Доля талановитого математика
Михайло Аркадійович Андреєвський разом із братом-близнюком Сергієм (згодом – вiдомим юристом, поетом, лiтературним критиком) народилися 29 грудня 1847 р. (за новим стилем – 10 сiчня 1848 року). З’явилися вони на свiт Божий (першим – Михайло) у с. Олександрiвка Слов’яносербського повiту Катеринославської губернiї.
У цiй родинi були чотири брати і всі талановиті. Причому троє скiнчили Катеринославську гiмназiю, лише наймолодший Микола, хоч i народжений у Катеринославi, закiнчував Харкiвську гiмназiю. Але якщо Сергiй, Павло i Микола стали гуманітаріями (двоє юристiв i фiлолог), то Михайла полонила математика.
Обдарованiсть до братiв, мабуть, перейшла через гени, тому важко втриматися, щоб бодай коротко не згадати родичів. Дід по мамі – Микола Борисович Герсеванов (1809–1871), вiйськовий i публіцист, потрапив до одного з онуками Павлом i Сергiєм Андреєвськими бiографічного словника «Русские писатели» (т. 1), виданого в Москвi 1989 року.
Пiсля Кримської вiйни, коли багато хто задумувався над її причинами i наслiдками, в Парижi 1867 року побачила свiт книжечка «Несколько слов о действиях русских войск в Крыму в 1854 и 1855 годах бывшего генерал-квартирмейстра Крымского войска генерал-майора Герсеванова». Менi довелося тримати її в руках у вiддiлi рiдкiсної книги наукової бiблiотеки Днiпровського нацiонального унiверситету. Річ у тому, що Микола Борисович Герсеванов подарував цю книжечку бібліотеці Катеринославської гімназії. Гiмназiяльнi ж книжки потім, по революцiї, перемандрували до університетської книгозбірні.
Батько братiв Аркадiй Степанович був головою Катеринославської казенної палати. Замолоду i вiн трохи писав. Автор нарису «П’ятигорськ i Кавказькі мінеральні джерела» (1841), у якому сповiстив Росiю про смерть Лермонтова. А в березнi 1840-го Аркадiй Андреєвський видрукував в «Одесском вестнике» розлогу рецензiю на «Одесский альманах на 1840 год». Оце й усе, вiдоме з доробку батька катеринославських гiмназистiв (у них, правда, була ще й одна сестра).
Батькiв брат Ераст Степанович (1809–1872) належав до числа освiчених лiкарiв. Дiстав освiту в Берлiнi, а затверджений у ступенi доктора Київським унiверситетом. Перебував на службi впродовж двадцяти рокiв при генерал-губернаторi Новоросiї М.С. Воронцовi – спершу в Одесi, дивiзiйним лiкарем, а як Воронцов став намiсником на Кавказi, Ераст Андреєвський служив там у званнi цивiльного генерал-штаб-доктора Кавказу. Решту життя провiв в Одесi, де й помер. Написав низку статей із хiрургiчних і бальнеологiчних питань. Посмертно в Одесi в 1913–1914 роках видано три томи його автобiографiчних «Записок».
І ще один цiкавий штрих: бабуся по батьковi була нiмкеня на прiзвище Грефе, тож двоюрiдний дiд – вiдомий нiмецький хiрург i офтальмолог К.Ф. фон Грефе (1787–1840), а його син Альбрехт Грефе (1828–1870) є двоюрiдним дядьком Михайлові та братам. Це – видатний лікар, засновник сучасної офтальмологiї, якому в Берлiнi неспроста спорудили пам’ятник.
Ось таке гроно талантiв оточувало братiв Андреєвських вiд народження. Їхня мати Вiра Миколаївна, уроджена Герсеванова, була спорiднена з видатними дворянами мiсцевого краю. До речi, Герсеванови – за походженням грузинський рiд – з’явилися в Українi в першiй третинi 18-го столiття, а наприкiнцi столiття зробили карколомну кар’єру й отримали великi землi на Катеринославщинi та Харкiвщинi.
Захоплену характеристику Михайловi Андреєвському дав згодом його учень і студент Новоросiйського унiверситету в Одесi Сергiй Юлiйович Вiтте, майбутнiй глава росiйського уряду, автор цiкавих спогадiв. Вiтте був лише на пiвтора року молодшим за вчителя! Тому i його захват своїм викладачем:
«...був один абсолютно молодий професор чистої математики Андреєвський, котрий потiм став професором Варшавського унiверситету; йому було 22 роки, коли вiн як магiстр математики явився з Харкова до Одеси. Вiн став дуже рано професором Варшавського унiверситету i помер у зовсiм молодих лiтах».
Уточнимо: професором Варшавського унiверситету Михайло Аркадiйович був уже в двадцять чотири роки. А помре вiн у 32... Встигне надрукувати такi науковi розвiдки: «Об интегрирующем множителе некоторых дифференциальних уравнений 2-го порядка» (1869), «Об интегрировании однородных дифференциальних выражений с некоторыми приложениями» (1870) та iншi роботи в «Математическом сборнике» (1869–1873), «Варшавских университетских известиях» (1869–1873) i нiмецькому часописi «Математiше аннален» Клебша та Неймана.
Як зазначається у бiографiчному словнику-довiднику «Видатнi математики» (Київ, 1987), Михайло Андреєвський одним із перших математикiв розпочав публiкацiю праць у «Варшавских университетских известиях», чим сприяв створенню варшавської математичної школи.
Ровесник Михайла Андреєвського, вiдомий росiйський математик Костянтин Поссе (1847–1928), почесний член Петербурзької Академiї наук, пережив його на пiвстолiття. Поссе сам присвятив свої головнi науковi працi математичному аналiзовi та спробував ємко охарактеризувати наукову спадщину Михайла Андреєвського у «Критико-бiографiчному словнику росiйських письменникiв та вчених» С. Венгерова (т. 1, 1889, с. 955):
«З-помiж досить значної кiлькостi статей, які належать цьому авторовi (Михайловi Андреєвському – М.Ч.) та надруковані частково в росiйських, частково в iноземних журналах i якi стосуються рiзних галузей математики, заслуговують на увагу статтi про визначенi iнтеграли, надрукованi у «Варшавских университетских известиях» за 1870 i 1873 рр. i в «Mathematische Annalen von Clebsch und Neumann», т. ІV. У цих статтях доводиться одна вельми загальна формула перетворення визначених iнтегралiв, котра дає доведення багатьох відомих теорем з історії визначених iнтегралiв i деякi новi результати. Окрiм цих статей, можна вказати ще на магiстерську дисертацiю автора, яка трактує питання про iнтегруючий множник деяких рiвнянь 2-го порядку, яка має значення в тому вiдношеннi, що про iнтегруючий множник рiвнянь вищого порядку дуже мало вiдомо».
Михайло Андреєвський помер вiд запалення легенiв у Баденвейлерi – невеличкому курортному мiстечку в землi Баден-Вюртемберг на пiвднi Нiмеччини бiля французького та швейцарського кордону. Сталося це 10 липня 1879 року. Вiн обiймав у ту пору посаду ординарного професора чистої математики Варшавського унiверситету.
Як сповiстив С. Венгерова брат-близнюк Сергiй Андреєвський, невiдомi шанувальники поставили Михайловi Аркадiйовичу чудовий пам’ятник на баденвейлерському цвинтарi...
Микола Чабан
Бібліографія
Венгеров С.А. Критико-биографический словарь русских писателей и ученых (от начала русской образованности до наших дней).– С.-Петербург; Витте С.Ю. Избранные воспоминания. 1849–1911 гг. М.– Мысль.– 1991.– С. 49.
