської управи П.О. Янченком і гласним Я.Я. Савельєвим їздив до столиці з проектом щодо прокладання залізниці через Катеринослав.
Чималий відрізок життя О.М. Поля був пов’язаний із Криворіжжям. З 1866 р., коли він віднайшов поклади залізної руди, О.М. Поль став бувати тут регулярно. У 1873 р. він уклав угоду з громадою м. Кривого Рогу про оренду землі під промислові розробки. У тому ж році він придбав у поміщика Лева Шмакова землі в Дубовій балці, де звів будинок, у якому зупинявся, коли приїздив до Кривого Рогу в справах.
О.М. Поль заснував біля Кривого Рогу підприємство з видобутку залізної руди. Але перед тим він докладно вивчив її властивості та перспективи для промислових розробок.
У 1866 р. О.М. Поль возив зразки знайденої руди до Харкова, де мав намір зробити аналізи в університетській лабораторії. Однак це відбувалося влітку, і лабораторія у зв’язку з канікулами була зачинена. Йому довелося звернутися до відомої тоді у Харкові аптеки Сартисона. Саме тут був проведений перший точний кількісний аналіз криворізьких руд. Щоб більш докладно довідатися про новостворюване підприємство, Олександр Поль з’їздив на Луганський завод до відомого дослідника Донецького кряжу радника міністерст-ва австрійського царського двору, професора Леобенської гірничої академії (м. Леобен, Австрія) П.Ф. фон Тунера.
Одним із основних пунктів подорожі О.М. Поля був центр гірничої промисловості Саксонії – Фрайберг . Тут знаходився найстаріший у світі гірничий інститут (заснований у 1756 р.) – Гірнича Академія Фрайберга, в якій працювали знані у всій Європі спеціалісти з гірничої справи. Серед них і відомі професори Бернард фон Котта та Фрічче, до яких О.М. Поль звернувся з проханням провести аналізи привезених ним із Криворіжжя зразків залізної руди. Вчені провели аналізи і порадили Олександру Полю для проведення досліджень криворізького родовища запросити відомого гірничого інженера Лео Штріппельма-на.
Протягом більше ніж 10 років О.М. Поль намагався знайти кошти для початку промислових розробок Криворізької залізної руди. Він звертався до російського уряду, губернської влади і підприємців, але реалізував свою ідею за підтримки іноземців. У 1880 р. Олександр Поль поїхав до Парижу, де у грудні того ж року він і група французьких капіталістів на чолі з генеральним директором товариства Паризько-Ліонської залізниці Полем Талабо та директором товариства магнітно-залізних руд Мокта-ель-Гадід Альфонсом Парраном уклали угоду. Згідно з цією угодою утворювалось закрите акціонерне товариство під назвою «Товариство Криворізьких залізних руд» на 80-річний термін із уставним капіталом у 5 мільйонів франків. Зі свого боку О.М. Поль передавав компанії придбаний ним маєток Гданцівку та заорендовані землі криворізької сільської громади.
З виникненням земств у 1866 р. О.М. Поль регулярно став навідуватися до Верхньодніпровська, де працювало Верхньодніпровське земське зібрання, членом якого він був з самого початку.
Багато поїздок О.М. Поль здійснив з пошуковою метою. Він захоплювався збиран-ням старожитностей і займався археологічними розкопками. Він проводив розкопки біля сіл Обухівка, Звонецьке, Любомирівка, Наталіївка, Діївка, Старі Кодаки, Мишурин Ріг та містечка Кривий Ріг. У 1884 р. О.М. Поль був учасником археологічного з’їзду в Одесі.
Таким чином, О.М. Поль об’їздив майже всю Катеринославську губернію, яка була найбільшою за територію серед усіх українських губерній. Неодноразово бував у різних українських та інших містах Російської імперії. Відвідав кілька європейських міст.
Подорожі сприяють формуванню свідомості, а головне розширюють кругозір. Можливо, подорожі поруч із вихованням та освітою вплинули на формування прогресивних поглядів Олександра Миколайовича і зробили його тим, ким ми його знаємо – видатним дослідником, громадським і культурним діячем.
Література:
Кочергін І.О. О.М. Поль і Катеринославське губернське земство [Текст] / І.О. Кочергін // Борисфен.– 2001.– № 3.– С. 19–20.
Кочергін І.О. Угоди О.М. Поля з сільською громадою Кривого Рогу [Текст] / І.О. Кочергін // Гумані-тар. журнал.– 2001.– №№ 1–2.– С. 137–147.
Кочергін І.О. Життя та діяльність О.М. Поля у світлі нововиявлених джерел [Текст] / І.О. Кочергін // Гуманітар. журнал.– 2002.– № 1.– С. 111–120.
Кочергін І.О. Історико-культурна діяльність О.М. Поля [Текст] / І.О. Кочергін // Гуманітар. журнал.– 2002.– № 2.– Весна.– Спецвипуск.– С. 36–41.
Кочергін І.О. Донецьке вугілля та Криворізька руда в долі двох видатних діячів Катеринославщини Дж. Юза і О. Поля [Текст] / І.О. Кочергін // Борисфен.– 2002.– № 3.– С. 14–17.
Кочергін І.О. Благодійництво в дореволюційній Росії: проблеми дослідження (на прикладі історіог-рафії життя та діяльності О.М. Поля) [Текст] / І.О. Кочергін // Історична наука: проблеми розвитку. Матеріали міжнародної наукової конференції 17–18 травня 2002 р. Секція «Давня та нова історія Укра-їни».– Луганськ: Видавництво Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля, 2002.– С. 51–55.
Кочергін І.О. Катеринославське земство і спорудження першого постійного мосту через Дніпро в Катеринославі [Текст] / І.О. Кочергін // О.М. Поль і розвиток промисловості в Криворізькому басейні: Матеріали громадських читань.– Кривий Ріг: Видавничий дім, 2002.– с. 45–52.
Кочергін І.О. Олександр Поль: мрії, справи, спадщина [Текст] / І.О. Кочергін.– Дніпропетровськ: На-ціональна гірнича академія, 2002.– 222 с.
Кочергін І.О. Просвітницька діяльність О.М. Поля в складі Катеринославського губернського земства [Текст] / І.О. Кочергін // Вісник Дніпропетровського університету. Історія та археологія.– 2002.– Вип. 10.– С. 186–190.
Ігор Кочергін
